Інанна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інанна (Inannasumerianblack.png INA NA)
Naked woman holding her breasts-Sb 7742-IMG 0880-white.jpg
Статуетка ймовірного зображення Інанни у Луврі
Міфологія: Шумеро-аккадська
Заняття: Богиня фертильності, битви та сексуальних задоволень

Інанна (шумер. Inannasumerianblack.png INA NA, аккад. Іштар DINGIR INANNA INANA) — в шумерській міфології та релігії — жіноче божество. Спочатку Інанна вважалася покровителькою продовольства, була символом рясних врожаїв, богинею родючості і кохання. Згодом культ цієї богині витіснив в Уруці культ бога Ану. Зайнявши місце Ану, Інанна одночасно виконувала функції богині перемоги, врожаю, і правосуддя, була покровителькою сімейного життя тощо. Вважалася дочкою бога Місяця Нанни і богині Нінгаль — тобто, онукою Енліля і правнучкою Ану. Культове місце вшанування — Урук, де знаходився головний присвячений їй храм — Е-Ана.

Близько 2-го тисячоліття до н. е. культ тотожної аккадської Іштар поширився серед хурритів, мітаннійців та фінікійців (котрі переінакшили її на Астарту).

Характер[ред.ред. код]

В її характеристиці підкреслюються земні, людські, часто непривабливі риси. Вона підступна: опоює Енкі і обманом видобуває правові і ритуальні встановлення створені богами, непостійна у коханні.

Сходження Інанни в Іркаллу[ред.ред. код]

Інанна і Думузі.
Демони хапають Думузі відбувати покарання у пеклі за діяння Інанни

Честолюбива Інанна вирішила спуститися до потойбічного світу Іркалли[en], володінь старшої сестри Ерешкігаль, аби забрати у неї владу. Їй вдається проникнути до її палацу, але під час перетинання Семи Врат пекла, вартовий знімав з неї сукню і прикраси котрі додавали їй потуги.

Інанна підійшла до храму з ляпіс-лазурі, де мешкала Ерешкігаль. Сторож Пекла Неті провів її через сім воріт, за кожними з яких Інанні довелося віддавати один зі своїх «предметів сили».

І в неї, коли ввійшла, Вінець Едена — Шугур, зняв з голови. «Що це, що?» «Змирись, Інанна, всесильні закони підземного світу! Інанна, під час підземних обрядів мовчи!»

І коли увійшла в другі ворота, Знаки панування і суду у неї відібрав. «Що це, що?» «Змирись, Інанна, всесильні закони підземного світу! Інанна, під час підземних обрядів мовчи!»

І коли ввійшла вона в треті ворота, Намисто блакитне з шиї зняв. «Що це, що?» «Змирись, Інанна, всесильні закони підземного світу! Інанна, під час підземних обрядів мовчи!»

І коли в четверті увійшла ворота, Подвійну підвіску з грудей її зняв. «Що це, що?» «Змирись, Інанна, всесильні закони підземного світу! Інанна, під час підземних обрядів мовчи!»

І коли в п'ятому увійшла ворота, Золоті зап'ястя з рук її зняв. «Що це, що?» «Змирись, Інанна, всесильні закони підземного світу! Інанна, під час підземних обрядів мовчи!»

І коли в шості увійшла ворота, Сітку «До мене, чоловік, до мене» з грудей її зняв. «Що це, що?» «Змирись, Інанна, всесильні закони підземного світу! Інанна, під час підземних обрядів мовчи!»

І коли в сьому увійшла ворота, Пов'язку, вбрання володарок, з стегон зняв. «Що це, що?» «Змирись, Інанна, всесильні закони підземного світу! Інанна, під час підземних обрядів мовчи!»

«Сходження Інанни в Іркаллу»

До сестри вона дійшла повністю оголеною — позбавлена ​​всіх свїх сил. Ерешкігаль, відчуваючи нечисті наміри молодшої, спрямовує на неї «погляд смерті», і тіло Інанни застигає. По закінченні трьох днів її відданий друг Нішубура, слідуючи повчанням які Інанна надала йому перед відходом, сповіщає про лихо Енліля і Нанну-Сіна, але вони відмовляються втручатися, адже проникнувши в Країну Мертвих Інанна порушила закони. Проте Енліль потайки створює двох посильних і відправляє їх у пекло, забезпечуючи «їжею життя» і «живою водою». Вдавшись до хитрощів, вони оживляють «труп що висів на цвяху», і Інанна вже збиралась бігти, але Аннунаки її зупинили, мовивши: «Де це чувано, щоб той хто зійшов в пекло піднявся назад без шкоди? Якщо Інанна хоче піднятися, нехай надасть заміну!».

Інанна повертається на землю у супроводі загону демонів «галла»: вони повинні повернути її назад, якщо вона не віддасть їм на кару інше божество. Спочатку вони хотіли схопити Нішубуру, але Інанна їх зупинила. Вони йдуть до Ереху де за її відсутності на троні править її чоловік Думузі: «Ось цей (говорить вона демонам), виведіть його!». Думузі благає шурина, бога сонця Уту, перетворити його на змія та втікає до своєї сестри Гештинанни. Там його хапають демони, піддають тортурам і забирають в пекло[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Элиаде, Мирча История веры и религиозных идей. Том I. От каменного века до элевсинских мистерий — Критерион, 2002, ISBN 5-901337-02-6, ISBN 5-901337-09-3.

Джерела[ред.ред. код]