Гіркокаштан звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіркокаштан звичайний
Illustration Aesculus hippocastanum0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Сапіндові (Sapindaceae)
Рід: Гіркокаштан (Aesculus)
Вид: Гіркокаштан звичайний
Біноміальна назва
Aesculus hippocastanum
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aesculus hippocastanum

Гіркокашта́н звича́йний (Кінський каштан звичайний Aesculus hippocastanum L.) — рослина родини сапіндових. У народі часто називається просто каштаном, хоча з ботанічної точки зору каштан — зовсім інша рослина.

Ботанічні характеристики[ред.ред. код]

Дерево з гарною густою кроною до 30 м заввишки. Старе гілля брунатно-сіре, молоді товсті пагони — світло-бурі, голі. Бруньки до 2,5 см завдовжки, яйцевидні, темно-бурі, клейкі, покриті шкірястою лускою. Листки супротивні, черешкові, до 25 см у поперечнику, пальчастоскладні, складаються з 5-7 сидячих листочків клиновидно-оберненояйцевидних, зморшкуватих, знизу світліших, вздовж жилок пухнастих від рудих волосків. Квітки зібрані в гроно 20-30 см заввишки, чашечки квіток дзвоникуваті, пухнасті з 5 нерівними лопатями. Віночок п'ятипелюстковий, білий з жовтуватою, далі червонястою плямою в зіві. Плід — зелена тристулкова коробочка 6 см завдовжки з неколючими шпичаками і з однією насіниною 2-3 см в поперечнику, покритою блискучою шкіркою, з сірою плямою на основі. Цвіте в травні, плоди дозрівають у вересні — жовтні.

Опис[ред.ред. код]

листки і цвіт

Кінський каштан виростає до висоти у тридцять шість метрів, має купольну крону і товсте гілля. На старих деревах зовнішні гілки часто відвислі з кучерявим закінченням. Листки протилежні, нагадують пальці рук, з п'ятьма, сімома пелюстками. Кожний пелюсток 13 — 30 см довжиною. Весь листок може сягати в поперек до 60 см. Цвіт за звичай білий з маленькими червоними цяточками. Каштан цвіте на весні. Цвіт має вертикальну форму нагадуючи волоть 10 — 30 см заввишки з 20 — 50 квіточками в кожній волоті. В кожній волоті як правило виростає від 1 до 5 плодів. Фрукт — зелена, м'яка капсула з шипами. У кожній капсулі по одному (рідко два або три) горіхо-подібниї плоди які називаються каштанами або кінськими каштанами. Кожний каштан діаметром 2 — 4 см, має блискуче коричневе покриття з білявим протином в основі.
Кінський каштан не можна відносити до сім'ї інших каштанів які в свою чергу належать до родини Букових.
За не підтвердженими даними назву кінський, каштан отримав внаслідок схожості на підкову падаючого жовтого листка каштана.

Поширення[ред.ред. код]

Походить з південно-східної Європи, а точніше — з Балкан. Колись там на гірських схилах росли справжні каштанові ліси, що подекуди збереглися і в наш час. Пізніше ці дерева почали вирощувати в парках і на вулицях міст.

Історія каштанів у Києві та Україні[ред.ред. код]

Герб Києва в УРСР

Уперше кінські каштани з'явилися в Києві порівняно нещодавно, у першій половині XIX століття. Їхня поява тут пов'язана з курйозною подією, яка була проявом запопадливості тогочасних вельмож перед імператором Російської імперії Миколою І.[1] Навесні 1842 року чекали на його приїзд до Києва. Київський генерал-губернатор Бібіков ламав голову над тим, чим би приємно здивувати царя. Було вирішено на честь гостя зробити нову вулицю і обсадити її рідкісними, навіть екзотичними в імперії на той час каштанами. До міста терміново завезли саджанці. Під наглядом офіцерів солдати посадили їх уздовж нової вулиці (нинішній бульвар Тараса Шевченка).

Але не судилося каштанам рости на бульварі. Напередодні приїзду царя солдатів підняли по тривозі і наказали за одну ніч викорчувати всі саджанці, а натомість посадити тополі. причиною такого наказу було те, що посланець, якого губернатор Бібіков відправив до царя, доповів після повернення, що коли цар слухав рапорт про церемонію майбутньої зустрічі в Києві, при згадці про каштани бридливо скривився. Пізніше виявилось, що гримаса царя не мала жодного стосунку до екзотичних дерев.

На щастя, не всі саджанці загинули. Студенти й викладачі київського університету святого Володимира обсадили каштанами головну алею університетського ботанічного саду. Тут і зараз збереглось кілька старих дерев із тих, що мали прикрашати бульвар Т. Шевченка. Чимало саджанців каштана розібрали кияни й висадили їх на інших вулицях.

Пізніше каштан поширився по всій Україні.

