Фінляндизація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фінляндиза́ція (тж. Фінляндський синдром фр. Le Syndrome Finlandais) — значні обмеження державної самостіності, які велика держава накладає на свого більш слабкого сусіда[1]. Процес або стан примушення в значною мірі орієнтоватися на інтереси сусідньої більш могутньої держави (наприклад, вимушений нейтралітет) і меншою мірою внутрішньої політики країни. Назва походить від характеру відносин між Фінляндією та СРСР після другої світової війни, на протязі 1944-1989 років.

Поняття вперше використав у 1953 році міністр закордонних справ Австрії Карл Грубер[2]. А у власне науковий та політичний обіг термін ввели в 1966 році професор політології Вільного Університету (Західного) Берліну Ріхард Левенталь та професор міжнародного права Вальтер Гальштайн під час дебатів щодо політики соціал-демократичних урядів В. Брандта та Г. Шмідта відносно стосунків ФРН з СРСР під час «холодної війни»[3]. Пізніше термін почали застосовувати й до інших не надто могутніх країн, які проводять політику, вигідну сусіднім державам, які користуються статусом регіональних або світових супердержав.

Передісторія[ред.ред. код]

Значна перевага в ресурсах і воєнній міці спричинила перевагу СРСР під час Зимової війни (1939—1940) і Радянсько-фінської війни (1941—1944).

10 лютого 1947 року в Парижі був підписаний мирний договір. За умовами Паризької мирної угоди 1947 року Фінляндія передавала під контроль СРСР території Петсамо, Салла та Карельський перешийок. Крім того, Фінляндія мала виплатити репарації у розмірі 300 млн доларів США, що мали бути погашені товарами (деревиною, папером, кораблями, харчовими продуктами). Аландські острови мали стати демілітаризованою зоною. Окремо був підписаний документ про обмеження Збройних Сил Фінляндії. СРСР орендував півострів Порккала біля Гельсінкі терміном на 50 років за ціною 50 млн фінських марок на рік (повернутий фінам у 1956 році)[4].

Як стверджується у «Дослідженні результатів війни у Фінляндії», підготованим Бібліотекою конгресу США:

Незважаючи на значні втрати, нанесені війною, Фінляндія змогла зберегти свою незалежність; однак, якби СРСР був зацікавлений у цьому, нема сумніву, що фінська незалежність була б знищена. Фінляндія вийшла з війни із розумінням цього факту й наміром побудувати нові та конструктивні відносини із СРСР[5]

Період «фінляндизації»[ред.ред. код]

Фінська зовнішня політика у післявоєнний час мусила враховувати інтереси Радянського Союзу: Фінляндія відмовилася від економічної допомоги США (План Маршалла) після Другої світової війни, а 6 квітня 1948 року підписано радянсько-фінський «Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу» (продовжений у 1955 р. на 20 років, і у 1970 — на 20 років[6]).

Одним із провідників політики фінляндизації та тісної дружби з Радянським Союзом був президент Фінляндії Урхо Калева Кекконен, що був на посаді аж 4 терміни: 1956—1982.

Країна мала «особливі», дуже близькі відносини зі СРСР — радянське партійне керівництво слідкувало, зокрема за призначеннями найвищих посадових осіб, тому всі найвищі посадовці Фінляндії повинні були бути лояльні до радянської політики[7]. Країна зберегла незалежність, ринкову економіку, демократію та часткову свободу слова (хоча з бібліотек вилучали книги з «антирадянською пропагандою»), але дотримувалася політики нейтралітету, не вступаючи ні до НАТО, ні до ЄЕС. Частка комуністичних країн у зовнішньоторговому обороті Фінляндії станом на 1970 рік становила 20% (тоді як, наприклад, у ФРН цей відсоток був 6%, в Австрії — бл. 12%)[8].

Після розвалу Радянського Союзу Фінляндія відновила політичну незалежність, а завдяки високому рівню життя та економіки у 1995 році змогла вступити до Європейського Союзу.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Grand Dictionnaire Encyclopédique Larousse. - цит. по: Joint Publications Research Service - Report, 13 August 1987,(англ.)
  2. "Commnentary" - Europe: The Specter of Finlandization
  3. Лексикон wissen.de(нім.)
  4. А.Б.Широкорад. Северные войны России. - глава 16
  5. US Library of Congress Country Study: «Finland, The Effects of the War»
  6. Страны мира. Краткий полит.-экон. справочник. — Москва: Политиздат, 1970. — С. 85
  7. Cold War list is focus of scandal in Finland (New York Times, 3.02.2008) (англ.)
  8. Страны мира. Краткий полит.-экон. справочник. — Москва: Политиздат, 1970. — 432 с.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]