Габрієль Батістута

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Габрієль Батістута
Gabriel batistuta.jpg
Особові дані
Повне ім'я Габрієль Омар Батістута
Дата народження 1 лютого 1969(1969-02-01) (45 років)
Місце народження Авельянеда, Аргентина Аргентина
Зріст 185 см
Вага 73 кг
Прізвисько Баті-гол, Король Лев
Позиція центрфорвард
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
Аргентина «Ньюеллз Олд Бойз»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1988—1989
1989—1990
1990—1991
1991—2000
2000—2003
2003
2003—2005
Аргентина «Ньюеллз Олд Бойз»
Аргентина «Рівер Плейт»
Аргентина «Бока Хуніорс»
Італія «Фіорентина»
Італія «Рома»
 Італія «Інтернаціонале»
Катар «Аль-Арабі»
Усього:
24 (7)
21 (4)
30 (13)
269 (168)
63 (30)
12 (2)
22 (30)
441 (254)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
1991—2002 Аргентина Аргентина 78 (56)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 14 листопада 2010.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 14 листопада 2010.

Спортивні медалі
Футбол
Кубки Америки
Золото Чилі 1991
Золото Еквадор 1993

Габріе́ль Ома́р Батісту́та (ісп. Gabriel Omar Batistuta) (*1 лютого 1969, Авельянеда) — аргентинський футболіст, нападник. Рекордсмен збірної Аргентини за кількістю забитих м'ячів (56 у 78 матчах).

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Аргентинський етап[ред.ред. код]

Габрієль Батістута народився недалеко від Авельянеди, передмістя Буенос-Айресу. Маленький Батістута з дитинства проявив футбольний талант, який помітили скаути клубу «Ньюеллз Олд Бойз», у молодіжному складі якого Габрієль і розпочав своє сходження. У 19 років Батістута дебютує в дорослому складі «Ньюеллз Олд Бойз». Сезон виявляється досить успішним для молодого форварда — 7 м'ячів у 24 матчах. Як наслідок — перехід до сильнішого «Рівер Плейта», одного з грандів аргентинського чемпіонату.

В «Рівері» у юного нападника гра не пішла — всього 4 м'ячі в 21 матчі. Однак інший аргентинський гранд «Бока Хуніорс» запросив Батістуту до своїх лав.

Наступний сезон став найкращим у аргентинському відтинку кар'єри Батістути — 13 голів у 30 матчах, це більш ніж 1 забитий м'яч в середньому за 3 гри, що для 21-річного перспективного форварда зовсім непогано. Скаути італійської «Фіорентини» теж так вважали. Перехід до італійської Серії А став для Габріеля переходом на новий рівень.

«Фіорентина»[ред.ред. код]

За 9 років перебування у Флоренції Батістута став справжньою легендою «Фіорентини» та й усього італійського футболу. Саме тут він робить собі ім'я. Незважаючи на турнірне положення команди, Батістута стабільно показує гру найвищого рівня і забиває багато голів. У 1991 році Габрієль нарешті отримує запрошення до збірної Аргентини і стає переможцем Кубка Америки.

Однак майстерності одного Батістути частіше за все замало для того, щоб «Фіорентина» боролася за найвищі нагороди — в Серії А завжди велика конкуренція. В сезоні 1992/93 «Скуадра Віола» покидає вищий ешелон. Але вже в сезоні 1993/94 повертається до нього, багато в чому завдяки Батістуті. Того ж року Габрієль ще раз перемагає з Аргентиною на Кубку Америки, а наступного 1995 року стає найкращим бомбардиром чемпіонату Італії. Альфіо Басіле бере його на Чемпіонат світу в США. В сезоні 1995/96 Батістута виграє свій перший трофей в Італії — Кубок країни, а в сезоні 1996/97 і Суперкубок Італії. В 1998 році Даніель Пассарелла запрошує його на Чемпіонат світу у Франції, Батістуту визнають футболістом року на Батьківщині. Вболівальники «Фіорентини» шаленіють від нього, вони навіть організовують збір коштів на пам'ятник Батістуті. Між тим, стати чемпіоном Італії у складі «Фіорентини» Габріелю не вдалося. Команда, у складі якої він виблискував поряд з такими майстрами, як Руй Кошта, Енріко К'єза, Анджело Ді Лівіо, Морено Торрічеллі, все ж не могла нарівні змагатися з багатшими та успішнішими грандами Серії А — «Ювентусом», «Міланом», «Інтером» і «Ромою», частіше займаючи місця за межами першої четвірки, які дають змогу виступати лише в Кубку УЄФА. У 2000 році Батістута залишає «Фіорентину», яка перебуває у скруті, і перебирається до лав римської «Роми», сподіваючись з римлянами нарешті здобути скудетто. Всього за «Фіорентину» Батістута провів 269 матчів (6-е місце в історії клубу), забивши 168 голів — вражаючий результат.

