Тернівка (Тульчинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Тернівка.
село Тернівка
Храм Воздвиження Чесного Хреста у Великій Тернівці (зверху) та Свято-Михайлівський храм у Малій Тернівці (знизу)
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район Тульчинський район
Громада Крижопільська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100070170039195
Основні дані
Населення 1762 жителів (2001 рік)
Площа 3,02 км²
Густота населення 587,75 осіб/км²
Поштовий індекс 24605
Телефонний код +380 4340
Географічні дані
Географічні координати 48°23′40″ пн. ш. 28°54′07″ сх. д. / 48.39444° пн. ш. 28.90194° сх. д. / 48.39444; 28.90194Координати: 48°23′40″ пн. ш. 28°54′07″ сх. д. / 48.39444° пн. ш. 28.90194° сх. д. / 48.39444; 28.90194
Середня висота
над рівнем моря 		234 м
Відстань до
обласного центру 		121 км
Відстань до
районного центру 		42 км
Найближча залізнична станція Крижопіль
Відстань до
залізничної станції 		3 км
Місцева влада
Адреса ради 24600, Вінницька область, Тульчинський район, селище Крижопіль, вулиця Героїв України, 59
Староста Підлубна Оксана Михайлівна (з 2024 року)
Карта
Тернівка. Карта розташування: Україна
Тернівка
Тернівка
Тернівка. Карта розташування: Вінницька область
Тернівка
Тернівка
Мапа
Мапа

CMNS: Тернівка у Вікісховищі

Те́рнівка — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. До 2020 року входило до складу Крижопільського району Вінницької області. За переписом 2001 року, населення становило 1762 жителі. Нинішнє село Тернівка складається з двох частин — Великої Тернівки (східної частини) та Малої Тернівки (західної частини), що існували як два окремих села до адміністративного об'єднання у 1957 році. Відомості про існування сіл Велика Тернівка та Мала Тернівка, раніше також відомих як Тернавка Жабокрицька та Тернавка Комаргородська або Голубецька, існують принаймні з 18 століття.

У Речі Посполитій села Тернавка Жабокрицька (Велика Тернавка) та Тернавка Комаргородська (Мала Тернавка) входили до складу Брацлавського воєводства. Після другого поділу Речі Посполитої Велика та Мала Тернівки входили до Ольгопільського та Ямпільського повітів відповідно в складі Подільської губернії Російської імперії. В Українській РСР обидва села належали до Крижопільського району в складі Тульчинської округи (1923—1930) та Вінницької області (з 1932 року). Під час Другої світової війни Велика та Мала Тернівки були включені до румунської зони окупації з тимчасовою румунською цивільною управою — губернаторства Трансністрія (1941—1944).

Географія

[ред. | ред. код]

У Тернівці бере початок річка Бережанка, що тече переважно на північний схід і в селі Ободівка впадає в річку Берладинку, ліву притоку Дохни. За описом у «Географічному словнику Королівства Польського» (1892), Велика Тернівка знаходилася на річці Тернівка (Тернавка), притоці Дохни, та розташовувалася в горбистій місцевості, перемежованій досить глибокими ярами; Мала Тернівка знаходилася при витоках річки Тернівка[1]. За описом, поданим у виданні «Парафії та церкви Подільської єпархії» (1901), центральна частина Великої Тернівки розташовувалася в низовинній котловині, північна та південна частини — на невеликих схилах; Мала Тернівка розташовувалася на трьох пологих пагорбах, розділених у долині ставком і маленькою річкою[2]. Кліматичні умови місцевості характеризувалися як сприятливі для здоров'я, відзначалася наявність багатих гаїв та велика кількість садів[2]. Ґрунти були представлені чорноземами[1][2].

