Біла Криниця (Глибоцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Біла Криниця
Bila Krynytsya Uspensky Sobor.jpg
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область Чернівецька область
Район/міськрада Глибоцький
Рада Старововчинецька сільська рада
Код КОАТУУ 7321086303
Картка на сайті ВР Біла Криниця 
Locator Dot2.gif
Розташування села Біла Криниця
Основні дані
Засноване 17601780
Населення 169 осіб
Поштовий індекс 60440
Телефонний код +380 3734
Географічні дані
Географічні координати 47°58′37″ пн. ш. 25°53′00″ сх. д. / 47.97694° пн. ш. 25.88333° сх. д. / 47.97694; 25.88333Координати: 47°58′37″ пн. ш. 25°53′00″ сх. д. / 47.97694° пн. ш. 25.88333° сх. д. / 47.97694; 25.88333
Середня висота
над рівнем моря
450 м
Відстань до обласного центру 45,1 км
Відстань до районного центру 18,9 км
Місцева влада
Адреса ради 60440, Чернівецька область, Глибоцький район с. Старий Вовчинець
Сільський голова Остафійчук Петро Радулович
Карта
Біла Криниця (Україна)
Біла Криниця
Біла Криниця
Біла Криниця (Чернівецька область)
Біла Криниця
Біла Криниця

Бі́ла Крини́ця — село Глибоцького району, Чернівецької область. Розташоване за 18 км від райцентру (автошлях Т 2636), поблизу кордону з Румунією Біла КриницяКлимоуці.

Всесвітній духовно-історичний центр старообрядництва. У 1996 році в Білій Криниці проходив всесвітній старообрядницький Собор.

В старообрядництві це невеличке село на кордоні з Румунією відоме тим, що тут у 1846 році 28 жовтня була відновлена ​​трьохчинна ієрархія — в сущому сані до старообрядців приєднався митрополит Амвросій. До 160-річчя цього торжества 14-17 вересня 2006 року в Українському селі Біла Криниця (Буковина) пройшов Освячений Собор старообрядницької Церкви.

Історія[ред.ред. код]

Село Біла Криниця було центром поселення старовірів на Буковині та було обране ними як резиденція майбутнього старообрядницького архієрея. Російські старообрядці (за іншими назвами — липовани або пилипони) прибули на Буковину з Причорномор'я, Молдавії, Валахії і Бесарабії у 17601780-их pp. Поселення липован з'явилися в трьох повітах. Австрійська влада, зацікавлена в заселенні Буковини, ставилася прихильно до старообрядців. Цісарським патентом 1783 Йосиф II звільнив їх від податків на 20 років і гарантував свободу віровизнання. За невелику плату переселенці одержали землю і були звільнені від панщини, а також на 50 років від військової служби.

Старообрядство[ред.ред. код]

При матеріальній допомозі одновірців з Росії село мало свій церковний центр: монастир і собор. На базі чоловічого білокриницького монастиря була створена в 1844 році — єпархія, а з 1846 ієрархію на чолі з митрополитом (Білокриницьку митрополію), яка висвячувала священників і єпископів для старообрядців всього світу.

Село стало центром відновлення ієрархії російської старообрядської діаспори (т.зв. поповців, які на відміну від безпоповців мали священників та визнавали таїнства) коли то 28 жовтня 1846 р., в Білій Криниці в Покровському соборі відбулося приєднання митрополита Амвросія до Православної Старообрядницької Церкви.

Покровський монастир був найбільшим духовно-просвітницьким центром на Буковині. У монастирі проживали митрополит, єпископ вікарій, священноінок, два ієродиякона, тридцять ченців і тридцять послушників. У монастирі була зібрана велика бібліотека, переписувалися книги, знаходився архів митрополії. На території монастиря розташовувалися Покровський собор, храм св. Миколи, митрополичі палати, двоповерховий братський корпус.

В кінці 40-х років покровський монастир був зруйнований комуністичною владою. На монастирському цвинтарі збереглися могили Білокриницьких митрополитів, могили ченців Павла і Алімпія — місцевих святих.

У 1940-их митрополія була перенесена у Румунію. Резиденція митрополита Білокриницького зараз розташована в містечку Браїла (Румунія).

У роки комуністичної влади собор був закритий і тільки в кінці 80-х років повернуто віруючим. У 1992 році він був знову освячений. Успенський собор донині належить жіночому старообрядницькому монастирю.

У 1988 р. в Білій Криниці був створений музей старообрядництва, але в 1996 р. музей було закрито у зв'язку зі скороченням витрат державного бюджету, а експонати передані в обласний краєзнавчий музей.

На місці чоловічого монастиря, пошкодженого під час Другої світової війни, улаштована прикордонна застава.

Пам'ятки[ред.ред. код]

В Білій Криниці й понині є величезний митрополичий собор. Він побудований у 1900–1908 рр. на кошти московського купця Гліба Степановича Овсяннікова на пам'ять про сина Олександра, який помер молодим. Автором проекту є придворний архітектор австрійського імператора В. І. Клік. Храм освячено в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці митрополитом Білокриницький Макарієм у співслужінні архієпископа московського Іоанна. В його декоративному оформленні чітко прослідковуються риси російської архітектури XVII–XVIII ст. Собор нагадує російський Собор Василя Блаженного в Москві. Близько собору — Космодем'янська церква XVIII-XIX століття, типово української дерев'яної архітектури.

Про життя старообрядців у Білій Криниці писали Л. Толстой, В. Короленко, А. Герцен, Федір Чащин.

Джерела[ред.ред. код]