Москаль

Катерина (Т. Шевченко, олія. 1842). На задньому плані офіцер-москаль, що кидає колишню коханку. Уособлення українсько-російських відносин у 18 — 19 століттях.

Моска́ль — екзонім росіян, уживаний серед українців, білорусів та поляків. Також цей термін застосовують до військовиків або москвичів. Часто вживається як іронічна назва громадян Росії незалежно від їхнього етнічного походження чи місця проживання. Рідше застосовується для позначення виключно російських шовіністів.

Значення

• Росіянин
• Службовець
• Солдат
• Pyrrhocoris apterus (комаха).
• Пруссак (мешканець Пруссії)
• Льон глухий (Довгунець, L. usit. var. vulgare Bönn.)

Етимологія

Традиційна гіпотеза

«Москалі» — солдати Російської імперії.

Термін «москаль» походить від назви середньовічної російської держави Великого князівства Московського, відомої в ранньому новому часів як Московське царство, Московія або Московщина. Початково термін позначав жителя цієї держави, а згодом і росіян.

Ні у поляків, ні у білорусів, ні в українців для позначення росіян не прижилася назва «русскіє», на відміну від західноєвропейських народів. Книжною формою слова «москаль» було «московит». Пізніше у письмовій формі було введено термін «росіянин», що походить від грецької назви «Росія» (Ρωσσία).^{[джерело?]} Першими його стали вживати поляки^{[джерело?]}. Наслідуючи їх, в окремих випадках, головним чином через цензурні міркування, стали вживати полонізм «росіянин» українські та білоруські автори.

У XVII—XVIII ст., своїх північно-східних сусідів українці називають «москалями», а їх країну «Москвою», «Московщиною», «Московією».

Слід зазначити, що значення слова москаль змінювалося з часом спершу це був типовий етнонім, пізніше, внаслідок остаточного включення України до складу Російської імперії, так почали називати солдат регулярної армії, оскільки в той час це була найбільша група росіян в Україні. Таким чином, слово москаль з етноніму стало назвою певної соціальної групи незалежно від походження. Пізніше, коли внаслідок розширення категорій населення, що підлягало призову, росіяни перестали становити абсолютну більшість солдатів, слово москаль поступово почало втрачати значення «солдат, військовий» і знову стало етнонімом. Саме в такому значенні вони використовується зараз.

Татарська гіпотеза

Маскауле [мәскәүле]- по-татарськи «москвич» (moskovali — по-турецьки, москвалы — по-карачаево-балкарськи). В часи пізнього середньовіччя цей термін в тюркських мовах також означав жителя Московської держави по аналогії з терміном «московіт», який вживався в західноєвропейських джерелах. Ймовірно він був перейнятий українськими козаками від татар в другій половині XV — першій чверті XVI ст., коли на основі Московського князівства, яке об'єднало навколо себе північноруські землі, утворилася нова величезна держава . Протягом цього періоду, українські козаки з територією Московії не межували і практично не контактували з її жителями на відміну від татар і тому могли перейняти термін «москаль» у якості готового етноніму для її жителів на противагу від раніше уживаних термінів «москвичин», «рязанець», «новгородець», тощо у значенні жителів окремих удільних князівств. Як відомо, козацька лексика містить багато запозичень з татарської мови, а побут та військова справа козаків зазнали значного татарського впливу.

В українській літературі

У п'єсі «Москаль-чарівник», яка була написана видатним українським письменником Іваном Петровичем Котляревським у 1819 році, персонажі ведуть бесіду:

Солдат. Да спой-ка ты, хохлач, хотя одну русскую песню. Ну, спой!.. Э, брат, стал!

Михайло. Вашу? А яку? Може, соколика або кукушечку?.. Може, лапушку або кумушку? Може, рукавичку або підпоясочку? Убирайся з своїми піснями!.. Правду сказать, єсть що і переймати… Жінко! Заспівай же ти по-своєму ту пісню, що москаль співав. (К солдату.) Сядь та послухай, як вона співає.

Після виконання Тетяною пісні «Ой, був та нема, да поїхав до млина…» розмова продовжується.

Михайло. А що? Яково?

Солдат. Ну, что и говорить! Вить вы — природны певцы. У нас пословица єсть: хохлы никуда не годятся, да голос у них хорош.

Михайло. Нікуда не годяться? Ні, служивий, така ваша пословиця нікуда тепер не годиться. <...> Ось заглянь в столицю, в одну і в другу, та заглянь в сенат, та кинься по міністрах, та тоді і говори — чи годяться наші куди, чи ні? <...> Пословиця?.. Коли на те пішло, так і у нас єсть їх против москалів не трохи. Така, напримір: з москалем знайся, а камінь за пазухою держи; од чого ж вона вийшла, сам, розумний чоловік, догадаєшся.

