Андромеда (сузір'я): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування Мітки: Скасовано Візуальний редактор |
||
Рядок 292: | Рядок 292: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
{{Примітки|2}} |
|||
{{reflist|refs=} |
|||
<ref name="2022ApJ...938..101S">{{cite journal |
|||
|doi = 10.3847/1538-4357/ac91cb |
|||
|url = https://iopscience.iop.org/article/10.3847/1538-4357/ac91cb |
|||
|year = 2022 |
|||
|month = Oct |
|||
|publisher = The American Astronomical Society |
|||
|volume = 938 |
|||
|number = 2 |
|||
|pages = 101 |
|||
|author = Alessandro Savino et al |
|||
|title = The Hubble Space Telescope Survey of M31 Satellite Galaxies. I. RR Lyrae–based Distances and Refined 3D Geometric Structure |
|||
|journal = The Astrophysical Journal |
|||
|accessdate = 2023-01-21 |
|||
|archive-date = 2023-01-21 |
|||
|archive-url = https://web.archive.org/web/20230121120746/https://iopscience.iop.org/article/10.3847/1538-4357/ac91cb |
|||
}}</ref> |
|||
}} |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
Версія за 16:11, 12 квітня 2024
Андромеда | |
---|---|
Латинська назва | Andromeda |
Род. відмінок | Andromedae |
Скорочення | And |
Пряме піднесення | 1год хв |
межі | від 22год 52хв до 2год 31хв |
Схилення | 40° ' |
межі | від 21° ' до 52° 30' |
Площа | 722 кв.град.(19) |
Зорі |
3 яскравіших від 3m 48 яскравіших від 5,5m |
Найяскравіша зоря | Альферац 2,04m |
Метеорні потоки | Андромедіди |
Суміжні сузір'я | Персей, Кассіопея, Ящірка, Пегас, Риби, Трикутник |
Спостерігається в широтах між +90° i −37.° Увечері найкраще спостерігати протягом листопада Вечірня (21:00) кульмінація в листопаді. | |
Існує з античності. Запропоноване |
Андроме́да (лат. Andromeda, скорочення — And) — сузір'я в північній півкулі зоряного неба, назване на честь героїні грецького міфу Андромеди, вродливої доньки Кассіопеї. Сузір'я можна легко відшукати на небосхилі: треба знайти Великий квадрат, верхня ліва зоря якого — α Андромеди[1], яка разом з β, γ і δ утворюють майже пряму лінію. Сузір'я примітне насамперед тим, що містить одну з найвідоміших галактик — Туманність Андромеди (М 31) — найближчу до нас спіральну галактику, яку видно навіть неозброєним оком. Найкращий час та місце для спостередення Андромеди - ввечері восени в Північній півкулі, разом з кількома іншими сузір'ями, названими на честь персонажів міфу про Персея[2]. Через її північне схилення Андромеду видно лише на північ від 40° південної широти; для спостерігачів, які живуть південніше, вона розташована нижче горизонту і ніколи не сходить. У середніх широтах сузір'я найкраще видно влітку, восени і взимку, найкраще — в листопаді.
Одне з найбільших сузір'їв, його площа становить 722 квадратних градуси. Це більш ніж у 1400 разів більше за розмір повного місяця, 55 % від розміру найбільшого сузір'я Гідри і більш ніж у 10 разів більше від розміру найменшого сузір'я Південного Хреста[3].
Найяскравіша зоря, Альфераз, — це подвійна зоря, яку також вважають частиною Пегаса, тоді як Аламак — кратна зоря і популярна мішень для астрономів-аматорів[4]. Лише трохи тьмяніша за Альфераз, бета Андромеди є червоним гігантом[5], її колір видно неозброєним оком. Найочевиднішим об'єктом глибокого неба сузір'я є Галактика Андромеди (M31, також відома як Велика Галактика Андромеди), найближча спіральна галактика до Чумацького Шляху і один з найяскравіших об'єктів Мессьє. Кілька слабших галактик, в тому числі супутники M31 M110 і M32, а також більш віддалена NGC 891, знаходяться всередині Андромеди. Туманність NGC 7662, планетарна туманність, видима в телескоп як блакитний круглий об'єкт[6].
Андромеда — це місце розташування радіанта Андромедид, слабкого метеорного потоку, який відбувається в листопаді[7].
