Аскольд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аскольд
Höskuldr
Аскольд та Дір.png
Аскольд та Дір (Радзивіллівський літопис)
Князь Київський
Початок правління: 860
Кінець правління: 882
Попередник: Дір
Наступник: Олег Віщий
Дата народження: не відомо
Дата смерті: 882
Місце смерті: Київ

Аско́льдНіконовському літописі — Осколд) — напівлегендарний київський князь, володар давньоруської держави, або скоріше — лише Києва.[Джерело?] Здобув владу можливо перед 860, загинув у 882 році.

Вбивство Аскольда і Діра

Походження імені князя досі викликає запитання. Поширена версія виводить його з дав.-ісл. Haskuldr або Höskuldr, що пояснюється нібито його скандинавським походженням. За іншою версією — ім'я має місцеве, слов'янське коріння. Борис Рибаков пов'язував ім'я Осколд може із старовинною племенною самоназвою подніпровських мешканців: сколоти. Петербурзький письменник Юрій Сяков вважає слово Ashold або Asholt іменем готського походження і навіть перекладає його як «честь аріїв».

Ян Длугош стверджував, що Аскольд походив з князівської династії, започаткованої Києм, і був рідним братом князя Діра. За іншою версією — був воєводою Діра і успадкував владу після його смерті. Сяков з посиланням на неозначені арабські джерела, стверджує, що у першій половині ІХ-го ст. на службі у еміра Кордови перебував загін скандинавських найманців на чолі з ватажком, ім'я якого можна прочитати як Аскольд аль-Діра (за правилами граматики мало б бути «ад-Діра», як у аль-Масуді). І до Києва Аскольд, на думку Сякова, міг потрапити найвірогідніше після завершення служби у еміра Кордови, або пройшовши через Візантію, або через Балтику.

За гіпотезою Ігоря Мицька він був сином князя Олега та братом Діра і Ольги.

Біографія[ред.ред. код]

У 860 році Аскольд очолив перший задокументований самостійний похід Русі на Константинополь. Причиною і приводом для походу на Константинополь могли бути, зокрема утиски київських послів і купців або ж напад на руських рибалок біля острова Березань і Білобережжя (Тендрівської коси).

На світанку 18 червня 360 руських ладей з 8-ма тисячами вояків на борту несподівано з'явилися у Босфорській протоці й взяли столицю Візантії в облогу. Незабаром потому наспіла й піша рать. Патріарх Фотій I емоційно передав почуття й страх обложених при появі небаченого раніше грізного ворога: «Народ (руси) від країни північної…, і племена піднялись від країв землі, тримаючи лук і спис; вони жорстокі й немилосердні, голос їх шумить, мов море».

Облога Константинополя тривала цілий тиждень, і за словами Фотія «місто ледве не було підняте на спис», як у давнину називали здобуття фортець приступом. Імператор Михаїл III в цей час воював з арабами в Малій Азії і змушений був терміново вирушити додому. Війна завершилася мирною угодою. Штурм русами Царгорода мав величезний резонанс у тогочасному світі і, рятуючи своє становище та престиж імперії, імператор поспішив назад. Венеціанський хроніст Іоанн Диякон стверджував, що ті, хто облягав візантійську столицю, повернулися додому «з тріумфом». За деякими здогадками частиною угоди з Візантією стало хрещення Аскольда і принаймні частини його вояків. За реконструкцією Михайла Брайчевського сам князь отримав при хрещенні ім'я Миколи, одразу ж після походу русів патріархом була створена нова митрополія і до Києва був спрямований єпископ Михаїл, перший очільник Руської церкви. Саме тому за точку відліку вітчизняної історії Повість временних літ бере 860 рік, не позначений більше жодними видатними подіями: «Коли почав царювати (імператор Візантії) Михаїл, стала так прозиватися Руська земля. Дізнались ми про це тому, що за цього царя приходила Русь (війною) на Царгород, як пишеться про це в літописанні грецькому (візантійському). Ось чому з цієї пори почнемо (розповідь) і число (лік рокам) покладемо». Насправді Михаїл III зійшов на трон ще у 842 році. Плутанину у літописі Брайчевський пояснює подальшими фальсифікаціями. Михайло Брайчевський також вказує, що після чотирьох походів на Візантію, для підсиленя свого політичного реноме, Аскольд приймає титул кагана, що є рівним імператорському. І ще довго з того часу, титул використовувався відносно Київських князів. Так він зустрічається у мусульманського географа Ібн Руста в письмовій формі між 903 і 913. Цю традицію продовжував в одинадцятому столітті Іларіон, звертаючись до великого князя Володимира (978–1015) і великого князя Ярослава (1019–1054) за назвою «каган».

