Повідь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Повідь 2005 року у Флориді внаслідок урагану Вільма

По́відь, пові́ддя, повінь[1][2] — природне лихо, що виникає, коли вода виходить за межі звичайних для неї берегів і затоплює значні ділянки суходолу. Терміни «повінь» та «повідь» у повсякденній мові вживають як синоніми[3]. У гідрології повенями називають регулярні розливи водойм, які повторюються зазвичай щороку, і часто не спричиняють стихійного лиха. Нерегулярні розливи називаються паводками.

Зазвичай причиною повені є значне підвищення рівня води. На річках це трапляється внаслідок збільшення притоку води, внаслідок танення снігів, дощів тощо. На озерах чи водосховищах — внаслідок перевищення притоку води над витоком. Часом причиною повені може стати вітер, який «наганяє» воду. Ще однією причиною підйому води може стати утруднення витоку внаслідок технічних несправностей на штучних водоймах чи природних гребель, що часом утворюються на гірських річках внаслідок зсувів (зазвичай після землетрусів). Ще однією причиною повені може стати прорив води на рівнину, рівень якої розташований нижче рівня води. Подібні повені зазвичай трапляються внаслідок прориву дамб, або ж зміни річкового русла.

Класифікація поводей в залежності від масштабу і повторюваності[ред.ред. код]

Низькі (малі)[ред.ред. код]

Розлив річки Південний Буг.

Низькі (малі) поводі спостерігаються на рівнинних річках. Охоплюють невеликі території поза заплавою. Затоплюється менше 10% сільськогосподарських угідь. Майже не порушують ритму життя населення. Повторюваність 5-10 років. Наносять незначний збиток.

Високі[ред.ред. код]

Завдають відчутної матеріальної та моральної шкоди, охоплюють порівняно великі земельні ділянки річкових долин, затоплюють приблизно 10-15% сільськогосподарських угідь. Істотно порушують господарський і побутовий уклад населення. Приводять до часткової евакуації людей. Повторюваність 20-25 років.

Видатні[ред.ред. код]

Завдають великої матеріальної шкоди, охоплюючи цілі річкові басейни. Затоплюють приблизно 50-70% сільськогосподарських угідь, деякі населені пункти. Паралізують господарську діяльність і різко порушують побутовий уклад населення. Приводять до необхідності масової евакуації населення і матеріальних цінностей із зони затоплення і захисту найважливіших господарських об'єктів. Повторюваність 50-100 років.

Катастрофічні[ред.ред. код]

Завдають величезних матеріальних збитків і призводять до загибелі людей, охоплюючи величезні території в межах однієї або декількох річкових систем. Затоплюється більше 70% сільськогосподарських угідь, багато населених пунктів, промислових підприємств та інженерних комунікацій. Повністю паралізується господарська і виробнича діяльність, тимчасово змінюється життєвий уклад населення. Повторюваність від ста до двохсот років.

Причини[ред.ред. код]

Повінь у Бійську, викликана аномально тривалими дощами (більше 72 годин), 2006 рік.
Повінь в Естергомі (Угорщина) 1 квітня 2006
  • Тривалі дощі.
  • Танення снігів. Інтенсивне танення снігу, особливо при промерзлій землі, призводить до підтоплення доріг.
  • Шторми та тропічні циклони можуть призводити до затоплення узбережжя морів.
  • Хвиля цунамі.[4] На морських узбережжях і островах можуть виникнути затоплення прибережної смуги хвилею, що утворюється при землетрусах або виверженнях вулканів в океані. Подібні поводі нерідко бувають на берегах Японії і на інших островах Тихого океану.
  • Підвищення дна водойми. Однією з причин поводей є підвищення дна. Кожна річка поступово накопичує відкладення у перекатах, у гирлах і дельтах.
  • Зміни річкового русла.
  • Руйнування (прориви) дамб, пошкодження водяних тунелів, або труб.
  • Будування дамб бобрами може також призводити до підтоплення навколишніх територій.

Наслідки[ред.ред. код]

Первинні[ред.ред. код]

Вторинні[ред.ред. код]

  • Водозабезпечення — забрудення питної води. Чиста питна вода стає дефіцитною.
  • Хвороби — негігієнічні умови зумовлють спалахи інфекційних хвороб.
  • Урожаї та забезпечення їжі — забезпечення їжею може бути порушене у зв'язку із втратами урожаю.[5] Однак, сільське господарство у низинах біля річок залежить від річкового мулу, який накопичується у результаті повеней. Мул додає поживних речовин до ґрунту.
  • Дерева — непристосовані дерева помирають внаслідок повеней.[6]
  • Транспорт — руйнуються транспортні вузли, що також зумовлює ускладнення для служб допомоги для того щоб дістатися до місць катастрофи.

