Травневе дерево
Травневе дерево (лат. Arbor majalis, англ. Maypole, нім. Maibaum, чеськ. Máje, пол. Drzewko majowe, біл. Май[1], рос. Троицкая берёза) — прикрашене дерево або високий стовп, який за традицією встановлюється щорічно до першого травня, на Трійцю або Іванів день на площах в селах і містах Німеччини, Австрії, Чехії, Словаччини, Росії, Скандинавії та інших європейських країн. Навколо дерева зазвичай влаштовуються хороводи і змагання.
Форма прикрас для травневого дерева сильно відрізняється залежно від регіону. У деяких містах щороку ставлять нове дерево, в інших стовп використовується багато років, але щороку змінює свою «крону». У Східній Фризії стовбур зберігається під водою і встановлюється щороку до першого травня. У Німеччині та Скандинавії стовбури часто очищають від кори і прикрашають кольоровими гірляндами, ялиновими гілками або папером. В інших місцях кора не знімається, і стовбур зберігає природний вигляд. На верхівці дерева часто прикріплюється вінок (так звана «корона») або різнокольорові стрічки.
У Баварії стовбур травневого дерева обвивають стрічкою з тканини, паперу або фарбують спіральною смугою. При цьому напрямок спіралі встановлено чітко: знизу до верху, зліва направо. З боків травневого дерева прикріплюють зображення побутових сценок, що розповідають про заняття жителів цього села (рибальство, землеробство, танці, ремесла і т. д.).
Німецькі традиції[ред. | ред. код]
Встановлення дерева[ред. | ред. код]
У Німеччині безпосередньо перед втановленням дерева, його часто проносять по селу до центральної площі або до ресторану. Ця процесія зазвичай супроводжується духовим оркестром і безліччю глядачів. Увечері встановлюють дерево.
У той час, як глядачі розважаються смаженими сосисками і пивом, молоді люди за допомогою довгих жердин намагаються привести дерево у вертикальне положення. Після завершення роботи зазвичай починаються танці.
Залежно від регіональних традицій травневе дерево в кінці місяця часто прибирають і відносять на склад. У деяких районах Баварії його залишають на цілий рік.
Викрадення травневого дерева[ред. | ред. код]
Викрадення травневого дерева в Вальпургієву ніч - популярна традиція, пов'язана з травневим деревом, яка зберігається молоддю. Травневе дерево викрадають за певними правилами. Викрадене дерево прийнято викуповувати. Викупом може, наприклад, служити частування всіх жителів села. Викрадати травневе дерево слід в ніч на 1 травня.
За традицією в Східній Фризії викрадення травневого дерева можна запобігти, якщо охорона травневого дерева вчасно доторкнеться рукою до дерева при наближенні викрадачів. Якщо охорону вдається відвернути, або викрадачі встигнуть три рази торкнутися лопатою землі травневого дерева, то на стовбурі прикріпляється табличка, яка інформує, що дерево викрадено. Потім відразу або на наступний день воно вивозиться злодієм і ставиться поруч з власним травневим деревом.
Травневе дерево у Верхній Австрії встановлюють за три дні до 1 травня і пильно охороняють. У цьому районі традиція дозволяє викрасти тільки встановлене дерево. При цьому демонтувати дерево можна тільки тим же способом, яким воно було встановлено. Трактор та кран для викрадення дерева можна використовувати тільки якщо вони застосовувалися при його установці. Іноді для охорони травневого дерева встановлюють справжню сигналізацію і блокують підхід до травневого дереву вантажівками. Незважаючи на всі запобіжні заходи, викрадення травневих дерев відбуваються щороку. Викрадене травневе дерево викуповують за кілька бочок пива, яке постраждалі власники дерева і його викрадачі випивають разом.
У баварській поліції прийнято закривати очі на такого роду злочин щодо травневих дерев. Звернунення в поліцію з приводу крадіжки травневого дерева буде нещадно висміяно.
