Гагарін Юрій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Юрій Олексійович Гагарін

Народився 9 березня 1934
Росія
Помер 27 березня 1968 (34 роки)

аварія
Відомий перша людина у космосі
Діяльність космонавт

Ю́рій Олексі́йович Гага́рін (*9 березня 1934 — †27 березня 1968) — перший у світі космонавт, Герой Радянського Союзу (1961), полковник.

Зміст

[ред.] Біографія

Народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване в Гагарін. За походженням є вихідцем з селян: батько — Олексій Іванович Гагарін (1902—1973) тесляр, мати Ганна Тимофіївна Матвєєва (1903—1984) — свинарка.

Дитинство прожив в селі Клушино. 1 вересня 1941 року пішов в школу, але 12 жовтня село зайняли німці і навчання урвалося. Два роки село було окуповане німцями. 9 квітня 1943 року село звільнила Червона армія і навчання в школі поновилося.

24 травня 1945 року сім'я Гагаріних переїхала в Гжатськ (нині Гагарін). У травні 1949 року Гагарін закінчив шостий клас Гжатської середньої школи і 30 вересня поступив в Люберецьке ремісниче училище №10. Одночасно, поступив у вечірню школу робочої молоді, сьомий клас якої закінчив в травні 1951 року, а в червні закінчив на відмінно училище за фахом формувальник-ливарник.

У серпні 1951 Гагарін поступає в Саратовський індустріальний технікум і 25 жовтня 1954 роки вперше прийшов в Саратовський аероклуб. У 1955 році, Юрій Гагарін добився значних успіхів, закінчив на відмінно навчання і зробив перший самостійний політ на літаку Як-18.

27 жовтня 1955 роки, Гагарін був покликаний в армію і відправлений до Оренбургу в 1-е військово-авіаційне училище льотчиків імені К. Є. Ворошилова. 25 жовтня 1957, Гагарін училище закінчив.

У 1959, одружився на Валентині Іванівні Горячевій.

9 грудня 1959 роки Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів в космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження всестороннього медичного обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На початку наступного року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 роки наказом Головнокомандувача ВВС К. Вершиніна зарахований до групи кандидатів в космонавти, а з 11 березня приступив до тренувань.

[ред.] Політ в космос

Крім Гагаріна, були ще претенденти на перший політ в космос, всього було двадцять чоловік. Вони не були кращими пілотами країни, претендентів відбирав Сергій Корольов, важливими було зріст, вага і здоров'я. Ракета, на якій мали летіти, була спроектована для відправки ядерної боєголовки до США.[1] Марк Галлай — людина, яка готувала їх до польоту, — одного разу казав дуже точно: «У будь-якому авіаційному полку можна було набрати двадцять таких льотчиків» З двадцяти претендентів відібрали тільки шістьох, Корольов поспішав, бо були дані, що 20 квітня 1961 року свою людину в космос відправлять американці. І тому старт планувалося призначити між 11 і 17 квітня 1961 року. Того, хто полетить в космос, визначили в останню мить, на засіданні державної комісії, ними стали Гагарін і його дублер Герман Титов. Було підготовлено три повідомлення ТАРС про політ Гагаріна в космос. Перше — «Успішне», друге на випадок, якщо він впаде на території іншої країни або в Світовому океані - «Звернення до урядів інших країн», з проханням допомоги в пошуку, і третє - «Трагічне», якщо Гагарін не повернеться живим.

Скафандр

[ред.] Політ

Старт корабля «Восток» був здійснений 12 квітня 1961 року в 09:07 за московським часом з космодрому Байконур. Корабель вийшов на не розраховану високу орбіту (висотою а апогеї 327 км замість планованої в 230 км). В разі відмови гальмівної установки сходження з неї могло продовжуватися близько 10 діб, на що система життєзабезпечення корабля не була розрахована.