Назва

[ред. | ред. код]

Назва Те́рнівка (раніше також Тернавка, Тарнавка або Тарновка) імовірно пов'язана з назвою Ternow Las (Тернів Ліс), що позначено на місці околиць нинішньої Тернівки на карті де Боплана 17 століття[3][4]. Для розрізнення східної та західної частин Тернівки, що раніше існували як окремі села, історично використовувалися додаткові назви:

  • Велика Тернівка (нині східна частина села Тернівка) також була відома як Тернавка Жабокрицька[5]. Назва Жабокрицька ймовірно пов'язана з належністю села в попередній період до одного ключа (адміністративно-територіальної одиниці) із селом Жабокрич. У польських джерелах село згадувалось як Tarnawka Żabokrzycka або Tarnawka Wielka[1], у румунських — як Ternavca Mare[6].
  • Мала Тернівка (нині західна частина села Тернівка) також була відома як Тернавка Комаргородська[5] або Тернавка Голубецька[7]. Назви «Комаргородська» та «Голубецька» ймовірно пов'язані з належністю села в попередні періоди до одних ключів (адміністративно-територіальних одиниць) із селами Комаргород та Голубече відповідно. У польських джерелах село згадувалось як Tarnawka Hołubecka або Tarnawka Mała[1], у румунських — як Ternavca Mică[6].

Адміністративна належність

[ред. | ред. код]
  • У Речі Посполитій села Тернавка Жабокрицька (Велика Тернавка) та Тернавка Комаргородська (Мала Тернавка) входили до складу Брацлавського воєводства. Зокрема, станом на 1777 рік Тернавка Жабокрицька (Тарнавка) належала до М'ястківського ключа Вінницького повіту Брацлавського воєводства[8].
  • Під час румунської окупації (1941—1944) Велика Тернівка (Ternavca Mare) та Мала Тернівка (Ternavca Mică) у складі Крижопільського району (Raionul Crijopol) були віднесені до Жугастрівського повіту (Județul Jugastru) губернаторства Трансністрія[6], що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою.
  • У подальший радянський період Велика та Мала Тернівки залишались у складі Крижопільського району Вінницької області та в 1957 році були адміністративно об'єднані в один населений пункт — село Тернівка Крижопільського району Вінницької області[15].

Історія

[ред. | ред. код]

Стародавні поселення

[ред. | ред. код]

На північ від сучасного села Тернівка розташоване поселення трипільської культури (IV—III тис. до н. е.), на північний захід від села — поселення епохи бронзи (II тис. до н. е.)[18].

У складі Речі Посполитої

[ред. | ред. код]
Карта Брацлавського воєводства авторства де Боплана 17 століття, у лівій нижній частині якої позначено Тернів Ліс (Ternow Las)

Дата заснування Великої та Малої Тернівок невідома. За місцевою легендою, першими поселенцями в Тернівці були біженці, які ховалися від кримсько-ногайських (татарських) набігів та оселялись у місцях, зарослих терниною[19]. На карті Брацлавського воєводства авторства де Боплана середини 17 століття на місці нинішнього села Тернівка позначено Тернів Ліс (Ternow Las)[3], із західного боку якого проходив Кучманський шлях[4], один із так званих татарських (торгово-воєнних) шляхів, що поєднували Дике Поле з лісостеповою частиною України.

Існують відомості про побудову дерев'яного православного храму у Великій Тернівці в 1703 році та дерев'яної церкви в ім'я святого Архістратига Михаїла в Малій Тернівці в 1726 році[2]. Найраніші відомі метричні книги сіл, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, датуються 1760 роком для Тернавки Жабокрицької (Великої Тернівки)[20] та 1772 роком для Тернавки Комаргородської (Малої Тернівки)[21]. У середині 18 століття місцеві парафіяни перейшли в унійну церкву: станом на 1779 рік парафія Малої Тернавки належала до Ямпільського деканату[2].

Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років граф Рум'янцев-Задунайський в 1770 році повідомляв у реляції до імператриці Катерини II про напад татар 27 квітня (8 травня за новим стилем) на польські селища, серед яких згадував Тернівку, а також сусідні Голубече та Зеленянку. Згідно з реляцією, татари взяли місцевих жителів у полон, чому не змогла перешкодити мала команда малоросійських козаків, розташована в Жабокричках: полонивши одного татарина, але втративши двох козаків, вона не в змозі була переслідувати ворога в переважаючих перед собою силах[22].

У 1777 році князь Олександр Любомирський надав Хрестовоздвиженській церкві у Великій Тернівці ерекційний фундуш, що забезпечував церкву та її парафію орним полем у трьох змінах по 16 днів, сінокосом на 30 косарів, плацом під побудову дому з городом, правом безплатного помелу в млинах села та правом брати з лісу дерево для побудов і опалення, а також звільненням від сплати податків і десятин[8].

У складі Російської імперії

[ред. | ред. код]

Після другого поділу Речі Посполитої та анексії Поділля і Брацлавщини Російською імперією, місцева парафія в 1795 році була приєднана до російської православної церкви. У 1797 році в Тернавці Жабокрицькій на заміну попередній дерев'яній церкві 1703 року побудови було закінчено будівництво нового кам'яного храму, що був освячений на честь Воздвиження Хреста Господнього. У 1832 році коштом поміщика Бжозовського до храму була прибудована кам'яна дзвіниця. У Тернавці Комаргородській на заміну попередньому храму 1726 року побудови було збудовано нову дерев'яну церкву в 1863 році[2].

У квітні 1861 року селяни Тернівки доєдналися до виступу селян містечка Жабокрич, які відмовилися від виконання повинностей на користь поміщиків унаслідок незадоволення умовами селянської реформи. Виступ розповсюдився на сусідні села, такі як Зеленянка, Соколівка, Павлівка, Китайгород, Попелюхи, Торканівка, а згодом і на інші населені пункти Ольгопольського, Брацлавського та Гайсинського повітів із сукупним населенням до 40 тисяч чоловік. Виступ був придушений введеними військами[23][24].

У 1870 році у двох верстах від Малої Тернівки було відкрито залізничну станцію Крижопіль, через яку розпочався рух поїздів на новозбудованій дільниці Жмеринка — Бірзула Києво-Балтської залізниці. На 1885 рік у Тернавці Жабокрицькій знаходилося волосне правління, у селі була православна церква та два питні доми. У Тернавці Комаргородській була своя православна церква та питний дім[7]. В обох селах діяли церковноприходські школи[2][9].

За даними на 1901 рік, основним заняттям мешканців Великої Тернівки було хліборобство; крім того, деякі з парафіян ходили на заробітки на найближчу залізницю та займалися візництвом буряків до цукрового заводу. Про жителів Малої Тернівки повідомлялось, що вони займалися землеробством, деякі — ремеслами: у селі було п'ять ковалів, вісім теслярів та три шевці[2].

За даними «Географічного словника» (1892), у власності селян Тернавки Жабокрицької було 1416 десятин землі, у селян Тернавки Комаргородської — 680 десятин[1]. За даними на 1901 рік, у користуванні причту Великої Тернівки було 56 десятин 1200 сажень церковних земель, зокрема 2 десятини 832 сажень садибної землі, 53 десятини 2327 сажень орної землі в 3 змінах та 1 десятина 600 сажень сіножатей. У користуванні причту Малої Тернівки було 36 десятин 817 сажень, зокрема 2 десятини 817 сажень садибної землі, 22 десятини 1496 сажень орної землі та 10 десятин 904 сажень сіножатей[2].