Морфологічні особливості
Астеризм сузір'я Андромеди складається з 16 зір, видимих неозброєним оком[8]. Астеризм цього сузір'я має форму літери «А», у верхівці якої розташована зоря Альфераз. Також на деяких старих картах зоряного неба позначається у жінки, що розкинула руки до неба або руки якої прикуті до скелі[9]. Щоб знайти сузір'я Андромеди на нічному небі, спочатку слід знайти W-подібне сузір'я Кассіопеї в північній частині неба. Андромеда розташована біля Кассіопеї, у безпосередньому сусідстві з квадратним астеризмом, більша частина якого є частиною сузір'я Пегаса[10]. Сама ж галактика Андромеди розташована приблизно в центрі сузір'я[11].
Зорі
В списку наведені деякі зорі до приблизно п'ятої зоряної величини[12].
- α Андромеди (Альфераз, Сіррах)[13] — найяскравіша зоря цього сузір'я. Це подвійна зоря спектрального типу A0p[14] (також класифікується як змінна зоря типу α2 Гончих псів) із загальною зоряною величиною 2.1m і світністю 96 L☉[15]. Знаходиться на відстані 97 св.р. від Землі[16]. Через порівняно невелику відстань має значний власний рух[16]. В західній міфології зоря символізує голову Андромеди, однак традиційні арабські назви зорі — Альфераз та Сіррах[17], іноді перекладаються як «пуп коня»[18][19][20]. Арабські назви вказують на те, що α Андромеди утворює астеризм, відомий як «Великий квадрат Пегаса» з трьома зорями у Пегасі: α, β і γ Пегаса. Таким чином, раніше вважалося, що зоря належить як до Андромеди, так і до Пегаса, і її позначали як «δ Пегаса (δ Peg)», хоча офіційно ця назва більше не використовується[14][18][15].
- β Андромеди (Мірак) — зоря спектрального типу M0, червоний гігант[14][21]. Належить до астеризму, відомого як «Пояс». Вона розташована на відстані 198 св. р. від нас[21], має зоряну величину 2.06m[22] і світність 115 L☉. Також навколо неї виявлено планету[15]. Назва зорі походить від арабської фрази al-Maraqq, що означає «стегна» або «набедрена пов'язка»[20].
- γ Андромеди (Аламак) — подвійна зоря, що складається із помаранчевого гіганта та блакитної зорі розділених відстанню 9.7 кутових секунд. Їхні зоряні величини становлять відповідно 2.3m та 5m , а загальна зоряна величина системи — 2.14m[23][18][19]. Блакитна зоря сама по собі є подвійною системою із періодом у 61 рік, вторинна зоря якої має зоряну величиною 6.3m[23]. Система знаходиться на відстані 358 св.р.[24].
- δ Андромеди — помаранчевий гігант спектрального класу K3[14], що має зоряну величину 3.3m[22]. Знаходиться на відстані 105 св.р. від Землі[25].
- ι , κ, λ, ο та ψ Андромеди утворюють астеризм, відомий як «Слава Фредеріка». Назва, що походить від колишнього сузір'я (Frederici Honores)[26]. ι Андромеди — біло-блакитна зоря головної послідовності типу B8, розташована на відстані 502 св.р. від Землі[27]; κ Андромеди — біла зоря головної послідовності типу B9 IVn на відстані 168 св. р. від Землі[28]; λ Андромеди — субгігант жовтого відтінку типу G8 та одночасно змінна зоря типу RS Гончих Псів на відстані 86 св. р.[29]; ο Андромеди — гігант синьо-білого відтінку типу B6 на відстані 679 св. р.[27]; і ψ Андромеди — біло-блакитна зоря головної послідовності типу B7 на відстані 988 св. р.[30].
- μ Андромеди — біла зоря головної послідовності типу A5 із зоряною величиною 3.9m[22]. Знаходиться на відстані 130 св. р.[31] від Землі.
- υ Андромеди (Тітавін[32]) — це подвійна система з зоряною величиною 4.1m[22], яка складається з червоного карлика типу F та червоного карлика типу M. Основна зоря має планетну систему з чотирма підтвердженими планетами[33], із масами 0,96, 14,57, 10,19 і 1,06 мас Юпітера[34]. На момент відкриття першої з них — υ Андромеди b — у 1996 році це була одна з перших зір головної послідовності, біля якої було відкрито планету[35]. У 1999 році було відкрито ще дві планети: υ Андромеди c і υ Андромеди d[36][37]. υ Андромеди стала першою зорею головної послідовності, навколо якої відкрито багатопланетну систему[38][39]. Вона знаходиться на відстані 44 св. р. від Землі[40].