З часів СРСР кінський каштан було проголошено символом Києва. Квітка й листя каштана були зображені на тогочасному гербі міста. Цікаво, що на гербі квітами каштана був утворений тризуб, який спирався на лук (військову зброю часів Київської Русі).

Вирощування[ред.ред. код]

Кінські каштани вважаються доволі безпроблемними при вирощуванні. Однак, недавно була помічена Каштанова мінуюча міль яка віднедавна створює проблеми для Кінського каштана на більшій території Європи. Ця міль спричинює передчасне опадання листків які мають дуже не привабливий вигляд. Кінський каштан також використовується як їжа для гусіні Акронікти.

Використання[ред.ред. код]

цвіт червоного Кінського каштана

Збирають кору молодих гілок — навесні, квіти — в травні, шкірку насіння — восени.

Плоди Кінського каштана мають в собі велику концентрацію токсинів класу сапонінів які називаються есколінами які також є токсичними для більшості тварин і для людини. Це есколіни спричинюють руйнування червоних клітин крові. Цей токсин можна вивести з каштана шляхом вилуговування в багаторазовій зміні кипяченої води. Деякі тварини, такі як олень і вивірка, стійкі до цих токсинів і їдять горіх кінського каштана таким як є.
В окремих культурах Кінський каштан вважається деревом, яке приносить вдачу.
Екстракти каштанових горіхів виявлялись корисними при лікуванні венозної недостачі.

Фармакологічні властивості[ред.ред. код]

Застосовують при маткових і гемороїдальних кровотечах, геморагічних діатезах, при варикозному розширенні вен, тромбофлебітах (стимулює антитромбічну активність сироватки крові й посилює наповнення кров'ю жильної системи), при атеросклерозі (змінює хімізм, крові і особливо обмін холестерину), для профілактики апоплексії (в корі містяться глікозиди ескулетин і фраксин, які, подібно до дикумарину, уповільнюють зсідання крові, і речовини, рівноцінні хініну), при захворюваннях жовчного міхура, хронічних захворюваннях кишок, при суглобному ревматизмі, артритах різної етіології, малярії, нічному занімінні рук та ніг.

Лікарські форми і застосування[ред.ред. код]

Свіжий, витиснутий з квіток сік вживають при геморої, розширенні вен, тромбофлебітах, атеросклерозі, разом з вітаміном В: всередину — 25-30 крапель на 1 ложку води двічі на день; законсервований спиртом у співвідношенні 1:2 п'ють по чарці (30-40 г) тричі на день при геморої, варикозному розширенні вен. Внаслідок тривалого вживання соку з квіток гіркокаштану зникають болі і гулі розширених вен, якщо хвороба не запущена. Водний настій кори вживають при тривалих проносах і малярії.

При гемороїдальних кровотечах беруть 1 столову ложку суміші квіток гіркокаштану, квіток арніки і квіток горобини звичайної у співвідношенні 2:1:2 на 1 склянку окропу, напарюють протягом 30 хвилин і п'ють по 1 склянці двічі на день. Ще роблять малі холодні клізмочки з відвару кори гіркокаштану в 1 склянці води. М. А. Носаль рекомендує при гемороїдальних кровотечах, безпосередньо після випорожнення, робити п'ятнадцятихвилинні холодні сидячі ванни, куди додають відвар кори гілок гіркокаштану (50 г на 1 л води). При маткових кровотечах (в період клімактерію, але не в зв'язку із злоякісними пухлинами) промивають піхву двічі на день відваром з шкірки стиглих насінин гіркокаштану (15 г на 0,25 л води — кип'ятять на малому вогні 10 хвилин).

Спиртовою настойкою шкірки стиглих насінин гіркокаштану (40 г шкірок на 1 л спирту) розтирають болісні місця при ревматизмі, артритах. Екстракт кори на олії захищає шкіру від засмаги.

Архітектурна довідка[ред.ред. код]

Кінський каштан дуже широко використовується в Архітектурі. Той факт, що Кінський каштан завжди має стрункий стовбур дає йому велику перевагу як декоративній рослині. Кінські каштани утворюють просто разючі алеї, особливо в час цвітіння. Кінські каштани не потребують надто багато догляду. Це дерево доволі стійке до важко-забрудненого міського повітря. Кінський каштан росте повільно. Чистять каштани як і більшість насаджень пізньої осені або ранньою весною. Варто зазначити що коли каштани ще маленькі, потрібно обтинати практично всі гілки залишаючи максимум три горішні пагінці. Такий спосіб пришвидшує ріст каштанів. Кінський каштан любить глинясті ґрунти. Найкраще почуває себе у глинясто-пісчаних, пористих ґрунтах. Поєднання каштанів, кленів і акацій в одній місцевості здатне до великої міри привабити значну кількість дикого життя.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Івченко С. Зелений світ. — К.: Веселка, 1986. — 102с.