Ядерна енергетика Японії
До землетрусу Тохоку та цунамі 2011 року Японія виробляла 30% своєї електроенергії з ядерних реакторів і планувала збільшити цю частку до 40%.[4] Ядерна енергетика була національним стратегічним пріоритетом Японії. Станом на березень 2020 року з 54 ядерних реакторів в Японії було 42 діючих реактора, але фактично працювали лише 9 реакторів на 5 електростанціях.[5] Загалом 24 реактори заплановані до виведення з експлуатації або знаходяться в процесі виведення з експлуатації.[6] Інші знаходяться в процесі реактивації або зазнають модифікацій, спрямованих на підвищення стійкості до стихійних лих; Енергетичні цілі Японії до 2030 року передбачають, що принаймні 33 будуть відновлені пізніше.[7]
Хоча всі ядерні реактори Японії успішно витримали струси внаслідок землетрусу в Тохоку, повідь внаслідок наступного цунамі призвела до виходу з ладу систем охолодження на ядерній електростанції Фукусіма I 11 березня 2011 року. В Японії було оголошено першу в історії ядерну надзвичайну ситуацію, і 140 000 мешканців у межах 20 км (12 миль) зони було евакуйовано.
Усі японські атомні станції були закриті або призупинені для перевірки безпеки. Останній з п'ятдесяти чотирьох реакторів Японії (Томарі-3) був відключений на технічне обслуговування 5 травня 2012 року,[8] залишивши Японію повністю без електроенергії, виробленої на атомних електростанціях, вперше з 1970 року.
Проблеми із стабілізацією аварії трьох реакторів на атомній станції «Фукусіма-1» погіршили ставлення до атомної енергетики. У червні 2011 року, одразу після аварії на Фукусімі, понад 80 відсотків японців заявили, що вони проти ядерної зброї та не довіряють урядовій інформації про радіацію,[9][10][11] але через десять років, у березні 2021 року, лише 11 відсотків японців заявили, що хочуть негайного припинення виробництва ядерної енергії. Ще 49 відсотків вимагали поступового виходу з ядерної енергетики.[12] До жовтня 2011 року, незважаючи на дефіцит електроенергії, Японія пережила літо 2011 року без значних відключень, які де-хто передбачав,[13][14][15] але ціною сумнівів щодо амбітного скорочення викидів вуглецю в Японії.[16] У документі про енергетику, схваленому Кабінетом міністрів Японії в жовтні 2011 року, зазначено, що «громадська впевненість у безпеці ядерної енергетики була сильно підірвана» ядерною катастрофою на Фукусімі, і закликав зменшити залежність країни від ядерної енергії.[17]
Незважаючи на протести, 1 липня 2012 року 3-й енергоблок Ойської атомної електростанції було перезапущено.[18]
Комплексна оцінка ризиків для здоров’я, пов’язаних з катастрофою на АЕС «Фукусіма-1», проведена міжнародними експертами в 2013 році, прийшла до висновку, що для населення в цілому в Японії та за її межами прогнозовані ризики були низькими, і не очікується жодного помітного підвищення рівня захворюваності на рак вище базового рівня.[19]
У вересні 2013 року блоки 3 і 4 Ōi вийшли з ладу, в результаті чого Японія знову повністю залишилася без електроенергії, виробленої на атомних електростанціях.[20] 11 серпня 2015 року атомна електростанція Сендай була повернута в роботу, а потім два блоки (3 і 4) атомної електростанції Такахама 29 січня 2016 року.[21][22] Однак енергоблок 4 було зупинено через три дні після перезапуску через внутрішню несправність, а блок 3 у березні 2016 року після того, як окружний суд префектури Сіга видав судову заборону на зупинку роботи АЕС Такахама.[23][24] З усіх 54 ядерних реакторів, побудованих до ядерної катастрофи на Фукусімі, 43 з них залишаються робочими, але лише 9 реакторів зараз використовуються. У 2017 році Міністерство економіки, торгівлі та промисловості заявило, що якщо країна хоче виконати свої зобов’язання за Паризькою кліматичною угодою, то атомна енергетика повинна становити від 20 до 22% портфеля нації. 26 заявок на перезапуск зараз очікують на розгляд, приблизно 12 блоків повинні повернутися в експлуатацію до 2025 року та 18 до 2030 року.[25][26]
Загальна вартість впровадження заходів безпеки, обслуговування об'єктів і виведення з експлуатації комерційно експлуатованих АЕС в Японії оцінюється в ¥13.46 трлн ($123 млрд).[27]
У лютому 2023 року опитування Asahi Shimbun показало, що 51% учасників у Японії виступають за відновлення роботи АЕС, а 42% виступають проти.[28]
З 1973 року ядерна енергетика була національним стратегічним пріоритетом в Японії, як країни, що значною мірою залежала від імпорту палива.
З самого початку висловлювалася стурбованість з приводу здатності атомних станцій Японії витримувати високу сейсмічну активність. АЕС «Касивадзакі-Каріва» була повністю закрита протягом 21 місяців після землетрусу в 2007 році.
