Тіамін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тіамі́ну хлорид
Thiamin.svg
Структурна формула катіону тіаміну
Cl-.svg
Хлорид
Thiamine-3D-vdW.png
Кулькова модель катіону тіаміну
Назва за IUPAC 2-[3-[(4-Amino-2-methyl-pyrimidin-5-yl)methyl]-4-methyl-thiazol-5-yl] ethanol
Інші назви Aneurine

Thiamin

Ідентифікатори
Номер CAS 59-43-8
PubChem 6042
Номер EINECS 200-425-3
DrugBank DB00152
KEGG C00378
Назва MeSH Thiamine
ChEBI CHEBI:33283
SMILES
InChI
Номер Бейльштейна 3581326
Номер Гмеліна 318226
Властивості
Молекулярна формула C12H17ClN4OS
Молярна маса 300,81 г/моль
Молекулярна маса 265.354004 г моль-1
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Тіамі́н (від грец. θειον — сірка; вітамін B1, аневрин) — водорозчинний вітамін.

Загальні відомості[ред.ред. код]

У природі синтезується рослинами і деякими мікроорганізмами (найбільше його міститься в дріжджах, хлібних злаках, картоплі). В організм людини і більшості тварин тіамін надходить з їжею. Його недостача в раціоні викликає гіповітаміноз, а відсутність його призводить до розвитку хвороби бері-бері, що характеризується ураженням периферичних нервів, серцево-судинної, травної та м'язової систем. Фізіологічне значення тіаміну зумовлюється його участю у процесах обміну речовин. У формі етеру — тіамінпірофосфату (ТПФ, кокарбоксилази) виконує функцію коферменту в процесах декарбоксилювання α-кетокислот, пентозофосфатного циклу; при нестачі тіаміну гальмуються деякі реакції трикарбонових кислот циклу Кребса. Він необхідний для утворення ацетилхоліну — агента, який передає нервові імпульси.

Потреба тіаміну для дорослої людини становить 2—3 мг на добу і збільшується взимку, при вживанні великої кількості вуглеводів, а також ця потреба значно збільшується у разі хронічних інфекційних хвороб, хірургічних втручань, опікової недуги, цукрового діабету, при тривалому лікуванні антибіотиками та сульфаніламідними препаратами.. У медицині одержані синтетично препарати тіаміну застосовують для запобігання гіповітамінозу та лікування невритів, радикулітів, невралгій, периферичних паралічів, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, атонії кишечника.

На тіаміни багаті крупи, борошно грубого помелу, бобові, свинина. Він руйнується в лужному середовищі: при додаванні до тіста соди, надто швидкому варінні квасолі та гороху тощо.

Функції[ред.ред. код]

  • енергетичний метаболізм;
  • передача нервових імпульсів в мозок;
  • метаболізм нейромедіаторів (ацетилхолін і серотонін);
  • синтез колагену та інших білків.

Підвищена небезпека дефіцитних станів[ред.ред. код]

  • надмірне вживання алкоголю;
  • дієта з великою кількістю збагачених вуглеводів і обробленою їжею;
  • Старечий вік;
  • зловживання кавою чи чорним чаєм;
  • недостача фолатів (порушення абсорбції тіаміну);
  • інтенсивне фізичне навантаження;
  • лихоманка, стрес, опіки, гіпертиреоз, захворювення печінки;
  • періоди швидкого росту: вагітність і лактація, підлітковий вік;
  • використання оральних контрацептивів.

Наслідки дефіцитних станів[ред.ред. код]

  • порушення сприйняття і рефлексів;
  • нерівномірна ходьба, порушення її балансу;
  • розумова відсталість, проблеми з навчанням і запам'ятовуванням, часті головні болі, безсоння;
  • індивідуальні зміни (депресія, роздратованість);
  • м'язова слабкість (особливо в ділянці бедра);
  • кардіопатія, порушення серцебиття, віддишка, анемія;
  • порушення утворення енергії і швидка втомлюваність;
  • порушення синтезу білків (коллагена), повільне заживання ран;
  • низька протидія інфекційним захворюванням;
  • втрата апетиту, запори.

Токсичність[ред.ред. код]

Тіамін практично не токсичний. Дози, що перевищують 200 мг в день, можуть викликати сонливість у деяких пацієнтів. Нечасті алергічні реакції були зафіксовані після ін'єкцій тіаміна.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]