Квітка Цісик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Квітка (Квітослава-Орися) Цісик
англ. Kvitka Cisyk (Kacey Cisyk)
фотографія
Основна інформація
Дата народження 4 квітня 1953(1953-04-04)
Місце народження Квінз, Нью-Йорк, США
Дата смерті 29 березня 1998(1998-03-29) (44 роки)
Місце смерті Мангеттен, Нью-Йорк, США
Країна США США
Національність українка
Професія співачка
Освіта Вища школа музики і мистецтва,
Харпер-коледж,
Маннес-коледж
Співацький голос колоратурне сопрано
Жанр блюз, фолк, оперний спів
Псевдоніми Kacey (абревіатура з ініціалів К. С.)
Співпраця голос компанії Ford Motors
Лейбл ABC Records,
Arista Records,
KMC Records
http://kvitkacisyk.com

Кві́тка Ці́сик (англ. Kvitka Cisyk, також Kacey Cisyk від ініціалів К. С.; * 4 квітня 1953, Квінз, Нью-Йорк — † 29 березня 1998, Мангеттен, Нью-Йорк) — американська співачка українського походження, популярна виконавиця рекламних джинґлів у США, оперна і блюзова співачка. Пісня «Ти світло мого життя» (англ. You Light Up My Life), яку вона виконала для однойменного фільму, отримала 1978 року «Оскар» та «Золотий глобус» у номінації за найкращу пісню. Виконавиця українських народних і популярних пісень.

Життєпис[ред.ред. код]

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року в Нью-Йоркському районі Квінзі, у сім'ї Іванни (дівоче прізвище — Лев) та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із Західної України[1].

Володимир Цісик, ще з дитинства навчав своїх доньок грати на скрипці та фортепіано. Так Квітка пізнала скрипку, коли їй було лише чотири роки. Марія, врешті, стала відомою піаністкою, була директором консерваторії у Сан-Франциско, вела майстер-класи у Карнегі-холі. Квітка ж, крім гри на скрипці в акомпануванні сестри Марії, опановувала сценічне мистецтво в Балетній Школі відомої балерини Роми Прийми-Богачевської (головна роль у балеті-казці «Попелюшка», 1967 рік; балетна сцена опери «Анна Ярославна» у Карнегі-Холі, 1969 рік), співала в хорі, займалася вокалом [2]. У хорі Квітка часто співала з маленьким Майклом Джексоном, майбутнім королем поп-музики [3]. Крім того, займалась кінним спортом [4].

Дитячі й юнацькі роки Квітки Цісик проходили за звичними для української емігрантської родини школярсько-вишкільними заняттями. В буденні дні Квітка Цісик навчалася в американській стандартній школі, а по суботах прямувала до школи українознавства, куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв'язок з батьківщиною та українським людом. Крім того, більшість українського емігрантського юнацтва, мала за честь перебувати в рядах пластунів, де їх наставники продовжували виховувати та спрямовувати в любові до України. Які б заробітки не мала українська родина в еміграції, справою честі було відкласти кошти на літній табір для своєї дитини. Не була винятком й родина Цісиків. З 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї. У «Пласті» здобула ступінь пластуна-розвідувача. 1967 року організувала з одинадцяти дівчат 30-го куреня імені Софії Галечко в Нью-Йорку Уладу пластунів юнаків та юначок (УПЮ) та протягом трьох років керувала співочим гуртом «Соловейки», до якого входили також пластунки-розвідувачки Реня Сафіян, Віра Самощак, Христя Зимна, Марійка Гой, Марійка Костів, Ліда Прокоп, Марта Навроцька, Ліда Голюка, Уляна Ільницька й Оксана Шуль. Дівчата виконували пластові, народні та популярні пісні, супроводжуючи спів грою на гітарах.

...спів є повний свіжости, ніжности і розуміння музичної культури[5].
...юначки вправляють пильно, де і як лише можуть під проводом енергійної Квітки Цісик, а репертуар пісень щораз поширюється[6].

Квітка Цісик виступала з гуртом на пластових таборах, на різноманітних великих культурних заходах української громади — юнацька Орликіада та Свято Весни; оселя «Вовча тропа» в Іст-Чатемі під час приїзду Верховного Архієпископа Кардинала Йосипа Сліпого; вишивані вечорниці; вечір самодіяльності з нагоди 20-річчя Пластової Станиці в Нью-Йорку (на плівку були зроблені записи українських народних пісень, але їх доля невідома); вечір молодих талантів у Літературно-мистецькому клубі в Нью-Йорку[5][6][7]. Але через свою постійну музичну зайнятість Квітка потроху залишає «Пласт». Згодом, у зрілому віці, закладений в дитинстві вишкільний український фундамент відіграв чималу роль у творчій натурі співачки.

Навчання[ред.ред. код]

Після закінчення 1970 року Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку Квітка Цісик навчалася протягом одного року в Харпер-коледжі — складовій частині Університету штату Нью-Йорк у Бінгемтоні (англ. State University of New York at Binghamton, SUNY at Binghamton)[8], де в той час її старша сестра Марія викладала гру на фортепіано. Тоді вже мала декілька записаних власних пісень[8]. В січні 1971 року ініціативним комітетом (голова — Любомир Зобнів[9]), який складався переважно зі студентів Харпер-коледжу, до Дня соборності України була створена телевізійна програма «Думки про Україну» (англ. «Thoughts of Ukraine»)[10]. Сценарій підготували Марія Цісик (викладач музики) та Марія («Міма») Коропій (аспірант з французької мови; ведуча української програми на радіо)[11][12]. В програмі була представлена серія українських народних танців; прозвучали поеми Тараса Шевченка, пісні у виконанні Квітки Цісик під гітарний супровід Богдана Соханя (студент з Нью-Йорка) та Юрія Турчина (студент Ратгерського університету)[13], пісні під супровід фортепіано Марії Цісик. Окремі виступи були гармонійно об'єднані фотографічним матеріалом з України та фоновою музикою, яку вибрала та відтворила для програми Марія Цісик. Ввечері 22 січня програма «Думки про Україну» вийшла в ефір WINR-TV[en].

Показово, що телепрограма стала цінним активом для святкування Українського Дня, отримала одностайні схвальні відгуки багатьох американців українського походження в цій місцевості, а також представників інших національностей.

Оригінальний текст (англ.)

An indication that the TV program was a valuable asset to the Ukrainian Day commemoration, was the unanimous praise voiced by many Americans of Ukrainian descent in this area, as well as those of other ethnic background.

