Єлабуга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Єлабуга
рос. Елабуга, тат. Алабуга
Coat of Arms of Elabuga (Tatarstan) (2006).png
Герб Єлабуги
Вулиця Спаська у місті
Вулиця Спаська у місті
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Татарстан
Міський округ Єлабузький міський округ
Основні дані
Час заснування: 1007 року
Статус міста з 1780 року року
Населення 71181 особа (2012[1])
Площа 18,4 км²
Густота населення 3868,5 осіб/км²
Поштові індекси 423600
Телефонний код +7-85557
Географічні координати: 55°46′00″ пн. ш. 52°02′00″ сх. д. / 55.76667° пн. ш. 52.03333° сх. д. / 55.76667; 52.03333Координати: 55°46′00″ пн. ш. 52°02′00″ сх. д. / 55.76667° пн. ш. 52.03333° сх. д. / 55.76667; 52.03333
Часовий пояс UTC+4
Висота над рівнем моря 70 м
Водойма річки Тойма і Кама
Найближча залізнична станція Тихоново
Відстань
До залізничної станції: 16 км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

180

Влада
Веб-сторінка http://www.elabugacity.ru/
Голова адміністрації Ємельянов Геннадій Єгорович
Карта
Єлабуга (Росія)
Єлабуга
Єлабуга

Єлабуга (Татарстан)
Єлабуга
Єлабуга

Єла́буга (рос. Елабуга, тат. Алабуга, Alabuğa) — місто у Татарстані (Росія), адміністративний центр Єлабузького району, хоча саме до його складу не входить, а утворює окремий Єлабузький міський округ.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване серед лісів на високому правому березі річки Кама, у місці, де до неї впадає її права притока Тойма.

Історія[ред.ред. код]

Єлабуга є одним з найстаріших міст Росії, 2007 року вона відсвяткувала своє 1000-річчя. Біля міста був відкритий Ананьїнський могильник, дослідження якого призвели до виділення окремої Ананьїнської культури 8-5 століть до нашої ери. На основі комплексних археологічних та історичних даних, враховуючи експертну оцінку хронології знахідок з найдавнішого шару Єлабузького городища, беручи до уваги висновки провідних наукових центрів Росії вчена рада Інституту історії АН Татарстану визначила, що заснування міста відбулось на межі 10-11 століть і сформувалось воно як міське поселення до 10051010 років.

Башта мечеті-фортеці

Здавна тут знаходилась переправа через Каму. У болгарський період Єлабуга знаходилась на торгово-караванному шляху із центра Волзької Булгарії до Прикам'я. У 12 столітті була споруджена білокам'яна мечеть з 8 баштами, схожа на соборні мечеті Біляру та Болгару, аналогічна до мечетів-фортець Суса та Багдада. Археологічні розкопки останніх років дозволяють розглядати Алабугу поряд з булгарськими містами домонгольського періоду. У 9-10 століттях сформувалась Булгарська держава, найціннішим пам'ятником якої є Єлабузьбке городище — залишки древнього булгарського міста. Одна з башт фортеці була реставрована у 1860-их роках і є місцем паломництва вірян, гостей міста та туристів.

Після підкорення Казанського ханства на місці Єлабузького городища 1614 року був влаштований іноцький скіт. 1616 року на цьому місці розпочалось будівництво Троїцького монастиря, який проіснував до 1764 року. Приблизно до часу заснування скіту відносять утворення села Трьосвятського. Воно вперше згадується у книзі Великого Нарису, складеної у першій чверті 17 століття. Існує гіпотеза, що після заснування села і першої Покровської церкви царем Іваном Грозним, до храму була передана ікона Трьох Святих, яка і дала назву селу. Вона є досі зберігається у Єлабузі.

Єлабуга на карті В'ятської губернії

1780 року указом Катерини II Єлабуга отримала статус повітового міста В'ятської губернії. На той час в ній проживало приблизно 1000 осіб. З другої половини 19 століття починається розквіт династії купців Ушкових, які будували у містах Прикам'я хімічні заводи. На початку 20 століття у місті жило вже 10 тисяч осіб, з яких понад 600 купців, а серед них 12 мільйонерів. Найбільш відома династія купців Стахеєвих, торгові доми яких мали щорічний обіг до 150 мільйонів карбованців. Іншою відомою династією були Гірбасові, які займались в основному хлібом. Місто славилось своєю благодійністю. З 1870-их до 1917 років існував особливий «Благотворительный граждан И. И. и Д. И. Стахеевых комитет», величезні кошти якого направлялись виключно на допомогу людям. Окрім цього існував також і комітет купця Чернова, кошти якого йшли виключно на будівництво храмів.

