Білогірськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Білогірськ
Bilohr s.gif
Герб Білогірська
Білогірськ
Розташування міста Білогірськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Республіка Крим
Район/міськрада Білогірський район
Код КОАТУУ 120710100
Засноване 15 ст.
Статус міста з 1926 року
Населення 18 420
Площа 5,42 км²
Густота населення 3 399 осіб/км²
Поштові індекси 97600-97609
Телефонний код +380-6559
Координати 45°3′26″ пн. ш. 34°36′0″ сх. д.
Водойма Біюк-Карасу
Відстань
Найближча залізнична станція Сімферополь
До станції 43 км
До обл./респ. центру
 - фізична 40 км
 - автошляхами 40 км
До Києва
 - фізична 668 км
Міська влада
Адреса 97600, Автономна Республіка Крим, Білогірський р-н, м. Білогірськ, вул. Луначарського, 39, 9-10-17

Білогі́рськ (до 1944 р. Карасубаза́р; рос. Белогорск, вірм. Բելոգորսկ, հն. Կարասու-Բազար, крим. Qarasuvbazar) — місто в Автономній Республіці Крим, адміністративний центр Білогірського району. Розташоване в долині річки Біюк-Карасу і її приток — невеликих річок Сари-Су і Танас за 42 км на схід від Сімферополя.

Зміст

[ред.] Населення

Населення — 18 тис. осіб, з яких: росіяни — 37 %, кримські татари — 28 %, українці — 24 % та інші. Є автостанція, яка пов'язує Білогірськ зі всіма містами АР Крим.

[ред.] Історія

У Криму був головним містом окремого каймаканства.

У 15 ст. став значним містом, в кінці 16 ст. по кількості населення випереджав всі міста півострова.

З 1623 — Карасубазар (у перекладі з кримськотатарської — ринок на чорній воді). Тричі (1624, 1628, 1630) Карасубазар завойовували запорожці.

У 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і звільнив тисячу полонених.

В 1736, після того, як російській фельдмаршал Мініх зайняв і спалив ханську столицю Бахчисарай, кримський хан Фетіх Герай переніс столицю в Карасубазар, а з 1737 — місто було зайняте російськими військами під керівництвом генерала Дугласа.

У 1777 — російський загін під керівництвом О.Суворова, в околицях Карасубазара, переміг турецько-татарські війська.

З 1784 — Карасубазар був центром головного управління Новопрісоєдіненного краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 1770-х рр. значну частину його населення складали вірмени; один з осередків створення вірменських рукописів.

З 1921 — райцентр, а з 1926 — місто.

[ред.] Економіка

Найбільше підприємство — Білогірський виноробний завод. Діють також філіал ВАТП «Білогірський завод продтоварів» і ВАТП «Білогірський завод добувних матеріалів», КП «Білогірське кар'єроуправління» та інші.

[ред.] Соціальна сфера

У місті — 4 загальноосвітніх школи, 2 лікувальних установи, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, музична і дитяча спортивні школи, 2 стадіони. Є краєзнавчий музей, готель, відділення 2-х банків. 8 релігійних установ, в тому числі 3 мусульманських.

[ред.] Пам'ятки

Найдавніша пам'ятка архітектури — залишки караван-сараю Таш-Хан (45°3′15″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д.), зведеного в XV ст. На території міста встановлено пам'ятники:

  • на честь перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова над турецько-татарськими військами в 1777,
  • воїнам і партизанам Другої світової війни,
  • на честь тричі Героя Соціалістичної Праці фізика К. Щолкіна,
  • Герою Радянського Союзу А. Мірошніченку,
  • воїнам-афганцям.

[ред.] Персоналії

У Білогірську народився адмірал Л.Серебряков, Герой Радянського Союзу А.Мірошниченко. Тут проживав вірменський композитор А.Спендіаров.

[ред.] Ресурси інтернету

Особисті інструменти