Після землетрусу, цунамі і відмови системи охолоджування на АЕС «Фукусіма 1» 11 березня 2011 вперше в історії було оголошено надзвичайний стан через загрозу радіоактивного зараження. 140 000 мешканців за 20 км від станції було евакуйовано. Кількість викинутої радіації досі точно не встановлено, і криза триває[29].
На території Японії присутні 55 діючих ядерних реакторів, з рядом інших, що перебувають у будівництві або будівництво яких планується. Японія поділяється на декілька регіонів, які отримають електропостачання від відповідних регіональних постачальників. Усі постачальники мають статус монополій і регулюються урядом Японії. Всі регіональні енергетичні компанії Японії в наш час[коли?] експлуатують АЕС за винятком Окінавської енергетичної компанії. Всі вони також є членами Федерації електроенергетичних компаній.
У Японії вже давно існують настрої проти ядерної енергетики. У 2005 році опитування Міжнародного агентства з атомної енергії показало, що «тільки один з п'яти чоловік в Японії вважає ядерну енергетику безпечною настільки, щоб виправдати будівництво нової станції»[30].
- ↑ The European Parliament's Greens-EFA Group – The World Nuclear Industry Status Report 2007 [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.] p. 23.
- ↑ Tomoko Yamazaki & Shunichi Ozasa (27 червня 2011). Fukushima Retiree Leads Anti-Nuclear Shareholders at Tepco Annual Meeting. Bloomberg.
- ↑ Mari Saito (7 травня 2011). Japan anti-nuclear protesters rally after PM call to close plant. Reuters.
- ↑ Nuclear Power in Japan. World Nuclear Association. Процитовано 17 червня 2012.
- ↑ Nuclear Power in Japan | Japanese Nuclear Energy. world-nuclear.org. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ Japan's Nuclear Power Plants. nippon.com. 10 березня 2020.
- ↑ Most Japanese Back Nuclear for First Time Since Fukushima. Bloomberg.com (англ.). 28 березня 2022. Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ David Batty (5 травня 2012). Japan shuts down last working nuclear reactor. The Guardian.
- ↑ Gavin Blair (20 червня 2011). Beginning of the end for nuclear power in Japan?. CSMonitor.
- ↑ M. V. Ramana (July 2011). Nuclear power and the public. Bulletin of the Atomic Scientists. 67 (4): 43. Bibcode:2011BuAtS..67d..43R. doi:10.1177/0096340211413358. S2CID 144321178. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 1 липня 2011.
- ↑ Thousands march against nuclear power in Tokyo. USA Today. September 2011.
- ↑ Japanese Opinion Poll Finds That Views on Nuclear Power Turn Slightly Positive. www.jaif.or.jp. 25 березня 2020. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Stephanie Cooke (10 жовтня 2011). After Fukushima, Does Nuclear Power Have a Future?. New York Times.
- ↑ Antoni Slodkowski (15 червня 2011). Japan anti-nuclear protesters rally after quake. Reuters.
- ↑ Hiroko Tabuchi (13 липня 2011). Japan Premier Wants Shift Away From Nuclear Power. New York Times.
- ↑ Japan's nuclear crisis casts doubt over carbon goals. www.reuters.com. 4 квітня 2011. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Tsuyoshi Inajima & Yuji Okada (28 жовтня 2011). Nuclear Promotion Dropped in Japan Energy Policy After Fukushima. Bloomberg.
- ↑ Gerhardt, Tina (22 липня 2012). After Fukushima, Nuclear Power on Collision Course with Japanese Public. Alternet.
- ↑ Global report on Fukushima nuclear accident details health risks World Health Organization, news release 2013-02-28, accessed 4 July 2013
- ↑ Anti-nuke protesters call for end to nuclear energy use. The Asahi Shimbun. 13 вересня 2013. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 28 березня 2015.
- ↑ Four Years After Fukushima, Japan Makes a Return to Nuclear Power. PBS.
- ↑ Japan restarts Takahama nuclear reactor ‹ Japan Today: Japan News and Discussion. www.japantoday.com. Процитовано 1 лютого 2016.
- ↑ Japan court issues injunction to halt Takahama nuclear reactors. Reuters. Архів оригіналу за 16 квітня 2023.
- ↑ Kensai Electric Power To Take Takahama Unit 3 Offline
- ↑ Japan – is there a future in nuclear?. Nuclear Engineering International. 4 липня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
- ↑ Silverstein, Ken. Japan Circling Back To Nuclear Power After Fukushima Disaster. forbes.com. Процитовано 12 січня 2018.
- ↑ Costs for managing Japan's nuclear plants to total 13 trillion yen. Kyodo News+. 15 січня 2020. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою:0не вказано текст - ↑ Weisenthal, Joe (11 березня 2011). Japan Declares Nuclear Emergency, As Cooling System Fails At Power Plant. Business Insider. Процитовано 11 березня 2011.
- ↑ Yale Environment 360 (18 березня 2011). Japan's Once-Powerful Nuclear Industry Is Under Siege. Reuters. Архів оригіналу за 24 вересня 2011. Процитовано 9 серпня 2011.
|
Це незавершена стаття з енергетики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