- ξ Андромеди (Адхіл) — подвійна зоря на відстані 217 св. р. Основний компонент системи — гігант помаранчевого відтінку типу K0[41].
- π Андромеди — подвійна зоря біло-блакитного відтінку із величиною 4.3m[22], яка знаходиться на відстані 598 св. р. від нас. Основною є зоря головної послідовності типу B5[42]. ЇЇ зоря-компаньйон має величину 8.9m[22].
- 51 Андромеди (Нембус[32]) — помаранчевий гігант спектрального типу К3 на відстані 177 св. р. від Землі[43].
- 56 І — візуально подвійна зоря. Один з компонентів — жовтий гігант типу K0 з видимою зоряною величиною 5.7m[22] на відстані 316 св. р.[44]. Другий — помаранчевий гігант типу K0 із зоряною величиною 5.9m, який знаходиться на відстані 990 св. р. від Землі[22].
- R Андромеди — змінна типу Міри з періодом 409 днів. Її максимальна зоряна величина становить 5.8m, а мінімальна — 14.8m[14], і вона знаходиться на відстані 1250 св. р.[45]. В Андромеді є ще 6 інших змінних типу Міри[46].
- Z Андромеди є прототипом відповідного класу змінних зір. Її величина коливається від 12.4m у мінімумі до 8m у максимумі[15]. Вона знаходиться на відстані 2720 св. р.[47].
- Ross 248 є дев'ятою найближчою до Землі зорею — відстань до неї становить 10.3 св. р.[48]. Це червона зоря головної послідовності, що є змінною типу BY Draconis[49].
- 14 Андромеди (Верітате[32]) — гігант жовтого відтінку типу G8, який знаходиться на відстані 251 св. р.[50]. Він має масу 2.2 M☉ і радіус 11 R☉, а також планету, 14 Андромеди b, відкриту в 2008 році. Вона обертається на відстані 0,83 а.о. одиниць від своєї зорі із періодом 186 днів і має масу 4,3 мас Юпітера[51].
- ζ Андромеди — помаранчевий гігант, зоря типу RS Гончих Псів, амплітуда — 0,22 зоряної величини, період — 17,7695 діб[52].
Туманності (інтегральна зоряна величина m<12)
- vdB 158 — маленька, ледь помітна туманність, що підсвічена блакитною гарячою зорею HD 222142 (спектральний клас B8V).[53]
- vdB 156 — ледь помітна відбивна туманність поряд із o And.[54]
- NGC 7662 (англ. Blue snowball — «Блакитний сніжок») — доволі яскрава планетарна туманність[55].
Зоряні скупчення
Яскраві розсіяні скупчення:
- NGC 752 — скупчення, розташоване за 1300 світлових років від Землі. Вік — близько 1,34 мільярда років. Понад 60 його зір мають зоряну величину не більше від дев'ятої, тому видимі в будь-який аматорський телескоп[56][57][58].
- NGC 7686 — яскраве скупчення, що складається приблизно з 80 зір. Має інтегральну зоряну величину 5,6m, але неозброєним оком його не видно, бо воно розсіяне. А втім, його можна легко побачити навіть у звичайний бінокль[57][59][60].
- NGC 206, також відоме як Great Star Cloud in Andromeda Galaxy — яскраве зоряне скупчення, яке містить понад 300 зір спектральних класів О та В[61]. Відрізняється своєю специфічною структурою: скупчення складається з двох частин, одна з яких має вік 10 мільйонів років, друга — 40—50 мільйонів. Частини розділені між собою хмарами міжзоряного газу[62][63].
Тьмяніші розсіяні зоряні скупчення: NGC 725[64] та NGC 272[65].
NGC 956 — об'єкт, який Джон Гершель класифікував як розсіяне зоряне скупчення[66]. Однак дослідження 2008 року виявило, що насправді це зорі, які розташовані на небосхилі поряд, але не пов'язані гравітаційно, оскільки перебувають на різній відстані від Землі[67].
Кулястих зоряних скупчень, яскравіших від 12 зоряної величини, в сузір'ї немає[68].
