Гагарін Юрій Олексійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Юрій Олексійович Гагарін | |
 |
|
| Народився | 9 березня 1934 Росія |
|---|---|
| Помер | 27 березня 1968 (34 роки) аварія |
| Відомий | перша людина у космосі |
| Діяльність | космонавт |
Ю́рій Олексі́йович Гага́рін (*9 березня 1934 — †27 березня 1968) — перший у світі космонавт, Герой Радянського Союзу (1961), полковник.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване в Гагарін. За походженням є вихідцем з селян: батько — Олексій Іванович Гагарін (1902—1973) тесляр, мати Ганна Тимофіївна Матвєєва (1903—1984) — свинарка.
Дитинство прожив в селі Клушино. 1 вересня 1941 року пішов в школу, але 12 жовтня село зайняли німці і навчання урвалося. Два роки село було окуповане німцями. 9 квітня 1943 року село звільнила Червона армія і навчання в школі поновилося.
24 травня 1945 року сім'я Гагаріних переїхала в Гжатськ (нині Гагарін). У травні 1949 року Гагарін закінчив шостий клас Гжатської середньої школи і 30 вересня поступив в Люберецьке ремісниче училище №10. Одночасно, поступив у вечірню школу робочої молоді, сьомий клас якої закінчив в травні 1951 року, а в червні закінчив на відмінно училище за фахом формувальник-ливарник.
У серпні 1951 Гагарін поступає в Саратовський індустріальний технікум і 25 жовтня 1954 роки вперше прийшов в Саратовський аероклуб. У 1955 році, Юрій Гагарін добився значних успіхів, закінчив на відмінно навчання і зробив перший самостійний політ на літаку Як-18.
27 жовтня 1955 роки, Гагарін був покликаний в армію і відправлений до Оренбургу в 1-е військово-авіаційне училище льотчиків імені К. Є. Ворошилова. 25 жовтня 1957, Гагарін училище закінчив.
У 1959, одружився на Валентині Іванівні Горячевій.
9 грудня 1959 роки Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів в космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження всестороннього медичного обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На початку наступного року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 роки наказом Головнокомандувача ВВС К. Вершиніна зарахований до групи кандидатів в космонавти, а з 11 березня приступив до тренувань.
[ред.] Політ в космос
Крім Гагаріна, були ще претенденти на перший політ в космос, всього було двадцять чоловік. Вони не були кращими пілотами країни, претендентів відбирав Сергій Корольов, важливими було зріст, вага і здоров'я. Ракета, на якій мали летіти, була спроектована для відправки ядерної боєголовки до США.[1] Марк Галлай — людина, яка готувала їх до польоту, — одного разу казав дуже точно: «У будь-якому авіаційному полку можна було набрати двадцять таких льотчиків» З двадцяти претендентів відібрали тільки шістьох, Корольов поспішав, бо були дані, що 20 квітня 1961 року свою людину в космос відправлять американці. І тому старт планувалося призначити між 11 і 17 квітня 1961 року. Того, хто полетить в космос, визначили в останню мить, на засіданні державної комісії, ними стали Гагарін і його дублер Герман Титов. Було підготовлено три повідомлення ТАРС про політ Гагаріна в космос. Перше — «Успішне», друге на випадок, якщо він впаде на території іншої країни або в Світовому океані - «Звернення до урядів інших країн», з проханням допомоги в пошуку, і третє - «Трагічне», якщо Гагарін не повернеться живим.
[ред.] Політ
Старт корабля «Восток» був здійснений 12 квітня 1961 року в 09:07 за московським часом з космодрому Байконур. Корабель вийшов на не розраховану високу орбіту (висотою а апогеї 327 км замість планованої в 230 км). В разі відмови гальмівної установки сходження з неї могло продовжуватися близько 10 діб, на що система життєзабезпечення корабля не була розрахована.
Виконавши один оберт навколо Землі в 10:25:34 на 108 хвилині, плановий політ був завершений - включена гальмівна система. Через несправність клапана в паливній магістралі гальмівна установка відключилася на одну секунду раніше, ніж було заплановано. Крім того, із запізненням на 10 хв. від запланованого відбулося розділення спускового апарата і приладового відсіку. Через збій в системі гальмування спусковий апарат з Гагаріним, приземлився не в запланованій області за 110 км від Сталінграду, а в Саратовській області, недалеко від Енгельса. О 10.48 радар в місцевому військовому аеропорту виявив невідому ціль, це був спусковий апарат, а трохи пізніше за 7 км до землі, у відповідності з планом польоту, Гагарін катапультувався і цілей на радарі з'явилося дві.