Тернавка Жабокрицька належала родині Бжозовських[1]. Зокрема, станом на 1905 рік власником Тернавки Жабокрицької був Іван (Ян) Бжозовський, син Зенона Бжозовського[25][9]. Тернавка Голубецька певний час належала Аполонії Карвовській, згодом — родині Ґрохольських[1]. Зокрема, в 1833 році власником Малої Тернівки став Генрик Ґрохольський (1802—1866), онук брацлавського воєводи Марціна Ґрохольського, син Міхала Ґрохольського й Марії зі Слізнів[26]. За умовами родинного поділу батьківського спадку в 1892 році Малу Тернівку отримав Тадеуш Грохольський, син Генрика Ґрохольського[27]. Він же залишався власником станом на 1905 рік[9][25].

У 1905—1907 роках у Тернівці сталися селянські заворушення, їх ватажків Я. Артемчука та X. Іваницьку було страчено[28].

Визвольні змагання

[ред. | ред. код]
Див. також: Крижопіль § Визвольні змагання

У 1919—1920 роках на території залізничної станції Крижопіль та навколишніх земель відбувалися бойові дії між союзницькими військами УНР і Галицької армії та військами РСЧА й ЗСПР. Учасник боїв за Вапнярку і Крижопіль Євген Ґловінський залишив спогади, у яких згадував Велику та Малу Тернівки серед навколишніх сіл, де точилися бої в 1919 році[29]:

Вже два тижні тривали уперті бої. Станція Крижополь шість разів переходила з рук до рук. Уся місцевість, що між Вапняркою і Рудницею, всі ці села, ріжні Великі й Малі Тарнавки, Горячівка, М’ястківка, всі річки, байраки, гаї та долини, все це було нам так знайомо і так обридло, що, здавалось, ми тут воювали, воюємо і будемо воювати весь свій вік.

У складі СРСР

[ред. | ред. код]
«Пам'ятник 241 воїну-односельчанину, загиблому на фронтах Великої Вітчизняної війни» (відкритий 1981 року)
Став у Малій Тернівці

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 225 жителів Тернівки, зокрема 151 житель Великої Тернівки та 74 жителі Малої Тернівки[30]. Начальник Вінницького обласного відділу ДПУ УСРР у доповідній записці секретарю ЦК КП(б)У Панасу Любченку від 1 березня 1932 року на підтвердження антиколгоспних настроїв серед населення, зокрема, наводив слова селянина-«середняка» з Тернівки, Федота Юрчука, як сказані ним серед односельців у розмові про хлібозаготівлі[31]:

Колектив — це панщина, як колись була, й її утворено, щоб була змога висасувати останній хліб, що отправляють за кордон. В колгосп я не вступлю, і другому не раджу, послідній хліб ми здать не можем, а переобложили нас зумисно, щоб загнати в колгосп.

Під час Другої світової війни, 22—23 липня 1941 року, Велика Тернівка та Мала Тернівка були окуповані румунськими військами (гірським корпусом 3-ї румунської армії) та згодом включені в губернаторство Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою. Під час окупації було вбито 15 жителів Малої Тернівки та 1 жителя Великої Тернівки. 16 березня 1944 року Велика та Мала Тернівки були зайняті радянськими військами (303-ю стрілецькою дивізією 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту)[32][33].

У 1957 році Велика та Мала Тернівки були об'єднані в одне село Тернівка[15]. Станом на 1972 рік, у Тернівці діяв колгосп «Україна», за яким було закріплено 2860 га землі, у тому числі 2230 га орної. Колгосп був спеціалізованим господарством відгодівлі великої рогатої худоби. У селі діяли восьмирічна та початкова школи, 2 бібліотеки та 2 будинки культури[28]. У 1981 році біля будинку культури в Тернівці було відкрито «Пам'ятник 241 воїну-односельчанину, загиблому на фронтах Великої Вітчизняної війни»[34].

У незалежній Україні

[ред. | ред. код]
Свято-Михайлівський храм 1863 року забудови в Малій Тернівці після пожежі 2015 року

У листопаді 2015 року в результаті пожежі був знищений Свято-Михайлівський храм 1863 року забудови в Малій Тернівці. За повідомленням ГУ ДСНС України у Вінницькій області, вогнем було знищено купол, покрівлю і стелю на площі орієнтовно 100 м² та пошкоджено внутрішнє оздоблення стін[35]. Силами парафіян та меценатів храм був побудований наново та освячений митрополитом Могилів-Подільської єпархії УПЦ (МП) у листопаді 2019 року[36].

