Долина нарцисів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Долина нарцисів
Долина у травні
Долина у травні
Розташування: Україна Україна
Закарпатська область Закарпатська область,
Хустський район
Найближче місто: Хуст
Координати: 48°10′42″ пн. ш. 23°20′59″ сх. д. / 48.17833° пн. ш. 23.34972° сх. д. / 48.17833; 23.34972Координати: 48°10′42″ пн. ш. 23°20′59″ сх. д. / 48.17833° пн. ш. 23.34972° сх. д. / 48.17833; 23.34972
Площа: 256,5 га
Заснований: 1979
Керуюча
організація:
Карпатський біосферний заповідник
Карта-схема масиву «Долина нарцисів»
Карта-схема масиву «Долина нарцисів»
Долина нарцисів на Вікісховищі

«Доли́на нарци́сів» — заповідний масив, що розташований в урочищі Кіреші, за 4 км від міста Хуста Закарпатської області. З 1992 р. у складі Карпатського біосферного заповідника входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО[1].

Площа 256,5 га. Статус — з 1992 року. Керуюча організація — Карпатський біосферний заповідник.

Розташування[ред.ред. код]

Заповідник розташований на висоті 180–200 м над рівнем моря, в північно-західній частині Хустсько-Солотвинської улоговини, на стародавній терасі Тиси. Заповідна територія займає рівнинну ділянку в заплаві річки Хустець. Поряд з природніми водотоками на території масиву розташовані штучні — канали меліоративноі системи.

Історія заповідника[ред.ред. код]

Поява закарпатської реліктової Долини нарцисів пов'язана з льодовиковим періодом. Деякі вчені вважають, що тоді сталися певні геологічні катаклізми і з гір сповз величезний шмат землі разом з унікальними рослинами. Після сходу льоду з гір стікало багато води, що сприяло акліматизації, цвітінню і розповсюдженню нарциса вузьколистого. З часом в низовині від сучасного Мукачева до Хуста, де росли нарциси, з'явилися дубові ліси. Після того, як на цих землях стали здійснювати господарську діяльність, площа зростання нарцисів зменшувалася.

За часів Австро-Угорщини урочище Кіреші належало до лісництва і пильно охоронялося. Було тут багато лікарських рослин, якими місцеві медики лікували хворих. Коли територія Закарпаття відійшла до Чехословаччини, частину цих земель продали жителям Хуста. Тодішні місцеві мешканці ставилися до природи з великим розумінням. Випасати худобу на заповідних землях їм дозволялося до Юрія, а господарювати знову можна було тільки з 14 жовтня.

За радянських часів долину хотіли переорати, щоб вирощувати сільськогосподарські культури. У 1980-х рр. на території заповіднику здійснювалися осушувальні роботи, внаслідок яких суттєво змінився рослинний покрив[2]. Після того, як було знищено 50 га нарцисів, оранку припинили і передали територію з нарцисами заповідному масиву Карпатського біосферного заповідника[3]. Значний особистий внесок у справу збереження та відтворення «Долини нарцисів» зробив професор В. І. Комендар (який, власне, і дав цю назву долині)[4].

Наукове значення[ред.ред. код]

Нарцис вузьколистий з Долини нарцисів

«Долина нарцисів» — унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється найбільший у Середній Європі осередок нарцису вузьколистого (Narcissus angustifolius)[5]. Цей середньоєвропейський високогірний вид поширений в Альпах, на Балканах i в Карпатах на висотах 1100–2060 м. Популяція в цьому рівнинному локалітеті збереглася з післяльодовикового періоду і має реліктовий характер. У 1980 році нарцис вузьколистий занесено до Червоної книги України[6].

Туристична привабливість[ред.ред. код]

Разом з величезним науковим значенням «Долина нарцисів» становить і значну естетичну цінність. У період масового цвітіння (друга — початок третьої декади травня) «Долина» вкривається майже суцільним білим килимом квітучих нарцисів, помилуватися яким приїжджають звідусіль[7].

Рельєф[ред.ред. код]

Станом на 2013 рік на території заповідного масиву було 164 га справжніх лук, 54 га болотних лук, 32 га боліт. Решту площі займають адміністративні будівлі, русло річки Хустець, канави, дороги тощо. Рельєф лівобережної частини території переважно рівнинний з окремими грядово-горбистими підвищеннями та зниженнями різноманітних форм, правобережної — грядово-горбистий з рівнинними ділянками у прирусловій частині[8].