Т. Шевченко ніколи не вживав терміну «росіянин». Класична українська література XIX ст. була зорієнтована на живу, розмовну українську мову.

«Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями…» Т.Шевченко

"Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває... Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати" Т.Шевченко

Іван Франко у поезії «Не пора» закликав:

Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить;

Довершилась України кривда стара

— Нам пора для України жить!

Євген Гребінка, автор романсу «Очи черные», перекладаючи поему Пушкіна «Полтава», замість слова «русский» вживає слово «москаль», де в Пушкіна Росія, у Гребінки Московщина. Слова Пушкіна:

Без милой вольности и славы

Склоняли долго мы главы

Под покровительством Варшавы

Под самовластием Москвы.

Но независимой державой

Украйне быть уже пора.

Євген Гребінка переклав так:

Давно без батьківської слави

Ми, як воли, в ярмі жили,

У підданстві або Варшави,

Або великої Москви.

Возиться годі з москалями

Украйні царством буть пора.

Вислів Пушкіна «Когда Россия молодая» Гребінка перекладає «Московщина». Строфа «Казак на север держит путь» — «Козак в Московщину летить».

Приклади творчості майстрів українського слова, як І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Леся Українка, І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко, М. Кропивницький, А. Свидницький, Павло Грабовський достатньо переконливо свідчать, що колись нормою української мови були терміни «москаль», «Московщина» та похідні. Ця норма виводилася із живої розмовної мови українського народу і широко відображена у фольклорі. Ось як пише Степан Руданський у гуморесці «Вареники-вареники!» про солдата російської армії, яких в ті часи розміщали у селянських хатах:

Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та тільки їх по-нашому Не вміє назвати. «Хазяюшка, галубушка! — Став він говорити. — Свари-ка мне вот энтаво!..» «Та чого зварити?..» «Да энтаво… как, бишь, ево У вас называют?.. Вот, что, знаешь… берут тесто, Сыром накладают…»

«Та бог його святий знає, Що вам, служба, гоже!.. Тісто сиром накладають… То галушки, може?..» «Не галушки, не галушки, Я галушки знаю… Свари-ка мне, галубушка… Все, бишь, забываю… Уж с глаз долой, так с памяти!.. Вот энтакой бес-то!.. Да знаешь ли, энтак сыр-то, А на сыре тесто!..» «Та бог його святий знає І добрії люди!.. Сир у тісті?.. Хіба, може, Чи не пиріг буде?»

«Да не пирог, голубушка… Экая досада!.. Да знаешь ли, туда масла Да сметаны надо!..» А вона-то добре знає, Чого москаль хоче… Та чекає барабана, Заким затуркоче. Як почула барабана… Слава тобі, боже! Та й говорить москалеві: «Вареників, може?..» Аж підскочив москалина… Та ніколи ждати. «Вареники-вареники!» Та й пішов із хати.

В іноземній літературі

У 1797 році в оригінальному тексті польського гімну автор Ян Генрик Домбровський використав слово «москаль» у значенні «житель Росії»:

Niemiec, Moskal nie osiędzie Gdy jąwszy pałasza, Hasłem wszystkich zgoda będzie I ojczyzna nasza.

Німець, мо́скаль не осяде, Як візьмем палаша́, Буде гаслом всім співпраця І вітчизна наша.

У сучасній офіційній версії гімну цей стовпчик не входить до тексту, оскільки у сучасній польській мові слово «москаль» має відтінок негативу і зверхності.

Адам Міцкевич цілком нейтрально використовує це слово у вірші «Do przyjaciół Moskali» («До друзів москалів»), в якому вшановує пам'ять Рилєєва та співчуває ув'язненому в Сибіру Ол. Бестужеву (Марлінському). Цей вірш входить до третьої частини його драматичної поеми «Дзяди»; його було опубліковано 1831 року.

1864 року, під час польського повстання, литовський письменник Мікалоюс Акялайтіс видавав литовською мовою газету «Вістка про війну поляків з москалями» (лит. «Žinia apie lenkų vainą su maskoliais»).

В російській літературі це слово використовував В. Маяковський

Знаете ли вы

украинскую ночь?

Нет,

вы не знаете украинской ночи!

Здесь

небо

от дыма

становится черно́,

и герб

звездой пятиконечной вточен.

Где горилкой,

удалью

и кровью

Запорожская

бурлила Сечь,

проводов уздой

смирив Днепровье,

Днепр

заставят

на турбины течь.

И Днипро́

по проволокам-усам

электричеством

течёт по корпусам.

Небось, рафинада

и Гоголю надо!

Мы знаем,

курит ли,

пьёт ли Чаплин;

мы знаем

Италии безрукие руины;

мы знаем,

как Ду́гласа

галстух краплен…

А что мы знаем

о лице Украины?