Виконавши один оберт навколо Землі в 10:25:34 на 108 хвилині, плановий політ був завершений - включена гальмівна система. Через несправність клапана в паливній магістралі гальмівна установка відключилася на одну секунду раніше, ніж було заплановано. Крім того, із запізненням на 10 хв. від запланованого відбулося розділення спускового апарата і приладового відсіку. Через збій в системі гальмування спусковий апарат з Гагаріним, приземлився не в запланованій області за 110 км від Сталінграду, а в Саратовській області, недалеко від Енгельса. О 10.48 радар в місцевому військовому аеропорту виявив невідому ціль, це був спусковий апарат, а трохи пізніше за 7 км до землі, у відповідності з планом польоту, Гагарін катапультувався і цілей на радарі з'явилося дві.

Першими землянами, які зустріли космонавта після польоту, стали дружина лісника Ганна Акимівна Тахтарова і її шестирічна внучка Ріта. Незабаром до місця подій прибули військові з ближчої військової частини. Одна частина військових узяла спусковий апарат під охорону, а інша повезла Гагаріна в розташування. Звідти Гагарін по телефону відрапортував командирові дивізії ППО: «Прошу передати головкому ВПС: завдання виконав, приземлився в заданому районі, відчуваю себе добре, ударів і поломок немає. Гагарін».

[ред.] Зустріч на землі

Тим часом з Енгельського аеропорту вилетів вертоліт Мі-4, в його завдання входило знайти і підібрати Гагаріна. Першим виявили спусковий апарат, але Гагаріна поряд не було, ситуацію прояснили місцеві жителі, вони сказали, що Гагарін виїхав на вантажівці в Енгельс. Вертоліт злетів і узяв курс на місто. По дорозі з нього побачили вантажівку, з якої махав руками Гагарін. Його підібрали і вертоліт полетів на базу в Енгельський аеропорт, повідомивши радіограму «Космонавт узятий на борт, слідую на аеродром».

У Енгельському аеропорту Гагаріна вже чекали, у трапа вертольота було все керівництво бази, йому вручили вітальну телеграму радянського уряду. На «Побєді» Гагаріна повезли в диспетчерський пункт, а потім в штаб бази для зв'язку з Москвою.

До полудня на Енгельський аеродром з Байконура прибули два літаки Іл-18 і Ан-10, на ньому був заступник ВПС генерал-лейтенант Агальцов і група журналістів. Протягом трьох годин, поки встановлювали зв'язок з Москвою, Гагарін давав інтерв'ю і фотографувався. З появою зв'язку особисто доповів Брежнєву і Хрущову про здійснення польоту. Після доповіді Гагарін сів на літак Іл-14 і полетів в Самару (тоді Куйбишев). Було ухвалено рішення, щоб уникнути галасу, сісти десь подалі від міста. Але поки глушили двигун і вмонтовували трап, народу зібралося багато, під'їхало місцеве партійне керівництво. Коли змонтували трап, першим вийшов з літака Гагарін, він привітав присутніх. Гагаріна відвезли на обкомівську дачу на березі Волги. Там він прийняв душ і нормально поїв. Через три години після Гагаріна в Самару прилетіли Корольов і ще кілька чоловік з Держкомісії. О 9 годині вечора, накрили святковий стіл і відзначили вдалий політ Гагаріна в космос. А вже о 11 всі спали, позначилася накопичена втома.

[ред.] Світова популярність

[ред.] Зустріч в Москві

Спочатку, ніхто не планував грандіозної зустрічі Гагаріна в Москві. Все вирішив в останню мить Микита Хрущов. За словами Сергія Хрущова:[2] «Він почав з того, що подзвонив міністрові оборони маршалові Малиновському і сказав: „Він у вас старший лейтенант. Треба його терміново підвищити в званні“. Малиновський сказав, досить неохоче, що дасть Гагаріну звання капітана. На що Микита Сергійович розсердився: „Якого капітана? Ви йому хоч майора дайте“. Маліновський довго не погоджувався, але Хрущов наполіг на своєму, і цього ж дня Гагарін став майором». Потім Хрущов подзвонив в Кремль і зажадав, щоб Гагаріну підготували гідну зустріч.

