Маріо Маньйоцці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Маріо Маньйоцці
Маріо Маньйоцці
Маріо Маньйоцці
Особисті дані
Повне ім'я Маріо Джованні
Марчелло Маньйоцці
Народження 20 березня 1902(1902-03-20)
  Ліворно, Італія
Смерть 25 червня 1971(1971-06-25) (69 років)
  Ліворно
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1918–1921 Італія «Ліворно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1919–1930 Італія «Ліворно» 223 (174)
1930–1933 Італія «Мілан» 97 (31)
1933–1936 Італія «Ліворно» 57 (11)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1924–1932 Італія Італія 29 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1936–1937 Італія «Ліворно»
1938–1940 Італія «Рієті»
1940–1941 Італія «Альфа Ромео»
1941–1943 Італія «Мілан»
1946–1947 Італія «В'яреджо»
1947–1948 Італія «Ліворно»
1948–1949 Італія «Лечче»
1949–1950 Італія «Катанія»
1952–1953 Греція АЕК
1953–1956 Італія «Ліворно»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 17.09.2015.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ма́ріо Маньйо́цці (італ. Mario Magnozzi, нар. 20 березня 1902, Ліворно — пом. 25 червня 1971, Ліворно) — італійський футболіст, що грав на позиції форварда. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Ліворно» та «Мілан», а також національну збірну Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 20 березня 1902 року в місті Ліворно. Вихованець футбольної школи клубу «Ліворно». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1919 року в основній команді того ж клубу. У своєму першому сезоні відзначився 29 голами у 18 матчах, допомігши команді дістатися суперфіналу чемпіонату Італії. Там суперником тосканців став значно сильніший «Інтер». На початку матчу Маньйоцці втратив нагоду вивести свою команду вперед, не реалізувавши пенальті. Після цього клас «нероадзуррі» дався взнаки, і ще в першому таймі вони досягли переваги 3:0, причому «Ліворно» чеерз травму одного зі своїх гравців залишився вдесятьох (заміни в ті часи не дозволялися). Та у другому таймі «червоні» зуміли забити два м'ячі, обидва у виконанні Маньйоцці, і скоротити відставання до мінімуму. Однак зрівняти рахунок не вдалось, і команда задовольнилась «сріблом».

Маньйоцці залишався в «Ліворно» до 1930 року. За ці одинадцять сезонів узяв участь у 223 матчах чемпіонату, будучи здебільшого основним гравцем атакувальної ланки команди, забив 174 голи. Із середньою результативністю 0,78 гола за гру був головним бомбардиром і провідним форвардом команди.

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Мілан», до складу якого приєднався 1930 року. Відіграв за «россонері» наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. У складі «Мілана» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди, протягом усього періоду перебування в Мілані був її капітаном[джерело?].

Завершив ігрову кар'єру в рідному «Ліворно». Повернувшись до команди 1933 року, захищав її кольори до 1936.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1924 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії.

У складі збірної був учасником двох олімпійських футбольних турнірів: 1924 року в Парижі (3 гри, 0 голів) та 1928 року в Амстердамі (3 гри, 4 голи), на якому команда здобула бронзові нагороди. Також був учасником перших двох розіграшів Кубка Центральної Європи: 1927—1930 (2 матчі, 2 голи), який команда виграла, та 1931—1932 (2 матчі, 0 голів).

Протягом усієї кар'єри в національній команді, яка тривала 8 років, провів 29 матчів, забивши 13 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Завершивши кар'єру гравця, залишився в «Ліворно», очоливши його тренерський штаб 1936 року. У першому ж сезоні зумів виграти чемпіонат Серії B, піднявшись таким чином до елітного дивізіону. Але в ході наступного сезону був звільнений[1].

Згодом очолював команди клубів «Рієті» та «Альфа Ромео», а протягом 1941–1943 років тренував «Мілан».

У повоєнний період працював з командами «В'яреджо», «Ліворно», «Лечче» та «Катанія». Протягом 1952–1953 років був головним тренером грецького клубу АЕК.

Останнім місцем тренерської роботи Маньйоцці був усе той же «Ліворно», команду якого він очолював до 1956 року.

Помер 25 червня 1971 року на 70-му році життя у місті Ліворно.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Чемпіонат Національний кубок Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1919–20 Італія «Ліворно» ПК 18 29 18 29
1920–21 ПК 19 27 19 27
1921–22 ПД 3 1 3 1
1922–23 ПД 22 14 22 14
1923–24 ПД 21 14 21 14
1924–25 ПД 24 19 24 19
1925–26 ПД 20 11 20 11
1926–27 ЧІ 18 11 18 11
1927–28 ЧІ 19 15 19 15
1928–29 ЧІ 25 18 25 18
1929–30 A 34 15 34 15
1930–31 Італія «Мілан» A 32 10 32 10
1931–32 A 33 11[2] 33 11
1932–33 A 32 10 32 10
Усього за «Мілан»[3][4] 97 31 97 31
1933–34 Італія «Ліворно» A 31 7 31 7
1934–35 A 23 3 23 3
1935–36 B 3 1 КІ 1 1 4 2
Усього за «Ліворно» 280 185 1 1 281 186
Усього 377 216 1 1 378 217

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
25/05/1924 Коломб Італія Італія 1 – 0 Іспанія Іспанія ОІ 1924 - кв. р. -
29/05/1924 Венсенн Люксембург Люксембург 0 – 2 Італія Італія ОІ 1924 - 1/8 -
02/06/1924 Париж Швейцарія Швейцарія 2 – 1 Італія Італія ОІ 1924 - 1/4 -
16/11/1924 Мілан Італія Італія 2 – 2 Швеція Швеція товариський матч 2
23/11/1924 Дуйсбург Німеччина Німеччина 0 – 1 Італія Італія товариський матч -
18/01/1925 Мілан Італія Італія 1 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч -
14/06/1925 Валенсія Іспанія Іспанія 1 – 0 Італія Італія товариський матч -
18/06/1925 Лісабон Португалія Португалія 1 – 0 Італія Італія товариський матч -
04/11/1925 Падуя Італія Італія 2 – 1 Югославія Югославія товариський матч -
08/11/1925 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 1 Італія Італія товариський матч -
17/01/1926 Турин Італія Італія 3 – 1 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч 1
21/03/1926 Турин Італія Італія 3 – 0 Ірландія Ірландія товариський матч 1
18/04/1926 Цюрих Швейцарія Швейцарія 1 – 1 Італія Італія товариський матч 1
09/05/1926 Мілан Італія Італія 3 – 2 Швейцарія Швейцарія товариський матч -
18/07/1926 Стокгольм Швеція Швеція 5 – 3 Італія Італія товариський матч -
28/10/1926 Прага Чехословаччина Чехословаччина 3 – 1 Італія Італія товариський матч -
17/04/1927 Турин Італія Італія 3 – 1 Португалія Португалія товариський матч -
01/01/1928 Генуя Італія Італія 3 – 2 Швейцарія Швейцарія Кубок Центральної Європи 1927—1930 1
04/06/1928 Амстердам Іспанія Іспанія 1 – 7 Італія Італія ОІ 1928 - 1/4 (повт.) 1
07/06/1928 Амстердам Уругвай Уругвай 3 – 2 Італія Італія ОІ 1928 - 1/2 -
10/06/1928 Амстердам Єгипет Єгипет 3 – 11 Італія Італія ОІ 1928 - 3–4 місця 3 3 місце
09/02/1930 Рим Італія Італія 4 – 2 Швейцарія Швейцарія товариський матч 1
02/03/1930 Франкфурт Німеччина Німеччина 0 – 2 Італія Італія товариський матч -
06/04/1930 Амстердам Нідерланди Нідерланди 1 – 1 Італія Італія товариський матч -
11/05/1930 Будапешт Угорщина Угорщина 0 – 5 Італія Італія Кубок Центральної Європи 1927—1930 1
22/06/1930 Болонья Італія Італія 2 – 3 Іспанія Іспанія товариський матч -
20/03/1932 Відень Австрія Австрія 2 – 1 Італія Італія Кубок Центральної Європи 1931—1932 -
10/04/1932 Коломб Франція Франція 1 – 2 Італія Італія товариський матч 1
08/05/1932 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 1 Італія Італія Кубок Центральної Європи 1931—1932 -
Усього Матчів 29 Голів (23 місце) 13

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Magnozzi non sarà più l'allenatore del Livorno (італ.). Il Littoriale, n. 241. 30 settembre 1937. с. 4. Процитовано 17 вересня 2015. 
  2. За іншими даними 12 голів.
  3. Panini, ред. (березень 2005). Almanacco illustrato del Milan. с. 689. 
  4. magliarossonera.it (ред.). Magnozzi Mario (PDF). Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 17 вересня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]