Храми

[ред. | ред. код]

Свято-Хрестовоздвиженська церква

[ред. | ред. код]

Побудова першої відомої церкви у Великій Тернівці датується 1703 роком. Це був православний дерев'яний храм, збудований на кошти парафіян, що в середині 18 століття був приєднаний до унійної церкви та наприкінці століття — до російської православної церкви. Був закритий через ветхість[2].

Нинішній кам'яний храм у Великій Тернівці, освячений на честь Воздвиження Хреста Господнього, був споруджений 1797 року на заміну попередній дерев'яній церкві 1703 року побудови. У 1832 році коштом поміщика Бжозовського до храму була прибудована кам'яна дзвіниця[2]. У 1866 році проводилося подальше будівництво та розширення кам'яної церкви[37].

У 1878 році єпископом Подільським і Брацлавським Феогностом було надано дозвіл оштукатурити церкву і дзвіницю та пофарбувати дах на церкві і дзвіниці[38]. 1888 року були побудовані причтові приміщення, в 1892 році — приміщення для церковноприходської школи, що існувала при церкві з 1866 року[2].

Свято-Михайлівська церква

[ред. | ред. код]

Побудова першого відомого храму в Малій Тернівці датується 1726 роком. Це була дерев'яна церква, освячена в ім'я святого Архістратига Михаїла. У середині 18 століття місцеві парафіяни перейшли в унійну церкву: станом на 1779 рік парафія Малої Тернавки належала до Ямпільського деканату. У 1795 році місцева парафія була приєднана до російської православної церкви[2]. В подальшому церкву було закрито через ветхість, на місці престолу було встановлено кам'яний хрест[2].

У 1863 році було збудовано нову дерев'яну церкву на садибі, подарованій селянином Матвієм Хмелем[2]. У листопаді 2015 року 152-річний храм було знищено внаслідок пожежі. За повідомленням ГУ ДСНС України у Вінницькій області, вогнем було знищено купол, покрівлю і стелю на площі орієнтовно 100 м² та пошкоджено внутрішнє оздоблення стін[35]. У листопаді 2019 року силами парафіян та меценатів храм був побудований заново та освячений митрополитом Могилів-Подільської єпархії УПЦ (МП)[36].

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом 2001 року наявне населення Тернівки становило 1762 жителі[39]. 99,21 % з них вказали українську мову як рідну, 0,56 % — російську, 0,17 % — білоруську[40].

Історичні дані
  • За даними на 1885 рік, у Тернавці Жабокрицькій (Великій Тернівці) було 174 двори та 1536 жителів; у Тернавці Комаргородській (Малій Тернівці) — 72 двори та 551 житель[7].
  • За даними на 1892 рік, у Тернавці Жабокрицькій було 125 дворів та 1306 жителів; у Тернавці Комаргородській — 65 дворів та 486 жителів[1].
  • За даними на 1893 рік, у Тернавці Жабокрицькій було 284 двори та 1793 жителів; у Тернавці Комаргородській — 177 дворів та 944 жителі[5],
  • За переписом 1897 року в Тернавці Жабокрицькій було 1962 жителі (957 чоловіків та 1005 жінок), з яких 1948 жителів були православними[41]; у Тернавці Комаргородській — 883 жителі (436 чоловіків та 447 жінок), з яких 875 жителів були православними[41].
  • За даними на 1901 рік, у Тернавці Жабокрицькій було 2018 православних парафіян; у Тернавці Комаргородській — 914[2].
  • За даними на 1905 рік, у Тернавці Жабокрицькій було 456 дворів та 2188 жителів; у Тернавці Комаргородській — 196 дворів та 912 жителів[9].
  • За даними на 1972 рік, населення Тернівки становило 2394 людини[28].
Кількість мешканців
1885 рік 1892 рік 1893 рік 1897 рік 1905 рік 1972 рік 1989 рік 2001 рік
Велика Тернівка 1536 1306 1793 1962 2188 - - -
Мала Тернівка 551 486 944 883 912 - - -
Разом 2087 1792 2737 2845 3100 2394 1886 1762
Кількість дворів
1885 рік 1892 рік 1893 рік 1897 рік 1905 рік
Велика Тернівка 174 125 284 - 456
Мала Тернівка 72 65 177 - 196
Разом 246 190 461 - 652