Третинні та довгострокові ефекти[ред.ред. код]

Економічні — падіння економічного рівня за рахунок тимчасового зниження туризму, залучення коштів для відновлення після повені, зростання цін на їжу внаслідок дефіциту та інші.

Смертельні поводі[ред.ред. код]

Нижче наведений список з найбільш смертоносних поводей у всьому світі, показані події з загиблими число яких перевищило 100 000 осіб.

Число загиблих Подія Розташування Дата
2 500 000-3 700 000[7] Поводі у Китаї (1931) Китай 1931
900 000-2 000 000 Повідь на річці Хуанхе 1887 року Китай 1887
500 000–700 000 Повідь на річці Хуанхе 1938 року Китай 1938
231 000 Прорив греблі Банджао, внаслідок тайфуну Ніна Китай 1975
230 000 Землетрус в Індонезії 2004 року Індонезія 2004
145 000 Повідь на річці Янцзи 1935 року Китай 1935
100 000+ Повідь св. Фелікса, штормовий нагон (води) Нідерланди 1530
100 000 Повідь в м. Ханой та в дельті Червоної річки Північний В'єтнам 1971
100 000 Повідь на річці Янцзи 1911 року Китай 1911

Повені в Україні[ред.ред. код]

Негативні наслідки від повеней і паводків проявляються на 27 відсотках території України (165 тис. кв. кілометрів), де проживає майже третина населення. Практично не існує жодної території держави, де б не відчувався час від часу негативний вплив паводків і повеней. Найбільшої шкоди від них зазнають гірські та передгірські райони Карпат. Населення і економіка країни зазнають при цьому значних збитків. Половина освоєних площ схилів піддається впливу зсувних процесів, на 70 відсотках гірських водозборів у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях розвиваються селеві явища. Населення і економіка України зазнають при цьому значних збитків.

За останні 15 років значні паводки, що призвели до виникнення надзвичайних ситуацій, спостерігалися у 1995, 1997, 1998, 2001, 2008 роках та паводок 2010 року. Так, середньорічні збитки від паводків у 1995–1998 роках склали 899,3 млн гривень, 1999–2007 — понад 1500 млн гривень, у 2008 році — близько 6000 млн гривень. Аналізуючи історію та частоту повеней і паводків залежно від регіону, майже зазначимо, що кожен третій рік характеризується високим підняттям рівнів води у меженний період[8].

Повінь на Закарпатті 1998 року[ред.ред. код]

Докладніше у статті Повінь на Закарпатті 1998 року

Катастрофічний дощовий паводок руйнівної сили, який сформувався в період з 4 по 8 листопада 1998 року на сприятливому гідрометеорологічному підгрунті, за своїми характеристиками та величиною завданих збитків досяг, а в ряді пунктів перевищив усі попередні за період спостережень. Загинуло 17 осіб, без даху залишилось близько 8 000 осіб. У період паводку було підтоплене 40793 житлових будинків, з них 2695 зруйновано та 2877 пошкоджено. Було також зруйновано 12 мостів, 48,6 км автодоріг, крім того 48 мостів і 722,2 км автодоріг було пошкоджено.

Повінь на Закарпатті 2001 року[ред.ред. код]

Докладніше у статті Повінь на Закарпатті 2001 року

Формування паводка 3—5 березня було зумовлено інтенсивними дощами. За 3 дні в басейні річок Боржави, Латориці й Тиси випало більше 300 мм опадів, дещо менше — на заході області. В результаті повені загинуло 9 осіб. Було підтоплено 255 населених пунктів, 33580 будинків, знеструмлено 98 населених пунктів, через що майже 14 тисяч осіб було евакуйовано. Було зруйновано 1924 будинків та відселено 4948 мешканців. Зруйновано 6 та пошкоджено 17 мостів. Пошкоджено 52,7 км автодоріг.

Паводок на заході України 2008[ред.ред. код]

Повінь 2008 року
Докладніше у статті Паводок на заході України 2008 року

Улітку 2008 року на заході України стався паводок через інтенсивні грозові дощі і, як результат, різке підняття рівня води в річках. Пік повені припав на 23 — 27 липня, вона вважається найбільшою в історії Західної України за останні 60 років.[9][10]

Повінь у Центральній Європі 2010 року[ред.ред. код]

Докладніше у статті Повінь у Центральній Європі 2010 року

Повінь, що виникла в низці країн Центральної Європи в середині травня 2010 року стала наслідком тривалих дощів у регіоні, що почалися в ніч з 15 на 16 травня 2010 року. Повінь зачепила такі країни, як: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Україна, а також Австрія та Сербія.

