Білогірськ

Білогірськ
Герб Білогорська
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Білогірський район
Код КОАТУУ	120710100
Засноване	13 ст.
Статус міста	з 1926 року
Населення	▼18208 (01.01.2011)
Площа	5,42 км²
Густота населення	3 359 осіб/км²
Поштові індекси	97600-97609
Телефонний код	+380-6559
Координати	45°03′26″ пн. ш. 34°36′00″ сх. д.
Висота над рівнем моря	189 м
Водойма	Біюк-Карасу
Відстань
Найближча залізнична станція	Сімферополь
До станції	43 км
До обл./респ. центру
- фізична	40 км
- автошляхами	45,2 км
До Києва
- фізична	668 км
- автошляхами	844 км
Міська влада
Адреса	97600, Автономна Республіка Крим, Білогірський р-н, м. Білогірськ, вул. Луначарського, 13, 9-14-64
Веб-сторінка	Білогірська міськрада
Міський голова	Кангієв Альберт Османович

Білогі́рськ (до 1944 р. Карасубаза́р; рос. Белогорск, вірм. Բելոգորսկ, հն. Կարասու-Բազար, крим. Qarasuvbazar) — місто в Автономній Республіці Крим, адміністративний центр Білогірського району. Розташоване в долині річки Біюк-Карасу і її приток — невеликих річок Сарису і Тана-Су за 45 км на схід від Сімферополя (автошлях Р23).

Населення

Населення — 18 тис. осіб, з яких: росіяни — 37 %, кримські татари — 28 %, українці — 24 % та інші.

Є автостанція, яка пов'язує Білогірськ з усіма містами АР Крим.

Історія

У Криму був головним містом окремого каймаканства. У 15 ст. став значним містом, в кінці 16 ст. за кількістю населення випереджав усі міста півострова.

З 1623 — Карасубазар (у перекладі з кримськотатарської — ринок на чорній воді). Тричі (1624, 1628, 1630) Карасубазар завойовували запорожці. У 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і звільнив тисячу полонених.

У 1736, після того, як російській фельдмаршал Мініх зайняв і спалив ханську столицю Бахчисарай, кримський хан Фетіх Герай переніс столицю в Карасубазар, а з 1737 — місто було зайняте російськими військами під керівництвом генерала Дугласа.

У 1777 — російський загін під керівництвом О. Суворова, в околицях Карасубазара, переміг турецько-татарські війська.

З 1784 — Карасубазар був центром головного управління Новопрісоєдінєнного краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 1770-х рр. значну частину його населення становили вірмени; один з осередків створення вірменських рукописів.

З 1921 — райцентр, а з 1926 — місто.

Економіка

Найбільше підприємство — Білогірський виноробний завод. Діють також філіал ВАТП «Білогірський завод продтоварів» і ВАТП «Білогірський завод добувних матеріалів», КП «Білогірське кар'єроуправління» та інші.

Соціальна сфера

У місті — 4 загальноосвітніх школи, 2 лікувальних установи, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, музична і дитяча спортивні школи, 2 стадіони. Є краєзнавчий музей, готель, відділення 2-х банків. 8 релігійних установ, в тому числі 3 мусульманських.

Пам'ятки

Найдавніша пам'ятка архітектури — залишки караван-сараю Таш-Хан (45°03′15″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д.), зведеного в XV ст. На території міста встановлено пам'ятники:

• на честь перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова над турецько-татарськими військами в 1777,
• воїнам і партизанам Другої світової війни,
• на честь тричі Героя Соціалістичної Праці фізика Кирила Щолкіна,
• Герою Радянського Союзу А. Мірошніченку,
• воїнам-афганцям.

Персоналії

У Білогорську народився адмірал Л. Серебряков, Герой Радянського Союзу А. Мірошниченко, співачка Ельзара Баталова. Тут проживав вірменський композитор Олександр Спендіаров.

У 1620—1622 роках тут у татарському полоні перебував Богдан Хмельницький.

Посилання

• ukrfoto.net(рос.)

Джерела

• Білогірськ - Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)