Хибне узагальнення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хибне узагальнення — це неформальна помилка, у якій робиться висновок про всі чи багато випадків явища на основі одного чи кількох випадків цього явища. Це схоже на доведення прикладом в математиці.[1] Це приклад поспішних висновків[en].[2] Наприклад, можна зробити узагальнення щодо всіх людей або всіх членів групи, ґрунтуючись на тому, що відомо лише про одного чи кількох людей:

  • Якщо хтось зустріне нечемну людину з країни X, можна запідозрити, що більшість людей у країні X грубі.
  • Якщо бачити тільки білих лебедів, можна підозрювати, що всі лебеді білі.

Висловлюючись більш точною філософською мовою, помилка дефектної індукції — це висновок, зроблений на основі слабких посилок або висновок, який не підтверджується достатніми чи неупередженими доказами.[3] На відміну від помилок релевантності, в помилках дефектної індукції передумови пов'язані з висновками, але лише слабко підкріплюють висновки, отже, створюється помилкове узагальнення. Суть цієї індуктивної помилки полягає в переоцінці аргументу, заснованого на недостатньо великих вибірках, з неявній межі або помилці.[2]

Логіка

[ред. | ред. код]

Хибне узагальнення часто має наступний формат:

Частка Q вибірки має атрибут A.
Отже, частка Q сукупності має атрибут A.

Таке узагальнення виходить від припущення про вибірку (часто нерепрезентативну або упереджену) до висновку щодо самої сукупності.[3]

Помилкове узагальнення також є способом мислення, який бере досвід однієї людини або однієї групи та неправильно поширює його на іншу.

Індуктивні помилки

[ред. | ред. код]
  • Поспішне узагальнення — це помилка розгляду лише одного чи дуже небагатьох прикладів або вивчення окремого випадку й узагальнення, яке представляє цілий клас об'єктів чи явищ.
  • Протилежна, лінива індукція — це помилка заперечення логічного висновку індуктивного аргументу, відкидання ефекту як «просто випадкового збігу», коли це дуже ймовірно.
  • Переважний виняток пов'язаний із поспішним узагальненням, але працює з іншого боку. Це узагальнення, яке є точним, але залучає умову, яка усуває достатню кількість випадків (як винятки); те, що залишилося, набагато менш вражаюче, ніж те, що можна було б припустити за початковим твердженням.
  • Помилка нерепрезентативних вибірок — це помилка, коли висновок робиться на основі нерепрезентативних або упереджених вибірок.[4]
  • Оманлива яскравість — це своєрідне поспішне узагальнення, яке звертається до почуттів.
  • Спеціальні статистичні помилки виникають, коли інтерпретація відповідної статистики «масажується» шляхом пошуку способів перекласифікувати або повторно кількісно визначити дані з однієї частини результатів, але не застосовуючи такої ж ретельної перевірки до інших категорій.[5]
  • Це можна вважати особливим випадком помилки композиції, де обговорюваний елемент є групою, а помилкою є те, що можна вивести зі знання частини елемента.

Поспішне узагальнення

[ред. | ред. код]

Поспішне узагальнення — це неформальна помилка помилкового узагальнення, яке передбачає досягнення індуктивного узагальнення на основі недостатніх доказів[3] — по суті, поспішного висновку без урахування всіх змінних або достатньої кількості доказів. У статистиці це може включати створення широких висновків щодо статистичного опитування на основі невеликої вибірки, яка недостатньо репрезентує всю сукупність.[1][6][7] Його протилежна помилка називається лінивою індукцією, яка полягає в запереченні розумного висновку індуктивного аргументу (наприклад, «це був просто збіг»).

Приклади

[ред. | ред. код]

Поспішне узагальнення зазвичай відбувається за схемою:

  1. X вірно для A.
  2. X вірно для B.
  3. Тому X вірний для C, D, E тощо.

Наприклад, якщо людина вперше подорожує містом, бачить 10 людей, і усі вони є дітьми, тоді вона може помилково зробити висновок, що в місті немає дорослих.

Крім того, людина може поглянути на числовий ряд і помітити, що число 1 є квадратним числом; 3 — просте число, 5 — просте число, 7 — просте число; 9 — квадратне число; 11 — просте число, а 13 — просте число. З цих спостережень людина може стверджувати, що всі непарні числа або прості, або квадратні, тоді як насправді 15 є прикладом, який спростовує це твердження.

Альтернативні назви

[ред. | ред. код]

Помилка також відома як:

  • Помилка чорного лебедя.
  • Недозволене узагальнення
  • Помилка недостатньої вибірки
  • Узагальнення з часткового
  • Поспішний висновок
  • Загальна заява
  • Поспішна індукція
  • Закон малих чисел
  • Нерепрезентативна вибірка
  • Secundum quid

Коли йдеться про узагальнення, зроблене з одного прикладу, можна використовувати терміни «помилка одинокого факту»[8] або «помилка доведення прикладом».[9]

Коли докази навмисно виключаються з метою спотворення результату, вважається, що це помилка виключення — форма упередженості відбору.[10]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Hasty Generalization. logicallyfallacious.com. Процитовано 5 грудня 2019.
  2. а б Dowden, Bradley. Hasty Generalization. Internet Encyclopedia of Philosophy. Процитовано 5 грудня 2019.
  3. а б в Nordquist, Richard. Logical Fallacies: Examples of Hasty Generalizations. ThoughtCo (англ.). Процитовано 5 грудня 2019.
  4. Dowden, Bradley. Fallacies — Unrepresentative Sample. Internet Encyclopedia of Philosophy. Процитовано 5 грудня 2019.
  5. Fischer, D. H. (1970), Historians' Fallacies: Toward A Logic of Historical Thought, Harper torchbooks (вид. first), New York: HarperCollins, с. 110—113, ISBN 978-0-06-131545-9, OCLC 185446787
  6. Fallacy: Hasty Generalization (Nizkor Project). Архів оригіналу за 17 грудня 2008. Процитовано 1 жовтня 2008. [Архівовано 2008-12-17 у Wayback Machine.]
  7. Fallacy. www.ditext.com. Процитовано 5 грудня 2019.
  8. Fischer, David Hackett (1970). Historians' Fallacies: Toward a Logic of Historical Thought. HarperCollins. с. 109–110. ISBN 978-0-06-131545-9.
  9. Marchant, Jamie. Logical Fallacies. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 26 квітня 2011. [Архівовано 2012-06-30 у Archive.is]
  10. Unrepresentative Sample. Архів оригіналу за 15 квітня 2008. Процитовано 1 вересня 2008.