Любомир Зобнів, голова ініціативного комітету[10]

Липень-серпень 1971 року Квітка провела в Бельгії на шеститижневому семінарі «Європейська опера» (англ. European Opera Seminar), вигравши стипендію SUNY на стажування в Гентській консерваторії за ролі в студентських оперних постановках. В Генті вона студіювала оперний спів поруч з такими зірками нью-йоркської Метрополітен-опера, як тенор Вільям Льюїс[en] (директор семінару), диригент Мартін Ріх[en], сопрано Марія Дорньє та мецо-сопрано Мерилін Хорн[en]; співала в оперній постановці «Ріголетто» Верді. Це дало молодій співачці можливість під час студій безпосередньо спостерігати за роботою професіоналів. В кінці навчального семестру відбувся сольний виступ Квітки Цісик, за який вона отримала схвальні відгуки у свідоцтві, виданому після стажування[14][15].

Повернувшись з Бельгії, продовжила навчання в Маннес-коледжі у Нью-Йорку по класу скрипки. Але, зрештою, пісня переважила. Через рік Квітка покинула скрипку та перейшла на навчання по класу академічного співу[16][14]. Згодом, віддавши шану батькові, Квітка Цісик в одному з інтерв'ю так прокоментувала свій вчинок: «Я мала його пальці й техніку, але мріяла співати, і досі почуваюся винною, що покинула скрипку…»[16]. Вчилась у відомого хранителя та популяризатора віденської оперної традиції Себастьяна Енгельберга. 1974 року закінчила Маннес-коледж. За час навчання декілька разів була стипендіатом братсько-допомогового Українського Народного Союзу, як членкиня 457 відділу[17][8].

Співачка мала рідкісне колоратурне сопрано. За оцінками музикознавців, голос Квітки мав неймовірний вокальний тембр, у якому виділявся особливий, дзвінковий обертон, притаманний лише сопрановій колоратурі; рідкісний вокальний тембр Цісик містив у собі очевидні скрипкові тони[18]. До того ж, Квітка вміла співати так званим «білим голосом» — своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах. У Квітки є кілька пісень в альбомі «Пісні України», заспіваних «білим голосом»[19][20].

Творча діяльність[ред.ред. код]

Квітка співає під час зйомок «Have You Driven a Ford Lately?»
Під час зйомок «Have You Driven a Ford Lately?»

Після смерті батька (Володимир Цісик помер від інсульту в 1971 році, коли Квітці було сімнадцять[16]) потреба заробляти на життя звернула молоду співачку з оперного шляху в світ джинґлу. Певний час вона виступала в клубах Нью-Йорку та не втомлювалась надавати свої записи продюсерам і рекламним агенціям для прослуховування; багато разів співала оригінальні мелодії Юрія Турчина для Радіо «Свобода» — записи робились під егідою Юрія Денисенка, який на той час працював ді-джеєм на радіостанції[21]. Це, зрештою, принесло позитивні результати. В середині 1970-х Квітка відчайдушно увірвалася в світ реклами на телебаченні та радіо, де її чекала справжня американська слава.

Ще студенткою Квітка, взявши собі псевдонім Кейсі, не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях. Її почали запрошувати джазові, поп- і рок-зірки. Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Дейвіду Сенборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстадт та іншим[22], а також Квінсі Джонсу — відомому продюсеру-аранжувальнику Америки, котрий відкрив феномен Майкла Джексона.

Працювала над записом саундтреків до художніх фільмів та брала в них участь як акторка[23]:

Неодноразово брала участь у комерційних проектах. За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпорації ABC, NBC, CBS, Burger King, McDonald's, American Airlines та Delta Air Lines[en], Coca-Cola, Pepsi-Cola та інші. З початку 1980-х вона стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США — рекламних мотивів для радіо й телебачення[14][3]. 1981 року Квітка записала для компанії «Ford Motor» рекламну пісню «Have You Driven a Ford Lately?»[25]. Відтоді й аж до смерті вона залишалася єдиним голосом цієї автомобільної компанії. 1987 року в компанії «Ford» підрахували, що загальна аудиторія Квітки склала понад 20 мільярдів слухачів — майже в чотири рази більше ніж населення Землі на той час. Це світовий рекорд для корпоративного соліста[16][14]. Також виконувала джинґли для Chevrolet, Cadillac, Toyota.

1983 року Квітка разом з матір'ю відвідала Україну. Це був неафішований і перший (як і останній) раз, коли Квітка побувала в історичній батьківщині. На той час її пісні були в Україні заборонені. Цей візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях. Відтак і жодних концертів, жодних творчих зустрічей (лише пізніше, в жовтні 1996 року, сестра Марія відвідала Україну з фортепіанними виступами та презентувала родину Цісиків на Міжнародному музичному фестивалі «Київ Музик Фест’96»[26][27]).

Перший диск з українськими піснями «Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України») був записаний 1980 року, другий «Two colors» («Два кольори») — 1989 року. У період між записами сталося розлучення з першим чоловіком композитором-аранжувальником Джеком Кортнером і одруження 11 червня 1983 року з інженером звукозапису Едвардом Раковічем[28]. Однак усі троє працювали над обома українськими альбомами, у створенні яких особливо посприяв її другий чоловік Едвард. Завдяки своїй професійності, душевній натурі та щедрості (на запис обох альбомів витратила 200000 $) Квітка зібрала для запису альбомів 40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі не могли дозволити відомі поп-зірки США. Партію рояля виконувала старша сестра Марічка. Як наслідок — два альбоми української легкої музики. За словами самої Квітки, ці альбоми не були бізнес-проектами, а скоріше родинною справою, це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили, музика для душі, пам'ять про свою батьківщину. Співачка та її перший диск зібрали 1988 року багато нагород на фестивалі в Канаді, а 1990 року обидва альбоми були номіновані на премію «Греммі» в категорії «Contemporary folk».

1989 року Квітку хотіли запросити для участі в концерті діаспори в рамках фестивалю «Червона рута»; 1992 року — в концерті з нагоди 2-ї річниці незалежності України з піснею «Я піду в далекі гори»; пізніше були перемовини про серію концертів на батьківщині. Як зазначала двоюрідна сестра Квітки Цісик, вона мала певну засторогу перед виступами на надто людних концертах, відтак це, та її постійне студійне навантаження ставали перепонами в запланованих гастрольних турах, і по Україні в тому числі.

