Теофраст
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Західна філософія Антична філософія |
|
|---|---|
 Статуя Теофраста в ботанічному саду Палермо |
|
| Народився | пр. 371 до Р.Х. Ерессос |
| Помер | пр. 287 до Р.Х. Афіни |
| Школа/Традиція | перипатетики |
| Основні інтереси | ботаніка, етика, граматика, історія, логіка, метафізика, фізика |
| Значні ідеї | розвивав філософію Аристотеля |
|
Вплинули на нього
|
|
|
Вплинув на
|
|
Теофра́ст (грец. Θεόφραστος; 370—287 до н. е.) — давньогрецький філософ, учень Платона, друг і послідовник Арістотеля; після смерті останнього керував Лікеєм.
Різнобічний вчений. Поряд з Аристотелем є засновником ботаніки і географії рослин. Завдяки історичній частині свого вчення про природу є також родоначальником історії філософії, психології та теорії пізнання.
Теофраст є автором трактату «Про камені», в якому вперше викладені гірничо-геологічні уявлення античності.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Теофраст |
- Enquiry into plants and minor works on odours and weather signs, translated by Sir Arthur Hort, (1916), Volume 1, Volume 2, at the Internet Archive.
