Тиса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тиса
Початок Тиси (тече до спостерігача) при злитті Чорної Тиси (ліворуч, витікає з-під мосту) та Білої Тиси (праворуч).
Початок Тиси (тече до спостерігача) при злитті Чорної Тиси (ліворуч, витікає з-під мосту) та Білої Тиси (праворуч).
Витік Рахів (Україна, Закарпатська область)
Гирло Дунай (Сербія, м. Новий Сад)
Країни басейну Україна Україна
Закарпатська область Закарпатська область,
Угорщина Угорщина
Сербія Сербія
Довжина 966 км
Висота витоку 2 020 м
Середньорічний стік 800 м³/с
Площа басейну 157 186 км²
Thiz river.jpg
Тиса на Вікісховищі

Ти́са — (угор. Tisza; нім. Theiß; словац. Tisa) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря).

Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини і Сербії, частково по кордону між Україною та Румунією і Угорщиною, a також по кордону між Словаччиною та Угорщиною.

Характеристика[ред.ред. код]

Довжина — 966 км (у межах України — 201 км).

Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 11,3 тис. км²).

Утворюється злиттям Чорної Тиси і Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.

На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині.

Долина до села Великого Бичкова — V-подібна (ширина 100–200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30—50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3—5 до 8—9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3—1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.

Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30—60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5—2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.

При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150–170 м (подекуди 260 м).

Похил річки — 1,2 м/км.

Живлення — переважно снігове і дощове; бувають високі паводки. 40% річного стоку припадає на весняний період.

Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.

Гідрологічні пости: — біля Рахова1949 р.), Ділового1913 р.), Великого Бичкова1945 р.), Тячева1942 р.), Хуста1946 р.), Вилка1886 р.), Чопа1950 р.).

У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.

Основні притоки[ред.ред. код]

Праві[ред.ред. код]

Апшинець, Косівська, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.

Ліві[ред.ред. код]

Москва, Білий, Батар, а також потоки Квасний і Радомир[1] (в межах України); Вішеул, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.

Назва[ред.ред. код]

Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова «таса» — «чиста»[2]. В давньоримських джерелах Тиса відома під назвами Tissus, Tisia, Pathissus.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 13121 Тиса — астероїд, названий на честь річки[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путиводитель, — Ужгород: Карпати, 1978.—96с., ил., 16 л. ил.
  2. [1]
  3. «База даних малих космічних тіл JPL: Тиса» (англ.). 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]