В Україні повінь зачепила частково Львівську та Івано-Франківську, а найбільше[11] Закарпатську області: станом на 21 травня в останній було підтоплено 20 сіл, 260 господарств, 1850 га земель[12]. Спочатку затопило Ужгородський, Іршавський та Перечинський райони, а у вівторок ще й Мукачівський[12].

Протипаводковий захист в Україні[ред.ред. код]

Державний комітет України по водному господарству, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, здійснює державне управління у сфері водного господарства та меліорації земель відповідно до законів України, рішень та розпоряджень Президента України, Уряду, державних, міждержавних, регіональних і галузевих цільових програм, основними з яких є: Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про адміністративні правопорушення», Закон України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України». Одним з пріоритетних завдань Комітету є забезпечення захисту громадян, населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, мінімізації заподіюваних нею збитків для створення безпечних умов життєдіяльності населення. Виходячи з цього, Держводгоспом розроблено і здійснюється реалізація декількох державних цільових програм протипаводкового захисту, а саме: — «Комплексна програма захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року» (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 № 901); — «Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002–2006 роки та прогноз до 2015 року», (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1388); — «Державна цільова програма комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету» (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1151). У межах «Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року» у даний час в Україні створено комплекс захисних протипаводкових споруд, який включає 3,5 тис. км дамб, 1,2 тис. км берегоукріплювальних споруд, понад 600 насосних та компресорних станцій для перекачування надлишків води. Але комплекс захисних споруд на річках та водоймах є недостатнім і потребує значної реконструкції і розбудови.

Особливе занепокоєння викликає технічний стан комплексу захисних споруд на водосховищах Дніпровського каскаду, який введено в дію в50-70 роках і майже вичерпав свій технічний ресурс. За допомогою 32 перекачуючих насосних станцій цей комплекс захищає від затоплення 102 населених пункти з інфраструктурою, сільськогосподарські угіддя на площі 197,2 тис. га, міста Переяслав-Хмельницький, Ржищів, Нікополь, Марганець, Кам'янка-Дніпровська, а також унікальні копалини марганцевих родовищ та всю інфраструктуру сіл і селищ на захищених територіях Придніпров'я.[13].

Міжнародне співробітництво[ред.ред. код]

Відповідно до Водного кодексу України до компетенції Держводгоспу належить здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод. У цьому контексті за період 1992–2001 роки Комітет від імені Уряду України уклав двосторонні міжурядові угоди з питань водного господарства на прикордонних водах з усіма сусідніми країнами, зокрема з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Білоруссю, Молдовою та Росією, і в кожній з них головними аспектами є управління водними ресурсами та захист від шкідливої дії вод.

Для належного виконання угод кожна сторона, відповідно до свого законодавства, призначила Уповноваженого і його заступників, які організують і координують діяльність спільних робочих груп. У своїй діяльності робочі групи керуються регламентами або порядками співробітництва. Оперативне керівництво і забезпечення водогосподарської діяльності з питань співробітництва на прикордонних водах на басейново-територіальному рівні здійснюють організації, які входять до сфери управління Держводгоспу й межують з тією чи іншою країною. Щорічно відбуваються наради Уповноважених Сторін, два рази на рік проводяться зустрічі їх заступників та робочих груп і експертів. Всі ці заходи проходять відповідно до затверджених планів робіт та регламентів співпраці, носять офіційний характер і оформляються відповідними протоколами.

Розвивається співробітництво Держводгоспу з авторитетними міжнародними організаціями. Комітет був активним учасником підготовки Плану управління басейном р. Дунай, Плану інтегрованого управління басейном р. Тиса та Плану дій щодо сталого протипаводкового захисту в басейні р. Дунай та її головних приток, які останніми роками розроблялись під егідою Міжнародної комісії із захисту річки Дунай.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 3517-97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять: п.6.41
  2. Про деякі терміни, що стосуються води.
  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.
  4. Причини повеней(англ.)
  5. Southasianfloods.org
  6. Stephen Bratkovich, Lisa Burban, et al., «Flooding and its Effects on Trees», USDA Forest Service, Northeastern Area State and Private Forestry, St. Paul, MN, September 1993, webpage: Na.fs.fed.us-flood-cover.
  7. Worst Natural Disasters In History
  8. [1]
  9. Повінь 2008 року у західних областях України
  10. Збитки і жерти липневої повені 2008 р.
  11. Західна Україна знову попливла… — УНІАН
  12. а б Повінь розоряє закарпатців — mukachevo.net
  13. [2]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]