Співачка планувала випустити третій український альбом з колисковими, але цьому, на жаль, не судилося статися — життя Квітки передчасно обірвалося[3]. Останньою піснею, записаною Квіткою Цісик, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Згодом пісня стала символом трагічної долі самої співачки:

«

Чути кру-­кру­-кру
В чужині помру,
Заки море перелечу —
Крилонька зітру…

 »

Хвороба і смерть[ред.ред. код]

1992 року у Квітки Цісик був діагностований рак молочної залози. Щоб надихнути дружину та підняти їй настрій, Ед Раковіч розіслав через інтернет-спільноту Ukes запит з проханням написати Квітці. Цю ініціативу підтримала українська програма на радіо CKJS[en] у Вінніпезі, яке повідомило слухачів, аби вони писали безпосередньо Квітці або відправляли листівки та листи до станції, які згодом будуть передані співачці[29].

Почався довгий, болючий семирічний шлях терапії, а Квітка продовжила наполегливо працювати. Останній професійний джинґл вона наспівала за декілька місяців до смерті[14].

29 березня 1998 року, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, Квітка згасла. Поминальні служби пройшли по обидві сторони Атлантики — 30 березня була проведена невелика приватна служба у Верхньому Вест-Сайді Мангеттена, 2 квітня панахида відбулася в каплиці на Аскольдовій могилі в Києві[30][31].

Слова подяки та суму пролунали від багатьох українських об'єднань, організацій з Канади та США[32]:

Ти відродила в нас справжню любов до нашої української пісні.
Ти принесла нам радість, сум, спогади про наше дитинство та свою любов до України.
Ти торкнулася серця та душі українців у всьому світі.

Оригінальний текст (англ.)

You rekindled in us true love of our Ukrainian song.
You brought us joy, sadness, memories of our childhood and your love for Ukraine.
You touched the hearts and souls of Ukrainians throughout the world.

Від цієї хвороби померли також її мама та сестра. Спочатку, 1994 року, мама Іванна, а 2003 року — старша сестра Марія.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Англомовні роботи[ред.ред. код]

«You Light Up My Life (Original Sound Track)» (1977)[ред.ред. код]

Вінілова платівка, збірка саундтреків до однойменного фільму Джозефа Брукса[en]. Загальний час звучання — 26:18[33].

В цьому ж році вийшов сингл з титульною піснею[34].

Nuvola apps kview.svg Зовнішні медіафайли
Аудіофайли
Nuvola apps arts.svg A1 «You Light Up My Life» — 3:35
Nuvola apps arts.svg A2 «The Morning of My Life» — 1:50
Nuvola apps arts.svg A3 «It's a Long Way From Brooklyn» — 1:38
Nuvola apps arts.svg A4 «Phone Calls» (Joseph Brooks) — 1:47
Nuvola apps arts.svg A5 «You Light Up My Life (Instrumental)» (Joseph Brooks) — 3:02
Nuvola apps arts.svg B1 «Rolling the Chords» — 2:52
Nuvola apps arts.svg B2 «Do You Have a Piano?» — 3:32
Nuvola apps arts.svg B3 «Ride to Chris' House» (Joseph Brooks) — 0:59
Nuvola apps arts.svg B4 «California Daydreams» (Joseph Brooks) — 3:28
Nuvola apps arts.svg B5 «You Light Up My Life» — 3:35
Відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «You Light Up My Life» (студійний запис пісні)
«You Light Up My Life»

1978 року пісня «You Light Up My Life» з однойменного кінофільму отримала «Оскар» у категорії «Найкраща музика, оригінальна пісня» (англ. Academy Award for Best Music, Original Song), а також «Золотий глобус» у категорії «Найкраща оригінальна пісня до кінофільму» (англ. Golden Globe Award for Best Original Song — Motion Picture). Збірка саундтреків номінувалася на премію «Греммі» в категорії «Найкращий альбом саундтреків, записаний спеціально для кінофільму або телебачення» (англ. Grammy Award for Best Album of Original Score written for a Motion Picture or Television Special). Вперше цю пісню виконала Квітка Цісик, але вся подальша слава й успіх дісталися співачці Дебі Бун[35], батько якої перекупив у Джо Брукса права на цю композицію.

1987 року титульна пісня отримала нагороду «Американського товариства композиторів, авторів і видавців» у категорії «Кінокомпозиція, що виконувалася на телебаченні найбільше» (англ. ASCAP Award for Most Performed Feature Film Standards on TV).

Інші твори[ред.ред. код]

Nuvola apps arts.svg Зовнішні аудіофайли
Nuvola apps arts.svg A «A Woman In Love» — 3:41, intro — 0:16
Nuvola apps arts.svg B «Come To Me» — 3:32, intro — 0:16
  • Вініловий сингл «A Woman In Love / Come To Me» (1978 рік).
В іншому варіанті платівки була записана пісня «Come To Me» у стерео- та монозвучанні[34].
  • «The One and Only» (1978 рік) — саундтрек до однойменного кінофільму Карла Райнера. Був виданий вініловий альбом з п'ятнадцятьма записами (титульна пісня у виконанні Квітки Цісик)[34] та сингл у двох варіантах — в Італії та США[33]:
A «The One and Only» (у США — «The One And Only (mono)») — 3:58
B «The One And Only (instrumental)» (у США — «The One And Only (stereo)») — 3:24

Українські альбоми[ред.ред. код]

1990 року були номіновані на премію «Греммі» в категорії «Найкращий альбом сучасної народної музики» (англ. Grammy Award for Best Contemporary Folk Album).

«Пісні України / Songs of Ukraine» (1980)[ред.ред. код]

«Kvitka — Songs of Ukraine»

«Володимирові Цісику, скрипалеві-віртуозу, моєму незабутньому батькові присвячую цю збірку пісень».