Галактики
Галактики (m<12)
- Галактика Андромеди (М31, NGC 224) — спіральна галактика, один з найбільших видимих об'єктів на небі. Має видимі розміри, втричі більші від Місяця, і може спостерігатися неозброєним оком. Суттєво більша за Чумацький Шлях, що робить її найбільшою галактикою в Місцевій групі. Галактика Андромеди має щонайменше два великі супутники[69]— карликові галактики M32 і M110. Її власний рух спрямований у бік нашої Галактики, через що приблизно через 5 мільярдів років, імовірно, відбудеться їх зіткнення.[70] Також відомо про принаймні 21 карликову галактику-супутник Андромеди[71]. Оскільки галактика Андромеди є найбільшою галактикою Місцевої групи, кількість її супутників може бути значно більшою, ніж в Чумацького шляху[71].
- NGC 891 (англ. The Silver Silver Galaxy — «срібна-срібна галактика», C 23, PGC 9031, UGC 1831) — досить яскрава спіральна галактика, видима навіть в аматорський телескоп. Розташована неподалік α And[72].
- M32 — досить рідкісна компактна еліптична галактика, супутник галактики Андромеди. Має ефективний радіус усього 330 світлових років, складається переважно з жовтих, помаранчевих та червоних зір, нове зореутворення практично відсутнє[73].
- M110 (NGC 205) — карликова еліптична галактика, супутник галактики Андромеди. Фактично її відкрив Шарль Мессьє в 1773 році, хоча й не включив до свого знаменитого каталогу. Формально її відкрила Кароліна Гершель, сестра Вільяма Гершеля, 1783 року. 1967 року цю галактику включено в каталог Мессьє під номером 110. Таким чином вона стала останнім об'єктом каталогу. Як і M32, її можна спостерігати в аматорський телескоп. Усі три галактики (Андромеди, М32, М100) перебувають приблизно за 2,5 мільйони світлових років від Землі[74].
- NGC 7640 — спіральна галактика з перемичкою за 38,8 мільйонів світлових років від Землі. Можна побачити в телескоп середнього розміру[75].
- Карликова галактика Касіопеї, вона ж Andromeda VII[76] — тьмяна сфероїдальна галактика на межі сузір'їв Андромеди та Кассіопеї, розташована на відстані 2,45 мільйонів світлових років, супутник галактики Андромеди[77]. Складається майже винятково з червоних, помаранчевих і жовтих зір. Переважна більшість зір галактики (понад 90 %) має вік понад 5 мільярдів років, деяким із них — близько 10 мільярдів. Активне зореутворення припинилося близько 6,5 мільярдів років тому.[78]
Галактики з активними ядрами
NGC 404 (англ. Mirach's Ghost — «привид Мірака») — маленька тьмяна лінзоподібна галактика типу LINER на відстані 10 мільйонів світлових років. Відрізняється значною віддаленістю від інших галактик. Імовірно, має галактику-супутник під назвою Donatiello I (також відома під назвою Mirach's Goblin), однак через значу похибку визначення відстані ця інформація залишається на рівні гіпотези[79].
Окрім указаних вище, сузір'я містить 149 галактик різних типів, описаних у списку галактик сузір'я Андромеди.
Метеорні потоки
Андромедиди — метеорний потік, радіант якого лежить у сузір'ї Андромеди, поблизу зорі Аламак. Його пов'язують із материнською кометою Біли. Сама комета розпалася на дві частини 1846 року, й доля її уламків невідома (їх не спостерігали з 1852 року). Потік почали спостерігати майже на три десятиліття пізніше — 1872 року. Потужні метеорні зливи спостерігали 1882 та 1885 року. Підвищення інтенсивності відбувається протягом 9 — 28 листопада. Однак без надходження додаткових фрагментів комети з часом, протягом століть, цей потік вичерпується. Уже зараз його інтенсивність значно менша за початкову: він став майже непомітним[80].
Історія і міфологія
Давньогрецька міфологія
Одне зі стародавніх сузір'їв. Включене в каталог зоряного неба Клавдія Птолемея «Альмагест». Уранографія Андромеди має найміцніше коріння в грецькій традиції, хоча жіноча фігура в місці розташування Андромеди з'явилася раніше у вавилонській астрономії. Зорі, що складають Риби і середню частину сучасної Андромеди, утворювали сузір'я, яке уособлювало богиню родючості, яку іноді називали Анунітум або Володарка Небес[81].
Андромеда відома як "Прикута леді" або "Прикута жінка" англійською мовою. Латиною її називали Mulier Catenata ("прикута жінка")[82]. Її також називали Персея ("дружина Персея") або Цефея ("дочка Цефея") - всі ці імена посилаються на роль Андромеди в греко-римському міфі про Персея, в якому Кассіопея, цариця Ефіопії, вихвалялася, що її дочка вродливіша за нереїд, морських німф, обдарованих неймовірною красою. Ображені її зауваженням, німфи попросили Посейдона покарати Кассіопею за зухвалість, що той і зробив, наказавши морському чудовиську Киту напасти на Ефіопію[83][84]. Батько Андромеди, Цефей, у паніці почув від оракула Аммона, що єдиний спосіб врятувати своє царство — це принести дочку в жертву Цету. Вона була прикута до скелі на березі моря, але була врятована героєм Персеєм, який, за однією версією, використав голову Медузи, щоб перетворити чудовисько на камінь; за іншою версією, викладеною римським поетом Овідієм у його "Метаморфозах", Персей убив чудовисько своїм діамантовим мечем[85][86]. Персей і Андромеда одружилися; міф розповідає, що у подружжя народилося дев'ятеро дітей — сім синів і дві доньки — і вони заснували місто Мікени та династію Персідей. Після смерті Андромеди Афіна помістила її на небо як сузір'я, щоб вшанувати її пам'ять. Три сусідні сузір'я (Персей, Кассіопея і Цефей) представляють персонажів міфу про Персея, тоді як Кит відступає за межі Риб[86].
Андромеда - одне з 48 сузір'їв, сформульованих Птолемеєм у його "Альмагесті" 2-го століття, в якому воно визначалося як особливий візерунок зір. Зазвичай її зображують з α Андромеди як головою, ο і λ Андромеди як ланцюгами, а δ, π, μ, β і γ - тілом і ногами. Однак не існує універсального зображення Андромеди та зір, що зображують її тіло, голову та ланцюги[87]. Арабські астрономи знали сузір'я Птолемея, але вони включали друге сузір'я, що зображало рибу, яка перекриває тіло Андромеди; ніс цієї риби був позначений туманною плямою, яку ми тепер знаємо як галактику Андромеди, М31[88]. Кілька зір з Андромеди та більшість зір Ящірки були об'єднані в 1787 році німецьким астрономом Йоганном Боде в сузір'я Honores Friderici (також відоме як Friedrichs Ehre). Вона була створена на честь короля Пруссії Фрідріха II, але швидко вийшла з ужитку. З часів Птолемея Андромеда залишається сузір'ям і офіційно визнана Міжнародним астрономічним союзом (МАС). Як і всі сузір'я, що виникли за зразком, відомим Птолемею, воно належить до ширшої зони, а отже, до багатьох навколишніх зір[89]. У 1922 році МАС визначив свою рекомендовану абревіатуру з трьох літер - "And"[90]. Офіційні межі Андромеди були визначені в 1930 році бельгійським астрономом Еженом Дельпортом як багатокутник з 36 сегментів. Її пряме піднесення знаходиться між 22 год 57,5 м і 2 год 39,3 м, а схилення — між 53,19° і 21,68° в екваторіальній системі координат[91].
У східній міфології
У традиційній китайській астрономії дев'ять зір Андромеди (включаючи Бета Андромеди, Му Андромеди та Ну Андромеди) разом із сімома зорями Риб утворили еліптичне сузір'я під назвою «Ноги» (奎宿)[92]. Це сузір'я або представляло ногу людини, що йде, або дикого кабана. Гамма Андромеди та її сусіди називалися "Тен Та Цеанг Кеун" (天大将军, небесний полководець), символізуючи честь в астрології та великого полководця в міфології[93]. Альфа Андромеди та Гамма Пегаса разом створили «Стіну» (壁宿), що представляє східну стіну імператорського палацу та/або особистої бібліотеки імператора. Для китайців північна частина Андромеди утворювала стайню для зміни коней (tianjiu, 天厩, стайня на небі), а крайня західна частина, разом із більшою частиною Ящірки, стала Тенгше, літаючою змією[92].
Арабське сузір'я під назвою «аль-Хут» (риба) складалося з кількох зір Андромеди, M31, і кількох зір у Рибах. ν And, μ And, β And, η And, ζ And, ε And, δ And, π And, та 32 And усі були включені з Андромеди; ν Psc, φ Psc, χ Psc і ψ Psc були включені з Риб[94][95].