Першими землянами, які зустріли космонавта після польоту, стали дружина лісника Ганна Акимівна Тахтарова і її шестирічна внучка Ріта. Незабаром до місця подій прибули військові з ближчої військової частини. Одна частина військових узяла спусковий апарат під охорону, а інша повезла Гагаріна в розташування. Звідти Гагарін по телефону відрапортував командирові дивізії ППО: «Прошу передати головкому ВПС: завдання виконав, приземлився в заданому районі, відчуваю себе добре, ударів і поломок немає. Гагарін».
[ред.] Зустріч на землі
Тим часом з Енгельського аеропорту вилетів вертоліт Мі-4, в його завдання входило знайти і підібрати Гагаріна. Першим виявили спусковий апарат, але Гагаріна поряд не було, ситуацію прояснили місцеві жителі, вони сказали, що Гагарін виїхав на вантажівці в Енгельс. Вертоліт злетів і узяв курс на місто. По дорозі з нього побачили вантажівку, з якої махав руками Гагарін. Його підібрали і вертоліт полетів на базу в Енгельський аеропорт, повідомивши радіограму «Космонавт узятий на борт, слідую на аеродром».
У Енгельському аеропорту Гагаріна вже чекали, у трапа вертольота було все керівництво бази, йому вручили вітальну телеграму радянського уряду. На «Побєді» Гагаріна повезли в диспетчерський пункт, а потім в штаб бази для зв'язку з Москвою.
До полудня на Енгельський аеродром з Байконура прибули два літаки Іл-18 і Ан-10, на ньому був заступник ВПС генерал-лейтенант Агальцов і група журналістів. Протягом трьох годин, поки встановлювали зв'язок з Москвою, Гагарін давав інтерв'ю і фотографувався. З появою зв'язку особисто доповів Брежнєву і Хрущову про здійснення польоту. Після доповіді Гагарін сів на літак Іл-14 і полетів в Самару (тоді Куйбишев). Було ухвалено рішення, щоб уникнути галасу, сісти десь подалі від міста. Але поки глушили двигун і вмонтовували трап, народу зібралося багато, під'їхало місцеве партійне керівництво. Коли змонтували трап, першим вийшов з літака Гагарін, він привітав присутніх. Гагаріна відвезли на обкомівську дачу на березі Волги. Там він прийняв душ і нормально поїв. Через три години після Гагаріна в Самару прилетіли Корольов і ще кілька чоловік з Держкомісії. О 9 годині вечора, накрили святковий стіл і відзначили вдалий політ Гагаріна в космос. А вже о 11 всі спали, позначилася накопичена втома.
[ред.] Світова популярність
[ред.] Зустріч в Москві
Спочатку, ніхто не планував грандіозної зустрічі Гагаріна в Москві. Все вирішив в останню мить Микита Хрущов. За словами Сергія Хрущова:[2] «Він почав з того, що подзвонив міністрові оборони маршалові Малиновському і сказав: „Він у вас старший лейтенант. Треба його терміново підвищити в званні“. Малиновський сказав, досить неохоче, що дасть Гагаріну звання капітана. На що Микита Сергійович розсердився: „Якого капітана? Ви йому хоч майора дайте“. Маліновський довго не погоджувався, але Хрущов наполіг на своєму, і цього ж дня Гагарін став майором». Потім Хрущов подзвонив в Кремль і зажадав, щоб Гагаріну підготували гідну зустріч.
За Гагаріним прилетів Іл-18, а на підльоті до Москви до літака приєднався почесний ескорт винищувачів, що складається з МіГів. Літак прилетів в аеропорт Внуково, там Гагаріна чекав грандіозний прийом. Величезний натовп народу, вся верхівка влади, журналісти і оператори. Літак підрулив до центральної будівлі аеропорту, спустили трап і першим по ньому зійшов Гагарін. Від літака до урядових трибун була протягнута яскраво-червона килимова доріжка, по ній і пішов Юрій Гагарін (по дорозі у нього відстебнулася підтяжка на шкарпетці, і він сів і пристебнув її назад[2]), під звуки оркестру, виконуючого радянський авіаційний марш «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью». Підійшовши до трибуни, Юрій Гагарін відрапортував Микиті Хрущову:
- Товариш Перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР! Радий доповісти Вам, що завдання Центрального Комітету Комуністичної партії і Радянського уряду виконано.[3]
Далі була поїздка у відкритій машині, Гагарін стояв на повний зріст і всіх вітав. Довкруги чулися вітання, багато хто махав плакатами. У пологових будинках пройшли стихійні акції, всіх немовлят назвали Юрами. Гагаріну Микита Хрущов дав на Червоній площі Золоту Зірку «Герою Радянського Союзу» і нове звання «льотчик-космонавт СРСР». Після вони разом відвідали Мавзолей Леніна.[3] У самому Кремлі прийом був не дуже пишний, страв було мало, замість горілки були грузинські вина.[2]
Наступного дня була організована прес-конференція, на якій Гагаріну і конструкторам ставили питання зарубіжні журналісти. Конференція почалася з питання Гагаріну про те, чи не має він родичами нащадків роду князів Гагаріних, що нині живуть в США. На що Гагарін відповів:
«Серед своїх родичів, ніяких князів і людей знатного роду не знаю і ніколи про них не чув».[3]
[ред.] Нагороди
[ред.] Звання
- Льотчик-космонавт СРСР (14 квітня 1961 р.)