  1. «Іванку, купи ми рум'янку» / «Ivanku, Buy Me Some Camomile», музика та слова: народні — 3:17
  2. «Пісня про рушник» / «The Rushnyk», музика: Платон Майборода, слова: Андрій Малишко — 5:22
  3. «Стоїть гора високая» / «There is a Hight Mountrain», музика: народна, слова: Леонід Глібов — 2:48
  4. «Ой видно село» / «You Can See the Village», музика та слова: Левко Лепкий — 2:14
  5. «Ой ходить сон коло вікон (колискова для Лесі)» / «Oh the Dream Is at the Window (lullaby for Lesya)», музика та слова: народні — 4:17
  6. «Сидить дівча над бистрою водою» / «The Girl Is Sitting at the Stream», музика та слова: народні — 2:12
  7. «Бабусю рідненька» / «Oh Grandma, My Dear», музика та слова: народні — 2:28
  8. «Ой казала мені мати» / «Oh My Mother Told Me», музика та слова: народні — 1:17
  9. «Комарик» / «Little Gnat», музика та слова: народні — 1:40
  10. «Ніч така, Господи, місячна, зоряна» / «Oh God, What a Moonlit Night», музика: народна, слова: Михайло Старицький — 3:14
  11. «Гандзя» / «Handzya», музика: народна, слова: Денис Бонковський — 1:19
  12. «І шумить, і гуде» / «There's a Noise, There's a Boom», музика та слова: народні — 1:00
  13. «Та туман яром котиться» / «The Mist Is Floating on the Hollow», музика та слова: народні — 0:56
  14. «У горах Карпатах» / «In the Carpathian Mountains», музика та слова: народні — 1:08
  15. «Взяв би я бандуру» / «I Would Take a Bandura», музика: народна, слова: Віра Лебедова — 1:49
  16. «Верховино» / «Verkhovyno (To the Highlands)», музика: народна, слова: Микола Устиянович — 1:50

Загальний час звучання — 36:51. Альбом записаний на A&R Studios, виданий KMC Records[37]. Платівка та касета надійшли у продаж через українські подарункові й окремі музичні магазини, а також поштою через KMC Records за ціною 7,98 $.

Усі вокальні партії виконані Квіткою Цісик. Збірка була спродюсована та записана в новій оркестровці відомим нью-йоркським композитором-аранжувальником Джеком Кортнером за участі десятка найкращих музикантів Нью-Йорка, серед яких Стюарт Шарф[en] (класична гітара та з металевими струнами), Кеннет Ашер[en] (фортепіано), Пет Ребілло[en] (челеста), Глорія Агостіні (арфа), Джей Ліонхарт[en] та Джон Біл (бас-гітара), Рон Зіто (барабани), Сьюзен Еванс[en] (перкусія), Джордж Мардж (флейта), Девід Недьєн (концертмейстер), Макс Еллен (диригент), Джессі Леві (віолончель). Інші особи, що працювали над створенням альбому — Майкл Делюдж (звукоінженер), Оллі Коттон (асистент звукоінженера), Трой Холдерсен і Едвард Раковіч (мастеринг аудіозапису[en] на Clinton Recording Studios у Нью-Йорку), Барбара Кемпбелл (світлини)[37][38].

Голос пані Цісик бездоганний, повний життя та виразності. Час від часу він легкий і фарсовий, часом відшліфований та оперний.
Професійний запис і виробництво альбому не привід для його досконалості. Причина в пані Цісик. Її голос ясний. Її дикція вишукана. Відчуваються її почуття.
«Квітка», безумовно, один з найкращих альбомів на українському музичному ринку.

Оригінальний текст (англ.)

Ms. Cisyk's voice is flawless, full of life and expression. At times Ms. Cisyk is light and farcical, at times polished and operatic.
The professional recording and production of the album is not the reason for the album's perfection. The reason is Ms. Cisyk. Her voice is clear. Her diction is exquisite. Her feelings are felt.
«Kvitka» is definitely one of the best albums out on the Ukrainian music market.

Тереза Копаниця, музичний огляд[39]

З 30 червня по 3 липня 1988 року пройшов Фестиваль Західної Канади (англ. Western Canada's Festival'88) у Веґревілі (фестиваль писанки) й Едмонтоні (музичний фестиваль), в рамках якого організатори вперше в історії сучасної української музичної індустрії звукозапису вручили нагороди митцям, які зробили значний внесок у розвиток української музики за останні 20 років. Для визначення переможців було розіслано близько 400 бюлетенів об'єднанням українських митців і музикантів по всій Північній Америці. Вручення нагород відбулося 1 липня під час блискучого бенкету в голлівудському стилі, який провели відомий комік з Торонто Тед Волошин[en] і віджей CBC[en] Саманта Тейлор[en] (Мирослава Луців). Велика частина цього вечора була присвячена Квітці Цісик, яка здобула чотири перші нагороди — «Найулюбленіша співачка», «Найпопулярніша платівка» та «Неперевершена продукція» (за альбом 1980 року) і «Найкраще опрацьована нетанцювальна українська народна пісня» (за пісню «Іванку...») — більше, ніж будь-який інший виконавець того вечора, але сама не змогла бути присутньою на церемонії[40][41].

«Два кольори / Two Colors» (1989)[ред.ред. код]

«Kvitka — Two Colors»

«Присвячую поривам нескореного українського духа і його безнастанним змаганням по обидвох боках океану».

«Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».

  1. «Де ти тепер» / «Where Are You Now?», музика: Ігор Шамо, слова: Борис Палійчук (переклад: Дмитро Луценко) — 3:36
  2. «Черемшина» / «Spring's Song», музика: Василь Михайлюк, слова: Микола Юрійчук — 4:15
  3. «Коломийка» / «A Dance», музика і слова: народні — 2:36
  4. «Тече річка» / «The River Flows», музика і слова: народні — 3:06
  5. «При ватрі» / «A Campfire at Dusk», музика: Юрій П'ясецький, слова: Юрій Старосольський — 3:08
  6. «Я піду в далекі гори» / «I Will Go to the Distant Hills», музика і слова: Володимир Івасюк — 6:17
  7. «Ой заграли музики» / «Musicians Are Playing», музика і слова: народні — 3:04
  8. «Два кольори» / «Two Colors», музика: Олександр Білаш, слова: Дмитро Павличко — 5:11
  9. «Коханий» / «My Beloved», музика: Ігор Білозір, слова: Петро Запотічний — 4:17
  10. «Верше, мій верше» / «A Song to the Hill», музика і слова: народні — 5:01
  11. «Колись дівчино мила» / «The Nightingale», музика і слова: народні — 2:00
  12. «І снилося» / «A Young Girl's Dream», музика і слова: народні — 1:24
  13. «На городі керниченька» / «The Well», музика і слова: народні — 0:43
  14. «Ой не світи місяченьку» / «A Song to the Moon», музика і слова: народні — 2:05
  15. «Журавлі» / «The Cranes Are Flying», музика: Левко Лепкий, слова: Богдан Лепкий — 4:15

Загальний час звучання — 51:27. Альбом записаний на Clinton Recording Studios за 7 ночей на початку весни 1989 року; виданий KMC Records[42]. Цей реліз став першим українським альбомом, який був повністю записаний у цифровому форматі. Касета за ціною 10,98 $ та компакт-диск за ціною 15,98 $ надійшли у продаж через Yevshan Corporation у місцеві українські магазини, а також поштою через KMC Records[43].