Відомі люди

[ред. | ред. код]
Жителі та уродженці
  • Борейко Микола Павлович (нар. 1936) — шашкіст, майстер спорту СРСР із шашкової композиції (1982). Народився в Малій Тернівці.
  • Поставиченко Андрій Андрійович — учасник АТО/ООС. Житель Тернівки. Нагороджений почесною грамотою Вінницької обласної державної адміністрації та обласної ради (2021)[44].
Жителі та уродженці, загиблі у російсько-українській війні
  • Кучер Леонід Іванович (1981—2022) — солдат, кулеметник 2 відділення 1 взводу 1 стрілецької роти. Житель Тернівки. Загинув 6 жовтня 2022 року внаслідок поранень, отриманих поблизу міста Бахмут Донецької області[46].
  • Штирба Микола Юрійович (1976—2023) — старший солдат, номер обслуги 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти. Житель Тернівки. Отримав важкі поранення під час вогневих дій із боку противника поблизу міста Гуляйполе Запорізької області. Помер 21 січня 2023 року в медичному закладі в місті Запоріжжя[47].
  • Коломієць Олександр Сергійович (1967—2023) — сержант, навідник 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти. Житель Тернівки. Загинув 12 лютого 2023 року внаслідок поранень, отриманих під час ворожого обстрілу поблизу селища Невельське Донецької області[48].
  • Губаровський Сергій Михайлович (1988—2023) — старший солдат Національної гвардії України, навідник-оператор 2 взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення. Житель Тернівки. Загинув 2 березня 2023 року в результаті обстрілу позицій противником у районі селища Спірне Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49].
  • Підкапка Антон Сергійович (1996—2023) — військовослужбовець. Житель Тернівки. Загинув унаслідок артилерійського обстрілу в селищі Степова Долина Миколаївської області[50].
  • Шкільнюк Ярослав Миколайович (1989—2023) — оператор 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону. Житель Тернівки. Загинув 15 серпня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу в селі Кліщіївка Донецької області[51].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Tarnawka (3; 5) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 180. (пол.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Приходы и церкви Подольской епархіи / Подъ редакціею священника Евфимія Cѣцинскаго // Труды Подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскъ, 1901. — Вип. 9. — С. 827-828. — ХХІІІ + 1064 + 175 с. (рос. дореф.)
  3. ↑ а б Марія Вавричин, Олег Голько. Покажчик назв об’єктів, відображених на Спеціальній карті України Ґ. Боплана 1650 р. // Картографія та історія України : Збірник наукових праць. — Львів — Київ — Нью-Йорк : Видавництво М. П. Коць, 2000. — С. 259, 326. — 360 с. — ISBN 996-02-1663-7.
  4. ↑ а б Іван Крипякевич. Українські дороги в половині XVII в. — В: Студії над державою Богдана Хмельницького // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1926. — Т. CXLIV—CXLV. — С. 135. — 271 с.
  5. ↑ а б в г д Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 462; 628.(рос. дореф.)
  6. ↑ а б в Protoiereul Grigore Demideţchi. Dare de seamă despre activitatea bisericească a protoierlei judeţului Jugastru // Transnistria Creştină. — 1943. — Anul II. Nr. 3-4 (Iulie-Decembrie). — С. 22. (рум.)
  7. ↑ а б в г д Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 277, 283. (рос. дореф.)
