Білогірськ
| Білогірськ | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Основні дані | |||
| Країна | |||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||
| Район/міськрада | Білогірський район | ||
| Код КОАТУУ | 120710100 | ||
| Засноване | 13 ст. | ||
| Статус міста | з 1926 року | ||
| Населення | ▼18208 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 5,42 км² | ||
| Густота населення | 3 359 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 97600-97609 | ||
| Телефонний код | +380-6559 | ||
| Координати | 45°03′26″ пн. ш. 34°36′00″ сх. д. / 45.05722° пн. ш. 34.60000° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 189 м | ||
| Водойма | Біюк-Карасу | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Сімферополь | ||
| До станції | 43 км | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - фізична | 40 км | ||
| - автошляхами | 45,2 км | ||
| До Києва | |||
| - фізична | 668 км | ||
| - автошляхами | 844 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 97600, Автономна Республіка Крим, Білогірський р-н, м. Білогірськ, вул. Луначарського, 13, 9-14-64 | ||
| Веб-сторінка | Білогірська міськрада | ||
| Міський голова | Кангієв Альберт Османович | ||
Білогі́рськ (до 1944 р. Карасубаза́р; рос. Белогорск, вірм. Բելոգորսկ, հն. Կարասու-Բազար, крим. Qarasuvbazar) — місто в Автономній Республіці Крим, адміністративний центр Білогірського району. Розташоване в долині річки Біюк-Карасу і її приток — невеликих річок Сарису і Тана-Су за 45 км на схід від Сімферополя (автошлях Р23).
Зміст |
Населення [ред.]
Населення — 18 тис. осіб, з яких: росіяни — 37 %, кримські татари — 28 %, українці — 24 % та інші.
Є автостанція, яка пов'язує Білогірськ з усіма містами АР Крим.
Історія [ред.]
У Криму був головним містом окремого каймаканства. У 15 ст. став значним містом, в кінці 16 ст. за кількістю населення випереджав усі міста півострова.
З 1623 — Карасубазар (у перекладі з кримськотатарської — ринок на чорній воді). Тричі (1624, 1628, 1630) Карасубазар завойовували запорожці. У 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і звільнив тисячу полонених.
У 1736, після того, як російській фельдмаршал Мініх зайняв і спалив ханську столицю Бахчисарай, кримський хан Фетіх Герай переніс столицю в Карасубазар, а з 1737 — місто було зайняте російськими військами під керівництвом генерала Дугласа.
У 1777 — російський загін під керівництвом О. Суворова, в околицях Карасубазара, переміг турецько-татарські війська.
З 1784 — Карасубазар був центром головного управління Новопрісоєдінєнного краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 1770-х рр. значну частину його населення становили вірмени; один з осередків створення вірменських рукописів.
З 1921 — райцентр, а з 1926 — місто.
Економіка [ред.]
Найбільше підприємство — Білогірський виноробний завод. Діють також філіал ВАТП «Білогірський завод продтоварів» і ВАТП «Білогірський завод добувних матеріалів», КП «Білогірське кар'єроуправління» та інші.
Соціальна сфера [ред.]
У місті — 4 загальноосвітніх школи, 2 лікувальних установи, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, музична і дитяча спортивні школи, 2 стадіони. Є краєзнавчий музей, готель, відділення 2-х банків. 8 релігійних установ, в тому числі 3 мусульманських.
Пам'ятки [ред.]
Найдавніша пам'ятка архітектури — залишки караван-сараю Таш-Хан (45°03′15″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.60444° сх. д.), зведеного в XV ст. На території міста встановлено пам'ятники:
- на честь перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова над турецько-татарськими військами в 1777,
- воїнам і партизанам Другої світової війни,
- на честь тричі Героя Соціалістичної Праці фізика Кирила Щолкіна,
- Герою Радянського Союзу А. Мірошніченку,
- воїнам-афганцям.
Персоналії [ред.]
У Білогорську народився адмірал Л. Серебряков, Герой Радянського Союзу А. Мірошниченко, співачка Ельзара Баталова. Тут проживав вірменський композитор Олександр Спендіаров.
У 1620—1622 роках тут у татарському полоні перебував Богдан Хмельницький.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- ukrfoto.net(рос.)
Джерела [ред.]
- Білогірськ - Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
|
|||||||||||
|
|||||
|
|||||||||||
|
||||||||