Усі вокальні партії виконані Квіткою Цісик та записані наживо з групою музикантів. Додатковий вокал та інструменти були накладені протягом наступних 11 сесій. Альбом був спродюсований Едвардом Раковічем (також виконавчий продюсер; цифровий запис і мікшування на Clinton Recording Studios у Нью-Йорку) та відомим нью-йоркським композитором-аранжувальником Джеком Кортнером, який створив нову оркестровку для пісень. В її записі взяли участь біля 30 сесійних музикантів, серед яких Стюарт Шарф[en] (класична гітара та з металевими струнами), Марія Цісик (соло на фортепіано), Рон Зіто (барабани), Джон Біл (акустична бас-гітара), Кеннет Ашер[en] (фортепіано), Пет Ребілло[en] (челеста), Маргарет Росс (арфа), Сьюзен Еванс[en] (перкусія), Джеймі Лоуренс (синтезатори), Едді Деніелс[en] (соло на кларнеті), Макс Еллен (концертмейстер), а також групи струнних інструментів — скрипка (13 музикантів), альт (4 музиканти), віолончель (3 музиканти). Інші особи, що працювали над створенням збірки — Марк Конрад, Джекі Браун, Ніл Діньон і Трой Холдерсен (усі асистенти), Деббі Монсі (координатор альбому), Bustergraphics / Карен Мінстер (дизайн), Джек Резніцкі (фото з обкладинки альбому)[42].

Бажаю, щоби українці в цілому світі гордилися високоякісною продукцією цієї збірки. В цей спосіб я через мою індивідуальну інтерпретацію висловлюю любов і пошану до багатої музичної спадщини, на якій мене виховано.

Квітка Цісик[41]

Вибрати улюблену пісню на цьому альбомі неможливо. Чим більше ви слухаєте кожну, тим більше нюансів знаходите — незалежно від того скільки разів раніше ви чули, можливо, пісню у виконанні когось іншого.

Оригінальний текст (англ.)

Picking a favorite song on this album is impossible. The more you listen to each one, the more nuances you find — no matter how many times before you may have heard the song performed by someone else.

Орися Пащак-Трач, музичний огляд[44]

Родина, сім'я та побут[ред.ред. код]

Запис про натуралізацію в США Володимира Цісика, 1955 рік.
Запис про натуралізацію в США Іванни Цісик, 1955 рік.

Батьки Квітки Цісик познайомилися під час Другої світової війни, а 18 липня 1944 року у лемківській Криниці Володимир Цісик побрався з Іванною Лев. З театралами молодята подалися до Данцингу, де пережили страшне бомбардування, та навесні наступного року повернулись до батьків, ще й разом з братом Володимира Зеником, теж музикантом театру. Ще кілька місяців велика родина поневірялась і переховувалась від німецьких військ, що відступали, аж поки 1944 року не потрапила до табору переміщених осіб у німецькому місті Байройт. За рік у Володимира з Іванною народилась перша донька Марія[1].

1949 року родина виїхала до США, де Володимир 1952 року став співорганізатором й викладачем в Українському музичному інституті у Нью-Йорку, а Іванна влаштувалася до банку[16][14]. 15 березня 1955 року Іванна та Володимир Цісики отримали громадянство США[51].

Післявоєнне життя українських емігрантських родин в Америці було важким, відтак і побут їхній не був надто вишуканий. До того ж батько-музикант всіма зусиллями намагався надати своїм донькам вищу музичну освіту. Вже з молодих літ Квітка Цісик привчилася до самостійності та, навіть навчаючись, знаходила можливості, завдяки своєму співу та музиці, підзаробляти. Уже в зрілому віці Квітка Цісик (Кейсі) придбала апартаменти, в яких вона жила з родиною, та, разом з чоловіком, володіла триповерховою будівлею-студією в центрі Нью-Йорку. Ця невеличкого зросту, тендітна жіночка була швидка й рухлива — «як білочка»; любила ­довгі кінні прогулянки за містом (мала улюбленого коня Меркурія), бавитися зі ­своїм, схожим на маленьке ведмежа, псом чау­-чау Медьо, запаморочливу швидкість свого спортивного Jaguar'а. Це був її автомобіль, якому не зраджувала, хоч мала можливість ­їздити на всіх останніх моделях Ford'а (18 років озвучувала рекламу автомобілів Ford; компанія дарувала їй кожну нову модель машини). З появою сина, якого назвали Едвардом-Володимиром на честь чоловіка Квітки та її батька, вона більше уваги приділяла дитині — любила пройтися безлюдним пляжем, тримаючи за руку маленького сина. І навіть, приходячи на студійні записи, нерідко також не полишала свого єдиного сина.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Квітці судилося бути однією з тих щасливих вибраних, котрі від якогось моменту уже не належать ані собі, ані родині, ані друзям; вони, помножені на любов слухачів, стають справді понад часом.

Світлана Махно. Вечір-спогад у Нью-Йорку, 29 березня 2008 року.[52]

Україна[ред.ред. код]

Вулиця Квітки Цісик і школа № 54 у Львові, де розміщений музей співачки.

Тоня Білоус, емігрантка у Бельгії, присвятила їй поетичні рядки «Я — квітка: присвята Квітці Цісик»[53].

20 жовтня 2008 року в Українському домі пройшов творчий вечір «Незабутня Квітка», присвячений пам'яті співачки, участь в якому взяли Ніна Матвієнко та її донька Антоніна, оперна діва Марія Стефюк, поп-співачка Марія Бурмака, фронтмен гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка та скрипаль-віртуоз Сергій Охрімчук[54].

3 квітня 2009 року в Національному академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької у Львові відбувся вечір пам'яті Квітки Цісик. Це був перший українсько-американський проект такого рівня, присвячений співачці в Україні[55]. В межах вечора пам'яті пройшла церемонія перейменування однієї з вулиць міста, що з'єднує вулиці А. Лінкольна та М. Хвильового, на честь Квітки Цісик. Урочисте відкриття вулиці відбулося 25 червня 2010 року[56].

22 січня 2010 року в День соборності України у Львові на будинку № 8 по вулиці Глибокій відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки, присвяченої Квітці Цісик, яку освятив о. Микола Коваль — настоятель Святопокровського храму міста Бібрки[57].

