Горіх волоський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горіх волоський або грецький
Juglans-regia.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Горіхові (Juglandaceae)
Рід: Горіх (Juglans)
Вид: Горіх волоський
Біноміальна назва
Juglans regia
L.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 51240
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Juglans regia

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Горіх волоський (Juglans regia L.), інша назва горіх грецький[1] — високе могутнє дерево родини горіхових (Juglandaceae) (до 30-35 м заввишки) з кулеподібною, розлогою кроною.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Стовбур товстий і гіллястий, вкритий ясно-сірою корою з поздовжніми тріщинами. Молоді пагони блискучі оливково-сірі з круглими, опушеними бруньками.

Листки великі, чергові (20-40 см завдовжки), непарноперисті з 7-11 листочками, з яких верхній найбільший. Листочки цілокраї, яйцеподібні, при розпусканні рожеві, влітку темно-зелені, блискучі, зісподу матові, при розтиранні з приємним характерним запахом.

Квітки одностатеві, рослина однодомна. Тичинкові квітки з 5-6-лопатевою простою оцвітиною і 8-40 тичинками, зібраними у пониклі, рожево-зелені сережки, що розвиваються на торішніх пагонах. Маточкові квітки поодинокі або зібрані по дві-три верхівкові, з простою 5 — 6-роздільною оцвітиною. Маточка одна, з нижньою зав'яззю, коротким стовпчиком з дволопатевою торочкуватою приймочкою.

Плід — несправжня кістянка, дуже різноманітної форми (від округлої до яйцеподібної; до 5 см завдовжки, до 3 см завширшки), зверху покрита зеленою оболонкою. Зовнішня оболонка плода зелена, м'ясиста, внутрішня — дерев'яниста, зморшкувата, ребриста. Кістянка, облущена від зовнішньої оболонки, складається із зовнішньої дерев’янистої оболонки і ядра. Поверхня дерев'янистої оболонки має випуклий шов, який ділить плід на дві половинки. Всередині плоду є одна або дві (інколи і більше) перегородки.

Горіх волоський — швидкоросла, світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у вересні.

В Україні поширений у садово-паркових культурах, у лісових насадженнях як плодова супутня порода, в лісосмугах і придорожніх посадках. Заготівля можлива в місцях вирощування. Назва походить від назви Волощини, звідки його вперше привезли в Україну.

Основні насадження волоських горіхів в Україні розміщені в Чернівецькій і Кримській областях.[2]

Хімічний склад[ред.ред. код]

Горіх розкривається

Ядра горіхів
До складу ядер горіха волоського входять різноманітні органічні й мінеральні сполуки: жири, білки, вуглеводи -13%[3] (глюкоза, сахароза, декстрини, крохмаль і т. д.), дубильні й ароматичні речовини, вітаміни, 2,9% клітковини, 1,6% золи.

Плоди містять 50-70[4]-78%[5] олії і 15 — 20% білка.[4]. Олія грецьких горіхів містить у собі вітаміни А, Д, Е, К, антиоксиданти та поліненасичені жирні кислоти (лінолева Омега-6 і ліноленова Омега-3), які ще називають незамінними.[3]

Недостиглі плоди містять більше 3000 мг% вітаміну С, стиглі — 35 мг%. Незрілі плоди, до затвердіння шкаралупи, за вмістом вітаміну С (2000 — 3000 мг%) у 7-10 разів перевершують найкращі сорти чорної смородини.[4]

Листки
Свіжі листки містять аскорбінову кислоту (понад 1300 мг%), каротин (33 мг%), ефірну олію (0,005-0,02%), дубильні речовини, органічні кислоти, алкалоїд югландин, вітаміни Р і В, елагову і галусову кислоти, барвник юглон (5-окси-1,4-нафтохінон[1]), що має бактерицидні й фунгіцидні властивості, флавоноїди та кавову кислоту.

Оплодень
У зеленому оплодні містяться цукор, яблучна та лимонна кислоти, дубильні та фарбувальні речовини, фосфорно- і щавлевокислий кальцій, вітамін С.

Шкаралупа
Тверді оболонки плодів містять значну кількість дубильних речовин (16-21%), зокрема галову і елагову кислоти.

Практичне використання[ред.ред. код]

Плід волоського горіха. Україна
Зрілий плід волоського горіха у шкаралупі
Ядро волоського горіха

Харчова, вітамінозна, жироолійна, деревинна, лікарська, ефіроолійна, дубильна, фарбувальна, декоративна, фітонцидна й косметична рослина.

У харчуванні[ред.ред. код]

У харчовій промисловості застосовуються ядра горіхів, які відзначаються винятковими смаковими властивостями: 1 кг волоських горіхів дає більше 8500 калорій і за калорійністю зерна грецьких горіхів у два[3] рази перевищують пшеничний хліб вищого ґатунку.

