Гагарін Юрій Олексійович

Юрій Олексійович Гагарін Юрий Алексеевич Гагарин
Дата народження	9 березня 1934(19340309)
Місце народження	село Клушино Гжатського району Смоленської області  СРСР
Дата смерті	27 березня 1968 (34 роки)
Місце смерті	біля Киржача, Володимирська обл., СРСР
Країна:	СРСР
Спеціальність:	Льотчик-космонавт
Військове звання:	Полковник
Місії:	Першим здійснив політ до космосу
Час у космосі:	1 година 48 хвилин
Нагороди:

Ю́рій Олексі́йович Гага́рін (* 9 березня 1934 — † 27 березня 1968) — перший у світі космонавт, Герой Радянського Союзу (1961), полковник.

Біографія

Народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване в Гагарін. Походження з селян: батько — Олексій Іванович Гагарін тесляр, мати Ганна Тимофіївна Матвєєва — доярка.

Дитинство прожив в селі Клушино. 1 вересня 1941 року пішов у школу, але 12 жовтня село захопили німці і навчання перервалося. Два роки село було окуповане німцями. 9 квітня 1943 року село звільнила Червона армія і навчання в школі поновилося.

24 травня 1945 року сім'я Гагаріних переїхала в Гжатськ (нині Гагарін). У травні 1949 року Гагарін закінчив шостий клас Гжатської середньої школи і 30 вересня поступив в Люберецьке ремісниче училище № 10. Одночасно вступив у вечірню школу робочої молоді, сьомий клас якої закінчив в травні 1951 року, а в червні закінчив на відмінно училище за фахом формувальник-ливарник.

У серпні 1951 поступає в Саратовський індустріальний технікум і 25 жовтня 1954 року вперше прийшов в Саратовський аероклуб. У 1955 році Юрій Гагарін досяг значних успіхів, закінчив на відмінно навчання і зробив перший самостійний політ на літаку Як-18. Всього в аероклубі Юрій Гагарін виконав 196 польотів і налітав 42 години і 23 хвилин.

27 жовтня 1955 року Гагарін призваний до армії і відправлений до Оренбургу в 1-ше військово-авіаційне училище льотчиків імені К. Є. Ворошилова. 25 жовтня 1957 закінчив училище.

У 1959 одружився на Валентині Іванівні Горячевій.

9 грудня 1959 роки Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів в космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження всебічного медичного обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На початку наступного року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 року наказом Головнокомандувача ВВС К. Вершиніна зарахований до групи кандидатів в космонавти, а з 11 березня почав тренування.

Особисте життя

• Жінка — Гагаріна Валентина Іванівна, дівоче призвіще Горячєва (одружились в 1957 році в Оренбурзі), працювала в лабораторії Медичного управління Центру керування польотом. В цей час на пенсії.
• Діти — дочки — Гагаріна Олена Юр'ївна (народ. 17 квітня 1959) і Галина (народ. 7 березня 1961). Олена — генеральний директор музея-заповідника «Московський Кремль». Галина — професор, завідуюча кафедрою національної і регіональної економіки Російського економічного університету академії ім. Г. В. Плєханова, кандидат економічних наук.

Сім'я

• Дід — Тимофій Матвійович Матвєєв, робітник Путиловського заводу.
• Батько — Олексій Іванович Гагарін (1902—1973) — тесля.
• Мама — Анна Тімофіївна Матвєєва (1903—1984) — працювала на молочнотоварній фермі.
• Брати — Валентин Олексійович Гагарін (народ. 1924) - працював теслею, і Борис (1936—1977) - працював на Гжатському радіоламповому заводі.
• Сестра — Зоя Олексіївна Гагаріна (після одруження Бруєвич, народ. 1927) - працювала медсестрою в Гжатській лікарні.