Згідно з індуїстською астрономією, Андромеда відома як сузір'я Дев'яні, а Кассіопея — сузір'я Шармішта. Дев'яні та Шармішта — дружини короля Яяті (сузір'я Персея), який є першим патріархом кланів Куру та Яду, які часто згадуються в епосі Махабхарата[96].
Андромеда також пов'язана з месопотамською історією створення Тіамат, богині Хаосу. Вона народила багато демонів для свого чоловіка Апсу, але зрештою вирішила знищити їх у війні, яка закінчилася, коли Мардук убив її. Він використав її тіло, щоб створити сузір'я як позначки часу для людей[93].
Джерела
- ↑ IAU Catalog of Star Names. Процитовано 28 July 2016.
- ↑ Perseus | Story & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). 4 січня 2024. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Andromeda Constellation: Stars, Myth, Facts, Location... – Constellation Guide. www.constellation-guide.com. Процитовано 8 квітня 2024.
- ↑ Robert Burnham (1 January 1978). Andromeda-Cetus. Courier Corporation. ISBN 978-0-486-23567-7.
- ↑ Eggleton, P. P.; Tokovinin, A. A. (September 2008), A catalogue of multiplicity among bright stellar systems, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 389 (2): 869—879, arXiv:0806.2878, Bibcode:2008MNRAS.389..869E, doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13596.x, S2CID 14878976.
- ↑ Burnham, Robert (2013). Burnham's Celestial Handbook, An Observer's Guide to the Universe Beyond the Solar System. Т. 1. Dover Publications. с. 157. ISBN 9780486319025.
- ↑ Plotner, Tammy (12 лютого 2016). The Andromeda Constellation. Universe Today (амер.). Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ published, Tereza Pultarova (19 квітня 2022). The Andromeda constellation: Facts, myth and location. Space.com (англ.). Процитовано 27 березня 2024.
- ↑ Urania’s Mirror c.1825. www.ianridpath.com. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Andromeda Constellation Guide for Astronomers - The Chained Princess. Love the Night Sky (амер.). Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ A Guide to Finding Andromeda Galaxy and Its Telescope Viewing. telescopicwatch.com (амер.). 19 січня 2019. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Ford, Dominic. The Constellation Andromeda. In-The-Sky.org (англ.). Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Андромеда // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 21. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б в г д Internet Archive, Patrick; Tirion, Wil (1997). Cambridge guide to stars and planets. Cambridge, U.K. ; New York : Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-58582-8.
- ↑ а б в г Moore, Patrick (2000). The data book of astronomy. Bristol: Institute of Physics Publ. ISBN 978-0-7503-0620-1.
- ↑ а б alpha andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ Davis, George R., Jr. (1 січня 1944). The pronunciations, derivations, and meanings of a selected list of star names. Popular Astronomy. Т. 52. с. 8. ISSN 0197-7482. Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ а б в Star Tales – Andromeda. www.ianridpath.com. Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ а б Ridpath, Ian (2009). The monthly sky guide (вид. 8th ed). Oxford: Cambridge university press. ISBN 978-0-521-13369-2.
- ↑ а б ICOP: Arabic Star Names. web.archive.org. 2 лютого 2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 10 лютого 2024.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ а б beta andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ а б в г д е ж и Ridpath, Ian; Tirion, Wil (10 грудня 2012). The Monthly Sky Guide. Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-68315-0.
- ↑ а б Chapman, Frank M.; Seton, Ernest Thompson (1898). Bird-life guide to the study of our common birds / by Frank M. Chapman ; illustrated by Ernest Seton Thompson. New York :: D. Appleton,. ISBN 0-665-32574-6.
- ↑ gam01 andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ delta andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ Giglioli, M.F.N. (2012-12). Oligarchy. By Jeffrey A.Winters. Cambridge: Cambridge University Press, 2011. Constellations. Т. 19, № 4. с. 624—626. doi:10.1111/cons.12014. ISSN 1351-0487. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ а б iota andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ kappa andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ lambda andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ psi andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ mu andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ а б в International Astronomical Union | IAU. www.iau.org. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Ligi, R.; Mourard, D.; Lagrange, A. M.; Perraut, K.; Boyajian, T.; Bério, Ph.; Nardetto, N.; Tallon-Bosc, I.; McAlister, H. (2012-09). A new interferometric study of four exoplanet host stars: θ Cygni, 14 Andromedae, υ Andromedae and 42 Draconis. Astronomy & Astrophysics. Т. 545. с. A5. doi:10.1051/0004-6361/201219467. ISSN 0004-6361. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Notes for star Ups And. web.archive.org. 2 січня 2007. Архів оригіналу за 2 січня 2007. Процитовано 11 лютого 2024.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ NASA. NASA Exoplanets, υ And b (англійською) .
