Віллем Рубрук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема дороги Вільгельма Рубрука

Віллем Рубрук, Гійом де Рубрук або Вільгельм де Рубрук (Guillaume de Rubrouck, букв. «Гийом з Рубрука», інші варіанти написання-див. нижче, між 1215—1220, Кассель, тепер Франція — † 1270) — фламандський монах чину францисканців. Після Джованні Да Плано Карпіні один з перших європейців вивчав та описав культуру монгольської імперії. Залишив цінні відомості про Русь. У 1253—1255 роках за дорученням французького короля Луї IX здійснив подорож до монголів у Каракорум через Крим та країни Азії. Автор книги «Звіт брата Вільгельма Рубрука про його поїздку на схід в роках 1253 до 1255».

Варіанти написання імені[ред.ред. код]

Його ім'я передано різними варіантами написання, що зумовлене транкрипцією різними мовами:

Wilhelm von Rubruk, Wilhelm von Ruysbroeck, Wilhelm von Ruysbroek, Guilelmus de Ruysbroek, William Rubruquis, Willem van Ruysbroek, Willelmus de Rubruk, William von Roebruk, William of Rubruck, William Rubruquis, Guilelmus de Rubruc, Wilhelm von Rubruck, Willem van Ruysbroeck, Guillaume de Rubrouck, Gulielmus de Rubruquis, Guillaume de Rubruquis, Willem van Ruusbroec.

Молоді роки[ред.ред. код]

Фламандець Рубрук вступив ще молодим до ордену францисканців, власне до його відгалудження міноритів. Вчився у Парижі. Супроводжував Луї IX до Святої землі. Після невдалого Сьомого хрестового походу до Єгипту залишався чотири роки в місті Акконі. В той час Луї IX повернувся з полону й прийняв своїх послів на чолі з Андре де Лонжюмо. Їхня місія до монголів, що пролягала через Персію та Середню Азію завершилась безрезультатно. Однак Луї IX та папа Іннокентій IV не втрачали надії отримати союзників для наступних хрестових походів проти ісламу та для можливих гарантій держав хрестоносців.

Подорож[ред.ред. код]

Route rubrouck 1253 55.JPG

Гійом де Рубрук супроводжував Людовика Французького під час Сьомого хрестового походу, що закінчився вкрай невдало. Коли його викупили з полону, Людовик ще чотири роки залишався в Святій землі. В 1251 в Цезареї він прийняв Андре де Лонжюмо, місія якого завершилася безрезультатно. Але Людовік не залишив надії налагодити співпрацю з монголами. В 1252 рік французький король доручив Рубруку відправитися в південноруські степи в ставку хана Бату. Пам'ятаючи про неуспіх посольства Лонжюмо, Людовик порадив Рубруку приховувати дипломатичний характер поїздки і подорожувати як місіонер.

Місія до Великого Монгольського хана[ред.ред. код]

Весною 1252 року Рубрук та його супутники відправилися з міста Акко в Константинопіль, де і пробули до весни наступного року. 7 травня 1253 року отримавши листи від імператора Балдуїна ІІ разом з братом по ордену Бартоломео з Кремони, перекладачем та слугою відправляються в дорогу. Перепливши через Чорне море вони висаджуються в порту Салдайя (Судак) на південному узбережжі Криму. Там вони купили віз з волами та направились до ставки Батия. Після двохмісячної подорожі прибули в табір Сартака, що знаходився між Волгою і Доном, «у трьох днях дороги» перед Волгою. В таборі Сартака вони зустрічають християн-несторіанців їх священників. Керував двором Сартака Кояк, теж несторіанець. Однак Сартак не міг в силу своєї невеликої влади дати відповідь на лист. Він посилає місію до свого батька Батия. Перепливши 8 серпня Ітіль(тобто Волгу) вони знаходять ставку Батия. При зустрічі з ним місіонери довідуються що Батий теж не може вирішити питання дозволу щоб залишитися в монголів. Він відсилає Рубрука до Мунке в Каракорум.
Продовжуючи свою дорогу спочатку вниз по Волзі а потім на схід вони за 12 днів досягають землі башкирів та ріки Яяк (Урал). По 34 днях важкої подорожі досягають річку Сирдар'ю, звідки повертають на південний схід. 8 листопада прибувають в Талас (тепер Киргизія). Після нього проходять озера Балхаш, Алаколь і через Монголію прибувають 27 грудня 1253 року до табору Великого Хана Монгольської імперії. 4 січня 1254 їх привели до двору Мунке.