«Рома»[ред.ред. код]

У перший же рік виступів за «Рому» Батістута нарешті стає чемпіоном Італії, забивши при цьому 20 м'ячів. У «вовків» відмінний підбір виконавців: серед партнерів Батістути — Франческо Тотті, Вінченцо Монтелла, Емерсон, Кафу, Венсан Кандела, Дам'яно Томмазі, Вальтер Самуель, Алдаїр. Наступного року виграний Суперкубок Італії. Але кар'єра Габріеля йде на спад... У рік довгоочікуваного чемпіонства Батістуті виповнився 31 рік. Після першого надуспішного римського сезону далі Габрієль грає вже не так яскраво, як раніше. Однак у 2002 році Марсело Б'єлса все ж запрошує Габріеля до збірної на Чемпіонат світу в Японії та Південній Кореї, але гра Батістути не вражає — він лише бліда тінь себе колишнього. Справи у клубі теж ідуть не найкраще, і в 2003 році «Рома» віддає його в оренду до міланського «Інтера». Підсумковий результат Батістути в Римі — 30 м'ячів у 63 матчах і скудетто в сезоні 2000/01.

Завершення кар'єри[ред.ред. код]

За «нерадзуррі» Батістута провів 12 матчів, відзначившись 2 рази. В кінці сезону Габрієль розмірковує про завершення кар'єри, але все ж приймає вигідну з фінансового погляду пропозицію від клубу «Аль-Арабі» з Катару.

За два сезони в катарському чемпіонаті Батістута чесно відробив свій контракт — 30 забитих голів у 22 іграх. У 2005 році Батістута залишає великий футбол.

Національна збірна[ред.ред. код]

Батістута — учасник трьох Чемпіонатів світу (1994, 1998, 2002), дворазовий переможець Кубка Америки (1991, 1993).

Всього на чемпіонатах світу Габрієль Батістута забив 10 м'ячів (з них 4 — з пенальті), зробивши 2 хет-трики, останнє досягнення досі нікому більше не підкорилося. Загалом за збірну Аргентини провів 78 матчів, забив 56 голів (національний рекорд).

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Командні[ред.ред. код]

Індивідуальні[ред.ред. код]

Статистика виступів[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Конт. кубки Всього
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Ньюеллс Олд Бойз 1988-89 16 4 5 3 21 7
Рівер Плейт 1989-90 7 4 7 4
Бока Хуніорс 1989-90 10 2 10 2
1990-91 19 11 10 9 29 20
Фіорентіна 1991-92 27 13 1 1 28 14
1992–93 32 16 2 1 34 17
1993-94 26 16 4 4 30 20
1994–95 32 26 3 4 35 30
1995–96 31 19 6 9 37 28
1996–97 32 13 2 1 7 5 41 19
1997–98 31 21 3 3 34 24
1998–99 28 21 5 5 2 1 35 27
1999–00 30 23 1 1 7 6 38 30
Рома 2000–01 28 20 3 4 2 1 33 25
2001–02 20 6 0 0 8 0 28 6
2002–03 12 4 2 1 6 1 20 6
Інтернаціонале 2002–03 12 2 12 2
Аль-Арабі 2003-04 18 25 0 0 18 25
2004-05 3 0 0 0 3 0
Ньюеллс Олд Бойз 16 4 5 3 21 7
Рівер Плейт 7 4 7 4
Бока Хуніорс 29 13 10 9 39 22
Фіорентіна 269 168 27 29 16 12 325 209
Рома 60 30 5 5 16 2 81 37
Інтернаціонале 12 2 12 2
Аль-Арабі 21 25 0 0 16 2 21 25
Всього 414 246 32 34 47 26 493 306

Національна збірна[ред.ред. код]

Збірна Сезон
Матчі Голи
Аргентина 1991 7 6
1992 5 6
1993 15 5
1994 10 7
1995 11 9
1996 5 3
1997 2 0
1998 12 12
1999 2 2
2000 5 4
2001 1 1
2002 3 1
Всього 78 56

Голи за національну збірну[ред.ред. код]