Плоди горіха волоського використовують у багатьох галузях промисловості: в кондитерській (начинки, цукерки, торти, печиво тощо), у консервному, плодово-овочевому, маслобійному виробництві. Особливо високі смакові властивості має горіхова олія, яку використовують у харчовій промисловості: з неї видобувають цінні ароматичні сполуки — трояндову, фіалкову, цитринову ефірні олії. Олію волоського горіха холодного пресування використовують для профілактики серцево-судинних захворювань, зниження рівня холестерину, а також при діабеті.[5] Горіховий жом має 48.5% білкових речовин, 9.5% жирів, 6.7% целюлози і може використовуватись в кондитерському виробництві, а також як цінний концентрований корм для годівлі тварин. З недостиглих плодів варять варення.

У медицині[ред.ред. код]

Ядра горіхів рекомендовані хворим на атеросклероз, туберкульоз легень, за наявності гіпертонії, підвищеної кислотності шлункового соку.[5]

У науковій медицині використовують листки (лат. Folia Juglandis regiae) й зелені оплодні (лат. Cortex Juglandis regiae fructibus) горіха волоського. Їх рекомендують як засіб проти ексудативного діатезу, рахіту, як засіб для загоєння ран. Також використовують стиглі плоди та тверду оболонку плодів.

У народній медицині для лікування різних хвороб використовують усі частини рослини: листки — при хворобах шкіри, як глистогінний і кровоочисний засіб; недостиглі плоди — при хворобах шлунка й кишківника; кору коренів горіха — як делікатний проносний засіб. Як в'яжучий і бактерицидний засіб для лікування ран, екзем, запальних процесів у горлі і ротовій порожнині, а також при підвищеній секреції шлункового соку, панкреатиті, ексудативному діатезі, псоріазі.

Оскільки незрілі плоди мають високий вміст вітаміну С, у народній медицині спиртові настоянки подрібнених молодих плодів використовують як лікувальний і вітамінний засіб.

При підвищеній секреції шлунка вживають насіння горіха волоського по 1-2 столові ложки 3 рази на добу за 30 хв до їди.[6] Вживати в їжу горіхи протипоказано при хворобах кишечника[1].

Тверда оболонка горіха використовується для лікування ран, інфекційних запалень шкіри. Беруть 1 столову ложку подрібнених оболонок на 1 склянку води, кип'ятять 10 хв і настоюють протягом ночі. Цим відваром роблять примочки до уражених місць і ним можна полоскати ротову порожнину і горло при запаленні (дія дубильних речовин)[6].

Лікувальне значення мають і лакуни («перегородки») горіхів. Так, 20-% настойка лакун виявилася ефективною при еутироїдній формі дифузного зобу і легкій формі тиреотоксикозу[1].

Вся рослина має інсектицидні й фітонцидні властивості. Відвар листків застосовують для боротьби з павутинною міллю плодових рослин. Листя волоського горіха володіють високими фітонцидними властивостями, відлякують мух[4].

Жіночі суцвіття
Чоловічі суцвіття

В парфумерії[ред.ред. код]

У парфумерній промисловості використовують продукти переробки горіхової олії, а саму олію — для виробництва високоякісних художніх фарб, а також у поліграфічній промисловості. Відваром листків миють голову для надання волоссю темного відтінку.

У промисловості[ред.ред. код]

Тверді оболонки плодів горіха містять значну кількість дубильних речовин (16-21%) і використовуються для дублення шкур. Бджоли збирають з горіха досить поживний пилок. Зелені оболонки плодів використовують для фарбування тканин у різні відтінки коричневого кольору. Як барвники застосовують також і гали на листках.

Оболонка грецьких горіхів використовується для виготовлення активованого вугілля, шліфувального каменя, лінолеуму, толю.[3]

Деревина горіха волоського має красиву текстуру, міцна, однорідна, тверда, добре піддається обробці, прекрасно полірується. Використовують її для виробництва меблів, музичних інструментів, фанери, прикладів рушниць, дрібних виробів. Напливи (капи) на стовбурах горіха використовують для виготовлення художніх виробів і дорогих меблів.

Ціниться горіх волоський садова і паркова культура, як пило- і газостійка та довговічна порода. Рекомендується для поодиноких, групових насаджень і алей, створення масивів, обсадження доріг. Волоський горіх широко застосовується у лісомеліоративних насадженнях. Його густа крона має гарні вітрозахисні властивості, а листя збагачує ґрунт перегноєм. Посухостійкість, довговічність, здатність до паросткового відновлення дають можливість застосовувати його як супутню плодову породу в полезахисних смугах, балках і в захисних насадженнях на зрошуваних землях. Згадані близькі види горіхів відзначаються високими декоративними властивостями, дають цінну деревину, але ядра плодів у них менші. Застосування їх вужче порівняно з горіхом волоським.