Навесні 1252 Рубрук і його супутники вирушили з міста Акка (Акра, Аккон), порту в Північній Палестині (на північ від мису Кармел), в Константинопіль, де затрималися до весни наступного року. 7 травня 1253 рік, отримавши рекомендаційні листи від імператора Балдуїна II, вони виїхали з Константинополя. Перейшовши через Чорне море і висадившись в порту Салдайя ( Судак) на південному березі Криму, ченці купили запряжену чотирма волами криту повозку і рушили до гирла Волги, де була ставка Батия. Досягши меж Азовського моря, мандрівники попрямували на схід.

Після двомісячної подорожі Рубрук прибув до табору хана Сартаку, розташованого на березі Волги. Рубрук і його супутники просили доповісти Сартаку про їхній приїзд, і той погодився прийняти чужинців. Одягнувшись в церковні шати, розклавши на подушці Біблію, псалтир, требник, розп'яття і кадило, зі співом молитов вони ввійшли в намет Сартака. Сартак з цікавістю розглядав ченців і їх вбрання, але в переговори з ними не вступив, запропонувавши їм відправитися до його батька, хана Батия. Однак і Батий не захотів вступити в переговори з посланцями французького короля, а відіслав їх до великого хана Мунке, в Каракорум.

8 серпня Рубрук перетнув Етилен (Ітіль, тобто Волгу), третю з чотирьох великих річок, які він називає у своєму описі. Продовжуючи свій шлях приблизно на схід протягом 34 днів після переходу річки Урал, він прибув в басейн річки Сирдар'ї, звідки повернув на південний схід. Протягом семи днів Рубрук їхав гірською дорогою вздовж північно-західних відрогів Алатау.

8 листопада він досяг долини річки Талас та міста Кенчат, а наступного дня іншого поселення, ближче до гір. Ось що пише про це Рубрук:

Ліві лапки Я запитав про гори і дізнався, що це було продовження Кавказьких гір, які простягаються по обидва боки Каспійського моря, із заходу на схід. Тут також я дізнався, що ми вже проїхали вищезазначене море, у яке впадає Етилен. Праві лапки

Слідом за цим Рубрук і його супутники перейшли гори і пішли прекрасною рівниною, маючи праворуч високі гори, а по ліву море чи озеро; щоб об'їхати його навколо, потрібно 15 днів. Це було озеро Балхаш. Далі Рубрук поїхав повз озеро Алаколь і через Монголію до двору великого хана, куди й прибув 26 грудня. Звідси після деякої затримки Рубрук переїхав разом зі всім двором у столицю Каракорум.

Каракорум[ред.ред. код]

Це місто, за словами Рубрука, був обнесений земляними стінами, з воротами на кожній з чотирьох сторін. Палац великого хана Мунке, дві мусульманські мечеті і один християнський храм складали головні будівлі міста. Великого хана в цей час не було в столиці, і тому Рубрук разом зі своїми супутниками повинен був відправитися в його резиденцію, знаходиться по той бік гір, в північній частині країни. Наступного дня відбулася церемонія їх подання до двору хана.

Сучасна реконструкція знаменитого Срібного дерева майстра Гійома

Слідуючи правилу францисканських монахів, вони йшли босі, причому відморозили собі пальці на ногах, тому що був сильний мороз. Коли татари ввели ченців до Мунке, вони побачили перед собою кирпату людину середнього зросту, що лежить на великому дивані; на ньому була хутряна одяг, блискуча, як шкіра тюленя. Навколо Мунке-хана сиділи на палях соколи і інші птахи. Послам французького короля були запропоновані різні напої: арак, кумис та мед. Але посли утрималися від пиття; сам же хан незабаром охмілів, і аудієнція мала припинитися. Рубрук провів кілька тижнів при дворі Мунке-хана, де зустрів багато німецьких і французьких полонених, яких змушували виготовляти зброю, домашнє начиння.

Після декількох аудієнцій у великого хана Рубрук одержав дозвіл повернутися в Каракорум і там перечекати зиму. Під час свого перебування в Каракорумі Рубрук зібрав цікаві відомості про китайців, про їхні звичаї, звичаї, листі. Монгольська столиця, за винятком двору великого хана, не справила на нього враження. Вразило ченця інше - наявність, крім язичницьких, буддійських храмів, двох мечетей і однієї християнської (несторіанської) церкви - доказ незрозумілої для середньовічних католиків віротерпимості монголів. Мунке передав послу лист французького короля. Він називав себе в цьому листі владикою світу і вимагав від французів присяги на вірність, якщо вони хочуть жити з ним у світі.

Супутник Рубрука, чернець-італієць Бартоломео з Кремони, залишився при місцевій християнській церкві. Рубрук же 6 червня 1254 покинув монгольську столицю і поїхав назад тим самим шляхом, але, досягнувши міста Астрахані, розташованого поблизу гирла Волги, цього разу подався на південь і через Дербент, Нахічевань, Ерзерум і Малу Азію досяг порту Акка на березі Середземного моря.