Флора[ред.ред. код]

Рослинність масиву «Долина нарцисів» на 90% представлена різнотравними та злаково-різнотравними угрупованнями серед яких переважають червона костриця (Festuca rubra), пучковий щучник (Deschampsia caespitosa), лучний лисохвіст (Alopecurus pratensis), м'який бромус (Bromus mollis). У місцях з підвищеною зволоженістю поширені види осок (Carex acutiformis, C. acuta, C. vulpina) та ситник розлогий (Juncus effusus)[9].

Загалом у «Долині нарцисів» представлено 498 видів різних рослин, зокрема 15 видів квітів, які занесені до Червоної книги України, 16 видів орхідей[3]. Серед рідкісних рослин заповідника: деревій верболистий (Achillea salicifolia), пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsii), пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis), еритроній собачий зуб (Erythrronium dens-canis), тирлич звичайний (Gentiana pneumonanthe), билинець найзапашніший (Gymnadenia odoratissima), півник сибірський (Iris sibirica), зозулинець шоломоносний (Orchis militaris), зозулинець рідкоквітковий (Orchis laxiflora), перстач білий (Potentilla alba) та ін.[9]

Унікальною особливістю цієї заповідної ділянки є зростання тут однієї з найбільших рівнинних популяцій рідкісного виду нарцису вузьколистого (загальна площа — 85 га)[2]. У період свого масового цвітіння (друга половина травня) Narcissus angustifolius Curt. співдомінує, а на третині його площ домінує у травостої[8]. Зростає в декількох угрупуваннях:

Фауна[ред.ред. код]

За своїм фауністичним складом «Долина нарцисів» різко відрізняється від інших заповідних ділянок Карпатського біосферного заповідника[5]. Тут представлені тварини заплавних лук Закарпатської рівнини.

Теріофауна[ред.ред. код]

Фауна ссавців представлена звичайною полівкою (Microtus arvalis), польовою мишою (Apodemus agrarius), мишою маленькою (Micromys minutus), ондатрою (Ondatra zibethica), зайцем-русаком (Lepus europaeus) та іншими видами, не властивими для гірських масивів заповідника[5].

Орнітофауна[ред.ред. код]

Всього в Долині нарцисів нараховується 104 види птахів[3]. Серед них переважають лучні трав'янки (Saxicola rubetra), звичайні вівсянки (Emberiza citrinella) та сірі кропив'янки (Silvia communis). У більш зволожених місцях звичайними є деркачі (Crex crex) та лучні очеретянки (Acrocephalus schoenobaenus). У чагарниках вздовж річки Хустця трапляється фазан (Phasianus colchicus). Дуже рідко тут можна зустріти i ремеза (Remiz pendulinus).

Герпетофауна[ред.ред. код]

Характерними земноводними Долини нарцисів є ставкова жаба (Rana lessonae), звичайна ропуха (Bufo bufo), звичайний (Triturus vulgaris) i гребінчастий (T. cristatus) тритони. З плазунів трапляються вуж звичайний (Natrix natrix) i прудка ящірка (Lacerta agilis)[3].

Іхтіофауна[ред.ред. код]

Багата іхтіофауна річки Хустця нараховує близько 20 видів риб.

Екологічний стан заповідника[ред.ред. код]

Вчені відзначають значні зміни рослинного покрову впродовж останніх 25 років, зокрема, зменшення площ справжніх лук[8]. Колись гостролистий нарцис вкривав сотні гектарів землі, тепер щороку площа його зростання меншає. Наукові дослідження, спрямовані на покращення охорони цінних екосистем, стали можливими завдяки проекту Світового банку «Збереження біорізноманіття Карпат» (1993–1997 рр.; $ 500 000). 2006 року науковці, що досліджують цей куток природи, вдарили на сполох — нарциси почали висихати від недостатньої вологості ґрунту. Виявляється, останніми роками змінився гідрологічний режим ґрунтів, і квітам не вистачає вологи. Задля збереження долини екологи пропонують заборонити проїжджати тут автомобілями, зняти довкола асфальт, насадити дерева і зволожити землю (збудувати шлюзи і воду штучно підняти)[10]. Нарцисам буде добре, але виникає інша проблема — від підвищення вологості розростаються верби. Аби зберегти квіти, дерева вирубують[3].

