Синайська православна церква
|
Православна церква гори Синай | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Монастир святої Катерини | ||||
| Засновники | Юстиніан I | |||
| Дата заснування | 527 у складі Вселенського патріархату Константинополя | |||
| Статус | автономний | |||
| У складі | Єрусалимського патріархату | |||
| Самостійність проголошена |
| |||
| Перший предстоятель | Євген II Архиєпископ Синайський, Фаранський і Раїфський | |||
| Чинний предстоятель | Дам'ян Архиєпископ Синайський, Фаранський і Раїфський | |||
| Центр | Гора Синай | |||
| Кафедральний собор | Монастир святої Катерини | |||
| Основна юрисдикція |
 Синайський півострів | |||
| Юрисдикція для діаспори | Подвір'я: 3 в Єгипті, 9 в Греції, 3 на Кіпрі, 1 в Лібані і 1 в Туреччині | |||
| Літургічна мова | грецька й арабська | |||
| Музична традиція | візантійська | |||
| Церковний календар | Юліанський | |||
| Єпископів | 1 | |||
| Єпархій | 1 | |||
| Навчальних закладів | 1 | |||
| Монастирів | 1 (+5 скитів) | |||
| Ченців і черниць | 56 | |||
| Вірних | Прибл. 1000[1] | |||
| Офіційний сайт | sinaimonastery.com | |||
Це́рква Сина́ю або Архиєпископі́я Сина́ю, також Правосла́вна це́рква го́ри Сина́й (грец. Ορθόδοξη Εκκλησία του Όρους Σινά, трансліт. Orthódoxi Ekklisía tou Órous Siná) — грецька автономна східно-православна церква в складі Єрусалимського патріархату з юрисдикцією на території Синайського півострова. Використовує у своїй літургії візантійський обряд, грецьку мову та юліанський календар, вона є частиною Східного християнства. Очолюється архиєпископом Синайським, Фаранським та Раїфським, який одночасно є ігуменом монастиря Святої Катерини. Церкву очолює архиєпископ гори Синай і Раїту, який традиційно освячується грецьким православним патріархом Єрусалиму, а також служить настоятелем монастиря. Нинішнім ієрархом є архиєпископ Дам'ян.
Історія[ред. | ред. код]
Перше повідомлення про ранню чернечого життя прийшло від ченця на ім'я Егер, який прибув в Святу Землю в якості паломника між 381 і 384 роками і написав звіт про свою подорож. Монастир, «Неопісячій купина», побудований за наказом візантійського імператора Юстиніана I і побудований святий Оленою, матір'ю римського імператора Костянтина I.
Про давність Синайської архиєпископії свідчать матеріали Халкідонського собору, де у «Чині митрополій і архиєпископій апостольського престолу Святого Граду» на 24-му місці згадується архиєпископія «гори Синай», що свідчить про підпорядкованості Синайської архиєпископії Єрусалимського патріархату.[2] П'ятий Вселенський Собор відносить Синайську архиєпископію до автокефальних церков через надані імператором Юстиніаном привілеї для монастиря Святої Катерини.
У 527 році, в зв'язку з великими пожертвами монастирю святої Катерини на Синаї з боку імператора Юстиніана, а також активним церковним будівництвом на його території з коштів імператорської скарбниці, Синайська архиєпископія увійшла в юрисдикцію Константинопольського патріарха. З VII століття ігумени монастиря затверджуються в єпископському гідність (з IX століття — в архиєпископському). Після завоювання в VII столітті Єгипту мусульманами і виникли внаслідок цього труднощами в спілкуванні з Константинополем хіротонію архиєпископів Синайських знову став здійснювати єрусалимський патріарх, у чию юрисдикцію з 640 року повернулася Синайська архиєпископія.
У 681 році, коли єпископ Фаранський був позбавлений катедри за монофелітство, єпископська катедра була перенесена у монастир святої Катерини і його ігумен став єпископом Фарану, а трохи пізніше у його підпорядкування перейшла єпархія Райт (Раїф).[1] На початку 8 століття всі християни Синайського півострова перебували під юрисдикцією Синайського архиєпископа.
Свячення Синайського архиєпископа з 7 століття здійснює єрусалимський патріарх (його ім'я завжди підноситься за богослужінням у монастирі) в юрисдикцію якого монастир перейшов у 640 році після завоювання Єгипту мусульманами і виникненням унаслідок цього труднощів у спілкуванні з Константинопольським патріархатом. Офіційно автономія від Константинопольського патріархату була отримана лише в 1575 році (підтверджена 1782 року).[1]
Сьогодні, окрім приблизно 20 ченців у монашій спільноті, ця церква включає кілька сотень бедуїнів та рибалок, які живуть на Синаї. Починаючи з вторгнення Ізраїлю в 1967 році, мабуть, найбільшою проблемою, з якою стикається громада, є збереження справжнього монастирського способу життя, маючи справу з масовим напливом туристів. Ця проблема тривала і після повернення району до Єгипту в 1982 році, а населення району збільшувалося. Папа Іван Павло II відвідав монастир 26 лютого 2000 року.
Синайська церква складається з монастиря Святої Катерини на Синайському півострові й ряду подвір'їв: 3-х в Єгипті і 14-ти за межами Єгипту: 9-ти — в Греції, 3-х — на Кіпрі, 1-го — в Лівані та 1-го — у Туреччині (Стамбул).[3] Найбільшим подвір'ям архиєпископії вважається «Джувані» в Каїрі (тут офіційно проживали багато з Синайських архиєпископів). У 19 — початку 20 століть церква мала подвір'я в Російській Імперії — Бессарабії, Києві та Тбілісі.
Чисельність Синайської православної церкви становить 900 осіб (1986 рік).[1] Предстоятель з 1973 року — Високопреосвященніший Дам'ян (Самартзіс).[4]
Особливості[ред. | ред. код]
Бібліотека монастиря славиться своєю великою старовиною та своїми рукописами. У 1859 році Тішендорф відкрив тут Синайський кодекс. На сьогодні він містить близько 4000 рукописів, а деякі найдавніші ікони у світі також знайдені в монастирі, який вже знаходився за межами Східної Римської імперії під час іконоборчих суперечок, коли багато ікон в імперії було знищено.
В даний час в монастирі крім бібліотеки є гостьовий дім та лікарня для місцевого населення. Монахи також керували школою в Каїрі з 1860 року. Монастир історично мав багато залежних церков та монастирів в інших країнах. У 2006 році були монастирі в Каїрі (де абат часто мешкає) та Олександрії, дев'ять у Греції, три на Кіпрі, один у Лівані та один у Стамбулі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Рональд Робертсон. Восточные христианские Церкви [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Пятницкий Ю. Синай, Византия, Русь. Архів оригіналу за 25 листопада 2009. Процитовано 27 серпня 2012.
- ↑ The Holy Monastery of Sinai's Dependencies Out of Egypt. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 27 серпня 2012.
- ↑ Дамиан, Высокопреосвященнейший Архиепископ Синайский, Фаранский и Раифский. Архів оригіналу за 23 червня 2010. Процитовано 27 серпня 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт монастиря святої Катерини [Архівовано 25 грудня 2009 у Wayback Machine.]
