Ґрунт (як гірська порода)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ґрунти (рос. грунты) — будь-які гірські породи, ґрунти і техногенні утворення, які мають певні генетичні ознаки і розглядаються як багатокомпонентні динамічні системи, на які впливає інженерно-господарська діяльність людини[1].

Ґрунти є об’єктом самостійного наукового напряму — ґрунтознавства, який сформувався в інженерній геології[2].

Суттєва відмінність підходу до вивчення гірських порід у ґрунтознавстві від інших геологічних дисциплін полягає в тому, що тут розглядається не тільки мінеральна частина (тверда компонента), але й вода, яка міститься в породі (рідка компонента), а також повітря (газоподібна компонента).

Класифікація ґрунтів[ред.ред. код]

Класифікація ґрунтів за державним стандартом України[3] включає такі таксономічні одиниці, що виділяються за групами ознак:

  • Клас — за загальним характером структурних зв’язків (1. Природні скельні ґрунти; 2. Природні дисперсні ґрунти; 3. Природні мерзлі ґрунти; 4. Техногенні: скельні, дисперсні та мерзлі грунти)
  • Група — за характером структурних зв’язків (з урахуванням їх міцності);
  • Підгрупа — за походженням та умовами утворення;
  • Тип — за речовинним складом;
  • Вид — за найменуванням ґрунтів (з урахуванням розмірів часток та показників властивостей);
  • Різновиди — за кількісними показниками речовинного складу, властивостей та структури ґрунтів.

Скельні ґрунти позділяють на групи:

  • магматичні (ефузивні та інтрузивні)
  • метаморфічні
  • осадово-зцементовані та штучні.

Серед осадово-зцементованих ґрунтів виділяють підгрупу хемогенних і органогенних (кременисті, карбонатні, сульфатні і галоїдні) та підгрупу уламкових зцементованих ґрунтів (крупно-уламкові, піщані, пилуваті і глинисті).

Клас дисперсних включає осадові незцементовані і штучні ґрунти. Перші поділяють на незв'язні і зв'язні.

Штучні ґрунти класифікують за способом перетворення породи в скельний ґрунт, що визначається в основному особливостями вихідних порід. Ця група включає штучно змінені, ущільнені, культурні шари, насипні та намивні ґрунти.

Основні характеристики[ред.ред. код]

Серед найважливіших властивостей ґрунтів виділяють фізичні (густина, щільність, теплопровідність, електропровідність, магнітні властивості, діелектрична проникність тощо), фізико-хімічні (розчинність, адсорбційні і корозійні властивості, здатність набухати (набрякливість), клейкість, пластичність та механічні властивості (пружність, загальна деформівність, стисливість, міцність на одноосьове стиснення, на розрив, опір зсуву, реологічні властивості).

Посилання[ред.ред. код]

  1. Костюченко М.М., Шабатин В.С. Гідрогеологія та інженерна геологія: Підручник. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет» 2005. — 144 с.
  2. Грунтоведение /Трофимов В.Т., Королёв В. А., Вознесенский Е. А. и др. (Под.ред. В. Т. Трофимова, 6-е изд.). — М., Изд-во МГУ, 2005. — 1024 с. (Серия: Классический университетский учебник).
  3. ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95). Ґрунти. Класифікація..