16 червня 1255 Рубрук прибув до Фамагусти на Кіпрі, а в серпні повернувся до свого монастиря.

«Подорож у східні країни»[ред.ред. код]

Місія в Каракорум принесла важливі географічні відомості. Про Каспійське море Рубрук писав:

Ліві лапки Брат Андрій [Лонжюмо] особисто обігнув дві сторони його, саме південну і східну, я ж інші два, саме північну [і] ... західну. Праві лапки

Розповідь Рубрука про бачені ним країни містила також туманні вказівки на існування і інших народностей, крім бачених ним. Так, описуючи людей, які жили за межами юрисдикції ханського двору, Рубрук говорить, що «далі знаходиться велика Катайя (Китай), жителі якої, як я вважаю, в давнину називалися серамі (seres), бо від них прибувають найкращі шовкові тканини, звані по латині serici ». Рубрук був першою людиною, вголос висловили припущення, що Катайя (Китай) і Серес були двома частинами одного цілого.

Рубрук перший в європейській літературі вказав на одну з основних рис рельєфу Центральної Азії - наявність Центрально-азіатського нагір'я. Цей висновок зроблений з спостережень над напрямком течії азіатських річок, що зустрічалися на шляху.

Рубрук описав також, в загальних рисах, за даними розпросів, низку країн Центральної і Східної Азії. Він зазначив, що Катай (Північний Китай) прилягає на сході до океану. Він зібрав відомості (мізерні і часом неточні) про маньчжурів корейців і деяких народності Північної Азії.

Рубрук повідомляє цікаві подробиці про велику торгівлю сіллю з низин Дону:

На півночі цєї області знаходиться багато великих озер, на берегах яких є соляні джерела, тільки-но вода їх потрапляє в озеро, утворюється сіль, тверда, як лід; з цих солончаків Батий і Сартак отримують великі доходи, так як з усієї Русії їздять туди за сіллю, і з усякою навантаженої Вози дають два шматки бавовняного паперу ... Морем також приходить за цією сіллю Багато судів, які все платять мито за своїм вантажу.

Підсумок подорожі[ред.ред. код]

У дипломатичному відношенні подорож Рубрука не принесла французькому королю ніякої користі, оскільки в якості основи для співробітництва великий хан вимагав його формального підпорядкування. Хан Хулагу, брат Мунке, незалежно від західного християнського світу очолив похід на Близький Схід (Хрестовий похід хана Хулагу). Однак ця подорож набагато розширила знання про Центральну Азію, про яку Рубрук залишив чудове повідомлення. Складений латинською мовою твір було вперше опубліковано в 1589. Праця Рубрука була високо оцінена сучасниками і нащадками. Відомий німецький географ кінця XIX століття О. Пешель назвав його «найбільшим географічним шедевром Середньовіччя». Рубрук повідомив цікаві відомості про Китай, киргизів (Хакасія), урянхайців (тувинців) та інші народи.

Перебіг подорожі[ред.ред. код]

1253

  • 7 травня — початок подорожі в Константинополі
  • 21 травня — Висадка в Крим
  • 5 червня — прибуття в табір Скартатая
  • 8 червня — від'їзд від Скартатая
  • 12 червня — перехід Перекопу
  • 20 липня — перехід через ріку Дон
  • 31 липня — зустріч табору Сартака
  • 1 серпня — аудієнція в Сартака
  • 5 серпня — дальша подорож
  • 8 серпня — прибуття в табір Батия
  • 16 вересня — подальша подорож
  • 28 вересня — перехід через ріку Урал
  • 27 грудня — прибуття в табір великого хана Мунке

1254

  • 4 січня — перша аудієнція в Мунке
  • 5 квітня — прибуття в Каракорум
  • 31 травня — розмова з Мунке про зворотну подорож
  • 9 липня — від'їзд з Каракорума
  • 16 вересня — прибуття в табір Батия
  • 16 жовтня — відбуття в табір Батия
  • 10 листопада — в горах Кавказу
  • 23 листопада — біля Араксу

1255

У мистецтві[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Wilhelm von Rubruk: Reisen zum Großkhan der Mongolen. Von Konstantinopel nach Karakorum 1253—1255. Опрацьовано H. D. Leicht, Stuttgart, Edition Erdmann, 1984. 240 ст. ISBN 3-522-60430-X нім.
  • Пиано де Карпини, Бенедикт Поляк, Уильям Рубрук "Путешествия к тартарам катол. монахов в 1245-1255гг." Библиотека почитателей "Страны Моксель". Киев. Издательство ФОП Стебеляк. 2013 г.

Посилання[ред.ред. код]