Знаний груз

у русского

тощ —

тем, кто рядом,

почёта мало.

Знают вот

украинский борщ,

Знают вот

украинское сало.

И с культуры

поснимали пенку:

кроме

двух

прославленных Тарасов —

Бульбы

и известного Шевченка, —

ничего не выжмешь,

сколько ни старайся.

А если прижмут —

зардеется розой

и выдвинет

аргумент новый:

возьмёт и расскажет

пару курьёзов —

анекдотов

украинской мовы.

Говорю себе:

товарищ москаль,

на Украину

шуток не скаль.

Разучите

эту мову

на знамёнах —

лексиконах алых, —

эта мова

величава и проста:

«Чуешь, сурмы загралы,

час расплаты настав…»

Разве может быть

затрёпанней

да тише

слова

поистасканного

«Слышишь»?!

Я

немало слов придумал вам,

взвешивая их,

одно хочу лишь, —

чтобы стали

всех

моих

стихов слова

полновесными,

как слово «чуешь».

Трудно

людей

в одно истолочь,

собой

кичись не очень.

Знаем ли мы украинскую ночь?

Нет,

мы не знаем украинской ночи.

1926 Источник: В. В. Маяковский, сочинения в двух томах. Москва, издательство «Правда»

Похідні значення

Поштова листівка «Мапа України» часів УНР, на півночі живуть москалі

Файл:Moskale destroy the Kiev.PNG

Москалі руйнують Київ. Ілюстрація з підручника «Історія України для дітей» (Львів. 1934).

Зараз слово «москаль» в Україні використовується як дуже поширене неофіційне, побутове означення росіян. Слово має нейтральне чи злегка зневажливе забарвлення. Слід однак зазначити, що в сучасній українській мові «москаль» не є лайкою чи підкреслено презирливою назвою, на відміну від слова «кацап».

Слово «москаль» в Україні з часом втратило первісне значення і не завжди пов'язується з Москвою. Наприклад в підручнику з Історії України 1934 року зображена сцена руйнування Києва суздальським князем Андрієм Боголюбським в 1169 році з підписом «Москалі руйнують Київ». Вважаючи на те, що перша згадка про Москву в літописах була лише двадцяти двома роками раніше, і вона була в той час невеликим селом, то цей термін вжитий як загальна назва людей, що жили на території сучасної Росії.

У Росії москалями називають жителів Москви (москвичів). Слово має як нейтральне так і помітно негативне значення, яке втім більше залежить від контексту вживання, аніж від самого слова. У деяких регіонах (Краснодарський край, Кубань) це слово вживають традиційно, запозичивши його від українців, які складають значний відсоток населення цих земель.

«Москаль» — вживана в українській мові назва сорту особливо пекучого часнику .

Москалями або москаликами в Україні називають клопів Pyrrhocoris apterus, червоних комах з чорними цятками та приплюснутою спиною, що повзають по землі строєм. В Росії вони мають назву клоп-солдатик або красноклоп обыкновенный.

Також москалями в Україні інколи називають звичайних домашніх тарганів. Така традиція характерна для багатьох слов'янських народів, у яких тарган, незважаючи на те, що він живе у будинку господаря, сприймається як загарбник (у росіян — прусак, у чехів — šváb, у поляків -francuz, у німців — russen)

Клоп-москаль	Тарган-москаль

На сході України північно-східний вітер називають москаль.

Назву москалики (moskaliki) має популярний на пострадянських просторах польський різновид консервованих оселедців. Таку назву консерви отримали тому, що оселедці в них дуже тісно запаковані — «як москалі у казармі».

Прислів'я, приказки

Футболки, які продають туристам у Львові (2008)

Наскільки семантично розбудований етнонімічний термін «москаль» в українській мові, можна судити на основі того, що словник Грінченка подає п'ятдесят шість його значень, форм та відтінків: „Москаленко, Москаленка; москаленя, москаленяти; москалик, москаличка; москалів, москалева, москалеве; москалівна, москалівни; москаль, москаля; москальня, москальні; москальство, москальства; москальча, москальчати; москальчик, москальчика; москальчук, москальчука; москалюга, москалюги; москва, москви (тут в етнічному розумінні: „Москаль, що якесь старе залізо продавав і не чув, що жвавий міщанин у чемерці штовхав його: «Москва, москва, чи продаєш залізо?»“); москвофіл, москвофіла; москвофільство, москвофільства; москвофільський, москвофільська, москвофільське; Москівщина, Московщина, Московщини; московець, московці; московка, московки; московський, московська, московське; московщеня, московщеняти; московство“. У словнику додано ще два фразеологічні звороти: «підпускати, підвозити москаля», що означає брехати, обманювати, і «пеня московська» у розумінні «безпричинно чіплятися».

