Леніне (Ленінський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Леніне
Країна Україна Україна
Область/АРК АР Крим АР Крим
Район/міськрада Ленінський район
Рада Ленінська селищна рада[1]
Код КОАТУУ: 0122755100
Основні дані
Статус із 1957 року
Площа 7,728 км²
Населення 7936 (01.01.2011)[2]
Поштовий індекс 98200
Телефонний код +380 6557
Географічні координати 45°17′50″ пн. ш. 35°46′21″ сх. д. / 45.29722° пн. ш. 35.77250° сх. д. / 45.29722; 35.77250Координати: 45°17′50″ пн. ш. 35°46′21″ сх. д. / 45.29722° пн. ш. 35.77250° сх. д. / 45.29722; 35.77250
Висота над рівнем моря 38 м[3]


Відстань
Найближча залізнична станція: Сім Колодязів
До обл. центру:
 - фізична: 156 км
Селищна влада
Адреса 98200, смт. Леніне, вул..Дзержинського, 6
Карта
Леніне (Україна)
Леніне
Леніне
Леніне (Автономна Республіка Крим)
Леніне
Леніне
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Військова техніка РФ рухається ешелоном з Росії вглиб Криму.Серед техніки, зокрема, ракетні установки залпового вогню «Смерч». Селище міського типу Леніне АРК Крим, 15 березня 2014 (Російське вторгнення в Україну 2014.)

Ле́ніне (до 1957 року Сім Коло́дязів) (рос. Ленино, крим. Yedi Quyu) — селище міського типу АР Крим, райцентр.

Розташоване в східній частині Криму, в північно-західній частині Керченського півострова, в 156 км. від Сімферополя. Поряд знаходиться залізнична станція Сім Колодязів Придніпровської залізниці. Є автостанція. Автобусний зв'язок з м. Щолкіне і селами району.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 8,5 тис. чоловік, з яких 63,9% — росіяни, 19,3% — українці, 12,5% — кримські татари.

Історія[ред.ред. код]

Виявлені поблизу Леніного поселення доби бронзи, група скіфських курганів, рештки античного поселення III–I ст. до н. е. свідчать, що люди жили тут з давніх-давен.

Утворення селища пов'язане з будівництвом на Керченському півострові в кінці XIX ст. станції Керченської смуги Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці. Відсутність води не давала можливості розвитку населеного пункту. До 22 березня 1921 р. на станції Сім Колодязів проживало 34 жителі.

25 липня 1931 р. Президія ЦВК Кримської АРСР ухвала рішення про перенесення центру Ленінського (тоді Петровського) району в село Ленінське на станції Сім Колодязів.

У довоєнні роки в Семи Колодязях почали будувати хлібоприймальний пункт, харчокомбінат, бавовняний комбінат, була відкрита середня школа.

У 1939 р. тут проживало 1683 чоловік.

В період другої світової війни на території селища діяла підпільна організація, до складу якої входили К.Богданов, А.Беспалов, Г.Останін, А.Павленко, Е.Іванов, Г.Перемещенко. У період бойових дій на Кримському фронті (1942 рік), на станції Сім Колодязів були розташовані 6 військових польових госпіталів. У цей період тут виникло декілька великих поховань. На згадку про дислокацію одного з госпіталів на будівлі школи селища встановлена меморіальна дошка. Під час війни, через брак води село називали «Сім смертей»[4].

Територія селища звільнена в квітні 1944 року.

У післявоєнні роки поблизу селища будувалося Юзмацьке водосховище. Створювалися ставки і водосховища, бурилися бурові свердловини, протягувалася сітка водопроводів. З 1952 р. в райцентрі з'явилися перші водоколонки.

У 1957 р. населений пункт при станції Сім Колодязів одержав назву Леніне. Будівництво Північно-Кримського каналу дало новий поштовх для розвитку селища. Пожвавлення викликало і почало робіт по будівництву Кримської АЕС.

Економіка[ред.ред. код]

Основними підприємствами селища, є: АТ «Нафтобаза», Управління Північно-Кримського каналу, ОАТП «Пересувна механізована колона 128», яка обслуговує русло Північно-Кримського каналу, ДП «Райсільгоспхімія», АТ «Райпост», хлібозавод, пекарня, Управління водного господарства, Районне дорожньо-ремонтне управління, друкарня, ОАТП завод «Мелаліст» (ремонт техніки), АТП-14339, Держлісгосп, газобалонна станція, ТОВ «Інкубаційна станція», ДП «Чорноморнафтогазпром».

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У селищі діють: 2 загальноосвітніх школи, професійно-технічне училище, бібліотека, музична школа, ДЮСШ, спортивно-туристичний клуб, районний Будинок культури, літературне об'єднання «Сирінга»; районна лікарня. Є Музей історії району, готель, відділення банків. Діє православна церква, мусульманська мечеть.

Пам'ятники[ред.ред. код]

На території селища встановлений пам'ятний знак загиблим односельцям, воїнам, партизанам, підпільникам, мирним жителям; пам'ятний знак жителям району, воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганській війні.

Примітки[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]