  8. ↑ а б Тарнавка // Труды Комитета для историко-статистическаго описанія Подольской епархіи (Церковно-приходскіе документы) / Подъ редакціей Н. И. Яворовскаго и И. Е. Шиповича. — Каменецъ-Подольскъ : Типографія Подольскаго Губернскаго Правленія, 1889. — Вип. 4. — С. 409-410. — XXVI, 433 с. (рос. дореф.)
  9. ↑ а б в г д е Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 329; 428.(рос. дореф.)
  10. ↑ Вѣдомость Подольской Епархіи ольгопольского уезда села тернавки комаргородской Святомихайловской Церкви за 1846 годъ // 315-1-7864 ч. 3 (PDF). Державний архів Хмельницької області. с. 446. Процитовано 7 липня 2024.
    • Вѣдомость Подольской Епархіи Ольгопольского Уезда села Тернавки Комаргородской СвятоМихайловской церкви за 1876 годъ // 315-1-12011 ч. 2 (PDF). Державний архів Хмельницької області. с. 116. Процитовано 7 липня 2024.
  11. ↑ Постанова ВУЦВК від 31 січня 1923 року «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  12. ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 13 червня 1930 року «Про реорганізацію округ УСРР»
  13. ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 2 вересня 1930 року «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
  14. ↑ Постанова ВУЦВК від 9 лютого 1932 року «Про утворення областей на території УСРР»
  15. ↑ а б Рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради від 6 липня 1957 року № 416 «Про уточнення обліку населених пунктів».
  16. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області».
  17. ↑ Рішення Крижопільської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 543 «Про утворення старостинських округів».
  18. ↑ Перелік пам’яток археології місцевого значення Вінницької області. Вікімедіа Україна.
  19. ↑ Тетяна Гарбулінська. Жива легенда Тернівки // Світлиця. — Вінницький обласний центр народної творчості, 2015. — С. 40. — 72 с.
  20. ↑ Тернавка Жабокрицька. Центральний державний історичний архів України. Процитовано 11 грудня 2023.
  21. ↑ Тернавка Комагородська. = Центральний державний історичний архів України. Процитовано 11 грудня 2023.
  22. ↑ Архивъ военно-походной канцеляріи графа П. А. Румянцева-Задунайскаго: Часть II (1770-1774) / Сообщилъ М. О. Судіенко. — С. 67. (рос. дореф.)
  23. ↑ Отмена крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов. — К. : АН УРСР, 1961. — С. 187, 198. (рос.)
  24. ↑ Лещенко М. Н. Класова боротьба в українському селі в епоху домонополістичного капіталізму (60-90-ті рр. XIX ст.). — К. : Наук. думка, 1970. — С. 99. — 304 с.
  25. ↑ а б Tadeusz Epsztein. Polska własność ziemska na Ukrainie w 1890 roku. — Warszawa : Wydawnictwo Neriton; Instytut Historii PAN, 2008. — С. 210-211, 314-315. — 618 с. — ISBN 978–83–7543–028–8. (пол.)
  26. ↑ Грохольська (Grocholska) із Бжозовських Францішка Ксавера. Grocholski. Процитовано 7 липня 2024.
  27. ↑ Грохольський (Grocholski) Тадеуш Пжемислав Міхал (1839-1913). Grocholski. Процитовано 7 липня 2024.
  28. ↑ а б в Те́рнівка // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 353. — 15 000 прим.
  29. ↑ Коваль Роман. Залізні не вмирають (біографія сотника Армії УНР Л. Романюка) // Багряні жнива Української революції: 100 історій і біографій учасників Визвольних змагань. — 2005. — С. 239. — 375 с.
  30. ↑ Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Вінницька область / Обласна редколегія: голова Л. М. Спірідонова, заступники голови: В. П. Лациба, С. С. Нешик та ін.; автори-упорядники: В. П. Лациба (керівник), В. В. Вижга, П. М. Кравченко, І. П. Мельничук, В. І. Петренко, Р. Ю. Подкур. — Вінниця : ДП «ДФК», 2008. — С. 343-345, 37-372. — 1105 с. — ISBN 978-966-7151-87-4.