Етнограф М. Номис опублікував перший в українській етнографічній науці ряд приказок і прислів'їв, що були широко розповсюджені у українців, серед них такі:

• «Тату, тату, лізе чорт у хату» — «Дарма, аби не москаль».
• Ти москаля в двері, а він у вікно лізе.
• Коли чорт та москаль що вкрали, то поминай як звали.
• На вовка промовка, а москаль кобилу вкрав.
• З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.
• Хоч убий москаля, та він зуби вискаля.
• Москаль на сльози не вдаря.
• Варив чорт з москалем пиво, та й солод у чорта пропав.
• Казав москаль право, та й збрехав браво.
• У москаля на грош амуніції, на десять амбіції.
• Москаль як ворона, та хитріший за чорта.
• Чорзнащо в лаптях, та й то москаль.
• Москаль ликом чваниться й кожному під ніс з ним пхається.
• Москва на злиднях збудована, та й злиднями годована.
• Хоч добрий чоловік, та москаль.
• Москаль зна дорогу, та питається.
• «Щоб ти зозулі не чув» (каже баба). — «Мне и удод закуетъ» (одріка москаль)
• Мутить як у селі Москаль
• Не впадає москаля дядьком звати, а все дядюшка.
• Московський час, як жидівський зараз.

• 
  Футболки
• 
• 

Анекдоти

«Москаль» — одна з найпопулярніших тем українських анекдотів. Ця популярність пояснюється тривалим історичним досвідом спільного проживання і конфронтації українців і росіян, взаємовпливів і боротьби культур і мов цих народів. «Москалів» часто зображають п'яницями, байдужими, непрактичними і нетямущими. Багато анекдотів на цю тему належать до чорного гумору. Вони є свідоцтвом існування між обома народами неприязні. Наприклад:

1933 рік. Україське село. До криниці підійшов чоловік і схилився, щоб випити води. Підбіг дід і застерігає: — Чоловіче, не пий! Москалі воду отруїли! — Что ви гаварітє? — Я гаварю: пєй мєдленна, вада халодная, горла прастудіш.

Криївка УПА. Старшина, перекладач і полонений «стрибок». — Cпитай москаля, де розташована їхня частина. — Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть. — Я не скажу! — Москаль відповів, що не скаже. — То скажи, що зараз ми його катуватимемо. — Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать. — Я все равно не скажу! — Москаль каже, що все одно мовчатиме. — То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками. […] — А что это они внесли? — Это жаровня. Сечас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти. — Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу! — Що там москаль белькоче? — Каже, що москалі тортур не бояться.

Втім анекдоти війни не викликають. Їхні «шпилькові уколи» є засобом зняття національної напруги. Одна з ознак анекдотів — гіперболізація, тому почуття і риси національного характеру як українців, так й інших народів, подаються в анекдотах у гротескному вигляді. Наприклад:

Гуцул іде по полонині і веде за руку хлопчика-негра. Другий гуцул: — Іване, а хто то? — Онук. — Марійчин хлопець? — Марійчин! — А Марійка де? — Вчиться в місті. — А чого воно таке чорне? — Зате гарантія, що не москаль!

Українцям притаманна толерантність, але чуже вони сприймаються через призму визначальних особливостей власного етносу, що приймаються за норму. Відповідно, риси, властиві іншим народам, трактуються як відхилення від норми. Тому в українських анекдотах про інші національності маємо справу з етностереотипами, своєрідними масками, кліше.

Прізвища

Москаль це також українське прізвище, за етимологією ймовірно близьке до застарілої назви росіян.

Крім того, є ряд прізвищ, що походять від цього слова, наприклад Москаленко, Москович тощо.

Форми слова та похідні слова

Форми слова:

• Москаленко — українське прізвище, що означає «син москаля» (росіянина або солдата строкової служби);
• Московит — мешканець Московії;
• Москаленя — дитина москаля (росіянина або солдата строкової служби);
• Москалик — пестлива форма звертання до москаля;
• Москалиха — дружина москаля (росіянина або солдата строкової служби).

Похідні слова:

• Москальський
• Москаляндія
• Москальство
• Москальчук
• Москалити (Москалювати)
• Обмоскалити (сь)

Див. також

• Кацап

Джерела

• М. Номис. Українські приказки, прислів'я і таке інше / Київ. — № 4, 1991. С. 143—144
• Тарас Шевченко. Катерина.
• Євген Наконечний Украдене ім'я, чому русини стали українцями
• Мовний та культурний портрет реалій. Таргани
• Ірина Фаріон ТЛУМАЧЕННЯ СЛОВА МОСКАЛЬ Уривок з праці "СЛОВА ЯК СВІДКИ ПРАВДИ"
• Лабіринт українського самвидаву. В українців єдина мова – українська
• Москалі, Остап Кривдик, Українська Правда, 05.03.2007