Суниці лісові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Суниці лісові
Суниці лісові
Суниці лісові
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Рід: Суниця (Fragaria)
Вид: Суниці лісові (Fragaria vesca)

Суниці лісові (Fragaria vesca) — багаторічна трав'яниста рослина родини розових (Rosaceae).

Кореневище коротке з тонкими корінцями, та довгими повзучими пагонами-вусами. Стебло прямостояче або висхідне, до 30 см заввишки. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих черешках; прості — листочки сидячі, овально-ромбічні, зверху темно- зелені, знизу ясно-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими волосками, по краю — з зубцями. Квітки білі (до 20 мм у діаметрі), правильні, двостатеві, на довгих тонких квітконіжках, у щиткоподібному суцвітті; мають по 5 білих пелюсток. Тичинок і маточок багато, вони розміщені на випуклому квітколожі. Цвіте у травні — червні. Плід — багатогорішок (суничина).

Суниця лісова росте в хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, серед чагарників, на узбіччях доріг і на узліссях. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у червні — липні. Поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах. Промислова заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, на півночі Хмельницької і Сумської, у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях. Запаси сировини значні, часто утворює суцільні зарості.

Листя суниці містить алкалоїди, флавоноїди, дубильні речовини, вітаміни. Свіжі плоди містять вітаміни (А, С, В, Р), флавоноїди (галактозид, ціанідин), органічні кислоти (яблучну, саліцилову), дубильні речовини, пектини, цукри, ароматичні сполуки, солі заліза, кобальту, марганцю, селену, кальцію і фосфору.

Популярність плодів суниці як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми смаковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії.

Практичне використання[ред.ред. код]

Харчова, вітамінозна, лікарська, танідоносна, косметична рослина. Плоди вживають у їжу свіжими, сушеними, використовують їх також для приготування варення, джемів, начинки для цукерок, тіста-пюре для інших кондитерських виробів, соків, екстрактів тощо. Плоди суниць є прекрасною сировиною для фруктово-ягідного виноробства, для виготовлення різних типів високоякісних вин. Вина з лісових суниць мають тонкий аромат і приємний смак.

Свіжі плоди мають неповторний аромат, прекрасно діють на організм людини, причому в продуктах переробки суниці зберігають аромат, властивий свіжим плодам.

Плоди суниці

Плоди суниці містять цукри (до 10%), лимонну, яблучну й саліцилові кислоти (1,6%), дубильні й фарбувальні речовини, пектин. Крім того, вони відзначаються високим вмістом заліза, мікроелементів, біологічно активних речовин, ефірних олій.

Плоди і листки суниці багаті на вітаміни, у плодах містяться вітамін С (до 60 мг%), каротин (0,08 мг%), вітамін В1 (0,03 мг%), вітамін 132 (0,1 мг%), вітамін К (0,1 мг %), РР. Листки суниць теж можуть використовуватись як джерело вітаміну С (400 мг%), їх вживають як сурогат чаю.

У науковій медицині застосовують плоди і листки суниці — Fructus et Folium Fragariae як слабкий сечогінний засіб, при подагрі, ниркових каменях, жовчнокам'яній хворобі, при маткових кровотечах, недокрів'ї.

У народній медицині лікування суницею дуже популярне. Їх використовують як потогінний і сечогінний засіб, при хворобах печінки, нирок, недокрів'ї та білокрів'ї, туберкульозі легень, безсонні; листки також при гіпертонії, для поліпшення роботи серця і обміну речовин. Корені суниці застосовують від ревматизму і як слабкий сечогінний засіб. Свіжі плоди прикладають до місць, уражених екземою. У гомеопатії застосовують плоди суниць. Соком ягід натирають вулики, щоб запобігти захворюванню бджіл. У кореневищах суниці містяться таніди (9,4%).

У косметичній практиці застосовують живильні маски з плодів суниці, сік — для виведення ластовиння і лишаїв.



Показаннями до призначення лісових суниць в сучасній медицині є гіпертонічна хвороба, атеросклероз, подагра, жовчно- і нирковокам'яна хвороби, запалення слизової оболонки травного каналу, геморой, глистяна інвазія (аскариди, волосоголовець, гострики, солітер), нічне нетримання сечі, хвороби печінки, шкіри (лишай, гнійні кровоточиві й мокнучі рани та застарілі виразки, вугрі, екзема), рахіт, маткові кровотечі, хлороз, ожиріння, загальний занепад сил, неврастенія, бронхіт, бронхіальна астма, гіпо- і авітаміноз С[1]. Призначається при порушеннях мінерального, ліпідного та цукрового обмінів. При подагрі (не зумовленій генетично) позитивний ефект зберігається при вживання настоїв, відварів, витяжок. Кровоочисна дія суниці (зумовлена наявністю комплексу біологічно-активних сполук, які виводять з організму значну кількість токсинів) дає можливість застосування її як сорбенту. Спостерігається позитивна динаміка на процент травлення, стан гепатобіліарної системи, загальний стан організму. Листя, траву, свіжі плоди рекомендоване при різних формах анемії[2].

Квіти суниці

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають стиглі плоди суниці вранці, в суху погоду або в кінці дня до з'явлення роси. Суничини збирають обережно і зразу ж вживають в їжу або відправляють для переробки. Свіжі плоди в звичайних умовах довго не зберігаються. Зібрані ягоди пакують у невеликі (по 2-3,5 кг), кошики або решета. Сушать їх у печах або сушарках при температурі 60-65°, розкладаючи тонким шаром на решетах. Висушені плоди пакують у мішки вагою по 50 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Плоди можуть пошкоджуватися комірними хрущиками.

Листки збирають під час цвітіння, обриваючи їх без черешків. Сушать на горищах або під наметами, розстилаючи тонким шаром і періодично перемішуючи. Сухі листки пакують у тюки по 50 кг і зберігають у сухих прохолодних приміщеннях.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Суниці лісові». http://fitoterapiya.org.ua. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-06-26. 
  2. «Лікування анемії». Ваше здоров’я та довголіття. Процитовано accessdate=26 червня 2012. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми