Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень
ДН-4
Тип підприємство і Список дирекцій Укрзалізниці
Галузь залізничний транспорт
Попередник(и) Івано-Франківське відділення Львівської залізниці
Засновано 1890-ті, відділення з 1939, сучасний статус із 2000 року ?
Засновник(и) Укрзалізниця
Штаб-квартира м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 15
Територія діяльності Україна Україна, Івано-Франківська, Чернівецька, частина Тернопільської та Закарпатської області
Філії ? ділянок, 71 станція
Ключові особи Начальник — Загалюк Володимир Ярославович
Продукція Транспортні послуги
Послуги Послуги внутрішньодержавних перевезень вантажів, обслуговування пасажирів і надання послуг пасажирам
Співробітники близько 9 850 чол.
Холдингова компанія Львівська залізниця

Івано-Франківська дирекція — одна з п'яти дирекцій Львівської залізниці. Дирекція обслуговує Івано-Франківську, Чернівецьку, а також невелику ділянку східної частини Закарпатської області та частину Тернопільської області.

Історія[ред. | ред. код]

Залізниця через сучасний Івано-Франківськ (Станиславів) була прокладена у 1866 році під час будівництва залізничної лінії Львів — Ходорів — Станиславів — Чернівці.

1 вересня 1866 року і перший поїзд з декількома сотнями галичан виїхав зі Львова до Чернівців. Майже дванадцять годин тривав цей рейс, і майже годину (точніше, 47 хвилин) у поїзда була зупинка у Станиславові[1].

У 1869 році залізницю продовжено до румунського міста Ясси. З січня 1875 року був розпочатий рух до станції Стрий залізницею Ерцгерцога Альбрехта, у січні 1884 року — до станції Гусятин, а 19 листопада 1891 року — до станції Вороненко. Таким чином місто Станиславів стало залізничним вузлом, лінії від якого розходились у п'яти напрямках.

На початку 1890-х років до двох наявних залізничних дирекцій у Львові й Кракові долучилась третя — у Станиславові.

Івано-Франківське відділення утврено відповідно наказу НКПС № 229/Ц від 2 грудня 1939 року, поновило свою роботу у 1944 році відповідно з наказом № 389/Ц НКПС від 26 квітня 1944 року.

Структура[ред. | ред. код]

Центр дирекції знаходиться в місті Івано-Франківськ, проте найбільшим містом на території дирекції є Чернівці. Серед інших важливих станцій слід відзначити Коломию.

Загальна довжина колій — 1 384 км. У складі дирекції знаходиться 71 станція. Штат працівників — 1 815 чол., а разом із відособленими підрозділами (локомотивними, вагонними депо, дистанціями колій, зв'язку і електропостачання та іншими службами) становить близько 9 850 чол.

Вигляд на залізничний вокзал станції Івано-Франківськ

Зусиллями дирекції провадиться робота з ремонту та реставрації будівель вокзальних комплексів. Впродовж 19992006 років капітально відремонтовано вокзали на станціях Галич, Долина, Івано-Франківськ, Коломия, Надвірна, Ворохта, Снятин тощо. Ремонтуються і встановлюються нові посадкові платформи, проводиться робота із вкладання колій на залізобетонних шпалах.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Поїзд на станції Івано-Франківськ
  • У порівнянні з Івано-Франківськом — минуло ще три роки, як перший поїзд пройшов через Харків, а ще через рік залізничним вузлом став Київ (на той момент губернське місто).
  • Нині серед всіх залізничних дирекцій України, Івано-Франківська дирекція Львівської залізниці залишається найбільш технологічно відсталою. Дирекція не має жодної електрифікованої та двоколійної дільниці (за винятком 7,5 км дільниці між станціями Ямниця та Хриплин).
  • 11 січня 2011 року колишній генеральний директор «Укрзалізниці» Михайло Костюк під час свого перебування на Прикарпатті повідомив, що до кінця 2013 буде проведено електрифікацію дільниці Івано-Франківськ — Львів. Проєкт вимагав великих коштів, адже електрифікація 1 км дільниці становив 2 млн гриіень. Однак в програмі електрифікації до 2022 року вона не планується через малий обсяг залізничних перевезень.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. stanislaw.in.ua — «Станіслав: віртуальний Івано-Франківськ». Архів оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 13 січня 2012.