# Дата Місце зустрічі Суперник Рахунок Результат Турнір
1. 8 липня 1991 Сантьяго, Чилі Венесуела Венесуела 3–0 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
2.
3. 10 липня 1991 Сантьяго, Чилі Чилі Чилі 1–0 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
4. 12 липня 1991 Консепсьйон, Чилі Вірменія Вірменія 4–1 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
5. 17 липня 1991 Сантьяго, Чилі Бразилія Бразилія 3–2 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
6. 21 липня 1991 Сантьяго, Чилі Колумбія Колумбія 2–1 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
7. 31 травня 1992 Токіо, Японія Японія Японія 1–0 Перемога Kirin Cup 1992
8. 3 червня 1992 Ґіфу, Японія Уельс Уельс 1–0 Перемога Kirin Cup 1992
9. 18 червня 1992 Буенос-Айрес, Аргентина Австралія Австралія 2–0 Перемога Товариський
10.
11. 16 жовтня 1992 Ер-Ріяд, Саудівська Аравія Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар 4–0 Перемога Кубок Конфедерацій 1992
12.
13. 17 червня 1993 Ґуаякіль, Еквадор Болівія Болівія 1–0 Перемога Кубок Америки з футболу 1993
14. 4 липня 1993 Ґуаякіль, Еквадор Мексика Мексика 2–1 Перемога Кубок Америки з футболу 1993
15.
16. 1 серпня 1993 Буенос-Айрес, Аргентина Перу Перу 1–0 Перемога ЧС 1994 кваліфікація
17. 22 серпня 1993 Буенос-Айрес, Аргентина Перу Перу 2–1 Перемога ЧС 1994 кваліфікація
18. 17 листопада 1993 Буенос-Айрес, Аргентина Австралія Австралія 1–0 Перемога ЧС 1994 кваліфікація
19. 31 травня 1994 Тель-Авів, Ізраїль Ізраїль Ізраїль 3–0 Перемога Товариський
20.
21. 21 червня 1994 Бостон, Сполучені Штати Америки Греція Греція 4–0 Перемога ЧС 1994
22.
23.
24. 3 липня 1994 Пасадена, Сполучені Штати Америки Румунія Румунія 2–3 Поразка ЧС 1994
25. 8 січня 1995 Ер-Ріяд, Саудівська Аравія Японія Японія 5–1 Перемога Кубок Конфедерацій 1995
26.
27. 22 червня 1995 Мендоса, Аргентина Словаччина Словаччина 6–0 Перемога Товариський
28.
29. 30 червня 1995 Кільмес, Аргентина Австралія Австралія 2–0 Перемога Товариський
30. 8 липня 1995 Пайсанду, Уругвай Болівія Болівія 2–1 Перемога Кубок Америки з футболу 1995
31. 11 липня 1995 Пайсанду, Уругвай Чилі Чилі 4–0 Перемога Кубок Америки з футболу 1995
32.
33. 17 липня 1995 Рівера, Уругвай Бразилія Бразилія 2–2 Нічия Кубок Америки з футболу 1995
34. 24 квітня 1996 Буенос-Айрес, Аргентина Болівія Болівія 3–1 Перемога ЧС 1998 кваліфікація
35. 1 вересня 1996 Буенос-Айрес, Аргентина Парагвай Парагвай 1–1 Нічия ЧС 1998 кваліфікація
36. 15 грудня 1996 Буенос-Айрес, Аргентина Чилі Чилі 1–1 Нічия ЧС 1998 кваліфікація
37. 10 березня 1998 Буенос-Айрес, Аргентина Болгарія Болгарія 2–0 Перемога Товариський
38. 22 квітня 1998 Дублін, Ірландія Ірландія Ірландія 2–0 Перемога Товариський
39. 14 травня 1998 Кордова, Аргентина Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 5–0 Перемога Товариський
40.
41.
42. 19 травня 1998 Мендоса, Аргентина Чилі Чилі 1–0 Перемога Товариський
43. 25 травня 1998 Буенос-Айрес, Аргентина ПАР ПАР 2–0 Перемога Товариський
44. 14 червня 1998 Тулуза, Франція Японія Японія 1–0 Перемога ЧС 1998
45. 21 червня 1998 Париж, Франція Ямайка Ямайка 5–0 Перемога ЧС 1998
46.
47.
48. 30 червня 1998 Сент-Етьєн, Франція Англія Англія 2–2 Нічия ЧС 1998
49. 31 березня 1999 Амстердам, Франція Нідерланди Нідерланди 1–1 Нічия Товариський
50. 13 жовтня 1999 Кордова, Аргентина Колумбія Колумбія 2–1 Перемога Товариський
51. 29 березня 2000 Буенос-Айрес, Аргентина Чилі Чилі 4–1 Перемога ЧС 2002 кваліфікація
52. 11 липня 1995 Богота, Колумбія Колумбія Колумбія 3–1 Перемога ЧС 2002 кваліфікація
53.
54. 8 жовтня 2000 Буенос-Айрес, Аргентина Уругвай Уругвай 2–1 Перемога ЧС 2002 кваліфікація
55. 7 жовтня 2001 Асунсьйон, Парагвай Парагвай Парагвай 2–2 Нічия ЧС 2002 кваліфікація
56. 2 червня 2002 Касіма, Японія Нігерія Нігерія 1–0 Перемога ЧС 2002

Посилання[ред.ред. код]