Політ у космос

Підготовка

Після чотиримісячного московського періоду підготовки, котрий розпочався в березні 1960 року, Центр підготовки космонавтів всім своїм особовим складом перебрався на постійне місце свого базування — в Звьоздний. Там до того часу вдалося створити на перший час самі прості умови для роботи. Поруч, біля станції Чкаловська, був отриманий перший жилий фонд — квартири для розміщення сімей слухаів-космонавтів і частини сімей керівного складу Центру підготовки космонавтів.

Окрім Гагаріна, були ще претенденти на перший політ в космос, всього двадцять осіб (Група ВВС № 1). Кандидати набиралися саме серед льотчиків-випробовувачів за рішенням Корольова, котрий вважав, що такі льотчики вже мають досвід перевантажень, стресових ситуацій і перепадів тиску. Відбір в перший загін космонавтів проводився на основі медичних, психологічних і ряду інших параметрів: вік 25-30 років, ріст не більше 170 см, вага не більше 70-72 кг, здатність до висотної і стратосферної адаптації, швидкість реакції, фізична витривалість, психологічна врівноваженість. Вимоги до росту виникли через відповідні обмеження на космічний корабель «Восток», котрі визначалися потужністю ракети-носія «Восток». Крім того, при відборі кандидатів враховувалася позитивна характеристика, членство в партії (Гагарін став кандидатом в члени КПРС в 1959 році, а вступив до партії влітку 1960 року), політична активність, соціальне походження. Вони не були найкращими пілотами країни, важливими були зріст, маса і здоров'я — Марк Галлай — людина, яка готувала їх до польоту, — одного разу сказав дуже точно: «У будь-якому авіаційному полку можна було набрати двадцять таких льотчиків…».

З двадцяти претендентів відібрали тільки шістьох, Корольов поспішав, оскільки були дані, що 20 квітня 1961 року свою людину в космос відправлять американці. І тому старт планували призначити між 11 і 17 квітня 1961 року. Того, хто полетить в космос, визначили останньої миті на засіданні державної комісії, ними стали Гагарін і його дублер Герман Титов. Було підготовлено три повідомлення ТАРС про політ Гагаріна в космос. Перше — «Успішне», друге на випадок, якщо він впаде на території іншої країни або в Світовому океані — «Звернення до урядів інших країн», з проханням допомоги в пошуку, і третє — «Трагічне», якщо Гагарін не повернеться живим.

Політ

Макет посадочного апарату Гагаріна в меморіальному музеї космонавтики

Юрій Гагарін в скафандрі

Старт корабля «Восток» було здійснено 12 квітня 1961 року о 9:07 за московським часом з космодрому Байконур. Корабель вийшов на не розраховану високу орбіту (з апогеєм 327 км замість розрахованого 230 км). У випадку відмови гальмівної установки сходження з неї могло продовжуватися близько 10 діб, на що система життєзабезпечення корабля не була розрахована.

Виконавши один оберт навколо Землі о 10:25:34 на 108 хвилині, плановий політ було завершено — увімкнуто гальмівну систему. Через несправність клапана в паливній магістралі гальмівна установка відключилася на одну секунду раніше запланованого. Крім того, із запізненням на 10 хвилин від запланованого відбулося розділення спускового апарата і приладового відсіку. Через збій у системі гальмування спусковий апарат з Гагаріном приземлився не в запланованому місці за 110 км від Сталінграду, а в Саратовській області, недалеко від Енгельса (село Сміловка). О 10.48 радар у місцевому військовому аеропорту виявив невідому ціль, це був спусковий апарат, а трохи пізніше за 7 км до землі, відповідно до плану польоту, Гагарін катапультувався і цілей на радарі з'явилося дві.

Першими землянами, які зустріли космонавта після польоту, стали дружина лісника Ганна Акимівна Тахтарова і її шестирічна внучка Ріта. Незабаром до місця подій прибули військові з найближчої військової частини. Одна частина військових узяла спусковий апарат під охорону, а інша повезла Гагаріна в розташування. Звідти Гагарін по телефону відрапортував командирові дивізії ППО: «Прошу передати головкому ВПС: завдання виконав, приземлився у визначеному районі, відчуваю себе добре, ударів і поломок немає. Гагарін».

