Джон Раскін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Раскін
John Ruskin
John Ruskin.jpg
При народженні: John Ruskin
Дата
народження:		 8 лютого 1819(1819-02-08)
Місце
народження:		 Лондон, Велика Британія Велика Британія
Дата
смерті:		 20 січня 1900(1900-01-20) (80 років)
Місце
смерті:		 Брентвуд Велика Британія Велика Британія
Громадянство: Велика Британія Велика Британія
Мова творів: Англійська мова
Рід діяльності: письменник, теоретик мистецтва, літературний критик і поет

Джон Раскін (англ. John Ruskin; * 8 лютого 1819, Лондон — † 20 січня 1900, Брентвуд) — англійський письменник, теоретик мистецтва, літературний критик і поет, який значно вплинув на розвиток мистецтвознавства та естетики другої половини XIX — початку XX століття.

Зміст

Біографія і творчість [ред.]

Джон Раскін народився 8 лютого 1819 року в сім'ї багатого шотланського торговця хересом Д. Дж. Раскіна. У сім'ї панувала атмосфера релігійного благочестя, що значно вплинуло на подальші погляди письменника[1]. Ще в юності Джон багато подорожував, причому щоденники подорожей обов'язково включали нотатки про геологічні утворення в ландшафті відвідуваних країн.

Оксфорд і невдале професорство [ред.]

Джон Раскін в молодості

Вищу освіту Раскін отримав в Оксфордському університеті, який закінчив у 24 роки. Вже у 1869 його обрали професором щойно організованої катедри мистецтвознавства. Коли Раскін став лектором, він наполягав на необхідності вивчення геології і біології майбутніми пейзажистами, а також на введенні практики наукового малювання: «У погожі дні я присвячую трохи часу копіткому вивченню природи; при негоді я за основу беру лист або рослину і малюю їх. Це неминуче веде мене до з'ясування їхніх ботанічених назв»[1]. Раскін швидко зрозумів недостатність тільки теоретичних пошуків. Досить рішучий, він організував при університеті школу живопису і невеличкий музей. Палкий прихильник декоративно-ужиткового мистецтва, він організував там ще й кустарну майстерню.

За короткий термін праці в Оксфорді Раскін встиг обміркувати і написати декілька робіт, присвячених італійському місту Флоренція. Найвідоміша з них — «Ранок у Флоренції», що стане друкованою книгою. Самовпевнений професор дозволив собі критичні напади на стиль класицизму (і його пізню, потворну форму академізм). Якщо лекції молодого професора мали популярність серед студентів, то його напади на академізм викликали спротив університетської професури, й ті добилися відставки Раскіна. Далі він займатиметься мистецтвознавством і його теорією приватно. Його лекції вплинули на Реймонда Анвіна (англ. Raymond Unwin).

Невдалий шлюб [ред.]

Раскін узяв шлюб з Еффі Грей. Шлюб був невдалим і його визнали недійсним. Раскін довго не одружувався, поки не закохався в дівчинку 11 років Розу ла Туш. В її 17 він хотів взяти з нею шлюб. Але йому було 50, і батьки Рози зробили все, аби шлюб не здійснився. У віці 27 років Роза померла в приватній клініці, куди її помістили батьки.

Раскін-філантроп і утопіст [ред.]

Заможний і рішучий Раскін розпочав філантропську діяльність.

  • Теорія. Раскін писав: «У нас (тобто в Англії) повинні бути красиві поселення, міста, що не скупчуються потворно. Вони повинні бути невеличких розмірів… Кожне місто слід оточити садами з квітучими деревами і ніжно шепочушими струмками.- Це неможливо! - скажете Ви. Може й так. Але яке мені діло до цьго неможливого. Я лише знаю, що це необхідно.»
  • Практика. Він став організатором поселення для робітників у шести милях від міста Шеффілд, землю під цю колонію викупили на його гроші. Як колись в Оксфорді, він організував на околиці Шеффілда музей та бібліотеку. Він навіть сам обробляв клапоть землі… У хижацькому, капіталістичному оточенні ідея проіснувало біля року і колонія розпалась. Пам'ять про неї трохи жевріє в музейчику, що зберігся в Шеффілді.
  • Невдачею закінчилися і спроба заснування ще однієї колонії робітників у Бармуті, заснування ремісничих майстерень на острові Мен, заснування друкарні поблизу своєї садиби в Орпінгстоні.

Раскін у своїй діяльності відштовхувався він ідеї, що освіта і мистецтво не повинні бути привілеєм лише багатіїв. Знадобиться забагато часу, аби це стало ясно ще й консервативно налаштованим багатіям Британії і Сполучених Штатів. Але Раскін до цього не дожив.

Психічна хвороба і смерть [ред.]

Потворне, буржуазно-обмежене суспільство Вікторіанської Англії не сприймало практичної діяльності Раскіна схвально. Тим часом у старого Раскіна почалися напади психічного захворювання, і наприкінці життя він усамітнився в своїй садибі, де і помер.