У вересні 2010 року видавництво «Ярославів Вал» (Київ) надрукувало роман Олександра Клименка «Коростишівський Платонов», головною героїнею якого поряд з Андрієм Платоновим, Ернестом Хемінгуеєм, Сергієм Курьохіним є Квітка Цісик[58]. У книзі розміщено вірш-присвяту співачці[59]. Того ж року вийшла друком книга коломийської поетеси Юстинки-Юлії Долінської з віршем «Посвята Квітці Цісик»[60].

3 грудня 2010 року зареєстрований львівський підготовчий дівочий юнацький курінь Пласту «Квітки Цісик»[61]. Юнацькі курені є виховною спільнотою пластової молоді у віці від повних 11-ти до повних 18-ти років.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Оксана Муха «Верше, мій верше» — володарка Гран-прі конкурсу імені Квітки Цісик у супроводі оркестру «Бравіссімо» та Юлії Божик, 2011 рік.

З 1 по 3 квітня 2011 року відбувся Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик у Львові в рамках українсько-американського проекту «Незабутня Квітка». Під час конкурсу оголосили про присвоєння імені Квітки зірці в сузір'ї Овна. Відповідні сертифікати передали представникам української та американської родини — племінниці Марті Качмар-Цісик (Львів) та чоловікові Квітки — Еду Раковічу (США). У межах конкурсу відбулося висаджування в Саду світового українства на території Музею народної архітектури і побуту дерев Квітки Цісик (яблуні та калини) та відкриття у приміщенні середньої школи № 54 на вул. Квітки Цісик кімнати-музею Квітки, до якого передані особисті речі співачки[62]. 20 жовтня більшість особистих речей Квітки Цісик передано до музично-меморіального музею Соломії Крушельницької[63][64].

Пам'ятний знак на честь Квітки Цісик. Подвір'я середньої школи № 54, що на вул. Квітки Цісик у Львові

2011 року створено благодійну громадську організацію «Незабутня Квітка», мета якої — популяризація українського пісенного мистецтва, творчості Квітки Цісик, збір фондів для купівлі пересувного мамографа для віддалених районів Львівщини та профілактики онкологічних захворювань[65].

У 2012 році художник Олег Шупляк присвятив співачці символічну композицію «Мальви для Квітки Цісик»[66].

12 березня 2013 року Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької провів Благодійний гала-концерт на вшанування Квітки Цісик. Кошти від продажу квитків були спрямовані на закупівлю мамографічного обладнання для Львівського обласного онкоцентру.[64].

До 60-ї річниці з дня народження співачки телеканал «Інтер» зняв документальний фільм «Квітка. Голос у єдиному екземплярі». Автори фільму намагалися дослідити феномен співачки. Про неї розповідають рідні та близькі: чоловік Ед Раковіч, син Едді, родина зі Львова, люди, які з нею працювали, її шанувальники. Допрем'єрний показ стрічки відбувся 4 квітня 2013 року у Києві, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Одесі, Луганську та Чернівцях. 5 квітня фільм демонструвався в ефірі телеканалу «Інтер»[67].

26 жовтня 2013 року в Києві відбувся шостий Благодійний бенкет на підтримку Українського Католицького Університету[68]. Серед лотів аукціону експонувалася ексклюзивна картина Михайла Демцю «Я піду в далекі гори», присвячена Квітці Цісик, яку він створив спеціально для благодійного бенкету. Залучені кошти підуть на встановлення щорічної стипендії Квітки Цісик для студентів університету. Музична частина бенкету також була натхненна Квіткою Цісик — співачка Оксана Муха виконували пісні Квітки.

Канада[ред.ред. код]

31 травня 1998 року в українському православному соборі Покрови Пресвятої Богородиці (англ. St. Mary the Protectress Ukrainian Orthodox Cathedral) у Вінніпезі відбулась панахида та поминальна служба за Квіткою Цісик[29].

2010 року вийшов альбом співачки Терези Сокирки, присвячений покійним виконавцям Квітці Цісик та Володимирові Івасюку. Цей реліз — збірка українських пісень у сучасній обробці[69].

США[ред.ред. код]

1998 року для вшанування пам'яті про Квітку Цісик, її таланту в нью-йоркській Рудольф-Штайнер-Скул засновано Меморіальний благодійний фонд (англ. New York Steiner School Foundation in Memory of Kacey Cisyk-Rakowicz) на підтримку музичних програм для обдарованих дітей[70].

17 травня 1998 року в церкві Св. Варфоломія[en] (англ. St. Bartholomew's Episcopal Church) у Нью-Йорку відбулась поминальна служба за Квіткою Цісик[71].

2007 року піаністом і продюсером Алексом Ґутмахером, колишнім одеситом, емігрантом з України, започаткований українсько-американський проект «Незабутня Квітка», присвячений життю та творчості Квітки Цісик. В січні 2008 року у Нью-Йорку, в Брукліні, в будівлі, відомій як дім Давидзон Радіо[en] — AM радіостанції, що підтримує іммігрантів, відбувся перший вечір. Усі виконавці та присутні в залі — недавні іммігранти з України. Наступні мистецькі вечори-спогади, присвячені Квітці Цісик, відбулися цього ж року в Лінденхурсті[en], Філадельфії та 29 березня в Нью-Йорку в Українському музеї. Спонсор усіх вечорів — Українсько-Американська Координаціна Рада (УАКР, УАКРада)[52][54][65].

...і оскільки ми всі любимо артистизм Квітки, ми думали, що це була гарна ідея, щоб оживити пам'ять про неї в США та популяризувати її в Україні.

Оригінальний текст (англ.)

...and since we all love Kvitka’s artistry, we thought it was a good idea to revive her memory in the U.S. and promote her in Ukraine.

Ігор Ґавдяк, президент УАКРади[54]

Навесні 2009 року Міністерство культури і туризму України презентувало в рамках III Фестивалю української культури Міжнародний мистецький фестиваль-конкурс української пісні пам'яті Квітки Цісик «Квітка»[72].

