Мегрельська мова

Поширення меґрельської мови

Мегрельська мова (самоназва მარგალურ ნინა, марґальур ніна) — мова мегрелів, одна з картвельських мов. Число мовців — близько 600 тис. осіб, в основному в північно-західній Грузії (райони: Зугдідський, Цаленджихський, Чхороцкуський, Мартвільський, Сенакський, Хобський, Абашського, в місті Поті та в прикордонних районах Абхазії: Гальський та частина Ткуарчальського, місто Очамчира). Першими почали досліджувати мову: Александре Цагарелі (фонетичний аналіз, 1880), Іосеб Кіпшідзе (1914) та Шалва Берідзе (1920) — граматичний аналіз.

Історія

В основному мова функціонує як засіб усного мовлення. Мегрели використовують грузинську мову як літературну і писемну. Перші спроби створити письмо для мегрелів були ще в 1860-х. З 1920-х використовується грузинська абетка з кількома додатковими буквами, видавалося декілька газет. Все припинилося в 1938 році. Лише в 1990-х з'явилося кілька книг. Сьогодні в Абхазії виходить газета «Гал» абхазькою, російською та мегрельською мовами.

Структура

Фонетика мови налічує 5 голосних та 28 приголосних звуків. Мова має 6 відмінків. Притаманна номінативна будова речення на відміну від грузинської.

Діалекти

Виділяють 2 взаємозрозумілих між носіями діалекти:

• сенакський (східний)
• зугдідсько-самурзаканський (західний).

Джерела

• Климов Г. А. Мегрельский язык // Языки мира: кавказские языки. М., 2001
• Жгенти С. М. Фонетика чанско-мегрельского языка. Тбилиси, 1953
• Laurence Broers (2004), Containing the Nation, Building the State - Coping with Nationalism, Minorities, and Conflict in Post-Soviet Georgia

Посилання

• Інформація про мову на сайті Ethnologue