В роки революції захоплення влади здійснювали працівники Бондюзького хімічного заводу на чолі з більшовиком С. М. Гассаром. Єлабузькі купці здійснювали супротив повстанцям. 16 листопада 1917 року повітовий з'їзд селянських депутатів прийняв рішення про перехід до Радянської влади. Була обрана повітова рада, головою якої став Гассар. Під його керівництвом здійснювалась націоналізація власності купців. 24 лютого був розстріляний протоієрей Спаського собору. У травні 1918 року був націоналізований Сюгинський скляний завод. Влітку 1918 року був сформований загін селянської самооборони, який діяв проти більшовиків, на чолі з Молчановим Вікторином Михайловичем. Чисельність загону становила 9 тисяч осіб, вони легко спромоглись прибрати з міста більшовиків. Але 7 вересня загін червоноармійців на чолі із О. М. Железкіним захопили Єлабугу. Восени загін Молчанова, чисельність якого скоротилася до 4 тисяч осіб, відійшов до Уфи. У жовтні 1918 року війська адмірала О. В. Колчака увійшли до міста, але 25 квітня 1919 року після битви при Кокшанському заводі червона армія зайняла місто. 2 травня Колчак знову увійшов до Єлабуги. 24 травня відбулась битва на Камі, перемогу в якій отримав білогвардійський флот. Але залишки флоту Червоної армії без наказу почали обстрілювати Єлабугу, після чого на місто наступали сухопутні війська. Єлабуга була покинута Колчаком 25 травня, а захоплена червоноармійцями 27 травня. У липні круїзом до Камі місто відвідала Надія Крупська.

1921 року Єлабузький повіт розділений на 2 частини — південна, Єлабузький кантон, увійшла до складу Татарської АРСР, північна, Можгинський повіт — до складу Вотської АО. У 1921-1928 роках місто було центром Єлабузького кантону, а з 10 серпня 1930 року — центром Єлабузького району. В роки Другої світової війни сюди була евакуйована Вишневолоцька бавовняно-паперова фабрика. Тут же 31 серпня 1941 року покінчила життя самогубством Марина Цвєтаєва. У післявоєнні роки на околицях були відкриті поклади нафти — Первоймаське, Єлабузьке, Красноборське. 1961 року у місті організоване 6-те управління по видобутку нафти й газу «Прикамнефть».

Населення[ред.ред. код]

Населення міста становить 71181 особа (2012; 70505 в 2010, 68663 в 2002, 53537 в 1989, 35574 в 1979, 31728 в 1970, 21992 в 1959). За національним складом у місті переважають росіяни — 58,7%, татари — 34,3%, чуваші — 1,7%.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Панорама міста. Купецька частина міста. Вулиця Набережна. Праворуч дзвіниця Спаського собору

Господарство[ред.ред. код]

У місті значного розвитку набула нафтовидобувна промисловість — НГВУ «Прикамнефть», Єлабузьке управління бурових робіт. Серед промислових підприємств діють заводи з виробництва легкових автомобілів ЄлАЗ, металічної арматури, залізобетонних конструкцій, цегли, побутової техніки «Алабуга» (входить до складу групи De'Longhi), фабрика шкільних меблів. Працюють також підприємства легкої (швейна фабрика) та харчової (м'ясоконсервний комбінат, молококомбінат, хлібозавод, пивзавод) галузей, Єлабузька ТЕЦ. З грудня 2005 року на територію міста та району відкрита особлива економічна зона Алабуга, відбулось будівництво автозаводу «SOLLERS-Isuzu»[2], на якому запущено виробництво автомобілів марки Fiat Ducato.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Татарстан у цифрах
  2. Мода на грузовики. Isuzu с «SOLLERS-Isuzu» начнут производство в Татарстане. Ведомости, № 140 (1914), 31 июля 2007