Білогірськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білогірськ
Bilogirsk big gerb.png
Герб Білогорська
Білогірськ
Розташування міста Білогірськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Білогірський район
Код КОАТУУ 120710100
Засноване 13 ст.
Статус міста з 1926 року
Населення 18220(01.01.2013)[1]
Агломерація 25305
Площа 5,42 км²
Густота населення 3 359 осіб/км²
Поштові індекси 97600-97609
Телефонний код +380-6559
Координати 45°03′26″ пн. ш. 34°36′00″ сх. д. / 45.05722° пн. ш. 34.60000° сх. д. / 45.05722; 34.60000
Висота над рівнем моря 189 м
Водойма Біюк-Карасу
Відстань
Найближча залізнична станція Сімферополь
До станції 43 км
До обл./респ. центру
 - фізична 40 км
 - автошляхами 45,2 км
До Києва
 - фізична 668 км
 - автошляхами 844 км
Міська влада
Адреса 97600, м. Білогірськ, вул. Луначарського, 13, 9-14-64
Веб-сторінка Білогірська міськрада
Міський голова Кангієв Альберт Османович

Білогі́рськ (до 1944 р. Карасубаза́р; рос. Белогорск, вірм. Բելոգորսկ, հն. Կարասու-Բազար, крим. Qarasuvbazar) — місто в Автономній Республіці Крим, адміністративний центр Білогірського району. Розташоване в долині річки Біюк-Карасу і її приток — невеликих річок Сарису і Тана-Су за 45 км на схід від Сімферополя (автошлях Р23).

Населення[ред.ред. код]

Населення — 18 тис. осіб, з яких: росіяни — 37%, кримські татари — 28%, українці — 24% та інші.

Є автостанція, яка пов'язує Білогірськ з усіма містами АР Крим.

Назва[ред.ред. код]

Карло Боссолі. Карасубазар.

Історична назва міста - Карасубазар (змінена після депортації кримських татар), в перекладі з кримськотатарської означає «ринок на Карасу». Карасу - невелика річка, на якій розташоване місто. Її назва дослівно перекладається на українську як «чорна вода» (qara - чорний, suv - вода), в тюркських мовах так називають річки, що починаються виступаючими з-під землі джерелами (на відміну від aq suv - білої води - поточної з гірських льодовиків).

Греки називали місто Маврон Кастрон (чорний замок).

Історія[ред.ред. код]

У Криму був головним містом окремого каймаканства. У 15 ст. став значним містом, в кінці 16 ст. за кількістю населення випереджав усі міста півострова.

З 1623 — Карасубазар (у перекладі з кримськотатарської — ринок на чорній воді). Тричі (1624, 1628, 1630) Карасубазар завойовували запорожці. У 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і звільнив тисячу полонених.

У 1736, після того, як російській фельдмаршал Мініх зайняв і спалив ханську столицю Бахчисарай, кримський хан Фетіх Герай переніс столицю в Карасубазар, а з 1737 — місто було зайняте російськими військами під керівництвом генерала Дугласа.

У 1777 — російський загін під керівництвом О. Суворова, в околицях Карасубазара, переміг турецько-татарські війська.

З 1784 — Карасубазар був центром головного управління Новопрісоєдінєнного краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 1770-х рр. значну частину його населення становили вірмени; один з осередків створення вірменських рукописів.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 12968 осіб (6603 чоловічої статі та 6365 — жіночої), з яких 2515 — православної віри, 3191 — іудейської, 6330 — магометанської[2].

З 1921 — райцентр, а з 1926 — місто.

Економіка[ред.ред. код]

Найбільше підприємство — Білогірський виноробний завод. Діють також філіал ВАТП «Білогірський завод продтоварів» і ВАТП «Білогірський завод добувних матеріалів», КП «Білогірське кар'єроуправління» та інші.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У місті — 4 загальноосвітніх школи, 2 лікувальних установи, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, музична і дитяча спортивні школи, 2 стадіони. Є краєзнавчий музей, готель, відділення 2-х банків. 8 релігійних установ, в тому числі 3 мусульманських.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Караван-сарай Таш-Хан XIII-XVI ст.
Скеля Ак-Кая
  • Найдавніша пам'ятка архітектури — залишки караван-сараю Таш-Хан (45°03′15″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.60444° сх. д. / 45.05417; 34.60444), зведеного в XV ст.
  • Поблизу міста, біля села Біла Скеля (Ак-Кая), розташований дивовижний пам'ятник природи - скеля Ак-Кая.
  • Сафарі-парк «Тайган», в якому близько 50 африканських левів вільно живуть на площі більш ніж 30 га. Відвідувачі парку можуть спостерігати левів в умовах природної природи Криму. При цьому відвідувачі знаходяться на безпечних спеціально обладнаних мостах, розташованих над територією з левами. Довжина оглядових мостів над сафарі-парком складає більше 1 км.

На території міста встановлено пам'ятники:

  • на честь перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова над турецько-татарськими військами в 1777,
  • воїнам і партизанам Другої світової війни,
  • на честь тричі Героя Соціалістичної Праці фізика Кирила Щолкіна,
  • Герою Радянського Союзу А. Мірошніченку,
  • воїнам-афганцям.

Персоналії[ред.ред. код]

У Білогорську народився адмірал Л. Серебряков, Герой Радянського Союзу А. Мірошниченко, співачка Ельзара Баталова. Тут проживав вірменський композитор Олександр Спендіаров.

У 16201622 роках тут у татарському полоні перебував Богдан Хмельницький.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]