Грушецькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Грушецьких

Груше́цькі (пол.Gruszeccy, рос.Грушецкие) — польський шляхетський рід гербу Любич та російський дворянський рід. Прізвище Грушецькі походить від містечок Велика і Мала Грушкі (Грушіци)[1]. Село Грушкі, поблизу від Любліна, король Владислав II Ягайло подарував близько 1411р. в нагороду кровавих лицарських заслуг коронному хорунжому Матвею (Maciej)[1] [2]. Грушецькі були володарями і інших міст — Верцішов і Биховка (Wierciszów i Bychawka) у Люблінському воєводстві. Представники роду проживали в Польщі, Росії, Україні та Білорусі.

Відомі представники роду Грушецькіх в Україні[ред.ред. код]

Повстанці 1863-64 роки[ред.ред. код]

  • Войцех Олександрович (нар. ≈ 1825 р.) — дворянин Київської губернії, засланий з позбавленням прав на проживання, знаходився в Ялуторовське, після в Омське, служіння, містив їдальню, при нім дружина[9].
  • Михайло (пол. Michał) (нар. 24 листопада 1814 р., Кодень, Волинь — † 5 жовтня 1892 року, Житомир). Закінчив Варшавську гімназію, після чого працював у Варшаві стажистом криминальнага суду. У 1838 годзе був заарештований за пренадлежность до «Товариству польського народу» і засуджений на п'ять років каторги, яку відбував на Нерчинських копальнях. Повернувся з посилання на Україну в 1856 /1858/ році. Після повстання 1863-1864 роки був знову засланий в Сибір, з поселенням в Усолье Іркутської губернії. Там, разом з Вельгорским, Гриневицким, Конопацким і Толочком, він заснував фабрику по виробництву мила. У 1872 році Михайло Грушецкий повернувся у Варшаву. Він видав описи тунгусів і якутів[10].

В Київській губернії[ред.ред. код]

Наприкінці XVIII – нач. IXX ст. Грушецькі жили в Київській губернії, в повітах:

Легітимізація[ред.ред. код]

Легітимізовані були 3 роди

  1. Київський повіт, 1817 р. – ч. 1, а в 1835 – в ч. 6.
  2. Уманський повіт, 1803 р. – ч. 1.
  3. Уманський повіт, 1816 р. – ч. 1, були офіціалістами графа Потоцького.

Грушецькі входили до родословної книги Київські дворянські депутатські Збори 1906 року[11].

Джерела[ред.ред. код]

  1. Польща, Люблінське воєводство, Замостський повіт, Ґміна Нелиш, Велика Грушка /Polska, wojewodztwo Lubelskie, powiat Zamojski, gmina Nielisz, Gruszka Duża
  2. Генеалогический форум ВГД
  3. Humań, Powiat humański
  4. Адам Бонецкий Gruszeccy v. Grusieccy h. Lubicz z Gruszki // Гербовник польський = Herbarz polski. — Варшава: skł. gł. Gebethner i Wolff, 1904. — Т. VII: Grabowscy - Hulkiewiczowie. — С. 142–145.
  5. Каспер Несецький Gruszecki herbu Lubicz // Гербовник польський = Herbarz polski. — Лейпциг: J.N. Bobrowicz, 1839-1845. — Т. IV. — С. 301-302.
  6. Jan Ciechanowicz Gruszecki (Grušeckas) herbu Ślepowron i Lubicz // Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. — Лейпциг: FOSZE, 2001. — Т. III: E-K. — С. 96. — ISBN 83-87602-86-8.
  7. «Голосків». Замки і храми України. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013. 
  8. Марозава С.В. (2001). «Глава 2. Набліжэнне Беларусі да Заходне-Еўрапейскай культурнай прасторы праз унію. Сакральнае мастацтва. Жывапіс.». Уніяцкая царква Ў этнакультурным развіцці Беларусі (1596-1839 гады) (be). Гродненський державний університет імені Янки Купали. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2013-04-28. 
  9. Мулина С. А. (2005). «Список участников восстания 1863-1864 гг., сосланных в Западную Сибирь. Грушецкий Войцех Александров». Участники польского восстания 1863 года в западносибирской ссылке (ru). Процитовано 2013-05-01. 
  10. Барковский А. (2013). «Паўстанцы. Грушэцкі / Gruszecki, Грушецкий/ Міхал /Michał, Михаил». Удзельнікі паўстаньня 1863-1864 гадоў у Царстве Польскім, Паўночна-Заходнім краі ды Паўднёва-Заходнім краі Расейскай імпэрыі, якія пабывалі ў Якуцкай вобласьці. Архів оригіналу за 2013-05-01. 
  11. а б «Грушецкие». Список легитимизированной шляхты кон.18- сер. 19 вв. Киевской и Волынской губерний (ru). 2009-03-29. Архів оригіналу за 2013-01-05. 

Посилання[ред.ред. код]