Дефіцит цієї продукції на європейському ринку в останні роки становить до 100 тис. т горіхів в оболонці.[3] Ціна неушкоджених зерн в три – чотири рази вища за ціну дроблених (ушкоджених) зерен.[3] В Україні щорічно виробляється до 27 тис. т горіхів.[3]

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають горіхи у вересні — жовтні, після обпадання їх на землю. Із зібраних горіхів знімають зелений оплодень, сушать на сонці або в сушильних камерах при температурі не вище 60 °C. Вологість просушених горіхів не повинна перевищувати 10%. З допомогою калібрувальних машин горіхи сортують, перевіряють на якість і складають у паперові або тканинні мішки вагою 30-50 кг. Строк зберігання два-три роки.

Вихід ядра від тонкостінних горіхів становить біля 50% від маси плоду, товстостінних – 30-35%.[3] За якістю грецькі горіхи поділяють три сорти (ГОСТ 16832-71), що залежить від розміру горіхів. До вищого сорту належать горіхи з діаметром 28, першого – 25, другого – 20 мм. Вихід зерна із горіхів становить(%): вищого сорту 50, першого – 45, другого – 35.[3] Вологість зерна немає бути не більше 10%.

Листки збирають навесні і на початку літа в суху погоду і після того, як зникне роса. Їх обривають і складають у кошики чи мішки, потім сушать на сонці або під наметами, розстилаючи тонким шаром (23 см) на папері чи тканині. Почорнілі листочки відкидають. Сухої сировини виходить 23-25%. Зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Оплодні збирають при заготівлі плодів, розрізуючи їх навпіл, відкидаючи пошкоджені частини. Сушать у сушарках при температурі 30-40°. Сухої сировини виходить 20%. Сировину пакують у мішки і зберігають звичайним способом. Зелені, недостиглі плоди збирають у період молочно-воскової стиглості, коли внутрішня оболонка ще легко розрізається ножем.

Розмноження[ред.ред. код]

Проросток горіха

Дерева волоського горіха можна вирощувати на всій території України, але особливо для цього сприятливі умови в південних і південно-західних областях.[4]

Волоські горіхи, розкладені сушитися

Розмножують волоський горіх насінням і щепленням. Насіння (горіхи) висівають без підсушування в жовтні або рано навесні після 2-3-місячної стратифікації на глибину 7-10 см. При посіві найкраще горіхи класти в ґрунт боком на шов. Прищеплюють сортовий горіх на 2-3-річні сіянці волоського, сірого або чорного горіхів. Найкращий спосіб щеплення «напівтрубкою». Прищеплюють в другій половині червня — в липні, коли добре відстає кора, Для щеплення згаданим способом на однорічних приростах прищепи вирізують трубку кори, довжиною 3-3,5 см, з вічком посередині і вставляють на місце вирізаної кори такого ж розміру у підщепи. На підщепі кору знімають тільки на половині кола стволика, тому діаметр держака-прищепи повинен бути значно меншим. Місце щеплення обв'язують плівкою. Пересаджують саджанці на постійне місце не пізніше 2-3-річного віку.[4]

Найкраще росте волоський горіх на супіщаних, досить зволожених та родючих ґрунтах[4].

Сорти[ред.ред. код]

В Україні районовані наступні сорти: Бомба, Гроздевий, Паперовий[4]. Плоди рослини сорту Бомба — великі, з товстою шкаралупою, а Паперові — з тонкою шкаралупою.[2]

Шкідники[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп. ред. А. М. Гродзінський.—К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—544с. ISBN 5-88500-055-7
  2. а б Українські страви (Третє видання) — Київ: Державне видавництво технічної літератури УРСР, 1960
  3. а б в г д е ж и к Поперечний А.М., Корнійчук В.Г. Цінність горіхової сировини та передумови до процесів її переробки / Обладнання та технології харчових виробництв Збірник наукових праць. - 2009, Вип. 20.
  4. а б в г д е ж и Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича.  — Киев : Урожай, 1985.  — с.664, ил. Тираж 120 000 екз.
  5. а б в Ковальчук Х.І. Вплив нетрадиційної сировини на мінеральний склад нових кексів // Обладнання та технології харчових виробництв Збірник наукових праць2012. — Вип. 28
  6. а б Товстуха Є. С. Фітотерапія.  — К.: Здоров'я, 1990 —304 с., іл., 6,55 арк. іл. Тир. 75 000 прим. ISBN 5-311-00418-5

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
  • Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Посилання[ред.ред. код]

http://www.orehi.net.ua/