Аскольд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аскольд
Аскольд та Дір.png
Аскольд та Дір, Радзивіллівський літопис
Князь Київський
Правління 860-882
Попередник Дір
Наступник Олег Віщий
Біографічні дані
Дата народження не відомо
Дата смерті 882
Київ
Місце поховання Аскольдова могила, Київ, Україна
Династія Києвичі

Аско́льд (Осколд) (до 860–882) — правитель (ймовірно — каган) давньоруської держави.

Вбивство Аскольда і Діра

Ян Длугош стверджував, що Аскольд походив з князівської династії, започаткованої Києм, за руськими літописами — варяг.

Синхронізація певних подій, описаних у руських літописах з церковними та світськими візантійськими хроніками дають підстави для припущень, що багато подій, які були приписані за часів Рюриковичів князю Олегу, відбувалися до 882 р.

Походження імені князя досі викликає запитання. Поширена версія виводить його з дав.-ісл. Haskuldr або Höskuldr.[Джерело?], що пояснюється нібито його скандинавським походженням. За іншою версією — ім'я має місцеве, слов'янське коріння. Борис Рибаков пов'язував ім'я Осколд може із старовинною племенною самоназвою подніпровських мешканців: сколоти.


У 860 році Аскольд очолив перший задокументований самостійний похід Русі на Константинополь.

На світанку 18 червня 360 руських ладей з 8-ма тисячами вояків на борту несподівано з'явилися у Босфорській протоці й взяли столицю Візантії в облогу. Незабаром потому наспіла й піша рать. Патріарх Фотій I емоційно передав почуття й страх обложених при появі небаченого раніше грізного ворога: «Народ (руси) від країни північної…, і племена піднялись від країв землі, тримаючи лук і спис; вони жорстокі й немилосердні, голос їх шумить, мов море».

Облога Константинополя тривала цілий тиждень, і за словами Фотія «місто ледве не було підняте на спис», як у давнину називали здобуття фортець приступом. Імператор Михаїл III в цей час воював з арабами в Малій Азії і змушений був терміново вирушити додому. Війна завершилася мирною угодою. Штурм русами Царгорода мав величезний резонанс у тогочасному світі і, рятуючи своє становище та престиж імперії, імператор поспішив назад. Венеціанський хроніст Іоанн Диякон стверджував, що ті, хто облягав візантійську столицю, повернулися додому «з тріумфом». За деякими здогадками частиною угоди з Візантією стало хрещення Аскольда і принаймні частини його вояків. За реконструкцією Михайла Брайчевського сам князь отримав при хрещенні ім'я Миколи, одразу ж після походу русів патріархом була створена нова митрополія і до Києва був спрямований єпископ Михаїл, перший очільник Руської церкви. Саме тому за точку відліку вітчизняної історії Повість временних літ бере 860 рік, не позначений більше жодними видатними подіями: «Коли почав царювати (імператор Візантії) Михаїл, стала так прозиватися Руська земля. Дізнались ми про це тому, що за цього царя приходила Русь (війною) на Царгород, як пишеться про це в літописанні грецькому (візантійському). Ось чому з цієї пори почнемо (розповідь) і число (лік рокам) покладемо». Насправді Михаїл III зійшов на трон ще у 842 році. Плутанину у літописі Брайчевський пояснює подальшими фальсифікаціями. Михайло Брайчевський також вказує, що після чотирьох походів на Візантію, для підсиленя свого політичного реноме, Аскольд приймає титул кагана, що є рівним імператорському. І ще довго з того часу, титул використовувався відносно Київських князів. Так він зустрічається у мусульманського географа Ібн Руста в письмовій формі між 903 і 913. Цю традицію продовжував в одинадцятому столітті Іларіон, звертаючись до Великого князя Володимира I Великого (978–1015) і великого князя Ярослава (1019–1054) за назвою «каган».

Аскольд воював не лише з візантійцями. У літописі є відомості про його походи проти уличів і печенігів.

Ібн-ель-Хасан розповідає, що після 862 року руси здійснили рейд до південних берегів Каспійського моря і взяв в облогу місто Абесгун. Лише в останній, сьомій, битві, війська володаря Табаристану абу-Зейда завдали русам поразки і змусили їх повернутися додому.

З Никонівського літопису відомо ще про два походи Аскольда на Візантію. Останній — 874 року — був невдалим. «… Море було спокійне, та тут раптом здійнялася буря з вітром, і великі хвилі розкидали кораблі язичників-русів, і прибило їх до берега і переламало так, що небагатьом із них пощастило уникнути цієї біди й повернутись додому…» Повернулися додому лише мала частина дружин, і в Києві «був плач великий».

За повідомленням літопису Аскольд був вбитий князем Олегом, який передягнувся торгівцем і підступом виманив князя з Києва. Не виключено, що перемогу Олега забезпечила підтримка київських язичників, невдоволених наверненням Аскольда до християнства.

За легендою, Аскольда поховали на місці загибелі, на правому березі Дніпра в урочищі, де знаходився двір угорського ватажка Олмоша — тому в давнину воно називалося Угорським. На могилі Аскольда його спільником ханом мадяр Ольмошем було збудовано церкву святого Миколи.

Хронологія основних подій панування Аскольда[ред.ред. код]

860 р. — перший вдалий похід на Царгород. Хрещення Аскольда
865 р. — навала на Абесгун
866 р. — невдалий похід на Царгород
872 р. — болгарами вбито сина Аскольда
874 р. — похід на Царгород (можливо русько-мадярське військо на інші землі імперії). Візантійсько-Руська угода.
875 р. — перемога над печенігами
882 р. — Аскольда вбито Олегом.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Канонізація[ред.ред. код]

27 червня 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував і причислив до лику святих Князя Аскольда-Миколая. Князь Аскольд-Миколай був одночасно канонізований в двох ликах святості: як Благовірний Князь, і як Мученик. Окрім того, князя Аскольда проголошено Першомучеником. Повний текст Помісного Собору визначає:

1. Приєднати благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім'я у православний церковний календар.

2. Чесні останки благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, із причини давності літ від події мучеництва залишити на волю Божу.

3. Пам'ять благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, відзначати в неділю 2-гу після П'ятидесятниці, у день Собору всіх святих, що в землі українській просяяли, як перехідне святкування.

4. Писати благовірному князю Аскольду, святому першомученику Київському, чесну ікону для поклоніння відповідно до визначення Святого Сьомого Вселенського Собору.

5. Надрукувати житіє благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, і скласти йому богослужіння, а до цього відправляти службу за Загальною мінеєю.

6. Благословити будівництво храмів на честь благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського.

7. Від імені Освяченого Помісного Собору оголосити українській православній пастві про канонізацію благовірного князя Аскольда, святого першомученика Київського, і сповістити про це Предстоятелів Помісних Православних Церков.

Джерела інформації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник
Дір
Alex K Kievan Rus..svg Князь Київський
860-882
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Олег Віщий