Бобівник трилистий
| Бобівник трилистий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Menyanthes trifoliata L. 1753 |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Бобівни́к трили́стий (Menyanthes trifoliata L.) Місцеві назви — бібник трилистий, трилисник — багаторічна трав'яниста рослина монотипічного роду Бобівник родини бобівникових з довгим, товстим, повзучим кореневищем, яке у верхній висхідній частині має 2 (З) листки.
Зміст |
Опис [ред.]
Листки чергові, складні, трійчасті, з овальними, цілокраїми листочками (3—10 см завдовжки, і 5—3 см завширшки) на довгих черешках.
Квітки правильні, зрослопелюсткові, зібрані у китиці на верхівці довгого, безлистого стебла. Чашечка п'ятироздільна, з яйцеподібно-ланцетними, тупуватими лопатями.
Віночок (10 — 16 мм завдовжки) лійкоподібний, п'ятироздільнии, блідо-рожевий або білий. Лопаті його ланцетні, загострені, з внутрішнього боку волохаті.
Тичинок п'ять, маточка одна, з верхньою зав'яззю, довгим, тонким стовпчиком.
Плід — широкояйцеподібна або овальна, на верхівці звужена коробочка.
Росте бобівник у вільшняках, на лісових болотах і заболочених луках. Тіньовитривала рослина.
Поширений майже по всій Україні, у Степу рідко. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Сумській і Харківській областях, на півночі Київської, Чернігівської областей. Запаси сировини значні.
Практичне використання [ред.]
Лікарська, харчова, медоносна, фарбувальна рослина.
У науковій медицині з лікувальною метою використовують листки бобівника — Folium Trifolii fibrini. Вони містять глікозиди меніантин і мематин, сапоніни, пектин, жирну й ефірну олію, вітамін С, дубильні та інші речовини, мікроелементи. Листки використовують длія збудження апетиту, підсилення шлункової секреції, поліпшення травлення, вони входять до складу жовчогінних, проносних і заспокійливих чаїв. Препарати бобівника призначають також для підвищення тонусу, при диспепсії, мігренях. Екстракт з листків іде для приготування пілюль.
У народній медицині листки застосовують при хворобах шлунка, туберкульозі легень, простуді, недокрів'ї, геморої, задусі, як потогінне, від проносу, при кровотечах з легень, пропасниці, проти цинги, золотухи й грижі, при жовчнокам'яній хворобі.
У ветеринарії застосовують як глистогінний засіб, напувають відваром тварин від простуди.
Листки бобівника використовують у пивоварінні для падання приємного смаку пиву та для приготування лікерів. Бобівник — непоганий літній медонос, охоче відвідується бджолами. Листки бобівника дають зелену фарбу.
Збирання, переробка та зберігання [ред.]
Збирають листки без черешків під час цвітіння, зрізуючи їх ножами або серпами. Густі зарості скошують, після чого вибирають листки. Після попереднього пров'ялювання їх сушать на горищах під залізним [дах]ом, наметами з хорошою вентиляцією або в сушарках при температурі 50-60°, розстилаючи тонким шаром на папері, тканині або решетах. Сухі листки пакують у тюки вагою по 50 і 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — два роки.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
Джерела [ред.]
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.