Зустріч на Землі

Тим часом з Енгельського аеропорту вилетів вертоліт Мі-4, аби знайти і підібрати Гагаріна. Першим виявили спусковий апарат, але Гагаріна поряд не було, ситуацію прояснили місцеві жителі, вони сказали, що Гагарін виїхав на вантажівці в Енгельс. Вертоліт злетів і узяв курс на місто. Дорогою туди з нього побачили вантажівку, з якої махав руками Гагарін. Його підібрали і вертоліт полетів на базу в Енгельський аеропорт, подавши радіограму «Космонавта взято на борт, рухаюсь на аеродром».

В Енгельському аеропорту Гагаріна вже чекали, біля трапа вертольота було все керівництво бази, йому вручили вітальну телеграму радянського уряду. На «Побєді» Гагаріна повезли в диспетчерський пункт, а потім в штаб бази для зв'язку з Москвою.

До полудня на Енгельський аеродром з Байконура прибули два літаки Іл-18 і Ан-10, на якому були заступник ВПС генерал-лейтенант Агальцов і група журналістів. Протягом трьох годин, поки налагоджували зв'язок із Москвою, Гагарін давав інтерв'ю і фотографувався. З появою зв'язку особисто доповів Брежнєву і Хрущову про здійснення польоту. Після доповіді Гагарін сів на літак Іл-14 і полетів в Куйбишев. Задля уникнення галасу вирішили сісти десь подалі від міста. Але поки глушили двигун і вмонтовували трап, зібралося багато людей, під'їхало місцеве партійне керівництво. Коли змонтували трап, першим вийшов з літака Гагарін і привітав присутніх. Гагаріна відвезли на обкомівську дачу на березі Волги. Там він прийняв душ і нормально поїв. Через три години після Гагаріна в Куйбишев прилетіли Корольов і ще кілька осіб з Держкомісії. О 21 годині вечора накрили святковий стіл і відзначили вдалий політ Гагаріна в космос. А вже об 23 всі спали, позначилася накопичена втома.

Світова популярність

Зустріч в Москві

Спочатку ніхто не планував грандіозної зустрічі Гагаріна в Москві. Все вирішив в останню мить Микита Хрущов. За словами Сергія Хрущова: „Він почав з того, що подзвонив міністрові оборони маршалові Малиновському і сказав: «Він у вас старший лейтенант. Треба його терміново підвищити в званні». Малиновський сказав, досить неохоче, що дасть Гагаріну звання капітана. На що Микита Сергійович розсердився: «Якого капітана? Ви йому хоч майора дайте». Малиновський довго не погоджувався, але Хрущов наполіг на своєму, і цього ж дня Гагарін став майором“. Потім Хрущов подзвонив в Кремль і зажадав, щоб Гагаріну підготували гідну зустріч.

За Гагаріним прилетів Іл-18, а на підльоті до Москви до літака приєднався почесний ескорт винищувачів МіГів. Літак прилетів в аеропорт Внуково, там Гагаріна чекав грандіозний прийом. Величезний натовп народу, вся верхівка влади, журналісти і оператори. Літак підкотив до центральної будівлі аеропорту, спустили трап і першим по ньому зійшов Гагарін. Від літака до урядових трибун була простелена яскраво-червона килимова доріжка, по ній і пішов Юрій Гагарін (по дорозі у нього відстебнулася підтяжка на шкарпетці, і він сів і пристебнув її), під звуки оркестру, який виконував радянський авіаційний марш «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью». Підійшовши до трибуни, Юрій Гагарін відрапортував Микиті Хрущову:

- Товариш Перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР! Радий доповісти Вам, що завдання Центрального Комітету Комуністичної партії і Радянського уряду виконано.

Далі була поїздка у відкритій машині, Гагарін стояв на повний зріст і всіх вітав. Довкруги чулися вітання, багато хто махав плакатами. У пологових будинках пройшли стихійні акції, всіх немовлят назвали Юрами. Гагаріну Микита Хрущов вручив на Червоній площі Золоту Зірку «Герою Радянського Союзу» і нове звання «льотчик-космонавт СРСР». Після цього вони разом відвідали Мавзолей Леніна. У самому Кремлі прийом був не дуже пишний, страв було мало, замість горілки були грузинські вина.