Іншою серйозною проблемою для екологічного стану заповідної ділянки є масовий наплив туристів у сезон цвітіння нарцисів та варварське ставлення до квітів. У період масового цвітіння квітів «Долина нарцисів» приймає в середньому по 4—5 тис. відвідувачів на добу. На території масиву прокладені дороги, збудовані спеціальні майданчики для спостереження за квітами; у період цвітінння нарцисів охорона заповідної ділянки підсилюється лісниками з інших масивів області, але все одно цінні квіти масово зриваються та витоптуються туристами[11].

Місцеві легенди[ред.ред. код]

Легенда розповідає, що саме у дзеркальних водах річки Хустець грецький бог Нарцис побачив своє відображення: він закохався в себе і помер на березі від туги[3].

За іншою легендою, колись у сиву давнину в Хустському замку жили князь, княгиня та їхня красуня-донька Руся. На околиці міста проводив життя гончар Іванко. На день Русиного повноліття до замку прийшло багато сановитих візитерів та городян з дорогими гостинцями. Іванкові кортіло теж зробити подарунок — це була дивна ваза, на якій, наче живі, мерехтіли квіти граціозного білого нарциса. У цю мить Іванко та Руся закохались одне в одного. Після того вони стали крадькома зустрічатися у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався і так ошаленів, що схопив Іванкову вазу і жбурнув з княжої гори.

Ваза розбилася об скелину та розсипалась по долині дрібним дощем. Коли зійшло сонце, то всі побачили, що придолинок вкритий біло-зеленим нарцисовим килимом[3].

Популярна народна легенда, за якою поява унікальної Долини нарцисів пов'язана з історією Нанківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. За цією легендою у серпні 1690 року в селі Нанково у місцевості, що має назву «Полянки», з'явився образ Діви Марії. Місцева громада звернулася до господаря поля, на якому відбулося явлення, з пропозицією побудувати на цьому місці храм або каплицю, як цього вимагала християнська традиція. Землевласник відмовив громаді, ікону поставили на підводу, запряжену волами, і спробували вивести. Але воли не рушили з місця, оскільки ікона не хотіла покидати вибраного місця. Господарю довелося підганяли волів батогами, і мимохіть він влучив батогом в ікону. Від удару на лику Богородиці з'явився шрам, а з очей потекли сльози. За святотатство рід землевласника був покараний, а ікону все ж вивезли по долині вздовж річки Хустець. За переданням, уздовж шляху, яким вивозили ікону, зростали нарциси[12].

Кажуть також, що, коли вороги захопили Хустський замок, мешканці міста принесли їм у дар подушки, набиті нарцисами, буцімто як знак покори і пошани до переможців. Вражі вояки не знали, що нарциси — отруйні квіти, а отже, заснувши на «нарцисовій» подушці, людина може і не прокинутися[13].

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Carpathian Biosphere Reserve Information». UNESCO.org. 2007-02-28. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-04-15. 
  2. а б Дубина Д.В.; Устименко П.М. (2007). «Карта рослинності заповідного масиву «Долина нарцисів» (Закарпатська обл.)». Український ботанічний журнал. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  3. а б в г д е ж «Сезон цвітіння нарцисів закінчується». КОЛИБА: портал про Закарпаття. 2007. Процитовано 2008-04-13. 
  4. «Василь Іванович Комендар (до 80-річчя від дня народження)». Український ботанічний журнал. 2006. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  5. а б в «Заповідний масив «Долина нарцисів»». Веб-сайт Карпатського біосферного заповіднику. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-04-13. 
  6. «Нарцис вузьколистий». Червона книга України. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-04-13. 
  7. «Туристична привабливість Карпатського біосферного заповідника». Веб-сайт Карпатського біосферного заповіднику. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-04-13. 
  8. а б в Устименко П.М.; Дубина Д.В., Гамор Ф.Д. (2007). «Рослинність заповідного масиву «Долина нарцисів»: сучасний стан та динамічні тенденції». Український ботанічний журнал. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  9. а б «Флора Карпатського біосферного заповідника». Веб-сайт Карпатського біосферного заповіднику. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-04-18. 
  10. «Архів новин ТСН». ТРК "Студія 1+1". 2006-05-22. Процитовано 2008-04-13. 
  11. Петрів Н. (2009-06-05). «Долина нарцисів на Закарпатті під загрозою». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2009-08-01. 
  12. «Хуст. Нанківська ікона Божої Матері занесена в святці Православної Церкви». UA-REPORTER.com. 2004-03-14. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2009-02-21. 
  13. Лильо Ігор (2006). «Закарпаття – екскурс краєзнавчий». «Ї»: незалежний культурологічний часопис. - №44. Архів оригіналу за 2013-06-26. 

Посилання[ред.ред. код]