Тіамін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тіамі́н (від грец. θειον — сірка; вітамін B₁, аневрин) — водорозчинний вітамін. У природі синтезується рослинами і деякими мікроорганізмами (найбільше його міститься в дріжджах, хлібних злаках, картоплі). В організм людини і більшості тварин тіамін надходить з їжею. Його недостача в раціоні викликає гіповітаміноз, а відсутність його призводить до розвитку хвороби бері-бері, що характеризується ураженням периферичних нервів, серцево-судинної, травної та м'язової систем. Фізіологічне значення тіаміну зумовлюється його участю у процесах обміну речовин. У формі етеру — тіамінпірофосфату (ТПФ, кокарбоксилази) виконує функцію коферменту в процесах декарбоксилювання α-кетокислот, пентозофосфатного циклу; при нестачі тіаміну гальмуються деякі реакції трикарбонових кислот циклу.

Потреба тіаміну для дорослої людини становить 2—3 мг на добу і збільшується взимку, при вживанні великої кількості вуглеводів. У медицині одержані синтетично препарати тіаміну застосовують для запобігання гіповітамінозу та лікування невритів, радикулітів, невралгій, периферичних паралічів, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, атонії кишківника.

• Біологічний словник

[ред.] Статті

• Корисні для організму вітаміни та мінерали

Вітаміни
Всі B вітаміни | Всі D вітаміни
Ретинол (A) | Тіамін (B1) | Рибофлавін (B2) | Ніацин (B3) | Пантотенова кислота (B5) | Піридоксин (B6) | Біотин (B7) | Фолієва кислота (B9) | Цианокобаламін (B12) | Аскорбінова кислота (C) | Ергокальциферол (D2) | Холекальциферол (D3) | Токоферол (E) | Нафтохінон (K)