Аскольд воював не лише з візантійцями. У літописі є відомості про його походи проти уличів і печенігів.

Ібн-ель-Хасан розповідає, що після 862 року руси здійснили рейд до південних берегів Каспійського моря і взяв в облогу місто Абесгун. Лише в останній, сьомій, битві, війська володаря Табаристану абу-Зейда завдали русам поразки і змусили їх повернутися додому.

З Никонівського літопису відомо ще про два походи Аскольда на Візантію. Останній — 874 року — був невдалим. «… Море було спокійне, та тут раптом здійнялася буря з вітром, і великі хвилі розкидали кораблі язичників-русів, і прибило їх до берега і переламало так, що небагатьом із них пощастило уникнути цієї біди й повернутись додому…» Повернулися додому лише мала частина дружин, і в Києві «був плач великий».

За повідомленням літопису Аскольд був вбитий князем Олегом, який передягнувся торгівцем і підступом виманив князя з Києва. Не виключено, що перемогу Олега забезпечила підтримка київських язичників, невдоволених наверненням Аскольда до християнства.

За легендою, Аскольда поховали на місці загибелі, на правому березі Дніпра в урочищі, де знаходився двір угорського ватажка Олмоша — тому в давнину воно називалося Угорським. На могилі Аскольда його спільником ханом Ольмошем було збудовано церкву святого Миколи.

Намаганням виправдати Олега пояснюють легенду, що потрапила до Повісті временних літ, згідно з якою київські володарі Аскольд та Дір були боярами Рюрика I і відпросились у князя йти на службу до Константинополя. Але дорогою «побачили чудовий град (градок) Київ, у якому ніхто не княжив, і залишилися у ньому князями». Проте співправителями Аскольда і Діра називають лише сама Повість временних літ і похідні від неї джерела. Інші літописи називають володарем Русі або Аскольда, або Діра, або неназваного, але єдиного князя.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Канонізація[ред.ред. код]

27 червня 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував і причислив до лику святих Князя Аскольда-Миколая. Князь Аскольд-Миколай був одночасно канонізований в двох ликах святості: як Благовірний Князь, і як Мученик. Окрім того, князя Аскольда проголошено Першомучеником. Повний текст Помісного Собору визначає:

1. Приєднати благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім'я у православний церковний календар.

2. Чесні останки благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, із причини давності літ від події мучеництва залишити на волю Божу.

3. Пам'ять благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, відзначати в неділю 2-гу після П'ятидесятниці, у день Собору всіх святих, що в землі українській просяяли, як перехідне святкування.

4. Писати благовірному князю Аскольду, святому першомученику Київському, чесну ікону для поклоніння відповідно до визначення Святого Сьомого Вселенського Собору.

5. Надрукувати житіє благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, і скласти йому богослужіння, а до цього відправляти службу за Загальною мінеєю.

6. Благословити будівництво храмів на честь благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського.

7. Від імені Освяченого Помісного Собору оголосити українській православній пастві про канонізацію благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, і сповістити про це Предстоятелів Помісних Православних Церков.

Джерела інформації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник
Дір
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
860-882
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Олег Віщий