  31. ↑ Доповідна записка начальника Вінницького обласного відділу ДПУ УСРР секретарю ЦК КП(б)У П. Любченку / В кн.: Голодомор 1932—1933 років в Україні: злочин влади — трагедія народу : док. і матеріали / Держ. ком. архівів України, Центр. держ. архів громад. об-нь України ; кол. упоряд.: B.C. Лозицький (кер.) [та ін.]. — К. : Генеза, 2008. — С. 35. — 504 с. — ISBN 978-966-504-876-3.
  32. ↑ Велика Тернівка. Друга світова на мапі України. Національний музей історії України у Другій світовій війні. Процитовано 12 липня 2024.
  33. ↑ Мала Тернівка. Друга світова на мапі України. Національний музей історії України у Другій світовій війні. Процитовано 12 липня 2024.
  34. ↑ Перелік пам’яток історії місцевого значення Вінницької області. Вікімедіа Україна.
  35. ↑ а б Вінницька область: рятувальники ліквідували пожежу культової споруди. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. 17 листопада 2015. Процитовано 12 липня 2024.
  36. ↑ а б В єпархіях УПЦ освятили храми та триває будівництво нових. Українська православна церква. 24 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 травня 2022.
  37. ↑ П. Троицкій. О приходскихъ попечительствахъ въ Подольской Епархіи // Подольскія Епархіальныя Вѣдомости. — 1866. — № 17. — С. 614.
  38. ↑ Распоряженія и свѣдѣнія по подольскому епархіальному вѣдомству // Подольскія Епархіальныя Вѣдомости. — 1878. — № 16. — С. 221.
  39. ↑ 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 12 липня 2024.
  40. ↑ 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 12 липня 2024.
  41. ↑ а б Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 168. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  42. ↑ Таблиця: 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 12 липня 2024.
  43. ↑ Ю. І. Блажевич, Н. Ю. Балабуст, О. І. Блажевич. Випускники Київської духовної академії – уродженці подільського краю // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Історичні науки. — 2018. — Вип. 11. — С. 374-375.
  44. ↑ 14 березня, головою Крижопільської селищної ради Володимиром Василишеним було вручено Почесну грамоту Вінницької обласної державної адміністрації, обласної ради та грошову премію учасникові АТО/ООС Андрію Поставиченку із села Тернівки. Крижопільська селищна рада. 14 березня 2021.
  45. ↑ Жінка, яка рятує Україну!. Крижопільська селищна рада. 30 січня 2024.
  46. ↑ Йдуть у засвіти найкращі життя…. Тульчинська районна військова адміністрація. 15 жовтня 2023.
  47. ↑ Знову Тульчинщина прощається з Героєм…. Тульчинська районна військова адміністрація. 29 січня 2023.
  48. ↑ Сумна, жахлива звістка надійшла у Крижопільську громаду. Крижопільська селищна рада. 15 лютого 2023.
  49. ↑ Знову чорний день для Крижопільської громади. Тульчинська районна військова адміністрація. 6 березня 2023.
  50. ↑ Війна...Скільки горя та болю вона принесла нашому українському народу. Тульчинська районна військова адміністрація. 11 квітня 2023.
  51. ↑ На фронті загинув військовослужбовець з Крижопільської громади. Тульчинська районна військова адміністрація. 3 березня 2024.
Селища
Села
Населені пункти ліквідованого Крижопільського району (1923—2020)
Смт
Селища
Села
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тернівка_(Тульчинський_район)&oldid=43037200