- ↑ Upsilon Andromedae c. Exoplanet Exploration: Planets Beyond our Solar System (англ.). Процитовано 12 квітня 2024.
- ↑ Upsilon Andromedae d. Exoplanet Exploration: Planets Beyond our Solar System (англ.). Процитовано 12 квітня 2024.
- ↑ Butler, R. Paul; Marcy, Geoffrey W.; Williams, Eric; Hauser, Heather; Shirts, Phil (10 січня 1997). Three New “51 Pegasi–Type” Planets. The Astrophysical Journal. Т. 474, № 2. с. L115—L118. doi:10.1086/310444. Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ Butler, R. Paul; Marcy, Geoffrey W.; Fischer, Debra A.; Brown, Timothy M.; Contos, Adam R.; Korzennik, Sylvain G.; Nisenson, Peter; Noyes, Robert W. (1999-12). Evidence for Multiple Companions to υ Andromedae. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 526, № 2. с. 916—927. doi:10.1086/308035. ISSN 0004-637X. Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ upsilon andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ xi andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ pi andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ 51 andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ 56 andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ R andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Moore, Patrick (2000). The Data Book of Astronomy. IOP Publishing Ltd. ISBN 0-7503-0620-3.
- ↑ Z andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ THE 100 NEAREST STAR SYSTEMS. web.archive.org. 13 травня 2012. Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 11 лютого 2024.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Ross 248. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ 14 Andromedae. simbad.u-strasbg.fr. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Martin, Pierre-Yves (2023). Planet 14 And b. exoplanet.eu (англ.). Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ ζ And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ HD 222142 -- Star. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ * omi And -- Be Star. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ NGC 7662. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ NGC 752. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ а б Dunlop, Storm (2005). Atlas of the night sky (англійською) . Collins. ISBN 978-0-00-717223-8.
- ↑ NGC 752. www.messier.seds.org. Процитовано 28 січня 2023.
- ↑ NGC 7686. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ Inglis, Mike (2013). Observer's guide to star clusters. New York, NY: Springer. ISBN 978-1-4614-7567-5. OCLC 854759218.
- ↑ Hodge, Paul W. (1992). The Andromeda Galaxy. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers. ISBN 0-7923-1654-1. OCLC 25630860.
- ↑ NGC 206. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ Chernin, Arthur D.; Efremov, Yury N.; Voinovich, Peter A. (1995-07). Superassociations: violent star formation induced by shock–shock collisions. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 275, № 2. с. 313—326. doi:10.1093/mnras/275.2.313. ISSN 0035-8711. Процитовано 28 січня 2023.
- ↑ NGC 725. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ NGC 272. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ NGC 956. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ G., MacIejewski; Niedzielski, A. (2008). Photometric study of 9 doubtful open clusters (англійською) . Astronomische Nachrichten 329 (6). с. 602. doi:10.1002/asna.200811000.
- ↑ Andromeda Globular Clusters. Star-Gazing (брит.). 25 лютого 2017. Процитовано 8 квітня 2024.
- ↑ Angus, Garry W.; Coppin, Paul; Gentile, Gianfranco; Diaferio, Antonaldo (November 2016). The potential role of NGC 205 in generating Andromeda's vast thin corotating plane of satellite galaxies (англійською) . Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. с. 3221—3242. doi:10.1093/mnras/stw1822.
