Тиса
| Тиса | |
|---|---|
 Початок р. Тиса (тече до спостерігача) при злитті Чорної Тиси (ліворуч, витікає з-під мосту) та Білої Тиси (праворуч). |
|
| Витік | Рахів (Україна, Закарпатська область) |
| Гирло | Дунай (Сербія, Новий Сад) |
| Країни басейну |  Україна Закарпатська область, Угорщина Сербія |
| Довжина | 966 км |
| Висота витоку | 2 020 м |
| Середньорічний стік | 800 м³/с |
| Площа басейну | 157 186 км² |
 |
|
Ти́са — (угор. Tisza, нім. Theiß, слов. Tisa) — найбільша ліва притока Дунаю.
Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини і Сербії, частково по кордону між Україною і Румунією, a також Угорщиною і Словаччиною.
Зміст |
Характеристика [ред.]
Довжина — 966 км (у межах України — 201 км).
Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 11,3 тис. км²).
Утворюється злиттям Чорної Тиси і Білої Тиси за 4 км вище м. Рахова.
На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат та на Закарпатській низовині.
Долина до села Великого Бичкова — V-подібна (ширина 100—200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30—50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3—5 до 8—9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (ширина долини тут зменшується до 1,3—1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.
Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30—60 м) смугою, нижче — одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5—2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.
При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150—170 м (подекуди 260 м).
Похил річки — 1,2 м/км.
Живлення — переважно снігове і дощове; бувають високі паводки.
40% річного стоку припадає на весняний період.
Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.
Гідрологічні пости: — біля Рахова (з 1949 р.), Ділового (з 1913 р.), Великого Бичкова (з 1945 р.), Тячева (з 1942 р.), Хуста (з 1946 р.), Вилка (з 1886 р.), Чопа (з 1950 р.).
У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.
Притоки [ред.]
Праві [ред.]
Апшинець, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.
Ліві [ред.]
Москва, Білий, Батар, а також потоки Квасний і Радомир[1] (в межах України); Вішеул, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.
Назва [ред.]
Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова "таса" — "чиста"[1].
В давньоримських джерелах Тиса відома під назвами Tissus, Tisia, Pathissus.
Див. також [ред.]
- 13121 Тиса — астероїд, названий на честь річки[2].
Примітки [ред.]
- ↑ Лазаренко Э.А. По вулканическим Карпатам: Путиводитель, — Ужгород: Карпати, 1978.—96с., ил., 16 л. ил.
- ↑ «База даних малих космічних тіл JPL: Тиса» (англ.).
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Tisza |
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.
Посилання [ред.]
- Тиса источник
- Українські Карпати
- Рафтинг та сплави по Тисі
- ВСІ РІЧКИ ВПАДАЮТЬ В ТИСУ
- Рафтинг на Тисі
|
||||||||||||||||
|
|||||||||||||
