Бобівник трилистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бобівник трилистий
Fieberklee2.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Бобівникові (Menyanthaceae)
Рід: Бобівник (Menyanthes)
Вид: Бобівник трилистий
Біноміальна назва
Menyanthes trifoliata
L. 1753
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 28525
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Menyanthes trifoliata

Бобівни́к трили́стий (Menyanthes trifoliata L.) Місцеві назви — бібник трилистий, трилисник — багаторічна трав'яниста рослина монотипічного роду Бобівник родини бобівникових з довгим, товстим, повзучим кореневищем, яке у верхній висхідній частині має 2 (З) листки.

Опис[ред.ред. код]

Menyanthes trifoliata - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-225.jpg

Листки чергові, складні, трійчасті, з овальними, цілокраїми листочками (3—10 см завдовжки, і 5—3 см завширшки) на довгих черешках.

Квітки правильні, зрослопелюсткові, зібрані у китиці на верхівці довгого, безлистого стебла. Чашечка п'ятироздільна, з яйцеподібно-ланцетними, тупуватими лопатями.

Віночок (10 — 16 мм завдовжки) лійкоподібний, п'ятироздільнии, блідо-рожевий або білий. Лопаті його ланцетні, загострені, з внутрішнього боку волохаті.

Тичинок п'ять, маточка одна, з верхньою зав'яззю, довгим, тонким стовпчиком.

Плід — широкояйцеподібна або овальна, на верхівці звужена коробочка.

Росте бобівник у вільшняках, на лісових болотах і заболочених луках. Тіньовитривала рослина.

Цвіте у травні — червні.

Поширений майже по всій Україні, у Степу рідко. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Сумській і Харківській областях, на півночі Київської, Чернігівської областей. Запаси сировини значні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, харчова, медоносна, фарбувальна рослина.

У науковій медицині з лікувальною метою використовують листки бобівника — Folium Trifolii fibrini. Вони містять глікозиди меніантин і мематин, сапоніни, пектин, жирну й ефірну олію, вітамін С, дубильні та інші речовини, мікроелементи. Листки використовують длія збудження апетиту, підсилення шлункової секреції, поліпшення травлення, вони входять до складу жовчогінних, проносних і заспокійливих чаїв. Препарати бобівника призначають також для підвищення тонусу, при диспепсії, мігренях. Екстракт з листків іде для приготування пілюль.

У народній медицині листки застосовують при хворобах шлунка, туберкульозі легень, простуді, недокрів'ї, геморої, задусі, як потогінне, від проносу, при кровотечах з легень, пропасниці, проти цинги, золотухи й грижі, при жовчнокам'яній хворобі.

У ветеринарії застосовують як глистогінний засіб, напувають відваром тварин від простуди.

Листки бобівника використовують у пивоварінні для падання приємного смаку пиву та для приготування лікерів. Бобівник — непоганий літній медонос, охоче відвідується бджолами. Листки бобівника дають зелену фарбу.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають листки без черешків під час цвітіння, зрізуючи їх ножами або серпами. Густі зарості скошують, після чого вибирають листки. Після попереднього пров'ялювання їх сушать на горищах під залізним [дах]ом, наметами з хорошою вентиляцією або в сушарках при температурі 50-60°, розстилаючи тонким шаром на папері, тканині або решетах. Сухі листки пакують у тюки вагою по 50 і 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — два роки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми