Генріх II Святий
Генріх II Святий (нім. Heinrich II. der Heilige), (6 травня 973, Бад-Аббах або Хільдесхейм — 13 липня 1024, Гроне) — імператор Священної Римської Імперії, останній зі саксонського дому, син баварського герцога Генріха II Строптивого і правнук короля Генріха I.
Біографія [ред.]
По смерті отця (995) він успадкував герцогство Баварське і в 1001 р. супроводжував імператора Оттона III в Рим, де його рішучість запобігла повстанню римлян. Коли Оттон помер в Італії, Г. заволодів регаліями; Екгардт Мейссенський, що прагнув до корони, був вбитий, і Г. вдалося завдяки підтримці архиєпископа майнцського Віллігіса, котрий в 1002 р. коронував його в Майнці, одержати верх над своїм противником герцогом Германом Швабським. На початку царювання Г. витримав жорстоку боротьбу зі своїм братом Бруно і маркграфом Генріхом Швейнфуртським, которі зі зброєю в руках пред'являли домагання на герцогство Баварське, що звільнилося. Недивлячись на допомогу, котру їм надавав Болеслав I Хоробрий польський, Г. отримав перемогу в битві при Крейссені і віддав Баварію в 1004 р. братові своєї дружини, Генріху Люксембурзькому.
Папі Бенедикту VIII, який в 1014 мусів був втікати до Німеччини від папи Григорія, вибраного супротивною партією, імператор знову повернув його сан. Енергічний і хоробрий, майже безперестанно змушений здійснювати походи, він разом з тим був щиро відданий церкві. Г. помер бездітним в 1024 р. і був похований в Бамберзі.
У 1146 канонізований папою Євгенієм III. Його наступником був Конрад II.
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Генріх II Святий |
S. Hirsch, «Jarbücher des Deutschen Reichs unter H. II» (продолжено Узингером, Пабстом и Бреслау; Берлин, 1862-75).
