Гурзуф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гурзуф

Герб Гурзуфа
Гурзуф на мапі Ялтинської міськради
Країна	Україна
Область/АРК	Республіка Крим
Район/міськрада	Ялтинська міськрада
Рада	Гурзуфська селищна рада [1]
Код КОАТУУ:	111946800
Офіційний сайт:	—
Основні дані
Перша згадка	VI століття
Статус смт	із 1926 року
Площа	км²
Населення	8626
Поштовий індекс	98640
Телефонний код	+380 654
Географічні координати	44°32′50″ пн. ш. 34°17′28″ сх. д.
Висота над рівнем моря	67 м[2]
Відстань
Найближча залізнична станція:	Сімферополь
До станції:	64 км
Селищна влада
Адреса	98640, смт. Гурзуф, вул. Подвойского, б.9

Гурзу́ф (рос. Гурзуф, крим. Gurzuf) — селище міського типу в Автономній Республіці Крим, підпорядковане Ялтинській міськраді. У VI ст. згадується як фортеця Горзувіти. З 1926 р. — селище міського типу. Гурзуф розташований на Південному березі Криму, в живописному амфітеатрі долини гори Авунді, в 16 км. від Ялти, з якою має автобусне і морське сполучення.

Гурзуф — приморський кліматичний курорт, який функціонує з 80-х рр. XIX ст.

Зміст 1 Динаміка чисельності населення 2 Історія 3 Клімат 4 Соціальна сфера 5 Туризм 6 Примітки 7 Посилання

[ред.] Динаміка чисельності населення

• 1805 — 179 чол. (всі кримські татари)
• 1926 — 2 446 чол. (1380 кримських татар, 708 росіян, 215 українців, 49 греків, 20 євреїв, 12 вірмен, 12 білорусів, 11 латишів, 8 німців, 31 ін.)
• 1939 — 6 115 чол.
• 1989 — 11 665 чол.
• 2001 — 8 676 чол.

[ред.] Історія

Походження назви достовірно не встановлене. Деякі дослідники вважають, що воно походить від лат. Ursus «ведмідь», оскільки поряд з містом розташована «Ведмідь-гора» — Аю-Даг). Інші вважають, що назва Ґорзув, Ґорзувіти має таврське або гото-аланське коріння і розшифровують його як «ґор дзакхь» — гірська долина, долина серед гір. Поступово топонім «Горзувіти» трансформувався в Курсаїти, Ґорзовіум, Юрзуф, Гурзуф.

Гурзуфськая долина була заселена з давніх часів. Під час археологічних розкопок у середині 1960-х років на скелі Дженевез-кая був виявлений культурний шар із залишками примітивної ліпної кераміки періоду раннього енеоліту (III тисячоліття до н. е.). Там так само був виявлений таврський культурний шар VII—VI століття до н. е. із залишками чорнолущеного ліпного посуду. Велике таврське поселення, що проіснувало з IV століття до н. е. до IV століття н. е., було розкопано в урочищі Осман біля західного схилу Аю-Дага. Як свідчать результати археологічних розкопок, Гурзуфська долина в античну добу включно до перших століть н. е. була заселена виключно таврами.

Першим письмовим джерелом, в якому згадується Гурзуф, є трактат візантійського історика Прокопія Кесарійського «Про споруди», написаний у 553, —555 роках. Повідомляється що, за наказом імператора Юстиніана I були зведені «замок Алустон і замок в окрузі Горзувітській». Археологи під час розкопок 1965—1967 років встановили, що фортеця, побудована візантійцями в Гурзуфі, проіснувала більше дев'яти століть — з середини VI (за деякими джерелами будівництво почалося в IV столітті) до кінця XV століття.

Ця фортеця на скелі Дженевез-кая відігравала істотну роль на Південному узбережжі Криму як могутній форпост спочатку візантійців, потім хазар і генуезців.

Майже 300 років — з 1475 по 1774 роки Гурзуф, як і весь південний Крим, входив до складу володінь турецьких султанів. Після приєднання Криму до Російської імперії в 1783 році землі в районі Гурзуфа перейшли до імператорської скарбниці. На початку XIX століття вони були подаровані герцогові Арману Емманюелю де Рішельє, одному із засновників Одеси, що був тоді генерал-губернатором Новоросійського краю. Герцог Рішельє в період з 1808 по 1811 роки звів у Гурзуфі будинок. Це була кам'яна двоповерхова будівля, у той час — найбільш монументальна будівля в європейському стилі на Південному узбережжі Криму.

Цей будинок Рішельє з незначними переробками зберігся до наших днів. Він знаходиться на території парку відділення «Пушкіно» ПБО ГКВО "Перлина Криму" приблизно в 100 м від моря. Саме у цьому будинку в 1820 році три тижні прожив великий російський поет О. С. Пушкін.

Після смерті герцога Рішельє маєток у Гурзуфі перейшов до князя М. С. Воронцова, який багато зробив для розвитку Криму і особливо Південного узбережжя. Зокрема, за його ініціативою були прокладені нові дороги Сімферополь-Алушта-Ялта (1825—1837 рр.) і Ялта-Севастополь (1845—1848 рр.). Під час будівництва дороги Алушта-Ялта за вказівкою Воронцова від неї був прокладений також узвіз до Гурзуфа.

