Мегрельська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поширення меґрельської мови

Мегрельська мова (самоназва მარგალურ ნინა, марґальур ніна) — мова мегрелів, одна з картвельських мов. Число мовців — близько 600 тис. осіб, в основному в північно-західній Грузії (райони: Зугдідський, Цаленджихський, Чхороцкуський, Мартвільський, Сенакський, Хобський, Абашського, в місті Поті та в прикордонних районах Абхазії: Гальський та частина Ткуарчальського, місто Очамчира). Першими почали досліджувати мову: Александре Цагарелі (фонетичний аналіз, 1880), Іосеб Кіпшідзе (1914) та Шалва Берідзе (1920) — граматичний аналіз.

Історія[ред.ред. код]

В основному мова функціонує як засіб усного мовлення. Мегрели використовують грузинську мову як літературну і писемну. Перші спроби створити письмо для мегрелів були ще в 1860-х. З 1920-х використовується грузинська абетка з кількома додатковими буквами, видавалося декілька газет. Все припинилося в 1938 році. Лише в 1990-х з'явилося кілька книг. Сьогодні в Абхазії виходить газета «Гал» абхазькою, російською та мегрельською мовами.

Структура[ред.ред. код]

Фонетика мови налічує 5 голосних та 28 приголосних звуків. Мова має 6 відмінків. Притаманна номінативна будова речення на відміну від грузинської.

Діалекти[ред.ред. код]

Виділяють 2 взаємозрозумілих між носіями діалекти:

  • сенакський (східний)
  • зугдідсько-самурзаканський (західний).

Джерела[ред.ред. код]

  • Климов Г. А. Мегрельский язык // Языки мира: кавказские языки. М., 2001
  • Жгенти С. М. Фонетика чанско-мегрельского языка. Тбилиси, 1953
  • Laurence Broers (2004), Containing the Nation, Building the State - Coping with Nationalism, Minorities, and Conflict in Post-Soviet Georgia

Посилання[ред.ред. код]



Картвельські мови
  Грузинська  |  Мегрельська  |  Лазська  |  Сванська мова