Соціоніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Соціоніка — наука, що поділяє людей на типи характерів. Типам властиві природні властивості до певного виду здійснення діяльності. Деякі дослідники соціоніки створджують, що існує певна схильність до інформаційної взаємодії психіки людини або стійкої соцільної групи людей з довколишньою реальністю (у вужчому значенні — теорія психологічної сумісності між різними психічними типами). Ключовим терміном соціоніки є поняття «соціонтипу», як набору психологічних рис характеру (соціотип).

Зміст

[ред.] Історія

Історія теорії, що отримала згодом назву «соціоніка» почалась ще в другій половині 60-х років, коли Аушра Ауґустінавічюте (псевдонім Ауґуста) зацікавилась питанням: «Чому хороші люди, навіть при наявності взаємного бажання, так часто не можуть порозумітись між собою». Спочатку вона спробувала пояснити це в рамках домінуючої ідеології марксизму-ленінізму, однак майже одразу зрозуміла бесперспективність цієї ідеї — стосунки між людьми формуються не лише на основі приналежності людей до певних класів (зовнішні чинники), а й певної внутрішньої схильності. Ознайомившись із рядом різноманітних типологій особистості, Ауґуста вирішила поєднати ідеї швейцарського психолога, основоложника аналітичної психології, Карла Густава Юнга з ідеєю польського психіатра Антонія Кемпінського про інформаційний метаболізм (подібно до того, як тіло людини потребує потребує їжі у вигляді продуктів в певних співвідношеннях, психіка людини також потребує «їжі» у вигляді різної інформації, а нестача інформації певного типу пригнічує психіку і навіть може призвести до хвороб психіки).

Офіційним часом «народження» соціоніки вважається 1980-й рік, коли була опублікована перша робота з цієї дисципліни ("Mokslas ir technika", Vilnius,1980 Nr.4).

Майже одразу соціоніка «пішла в народ» — неформальні клуби і гуртки по її вивченню почали виникати в самих різних частинах Союзу (Вільнюс, Ленінград, Київ, Новосибірськ та ін.). Однак досить швидко із загальної маси віділалась київська школа соціоніки (В. В. Гуленко, О. В. Букалов, В. Д. Єрмак, О. Г. Шульман, В. В. Молоцов, О. Б. Карпенко, В. В. Мегедь та ін.), що стала безумовним інтелектуальним лідером соціонічної спільноти до початку 2000-х рр. та залишається неформальною столицею соціоніки і по нині. У 1988 році в Полтаві пройшла перша всесоюзна конференція з соціоніки. З того часу конференції почали проводитись регулярно (з 1992 року — у якості міжнародних у Києві), у вересні 2006 року пройшла чергова ХХІІ міжнародна конференція.

На сьогоднішній день соціоніці присвячено більше двох тисяч робіт, близько трьохсот спеціалістів ведуть активну дослідницьку діяльність, видається п'ять спеціалізованих журналів ( наукометричні дані по соціоніці).

[ред.] Деякі терміни та поняття

Соціо́н — одне з ключових понять, що позначає систему з усіх 16 соціотипів, часто мислиться як «кватерніон кватерніонів» (тобто система систем).

У роботах Аушри Ауґустінавічюте соціон розуміється як своєрідний мінімальний елемент соціального, «молекула» соціуму (у цьому значенні ідея соціону досить тісно пов'язана з ідеєю «біону» як одиниці біологічного), а тому соціон можна розуміти як певну модель ідеального соціуму.

Соціотип (соціонічний тип)- центральне поняття соціоніки, що позначає вроджену і незмінну впродовж життя структуру психіки, яка визначає спосіб взаємодії психіки з інформацією.

Варто розрізняти соціонічний тип та тип особистості - останній крім соціонічних характеристик влючає в себе ще й ряд психологічних.

[ред.] Примітки

[ред.] Ресурси тенет


Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Особисті інструменти