На згадку про старшу сестру Марію засновано Фонд «Адже життя прекрасне», який збирає кошти на закупівлю мамографічного обладнання для України.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Білан Б. «Квітка Цісик: те, що за кадром» // Інформаційне агентство «ЗІК», 04 травня 2013
  2. «Метелик» в Українському Народному Домі в Ню Йорку» // «Свобода», ч. 47, 11 березня 1964, с. 4
    «Мистецький вечір молодих талантів у Ню Йорку» // «Свобода», ч. 222, 1 грудня 1965, с. 1
    «Балет «Попелюшка» — вже в цю неділю» // «Свобода», ч. 62, 7 квітня 1967, с. 1
    «Балет у опері» // «Свобода», ч. 86, 9 травня 1969, с. 4
  3. а б в Позняк-Хоменко Н. «Унікальна квітка» // «Україна молода», № 051, 04.04.2013
  4. Про захоплення Квітки Цісак розповідають світлини, зібрані мешканцем Івано-Франківська Тарасом Зенем — «Унікальні фотографії співачки Квітки Цісик» // «Історична правда», 4 квітня 2013
  5. а б «Нюйоркська Пластова Станиця відзначила 20-ліття свого існування» // «Свобода», ч. 61, 2 квітня 1969, с. 3
  6. а б ОКА «Пластові "Соловейки" в Нью-Йорку» // «Юнак», ч. 5 (71), травень 1969, с. 7
  7. Зень Т. «Сьогодні відомій співачці й пластунці Квітці Цісик мало б виповнитись 60 років» // «Пластовий портал», 4 квітня 2013
    Юнацькі пластунські ступені та вимоги до них // «Пластовий портал»
  8. а б в «Eight Ukrainian students are awarded UNA scholarships for 1971» // «The Ukrainian Weekly», № 115, 19 June 1971, p. 1 (англ.)
  9. Lubomyr Zobniw on SalesSpider (англ.)
  10. а б «Binghamton TV program devoted to Independence Day» // «The Ukrainian Weekly», № 25, 6 February 1971, p. 1 (англ.)
  11. «Obituary: Maria "Mima" Koropey Zobniw» // Binghamton Press & Sun-Bulletin, 6-8 April 2009 (англ.)
    Billmyer S. «Binghamton shooting victim went to work on day off just to help» // syracuse.com, 7 April 2009 (англ.)
  12. «Community in Binghamton Marks Ukrainian Day» // «The Ukrainian Weekly», № 30, 13 February 1971, p. 2 (англ.)
  13. Юрій Турчин (англ. Yuri Turchyn) — професійний музикант, автор пісень і виконавець, продюсер, студійний музикант, звукорежисер і колишній власник студії звукозапису Wheatsheaf Productions у Розелл (Нью-Джерсі)[en]; грає на скрипці у власному джаз-бенді Grupo Yuri. Див. також: Yuri Turchyn Jazz Violinist (official website) (англ.); Yuri Turchyn on LinkedIn (англ.)
  14. а б в г д е R. McG. Thomas Jr «Kasey Cisyk, Singer, Dies at 44; Made Mark in Commercials» // The New York Times, 13.04.1998 (англ.)
  15. «Ukrainian National Association Scholarship Winners. Kvitka Cisyk» // «The Ukrainian Weekly», № 128, 11 July 1972, p. 2 (англ.)
    Summer training programs // «Central Opera Service Bulletin. March-April, 1971», vol. 13, № 4, p. 12 (англ.)
  16. а б в г д Столярчук І. «Лікарі сказали, що проживе кілька місяців: Квітка Цісик згасала від раку 7 років» // журнал «Країна», № 166, 04.04.2013
  17. «Протокол з річних нарад Головного Уряду У. Н. Союзу» // «Свобода», ч. 133, 16 липня 1971, с. 4
    «Звідомлення рекордового відділу У. Н. Союзу» // «Свобода», ч. 123, 30 червня 1972, с. 4
    «Протокол з річних нарад Головного Уряду У. Н. Союзу» // «Свобода», ч. 108, 12 червня 1973, с. 4
  18. Корчова О. Міф Квітки. Як американська співачка стала «голосом України» // Український тиждень. № 15 (283) 12-18 квітня 2013
  19. Хоменко В. Квітка Цісик співала «білим голосом» — українцям покажуть документалку про невідоме життя співачки // Газета по-українськи. 3 квітня 2013
  20. Квитка Цисык — украинский голос Америки. // ФОКУС.ua. 8 травня 2008 (рос.)
  21. Paszczak Tracz O. «Kvitka long ago» // «The Ukrainian Weekly», № 19, 8 May 2011, p. 7, 9 (англ.)
  22. Kacey Cisyk Credits (Vocals, Instruments & Performance) at Discogs (англ.)
  23. Kacey Cisyk's filmography — IMDb (англ.)
  24. You Light Up My Life — Нагороди фільму на IMDb(англ.)
    Офіційний сайт Академії кінематографічних мистецтв і наук (англ.)
    You Light Up My Life — Офіційний сайт щорічної нагороди «Золотий глобус» (англ.)
  25. Seamonds J. A. «Ford's Commercial Voice Not Driven To Attain Celebrity Status» // «Chicago Tribune», 24 September 1989 (англ.)
  26. а б Житкевич А. «Про радощі та болі Марії Цісик» // «Міст Online», 4 квітня 2013
  27. Програма Міжнародного музичного фестивалю «Київ Музик Фест’96», 4 жовтня 1996 року
  28. «Connecticut, Marriage Index, 1959-2001»: Edward J Rakowicz and Kvitka Cisyk, 1983 (англ.)
  29. а б Paszczak Tracz O. «Memorial service for singer Kvitka Cisyk held in Winnipeg» // «The Ukrainian Weekly», № 27, 5 July 1998, p. 8, 14 (англ.)
  30. «Некролог Квітки Цісик» // «Свобода», ч. 66, 7 квітня 1998, с. 3
  31. Lew Kh. «Obituary: Kvitka Cisyk, 44, popular singer» // «The Ukrainian Weekly», № 15, 12 April 1998, p. 9 (англ.)
  32. «In loving memory of Kvitka 1953—1998» // «The Ukrainian Weekly», № 15, 12 April 1998, p. 17 (англ.)
  33. а б Kasey Cisyk Discography at Discogs (англ.)
  34. а б в Albums by Kacey Cisyk at Rate Your Music (англ.)
  35. Mc Murran K. «Debby Who? Kacey Cisyk Sang the Movie Version of «Light Up My Life» // «People», 28 November 1977, Vol. 8, No. 22 (англ.)
  36. Kodak «Times Of Your Life / Up With People» at Discogs (англ.)