За Гагаріним прилетів Іл-18, а на підльоті до Москви до літака приєднався почесний ескорт винищувачів, що складається з МіГів. Літак прилетів в аеропорт Внуково, там Гагаріна чекав грандіозний прийом. Величезний натовп народу, вся верхівка влади, журналісти і оператори. Літак підрулив до центральної будівлі аеропорту, спустили трап і першим по ньому зійшов Гагарін. Від літака до урядових трибун була протягнута яскраво-червона килимова доріжка, по ній і пішов Юрій Гагарін (по дорозі у нього відстебнулася підтяжка на шкарпетці, і він сів і пристебнув її назад[3]), під звуки оркестру, виконуючого радянський авіаційний марш «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью». Підійшовши до трибуни, Юрій Гагарін відрапортував Микиті Хрущову:

- Товариш Перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР! Радий доповісти Вам, що завдання Центрального Комітету Комуністичної партії і Радянського уряду виконано.[4]

Далі була поїздка у відкритій машині, Гагарін стояв на повний зріст і всіх вітав. Довкруги чулися вітання, багато хто махав плакатами. У пологових будинках пройшли стихійні акції, всіх немовлят назвали Юрами. Гагаріну Микита Хрущов дав на Червоній площі Золоту Зірку «Герою Радянського Союзу» і нове звання «льотчик-космонавт СРСР». Після вони разом відвідали Мавзолей Леніна.[5] У самому Кремлі прийом був не дуже пишний, страв було мало, замість горілки були грузинські вина.[6]

Наступного дня була організована прес-конференція, на якій Гагаріну і конструкторам ставили питання зарубіжні журналісти. Конференція почалася з питання Гагаріну про те, чи не має він родичами нащадків роду князів Гагаріних, що нині живуть в США. На що Гагарін відповів:

«Серед своїх родичів, ніяких князів і людей знатного роду не знаю і ніколи про них не чув».[7]

[ред.] Нагороди

[ред.] Звання

Радянський уряд також підвищив Ю. А. Гагаріна у званні від Старшого лейтенанта відразу до майора.

З 1966 року був почесним членом Міжнародної академії астронавтики.


[ред.] Ордени

Леніна (СРСР), Георгія Дімітрова (Болгарія), Карла Маркса (ГДР), Зірка I класса (Індонезія), Хрест Грюнвальда (Польща), Прапору I Степени з діамантами (Угорщина), «Намисто Нила» (Єгипет), Велика стрічка Африканської Зірки (Ліберія), «За заслуги в області повітроплавання» (Бразилія), Перший кавалер ордена «Плайя-Хирон» (Куба).

[ред.] Медалі і дипломи

[ред.] Почесний громадянин

Юрій Гагарін був вибраний почесним громадянином міст: Калуга, Новочеркасськ, Сумгаїт, Смоленськ, Вінниця, Севастополь, Саратов (СРСР); Софія, Перник, Пловдів (Болгарія), Афіни (Греція), Фамагуста, Лімасол (Кіпр); Сен-Дені (Франція), Тренч'янські Теплиці (Чехословаччина). Йому також були вручені золоті ключі від воріт міст Каїр і Александрія (Єгипет).

[ред.] Примітки

  1. ↑ Аргументи і факти 10 (1063)
  2. ↑ http://news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/newsid_7015000/7015537.stm ВВС, інтерв'ю з Сергієм Хрущовим
  3. ↑ http://news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/newsid_7015000/7015537.stm ВВС, інтерв'ю з Сергієм Хрущовим
  4. ↑ Книга Дорога в космос!
  5. ↑ книга Дорога в космос!
  6. ↑ http://news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/newsid_7015000/7015537.stm ВПС, інтерв'ю з Сергієм Хрущовим
  7. ↑ книга Дорога в космос!

[ред.] Джерела

  • Перша людина в космосі: що ми про це знаємо // Дзеркало тижня. № 13 (741) від 11 квітня 2009 р. С. 11.
п • о • р
Льотчики-космонавти СРСР
1960-ті
1970-ті
1980-ті
1990-ті
п • о • р
Герої Радянського Союзу

А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої • Чотириразові Герої

 


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BD_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Особисті інструменти