Уславлена англійська готика [ред.]

Парламент в Лондоні. Неоготика 19 ст.

Готика займає особливе місце як в мистецтві Британії, так і в її естетичних смаках. Готична архітектура стала окрасою всього середньовіччя Британії і майже не втрачала свого високого авторитету довше, ніж в будь якій країні континенту Європа. В 19 столітті Британія пережила значне захоплення національною готичною архітектурою, як колись Італія 15 століття захоплення архітектурою античності. В англійській архітектурі 19 ст. мала поширення неоготика і неоготична архітектура. А забудова нового Парламенту відбулася в неоготичному стилі, стала візитівкою Лондону, розійшлася в тисячах листівок і зображень по всьму світу. Ще більше захоплення неоготикою мали архітектори при побудові університетських корпусів Британії і Сполучених Штатів. Відтоді архітектурний образ багатьох університетів по обидва боки Атлантичного океану сформувала саме неоготика і пізній класицизм.

Раскін і готика [ред.]

Палкий прихильник середньовічного мистецтва, Раскін не схвалював неоготику в архітектурі. І якщо офіційні кола Британії всіляко підтримували неоготику архітектора П'юджина, Раскін наважився критикувати її і твори П'юджина.

Мистецтвознавця Раскіна дратували історичні стилі 19 століття, як несамостійні, вульгарні, хаотична забудова. Але новий і самостійний архітектурний стиль так і не був вироблений у 19 столітті. А заклики Раскіна не могли завадити проблемі. Вийшло, що він лише окреслив одну з неприємних проблем 19 століття, але не міг допомогти її вирішенню.

Раскін і пам'ятники культури [ред.]

Особливе місце в поглядах і працях Раскіна зайняла охорона памятників культури. Він закликав до охорони пам'ятників у самому широкому розумінні, куди включав і фрески, і картини, і барельєфи, і значну історичну чи мистецьку споруду, в тому числі значне історичне місто. В літературних працях він звертався до емоцій і совісті читача, нагадував про відповідальність перед наступними поколіннями: « …феодальні та монастирські будівлі Європи зараз зникають як сни. Важко уявити, з якою сумішшю заздрості і презирства на нас будуть дивитися нові покоління. Адже ми володіли цими скарбами і нічого не зробили, аби зберегти їх чи хоч би відтворити на полотні.»

Літературна спадщина Раскіна [ред.]

Серед його робіт найвідоміші «Лекції про мистецтво» (англ. Lectures of Art, 1870), «Художня вигадка: прекрасне і потворне» (англ. Fiction: Fair and Foul), «Англійське мистецтво» (англ. The Art of England), «Сучасні художники» (англ. Modern Painters, 1843—1860). Усього Раскіним написано п'ятдесят книг, сімсот статей і лекцій.[2]

Бібліографія [ред.]

  • The Poetry of Architecture (1838)
  • The King of the Golden River (1841)
  • «Сучасні художники» (Modern Painters, 1843)
  • «Сучасні художники 2» (Modern Painters II, 1846)
  • The Seven Lamps of Architecture (1849)
  • Pre-Raphaelitism (1851)
  • The Stones of Venice I (1851)
  • The Stones of Venice II and III (1853)
  • Architecture and Painting (1854)
  • Modern Painters III (1856)
  • The Harbours of England (1856)
  • Political Economy of Art (1857)
  • The Two Paths (1859)
  • The Elements of Perspective (1859)
  • Modern Painters IV (1860)
  • Unto This Last (1862)
  • Munera Pulveris (Essays on Political Economy) (1862)
  • Cestus of Aglaia (1864)
  • Sesame and Lilies (1865)
  • The Ethics of the Dust (1866)
  • The Crown of Wild Olive (1867)
  • Time and Tide (1867)
  • The Flamboyant Architecture of the Somme (1869)
  • The Queen of the Air (1869)
  • Verona and its Rivers (1870)
  • Aratra Pentelici (1872)
  • The Eagle's Nest (1872)
  • Love's Meinie (1873)
  • Ariadne Florentina (1873)
  • Val d'Arno (1874)
  • The Ethics of the Dust 1875
  • Mornings in Florence (1877)
  • «Художня вигадка: прекрасне і безобразне» (Fiction, Fair and Foul, 1880)
  • Deucalion (1883)
  • St Mark's Rest (1884)
  • Storm-Clouds of the Nineteenth Century (1884)
  • Bible of Amiens (1885)
  • Proserpina (1886)
  • Praeterita (1889)

Зовнішні посилання [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ а б Раскін Джон. Лекції про мистецтво / Пер. з англ. П. Когана. — М.: БГС-ПРЕСС, 2006.
  2. ↑ http://www.libfl.ru/pre-raph/rus/Ruskin.html
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: John Ruskin
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Раскін&oldid=12664575