  37. а б Буклет альбому «Пісні України», 1980 рік: сторона 1, сторона 2
  38. Perozak-Smindak H. «Panorama of Ukrainian culture in the Big Apple» // «The Ukrainian Weekly», № 28, 7 December 1980, p. 8 (англ.)
  39. Kopanycia T. «Kvitka» — excellent in every respect» // «The Ukrainian Weekly», № 4, 25 January 1981, p. 7 (англ.)
  40. Levytsky M. «Western Canada's Festival'88 presents Ukrainian arts in largest extravaganza ever held in North America» // «The Ukrainian Weekly», № 29, 17 July 1988, p. 8 (англ.)
    Levytsky M. «Kvitka Cisyk is big winner at Festival'88 music awards show» // «The Ukrainian Weekly», № 31, 31 July 1988, p. 10 (англ.)
  41. а б «Квітка Цісик співає на новій касетці» // «Свобода», ч. 232, 8 грудня 1989, с. 1, 4
  42. а б Альбом «Два кольори», 1989 рік: обкладинка, буклет
  43. «Cisyk's "Kvitka Two Colors"» // «The Ukrainian Weekly», № 5, 4 February 1990, p. 10 (англ.)
  44. Paszczak Tracz O. «Kvitka Cisyk's "Dva Koliory"» // «The Ukrainian Weekly», № 48, 2 December 1990, p. 10 (англ.)
  45. Тугай Л. «Кожного року у селі Ліски на Коломойщині гуртуються небайдужі до українського поетичного та пісенного слова люди» // «День», 14 вересня 2012
  46. «Dr.  Wasyl Lew, philologist, Ukrainian studies expert, 88» // «The Ukrainian Weekly», № 13, 31 March 1991, p. 4 (англ.)
  47. Lew Kh. «Obituary: Maria Cisyk, 58, pianist, music teacher, consultant» // «The Ukrainian Weekly», № 50, 14 December 2003, p. 5 (англ.)
  48. Ramsey D. «Fast Track — Jack Cortner New York Big Band» // Marvin Stamm Jazz Trumpet (marvinstamm.com) (англ.)
    Franklin D. «Jack Cortner New York Big Band. Fast Track» // «JazzTimes», April 2007 (англ.)
  49. Edward Rakowicz Discography at Discogs (англ.)
  50. «Clinton Recording Studios sells 10th Avenue building» // «The Real Deal», 17 January 2008 (англ.)
  51. Index to the Naturalization Petitions of the United States District Court for the Eastern District of New York, 1865-1957 (англ.)
  52. а б Артеменко Г. «Незабутня Квітка Цісик» // «Свобода», ч. 19, 11 травня 2008, с. 21
  53. Вірш Білоус Т. «Я — квітка: присвята Квітці Цісик»
  54. а б в Lew Kh. «Two colors» // «The Ukrainian Weekly», № 10, 8 March 2009, p. 7, 20 (англ.)
  55. «Пам'яті Квітки Цісик» // «Свобода», ч. 15, 10 квітня 2009, с. 2
  56. «У Львові урочисто відкрили вулицю Квітки Цісик» // zaxid.net, 25 червня 2010
    «Вулиці дали ім'я Квітки Цісик» // «Свобода», ч. 28, 9 липня 2010, с. 1, 5
  57. Челепіс О. «Урочисте відкриття меморіяльної дошки Квітки Цісик» // «Свобода», ч. 6, 5 лютого 2010, с. 12 — світлини з події
    Ґутмахер А. «Здійснити проєкт допомогла УАКРада» // «Свобода», ч. 8, 19 лютого 2010, с. 7
  58. Анотація до роману О. Клименка «Коростишівський Платонов» на сайті «ЛітАкцент»
  59. Вірш О.Клименка «Квітці» з роману «Коростишівський Платонов»
  60. Долінська Ю.-Ю. «Ліски — квітка України»: іст. розповіді, поезія. — Коломия: Вік, 2010. — 288 с.
  61. Юнацькі підготовчі курені Пласту // «Пластовий портал»
  62. Челепіс О.‚ Летяк В. «Відбувся Міжнародний конкурс українського романсу ім. Квітки Цісик» // «Свобода», ч. 16, 22 квітня 2011, с. 23 — світлини з конкурсу та акцій, пов'язаних з вшануванням пам'яті співачки
    Корчук І. «Квітневий Львів — під іменем Квітки Цісик» // «Високий Замок», № 9(4389), 18.01.2011
    «Цимбалюк: Конкурс ім. Квітки Цісик відкриє дорогу багатьом талантам» // zik.com.ua, 04 квітня 2011
    «У Львові відкрили Музей Квітки Цісик» // zaxid.net, 06 квітня 2011
  63. Челепіс О. «Розповідь про Квітку Цісик є в музеї і в школі» // «Свобода», ч. 45, 11 листопада 2011, с. 17
  64. а б Білавич Д. «До ювілею незрівнянної Квітки Цісик» // zbruc.eu, 22 березня 2013
  65. а б Ґутмахер А. «Слово після музичного конкурсу в пам'ять Квітки Цісик» // «Свобода», ч. 17, 29 квітня 2011, с. 7
  66. Картина Олега Шупляка «Мальви для Квітки Цісик», 2012 рік,
    «Мальви для Квітки Цісик» на youtube.com
  67. «Інтер» запрошує на допрем'єрний показ власного документального проекту «Квітка. Голос в єдиному екземплярі» // inter.ua, 28 березня 2013
  68. «More Than a Million Hryvnias Raised for UCU at Charity Banquet in Kyiv» // UCU Press Service, 28 October 2013 (англ.)
  69. «Шевченківська Фундація сприяє Терезі Сокирці у випуску музичного альбому "Українське коріння"» // «Вісник», № 2, лютий 2011, с. 24
  70. Krill H. «A Wonderful Life: In memory of Kvitka Cisyk» // «Brama Ukrainewstand», 17 May 1998 (англ.)
  71. «A Memorial Service for Kvitka Cisyk» // «The Ukrainian Weekly», № 19, 10 May 1998, p. 11 (англ.)
  72. «І-й Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик. Довідка» // Міністерство культури України, Архів офіційних новин за 2011 рік, 31 березня 2011

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. Квітка Цісик — інтерв'ю в Нью-Йорку, 1992 рік: частина 1, частина 2, частина 3
Nuvola apps kaboodle.svg 2. «Квітка. Голос в єдиному екземплярі» // «Інтер», 5 квітня 2013 року
Nuvola apps kaboodle.svg 3. Відкриття меморіальної дошки у Львові // «UkrainaTV», 2010 рік
Nuvola apps kaboodle.svg 4. Програма, присвячена Квітці Цісик //
«Інтер», 2008 рік
Nuvola apps kaboodle.svg 5. Пісня Юлії Смаги «Присвята Квітці Цісик»

Джерела[ред.ред. код]