Бургомістр австрійського Лінца д-р Франц Добуш прославився тим, що відмовився викуповувати викрадене травневе дерево. В ніч з 2 на 3 травня 2008 г. друге травневе дерево, встановлене на жвавій головній площі Лінца замість вкраденого, було також украдено.
Травневе дерево та кохання[ред. | ред. код]
У деяких районах Німеччини неодружені чоловіки встановлюють маленькі травневі дерева біля будинків незаміжніх жінок села. Для цього треба відправитися в ліс, викопати молоде деревце і посадити його перед дверима або перед вікном особи, яку хочуть вшанувати. Втім, «посадити» - це велике перебільшення: зазвичай мова йде не про ціле дерево, викопане і посаджене за всіма правилами, а всього лише про гілку, зрізану у лісі і увіткнену в землю перед будинком судженої. Дерево вибирають не просто так, а зі змістом: гілка липи означає зізнання в любові, гілка рожевого куща вихваляє красу обраниці; гілка глоду прославляє її чистоту; а гілка бузини, навпаки, вказує на її мінливість. В інших регіонах, наприклад, в Рейнланде травневе дерево встановлюється хлопцями перед будинками своїх коханих. До нього також покладається травневе серце з ім'ям коханої дівчини, яке вирізається з картону або дерева.
Травневе дерево стоїть до першого червня, а потім той, хто поставив, забирає його. Якщо дівчині подобається кавалер, то його запрошують на вечерю або дарують йому ящик пива. В інших місцях існує традиція, згідно з якою мати дівчини дарує хлопцеві тістечко, батько - ящик пива, а дівчина нагороджує його поцілунком.
У деяких регіонах у високосний рік травневі дерева ставлять не хлопці, а дівчата.
Джерела[ред. | ред. код]
Традиція установлення травневих дерев відносно нова, але має давнє коріння.
Римляни з 28 квітня по 1-е травня святкували Флоралій - свято на честь богині квітів і трав Флори. Першого травня з ранку Римляни обох статей виходили в поле з музикою збирати зелені гілки, якими прикрашали двері своїх родичів і друзів. В цей день було свято Majuma на згадку про Майю, доброї богині. У це свято Римляни обливали один одного і купалися в Тибру.
У греків Перше травня - веселе свято, схоже на російський Семик. Ще в кінці XIX століття двері будинків у них прикрашалися квітами і гілками дерев, і вся Греція зустрічала початок літа в гаях і садах народними розвагами.
У Швеції і Вестфалії 1-го травня тричі вдаряють молодих корів, які ще не телилися, гілкою горобини, «щоб плодотвірна сила громового прута наповнила їх груди молоком»; в інших областях користуються при вигоні худоби горіховим прутом (також прут громовик). З цим узгоджується наступний відомий в Німеччині обряд: щоб корови були багаті молоком, пастух повинен 1-го травня, при вигоні стад на пасовище, покласти перед порогом хліва сокиру, обв'язаний чимось корисним (символ молота громовник), і перегнати через нього корів.
У німецьких племен на Трійцю або 1-го травня[2] , дотримувався в старі роки такий звичай: з середовища юнаків обирався «травневий граф»; потім привозили з лісу візок, навантажену зеленими гілками і вінками; один «травневий вінок» був вручаємо бургомістром і міською радою «травневого графу»; інші зв'язки зелені належали до розділу між місцевими жителями, але найбільша частина їх віддавалася в монастирі і церкви. Церковні вежі були прикрашені деревними гілками, а помости храмів усипане обрізками чагарників і польовими квітами. Нерідко травневому князю вручалися два вінки і надавалося право обрати з числа дівчат царицю свята - «травневу графиню»; на неї він покладав один зі своїх вінків. Існував також звичай шукати «травневого графа»: для цього озброєний натовп юнаків відправлявся в ліс і трохи згодом повертався звідти разом з «травневим графом», який їхав верхи на коні, обвитий гнучкими зеленими гілками, або у візку, запряженому в чотири коня і прикрашеному різним «клечанням»[3]. Цим урочистим приїздом означалося повернення бога весняної родючості з далеких невідомих країн, де він проводив зиму. У різних місцях Німеччини на перше травня або Трійцю і донині продовжують прикрашати будинки зеленню, а на центральній площі ставити «травневе дерево» (нім. Maibaum). Травневим деревом найчастіше виступає береза. Селяни їздять ватагами на конях з зеленими гілками в руках або на капелюхах, що називається в Німеччині та Данії «привозити літо на конях в село». Тоді ж співаються веселі пісні, влаштовуються Травневі братчини.