Наступного дня була організована прес-конференція, на якій Гагаріну і конструкторам ставили питання зарубіжні журналісти. Конференція почалася з питання Гагаріну про те, чи не має він родичами нащадків роду князів Гагаріних, що нині живуть в США. На що Гагарін відповів:

«Серед своїх родичів ніяких князів і людей знатного роду не знаю і ніколи про них не чув».

Нагороди

Звання

• Льотчик-космонавт СРСР (14 квітня 1961 р.)
• Герой Радянського Союзу (14 квітня 1961 р.)
• Герой Соціалістичної Праці Чехословацької Соціалістичної Республіки (28 квітня 1961 р.)
• Герой Соціалістичної Праці Народної Республіки Болгарія (23 травня 1961 р.)
• Герой Праці Демократичної Республіки В'єтнам

Радянський уряд також підвищив Ю. А. Гагаріна у званні від Старшого лейтенанта відразу до майора.

• Президент Товариства Радянсько-Кубинської дружби
• Почесний член Товариства Фінляндія — Радянський Союз
• і інших

З 1966 року був почесним членом Міжнародної академії астронавтики.

Ордени

Леніна (СРСР), Георгія Дімітрова (Болгарія), Карла Маркса (ГДР), Зірка I класу (Індонезія), Хрест Грюнвальда (Польща), Прапор I Ступеня з діамантами (Угорщина), «Намисто Нілу» (Єгипет), Велика стрічка Африканської Зірки (Ліберія), «За заслуги в галузі повітроплавання» (Бразилія), Перший кавалер ордену «Плайя-Хірон» (Куба).

Медалі та дипломи

Graffiti, 2008

Graffiti, 2010

• Медаль «Золота Зірка» (СРСР)
• Золота медаль імені Костянтина Ціолковського «3а видатні роботи в області міжпланетних сполучень» (АН СРСР)
• Медаль де Лаво (Міжнародна федерація аеронавтики, FAI)
• Золота медаль уряду Австрії, 1962
• Золота медаль і почесний диплом «Людина в космосі» Італійської асоціації космонавтики
• Золота медаль «За видатну відмінність» і почесний диплом Королівського аероклубу Швеції
• Велика золота медаль і диплом Міжнародна федерація аеронавтики
• Золота медаль Британського суспільства міжпланетних сполучень, 1961
• Медаль Колумба (Італія)
• Золота медаль міста Сен-дені (Франція)
• Золота медаль Премії «За хоробрість» Фонду Маццотті (Італія), 2007
• та інші

Почесний громадянин

Юрій Гагарін був вибраний почесним громадянином міст: Калуга, Новочеркаськ, Сумгаїт, Смоленськ, Вінниця, Севастополь, Саратов (СРСР); Софія, Перник, Пловдів (Болгарія), Афіни (Греція), Фамагуста, Лімасол (Кіпр); Сен-Дені (Франція), Тренч'янські Теплиці (Чехословаччина). Йому також були вручені золоті ключі від воріт міст Каїр і Александрія (Єгипет). Юрій Гагарін 27 березня 1968 року трагічно загинув за невідомих обставин виконуючи тренувальний політ на літаку МІГ-15.Похований біля Кремлівської стіни на Червоній площі.

Загибель

Після захисту дипломної роботи в академії Жуковського Ю. А. Гагарін приступив до льотної практики - тренувальних польотів на літаку МіГ-15УТИ (навчально-тренувальний винищувач з подвійним керуванням - «спарка»). У період з 13 по 22 березня він здійснив 18 польотів загальною тривалістю 7:00. Перед самостійними вильотами йому залишалися останні два контрольних польоту - з льотчиком-інструктором, командиром полку, Героєм Радянського Союзу Володимиром Серьогіним.