У 1840 році М.Воронцов продав свій маєток І.Фундуклею, який тоді був київським губернатором. На відміну від Рішельє і Воронцова, І. Фундуклей перебував у Гурзуфі щоліта (за винятком періоду Кримської війни 1853—1856 років). Велику увагу І.Фундуклей приділяв розвитку виноградарства в Гурзуфі. Їм були завезені з Іспанії і Португалії кращі сорти винограду і закладені великі плантації виноградників. У 1847 році в Гурзуфі був побудований великий винний підвал. У 1861 році був капітально відремонтований будинок, побудований Рішельє. І.Фундуклей багато зробив для облаштування парка в гурзуфському маєтку, де було посаджено багато екземплярів рідкісних рослин. У середині XIX століття це був один з найкращих парків на Південному узбережжі Криму.

Після смерті І.Фундуклея в кінці року маєток перейшов до двох його племінниць — Врангель і Краснокутської, а в травні 1881 року його придбав залізничний магнат П.Губонін. До ділянки, купленої у Фундуклея, Губонін незабаром додав землю князя О.Барятинського в гирлі річки Авунда.

Саме П. Губонін поклав початок розвитку Гурзуфа як курорту. Губонін завзято узявся за справу, у парку було побудовано сім готелів, ресторан, упорядкована набережна. Русло річки Авунда, що протікає парком, було обкладене камінням. Через річку прокладені пішохідні містки. У парку було встановлено п'ять фонтанів, з яких до наших днів збереглося два, — фонтани «Богиня Ніч» і «Рахіль». Зараз у будівлі ресторану розміщується їдальня санаторію "Гурзуфський".

Окрім облаштування маєтку і курорту, Губоніним багато було зроблено і для самого Гурзуфа — побудовані електростанція, аптека, поштово-телеграфна станція, лікарня. Аптека, відкрита у вересні 1888 року, функціонує до сьогодні.

У різні часи тут придбали собі дачі, зокрема художник К.Коровін, російський письменник А.Чехов.

У січні 1921 року курорт був націоналізований і переданий у ведення кримського Курортного управління. У 1922 році тут почало функціонувати гурзуфське відділення кримської військово-курортної станції. Зараз це — Гурзуфський військовий санаторій.

У 1925 р. біля підніжжя гори Аю-Даг з'явилися перші брезентові намети піонерського табору «Артек». Вирішальним чинником при виборі місця табору були надзвичайно здоровий клімат, багата природа і живописна місцевість.

[ред.] Клімат

Клімат субсередземноморський, субтропічного типу, посушливий, жаркий, з помірно теплою зимою. Звичайна температура повітря січня +3 °C, липня +24,6 °C. Опадів — 514 мм. в рік, кількість годин сонячного світла — 2250 в рік, середньорічна вологість повітря — 68 %. Купальний сезон триває з середини травня до середини жовтня.

[ред.] Соціальна сфера

В Гурзуфі і його околицях діють 3 санаторії, молодіжний центр відпочинку, Міжнародний дитячий центр Артек — санаторно-оздоровчий, навчальний і культурно-просвітницький комплекс, виноградарське господарство «Гурзуф» тощо

[ред.] Туризм

Об'єкти туризму:

•  — залишки середньовічної генуезької фортеці на скелі Дженевез-Кая,
•  — дача-майстерня російського художника К.Коровіна (з 1947— Будинок творчості художників),
•  — дача А.Чехова — філіал ялтинського Будинку-музею Чехова,
•  — Гурзуфський парк — пам'ятник садово-паркового мистецтва,
•  — будинок М.Раєвського, де в 1820 р. жив О. С. Пушкін.

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

• Фотографії Гурзуфа початку XX століття

п • о • р Населені пункти Ялтинської міськради
Міста:	Алупка · Ялта
Смт:	Берегове · Виноградне · Відрадне · Восход · Гаспра · Голуба Затока · Гурзуф · Кацівелі · Кореїз · Краснокам'янка · Курпати · Лівадія · Масандра · Нікіта · Ореанда · Паркове · Понизівка · Санаторне · Сімеїз · Совєтське · Форос
Села:	Оползневе
Селища:	Високогірне · Гірне · Данилівка · Куйбишеве · Лінійне · Олива · Охотниче · Партизанське

п • о • р Історичні населені місця Криму Алупка • Алушта • Армянськ • Балаклава • Бахчисарай • Білогірськ • Гаспра • Гурзуф • Євпаторія • Інкерман • Керч • Коктебель • Кореїз • Лівадія • Масандра • Новий Світ • Ореанда • Партеніт • Саки • Севастополь • Сімеїз • Сімферополь • Старий Крим • Судак • Феодосія • Форос • Чорноморське • Щебетовка • Ялта

п • о • р   Міста і смт АР Крим
Міста:	Алупка · Алушта · Армянськ · Бахчисарай · Білогірськ · Джанкой · Євпаторія · Керч · Красноперекопськ · Саки · Сімферополь · Старий Крим · Судак · Феодосія · Щолкіне · Ялта
Смт:	Аграрне · Аерофлотський · Азовське · Багерове · Берегове · Виноградне · Відрадне · Вільне · Восход · Гаспра · Гвардійське · Голуба Затока · Гресівський · Гурзуф · Заозерне · Зуя · Кацівелі · Кіровське · Коктебель · Комсомольське · Кореїз · Красногвардійське · Краснокам'янка · Куйбишеве · Курортне · Курпати · Леніне · Лівадія · Масандра · Миколаївка · Мирний · Молодіжне · Научний · Нижньогірський · Нікіта · Новий Світ · Новоозерне · Новоселівське · Новофедорівка · Октябрське · Орджонікідзе · Ореанда · Паркове · Партеніт · Первомайське · Понизівка · Поштове · Приморський · Роздольне · Санаторне · Сімеїз · Совєтське · Совєтський · Форос · Чорноморське · Щебетовка