В Англії в XVI і XVII століттях на перший день травня рано вранці юнаки й дівчата, в супроводі музикантів, відправлялися в найближчий ліс, зламували деревні гілки, прикрашали їх квітами і, повернувшись додому, ставили ці травневі знамення на дверях і вікнах своїх осель. Тоді ж спільними зусиллями вони зрубували велике дерево і привозили його в місто або село на декількох парах биків; кожному бику прикріплювали між рогами букет квітів; це «травневе дерево» ставили посеред площі і тоді навколо нього розпочиналися ігри та танці. Англійці посилили символізм родючості, додавши до дерева-жердини (чоловіче начало) диск (жіноче начало). Розпорядник свята називався «король травня», а обрана йому в подруги - «королева травня». В середньовіччя в цей день дівчата вмивалися росою, вважаючи, що це зробить їх чарівними на весь наступний рік. Ще в це свято завжди проводилися змагання стрільби з лука.
Чехи на травневе свято обирають «Краля» та «Кральку», і тиждень, в який відбувається це народне гульбище, відомий під назвою «Кралєво». Краль та Кралька на свято увінчані коронами і прибрані квітами. У селах Моравії ставлять «маи» або «майки» - високу жердину без кори і гілок з верхівкою, прикрашеною стрічками і вінком. Збереглася головна мета - вберегти майку від хлопців із сусідніх сіл, які намагаються її зрубати або обрубати верхівку і забрати у своє село. Зрубана або вкрадена майка вважалася великою ганьбою для села. Один з варіантів - маленькі майки. Їх з середньовіччя 1 травня ставлять перед будинком дівчата як освідчення в коханні. Чехи світанок 1-го травня називають «коров'ячим часом» (чеськ. Kravske hody) і виганяють в цей час корів мітлою або вербою, обтирають їх ранковою росою, цієї ж росою вмиваються і дівиці, щоб стати здоровими і красивими. Такий обряд міг відбуватися і на Трійцю.
Словенці, святкуючи повернення (розпал) весни, призначають одного з юнаків представляти Зеленого Юрія і обв'язують його березовими гілками. Зрубані дерева, якими прикрашають в цей час будинки, називаються Майями.
У Литві 1-го травня установлювали на лузі зелене дерево, обвішане різнокольоровими стрічками; сільська молодь, обравши з-поміж себе найвродливішу дівчину, одягала їй на голову вінок, обвивала її стан березовими гілками і веселою юрбою супроводжувала її на місце гульбища. Там, біля травневого дерева, починалися танці і пісні, з постійно повторюваним вигуком: про майя, про майя!
В Іспанії наряджають прекрасну поселянку в білу сукню і увінчавши її квітами, садять на трон, а юні подруги, роблять збір для «Майї». У Піренеях 1-го травня відшукували найвище дерево: ялину, сосну або тополю, обрубували на ньому всі гілки, вбивали в стовбур кілька колів і залишали на пні до 23-го червня; напередодні Іванового дня, після даного священиком благословення, звалювали це дерево додолу і спалювали.