27 березня 1968 в 10:18 Гагарін і Серьогін злетіли з підмосковного аеродрому Чкаловський в Щелково. На момент зльоту умови видимості були нормальними - нижня межа хмар була на ивсоті 900 м над землею. Виконання завдання в пілотажній зоні повинно було зайняти не менше 20 хвилин, але вже через чотири хвилини (в 10:30) Гагарін повідомив на землю про закінчення завдання, запросив дозволу розвернутися і летіти на базу. Після цього зв'язок з літаком перервався.

Коли стало зрозуміло, що у літака вже повинно було закінчитися пальне, в зоні польотів почалися пошуки, які тривали більше 3:00. У 14:50 одному з вертольотів вдалося виявити уламки літака МіГ-15УТИ приблизно в 65 км від аеродрому, в районі села Новоселово, в 18 км від міста Киржача Володимирської області. Вранці наступного дня на гілці знайшли клаптик льотної куртки Гагаріна з талонами на харчування. Пізніше було виявлено гаманець з правами водія і фотографією Корольова.

Для розслідування катастрофи була створена Державна комісія, але навіть після багатомісячної роботи сотень фахівців комісія не змогла однозначно пояснити причини трагедії. В результаті звіт комісії був засекречений і його деталі відомі тільки зі статей та інтерв'ю окремих її членів. До цього дня причини і обставини катастрофи не є з'ясованими. Існує ряд суперечливих версій події.

Перед польотом в космос Гагарін склав прощальний лист - на випадок, якщо загине. Цей лист вручили дружині після його загибелі під Киржачем.

У СРСР був оголошений загальнонаціональний траур. Це був перший випадок в історії СРСР, коли день жалоби був оголошений в разі смерті людини, не що був на момент смерті чинним главою держави.

Урни з прахом Гагаріна і Серьогіна замуровані в Кремлівську стіну.

Офіційна версія

Створена для розслідування причин катастрофи Державна комісія складалася з трьох підкомісій:

• з вивчення льотної підготовки екіпажу, перевірки організації та забезпечення польотів 27 березня (льотна підкомісія)
• з вивчення та аналізу матеріальної частини літака УТІ МіГ-15 (інженерна підкомісія)
• з оцінки стану льотчиків до і під час польоту, офіційного впізнання загиблих (медична підкомісія)

Окремо працювала комісія КДБ, з'ясовувала «по своїй лінії», чи не була катастрофа результатом змови, теракту або злого умислу.

Були зібрані 95% уламків літака і обладнання. З тілами пілотів було складніше - їх розкидало від удару машини об землю, в результаті якого утворилася воронка діаметром 6 м і глибиною 2,7 м. Впізнання обох льотчиків було вироблено за окремими фрагментами тіл. Аналіз відбитків стрілок кабінних і наручних годинників Гагаріна показав, що катастрофа сталася в 10:31, тобто через 50-70 секунд після останнього радіообміну з Гагаріним.

Офіційні висновки комісії були такі: екіпаж через змінц повітряної обстановки зробив різкий маневр і зірвався в штопор. Намагаючись вивести машину в горизонтальний політ, пілоти зіткнулися з землею і загинули. Відмов або несправностей техніки виявлено не було. Хімічний аналіз останків і крові льотчиків сторонніх речовин не виявив.

Комісія КДБ виявила численні порушення наземного персоналу аеродрому.

До 50-річному ювілею польоту Гагаріна в космос були так само розсекречені висновки держкомісії про можливі причини його загибелі. Найбільш імовірною причиною падіння літака, згідно з даними архіву президента РФ, є різкий маневр ухилення від кулі-зонда, або, що менш імовірно, для запобігання сходу в верхній край хмарності. Маневр в результаті привів до потрапляння літака в закритичний режим польоту і до падіння.

Джерела

• Перша людина в космосі: що ми про це знаємо // Дзеркало тижня. № 13 (741) від 11 квітня 2009 р. С. 11.
• Петро Кравчук. Волинянин листувався з мамою Гагаріна. Газ. Вісник+К, 14.04.2011, с. 1, 24