- Герой Радянського Союзу (14 квітня 1961 р.)
- Герой Соціалістичного Труда Чехословацької Соціалістичної Республіки (28 квітня 1961 р.)
- Герой Соціалістичного Труда Народної Республіки Болгарія (23 травня 1961 р.)
- Герой Труда Демократичної Республіки В'єтнам
Радянський уряд також підвищив Ю. А. Гагаріна у званні від Старшого лейтенанта відразу до майора.
- Президент Товариства Радянсько-Кубинської дружби
- Почесний член Товариства Фінляндія — Радянський Союз
- і інших
З 1966 року був почесним членом Міжнародної академії астронавтики.
[ред.] Ордени
Леніна (СРСР), Георгія Дімітрова (Болгарія), Карла Маркса (ГДР), Зірка I класса (Індонезія), Хрест Грюнвальда (Польща), Прапору I Степени з діамантами (Угорщина), «Намисто Нила» (Єгипет), Велика стрічка Африканської Зірки (Ліберія), «За заслуги в області повітроплавання» (Бразилія), Перший кавалер ордена «Плайя-Хирон» (Куба).
[ред.] Медалі і дипломи
- Медаль «Золота Зірка» (СРСР)
- Золота медаль імені Костянтина Ціолковського «3а видатні роботи в області міжпланетних сполучень» (АН СРСР)
- Медаль де Лаво (Міжнародна федерація аеронавтики, FAI)
- Золота медаль уряду Австрії, 1962
- Золота медаль і почесний диплом «Людина в космосі» Італійської асоціації космонавтики
- Золота медаль «За видатну відмінність» і почесний диплом Королівського аероклубу Швеції
- Велика золота медаль і диплом Міжнародна федерація аеронавтики
- Золота медаль Британського суспільства міжпланетних сполучень, 1961
- Медаль Колумба (Італія)
- Золота медаль міста Сен-дені (Франція)
- Золота медаль Премії «За хоробрість» Фонду Маццотті (Італія), 2007
- та інші
[ред.] Почесний громадянин
Юрій Гагарін був вибраний почесним громадянином міст: Калуга, Новочеркасськ, Сумгаїт, Смоленськ, Вінниця, Севастополь, Саратов (СРСР); Софія, Перник, Пловдів (Болгарія), Афіни (Греція), Фамагуста, Лімасол (Кіпр); Сен-Дені (Франція), Тренч'янські Теплиці (Чехословаччина). Йому також були вручені золоті ключі від воріт міст Каїр і Александрія (Єгипет).
[ред.] Примітки
- ↑ Аргументи і факти 10 (1063)
- ↑ а б в ВПС, інтерв'ю з Сергієм Хрущовим
- ↑ а б в Книга «Дорога в космос!»
[ред.] Джерела
- Перша людина в космосі: що ми про це знаємо // Дзеркало тижня. № 13 (741) від 11 квітня 2009 р. С. 11.
|
|
||
|---|---|---|
| 1960-ті |  |
|
| 1970-ті |
1970 Севастьянов • 1971 Рукавишніков, Добровольський (посмертно), Пацаєв (посмертно) • 1973 Климук, Лазарєв, Лєбедєв, Макаров • 1974 Артюхін, Дьомін, Сарафанов • 1975 Гречко, Губарєв • 1976 Аксьонов, Жолобов, Зудов, Рождественський • 1977 Глазков, Ковальонок, Рюмін • 1978 Джанібеков, Іванченков, Романенко • 1979 Ляхов |
|
| 1980-ті | ||
| 1990-ті |
1990 Баландін • 1991 Арцебарський, Аубакіров, Афанасьєв, Манаков |
|
 |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