У поляків, білорусів, русинів, кашубів і чехів, які зберегли давні слов'янські назви інших місяців, п'ятий місяць тепер називається «май». Це не тільки відображає вплив Візантії на росіян , русинів, латинів і німців - на Венді, кашубів, поляків і чехів[4], або наявність в цьому місяці свята 1 травня, чим було викликане перейменування білорусами за Радянської влади, але, ймовірно, говорить про те, що слово «май» у слов'ян позначало богиню (Землі) або свято в честь неї. Польською «май» означає також зелень, зелену гілку берези, «умаічь глове» (пол. Umaić głowę) означає «увінчати голову вінком». «Май, маювки» (пол. Maj, majówki) - травневі гуляння, маївки, свято весни в першому її цвітінні. У стародавніх жителів, каже Л. Голембовський, була богиня Травня, якій вони віддавали шану в перший день цього місяця. Ще за короля Сигізмунда Августа в деяких округах сходилися вбрані молодиці на луг і, схопившись руками, заводили хоровод і з чарівними танцями виголошували похвали весні[5].
У своїй сьогоднішній високій формі із зеленою верхівкою і вінком травневе дерево відоме з XVI століття. У XIX столітті воно з'явилося як символ місцевого самоврядування в селах Баварії. З'явилося безліч традицій, пов'язаних з травневим деревом, які суттєво відрізняються від села до села.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Травневе дерево в Вальдзассене в Баварія -
Прикращена берізка. Німеччина. 01.05.2010 -
Травневе дерево в Галісії. Іспанія, 2009 -
Травневе дерево в східній Франції. 2007 -
Береза, як Травневе дерево в Кельне. 5.05.2011 -
Танець навколо "травневого дерева" в Англії. 2005 -
Обряд «травневого дерева» на Трійцю в Нідерландах. 2005 -
Троїцька береза на Русі. XIX век. -
Святкова береза в м. Свидник в Словаччині. 13.05.2006 -
Стовп літнього сонцестояння в Швеції. 21.06.2008 -
Свято літнього сонцестояння в Швеції. Червень 2005 -
Травневе дерево або « Іванів стовп» в Фінляндії. 25.06.2004 -
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пропп, 1995, с. 92
- ↑ Зараз в Німеччині та Австрії свято «Травневий граф» («Травневе дерево» - нім. Maibaum) відзначають в основному 1 травня, але в деяких місцях з вечора 30 квітня або на Трійцю (П'ятидесятницю), в Тюрінгії через два дні після Вознесіння.
- ↑ Клечання - зелень, прикраса з зелених гілок і трав.
- ↑ І. П. Сахаров Місяць травень. Сказання російського народу http://www.bibliotekar.ru/rusSaharov/178.htm
- ↑ Афанасьєв А. Н. Поетичні погляди слов'ян на природу, Том 3 - М .: Сучасний письменник, 1995.
Література[ред. | ред. код]
- Смирницкая Е. В. // Ломоносов — Манизер — 2011 — С. 481—482 — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 18).
- Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу. — Современный писатель, 1995 — Т. 3. — 416 с.
- Пропп В. Я. Русские аграрные праздники. — Терра — Азбука, 1995. — 176 с.
- Снегирёв И. Русские простонародные праздники и суеверные обряды. (Выпуск 3). — М.: Университетская типография, 1838 — 214 с.
- Рыбаков Б. А. Язычество древней Руси — 1987.
- Маркина Л. Г. Maibaum — Майское дерево // Культура Германии: лингвострановедческий словарь / под общей редакцией проф. Н. В. Муравлёвой. — М.: АСТ, 2006 — С. 608—609 — 1181 с. — 3000
- Hans Meinl, Alfons Schweiggert: "Der Maibaum. Geschichte und Geschichten um ein beliebtes Brauchtum".(нім.)
- Hans Moser: "Maibaum und Maienbrauch. Beiträge und Erörterungen zur Brauchforschung".(нім.)
- Ingeborg Weber-Kellermann: "Saure Wochen — Frohe Feste".(нім.)