Капіца Петро Леонідович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро́ Леоні́дович Ка́пиця (*9 липня 1894, Кронштадт, Санкт-Петербург — †8 квітня 1984, Москва, РФ) — фізик, лауреат Нобелівської премії (1978).
[ред.] З біографії
Родина Капиць (по матері) з українських волинських дворян Стебницьких. Батько П.Капіци полковник Л.Капіца — виходець з Волині.
Навчався в Петербурзькому університеті.
1921 — працював у Кембриджському університеті (Велика Британія) у Кавендишській лабораторії разом з Е.Резерфордом.
1928 — відкрив ефект збільшення елекроопору в металах, що виникає під час збільшення магнітного поля («закон Капіци»).
З 1935 — «невиїзний» науковець СРСР (після того, як Радянський Союз залишив фізик Г. Гамов).
Один із засновників фізики низьких температур і фізики сильних магнітних полів, академік АН СРСР. Організатор і перший директор (1933-46, з 1955) Інституту фізичних проблем.
За виступи проти створення радянської атомної бомби в 1945 році П.Капіца був усунутий з поста директора Інституту фізичних проблем і 8 років перебував під домашнім арештом.
Серед відзнак П.Капіци, зокрема, медаль Резерфорда від Англійського Фізичного товариства. Вчений був членом 25 наукових товариств у Росії, Швеції, Індії, Польщі, Німеччині, Америці, Голландії.
[ред.] Література
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
[ред.] Посилання
- Pyotr Leonidovich Kapitsa: Official Nobel page — Good, fast coverage of highlights of his many innovations.
- Annotated bibliography for Peter Kapitza from the Alsos Digital Library for Nuclear Issues
