Грузинська православна церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грузинська православна церква
Свято-Троїцький собор
Троїцький кафедральний собор, Тбілісі
Засновники Андрій Первозванний, Свята Ніна
Автокефалія/автономія проголошена 486 від Антіохійської православної церкви; 1917 від Російської Православної Церкви
Автокефалія/автономія визнана всіма помісними православними церквами
Нинішній предстоятель Ілля ІІ
Центр Тбілісі, Грузія
Кафедральний собор Троїцький собор
Основна юрисдикція Грузія Грузія
Літургічна мова грузинська
Музична традиція Грузинський наспів
Церковний календар Юліанський

Грузинська апостольська автокефальна православна церква (груз. საქართველოს მართლმადიდებელი სამოციქულო ეკლესია Saqartvelos Samotsiqulo Avtokepaluri Martlmadidebeli Eklesia) — автокефальна помісна православна церква, що має шосте місце в диптихах слов'янських помісних Церков і дев'яте в диптихах древніх Східних Патріархатів[1]. Канонічна територія — Грузія.

Історія[ред.ред. код]

Светицховелі в Мцхеті — головний храм Грузії

Засновано, за переданням, в 1 столітті апостолом Андрієм Первозванним.

В 317 р. завдяки св. рівноапостольній Ніно Християнство стало державною релігією Грузії. Спочатку грузинська церква була підпорядкована Антиохійському Патріархату. З 487 р. — автокефальна Церква із центром в Мцхеті (резиденція верховного Католікоса).

За Сассанідів (VI—VII ст.) витримала боротьбу з перськими вогнепоклонниками, а в період турецьких завоювань (XVI—XVIII ст.) — з ісламом.

1801 року східна Грузія увійшла до складу Російської Імперії. 1811 року російський Святіший Синод зняв сан Католикоса-Патріарха з Антоінія ІІ (Багратіоні) та скасувала патріархію. Грузинська церква була позбавлена автокефалії і приєднана до Російської православної церкви як екзархат. При цьому екзархами призначали єпископів-негрузинів, що призводило до конфліктів із місцевим духівництвом.

Відновлення Грузинської автокефалії було проголошено 12 березня 1917 року на Мцхетском Соборі. Грузинська автокефальна церква була визнана російським (радянським) урядом, проте не була визнана Російською православною церквою. За радянської доби грузинські православні церкви були закриті, багато діячів грузинської церкви — репресовані.

Визнання Московським Патріархатом Грузинської Церкви офіційно було проголошено Визначенням Священного Синоду РПЦ від 19 листопада 1943 року[2]. Попри це повоєнні роки також відмічені переслідуваннями церкви радянською владою.

1989 року автокефалію Грузинської Церкви підтвердив Константинопольський Патріархат.

Сучасність[ред.ред. код]

Перелік єпархій

Нині Церква складається з 35-ти єпархій, що об'єднують близько 300 громад; Абхазька єпархія після 1992 року де-факто не входить до складу Грузинської Церкви. Також існує неясність ситуації в Південної Осетії, де, за твердженням Католікоса Іллї ІІ, «присутні представники російської закордонної церкви»[3].

В 1997 Грузинська Православна Церква вийшла з Всесвітньої ради церков.

Перелік Предстоятелів

Предстоятель з 23 грудня 1977 - Його Святість і Блаженство Католікос-Патріарх всея Грузії, Архієпископ Мцхетский і Тбіліський Ілля ІІ.

Література[ред.ред. код]

  1. Православная энциклопедия. Т. XIII, М., 2006.
  2. Скурат К.Е. История Православных Поместных Церквей. «Глава I. Грузинская Православная Церковь»

Примітки[ред.ред. код]

  1. Грузинская Церковь добивается у Константинополя подобающего ей места в диптихах pravoslavie.ru 14 мая 2003 г.
  2. ЖМП. 1944, № 3, стр. 7
  3. ИНТЕРВЬЮ: Патриарх Илия II: "Я думаю по-грузински и поступаю по-грузински". Интервью Александру Солдатову 01 ноября 2007 г.


Посилання[ред.ред. код]