The Andromeda galaxy is observed to have a system of two large dwarf ellipticals and ∼13 smaller satellite galaxies
- ↑ NGC 224. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ а б Higgs, C R; McConnachie, A W (22 липня 2021). Solo dwarfs IV: comparing and contrasting satellite and isolated dwarf galaxies in the Local Group. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 506, № 2. с. 2766—2779. doi:10.1093/mnras/stab1754. ISSN 0035-8711. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ NGC 891. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ M 32. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ M 110. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ NGC 7640. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ Andromeda VII. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою2022ApJ...938..101S
не вказано текст - ↑ Navabi, Mahdieh; Saremi, Elham; Javadi, Atefeh; Noori, Majedeh; van Loon, Jacco Th.; Khosroshahi, Habib G.; McDonald, Iain; Alizadeh, Mina; Danesh, Arash (1 квітня 2021). The Isaac Newton Telescope Monitoring Survey of Local Group Dwarf Galaxies. IV. The Star Formation History of Andromeda VII Derived from Long-period Variable Stars. The Astrophysical Journal. Т. 910, № 2. с. 127. doi:10.3847/1538-4357/abdec1. ISSN 0004-637X. Процитовано 28 січня 2023.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ NGC 404. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ Бабаджанов, П.Б. (1987). Метеори та їх спостереження. Наука. с. 167.
- ↑ Rogers, J. H. (1 квітня 1998). Origins of the ancient constellations: II. The Mediterranean traditions. Journal of the British Astronomical Association. Т. 108. с. 79—89. ISSN 0007-0297. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Star-names and their meanings | WorldCat.org. search.worldcat.org (англ.). Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Internet Archive, Patrick; Tirion, Wil (1997). Cambridge guide to stars and planets. Cambridge, U.K. ; New York : Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-58582-8.
- ↑ Allen, Richard Hinckley (1899). Star-names And Their Meanings.
- ↑ Star Tales – Andromeda. www.ianridpath.com. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ а б Thompson, Robert Bruce; Thompson, Barbara Fritchman (2007). llustrated Guide to Astronomical Wonders. O'Reilly Media. с. 66—73.
- ↑ Staal, Julius D.W. (1988). The New Patterns in the Sky: Myths and Legends of the Stars (2nd ed.). The McDonald and Woodward Publishing Company.
- ↑ Andromeda Galaxy al-Sufi. www.ianridpath.com. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Internet Archive (1995). The Cambridge guide to the constellations. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-44921-2.
- ↑ Russell, Henry Norris (1922-10). The New International Symbols for the Constellations. Popular Astronomy (англ.). Т. 30. с. 469. ISSN 0197-7482. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ International Astronomical Union | IAU. www.iau.org. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ а б Star Tales – Andromeda. www.ianridpath.com. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ а б Olcott, William Tyler (2004). Star Lore: Myths, Legends, and Facts (англійською) . Courier Dover Publications. ISBN 978-0-486-43581-7.
- ↑ Arab Star Calendars | Two Deserts, One Sky » The Great Fish (al-hut) (амер.). Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Davis, George R., Jr. (1944). The pronunciations, derivations, and meanings of a selected list of star names (англійською) . Т. 52. Popular Astronomy. с. 8. Bibcode:1944PA.....52....8D.
- ↑ Star Lore in ancient India. judy-volker.com. Процитовано 8 квітня 2024.
Посилання
- WIKISKY.ORG:Андромеда [Архівовано 6 листопада 2012 у WebCite]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 с.
- Астрономічний сайт ІФМІ [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андромеда (сузір'я) |
88 сучасних сузір'їв |
Андромеда • Близнята • Велика Ведмедиця • Великий Пес • Візничий • Вітрила • Вовк • Водолій • Волопас • Волосся Вероніки • Ворон • Геркулес • Гідра • Годинник • Голуб • Гончі Пси • Дельфін • Діва • Дракон • Ерідан • Єдиноріг • Жертовник • Живописець • Жираф • Журавель • Заєць • Змієносець • Змія • Золота Риба • Індіанець • Кассіопея • Кит • Кіль • Козоріг • Компас • Корма • Косинець • Лебідь • Лев • Летюча Риба • Лисичка • Ліра • Мала Ведмедиця • Малий Кінь • Малий Лев • Малий Пес • Мікроскоп • Муха • Насос • Овен • Октант • Орел • Оріон • Павич • Пегас • Персей • Південна Гідра • Південна Корона • Південна Риба • Південний Трикутник • Південний Хрест • Північна Корона • Піч • Райський Птах • Рак • Риби • Рись • Різець • Секстант • Сітка • Скорпіон • Скульптор • Столова Гора • Стріла • Стрілець • Телескоп • Телець • Терези • Трикутник • Тукан • Фенікс • Хамелеон • Центавр • Цефей • Циркуль • Чаша • Щит • Ящірка |