Богиня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаліта, або Тріпурасундарі — індуїстська богиня трьох світів

Богиня — жіноче божество, що відрізняє його від чоловічого божества, яке називається «бог». Богині присутні в багатьох культурах. Найбільш часто богині є частиною політеїстичних систем, що включають в себе кілька божеств. В різних культурах в пантеони можуть включати як бога, так і богиню, а в деяких випадках і двостатевих богів.

У стародавній і в сучасній культурах символізм статевих відмінностей божеств породжує масу тлумачень. Першість монотеїстичної або близької до того богині захищається сучасними прихильниками матріархізму і пантеїзму як ожіночнена версія релігійного вчення за аналогією з вченням про Бога Авраама. У феміністичних колах Бог Авраама сприймається як основа патріархальної ідеї переваги в протилежність «жіночим концепціям».

Найважливіша роль серед жіночих божеств в деяких традиційних релігіях відводиться богині-матері. Серед деяких дуалістичних релігій, таких як Вікка, первинним божеством є одна богиня і один бог, які разом складають одне ціле і обидвоє стоять над всім існуючим світом.

Загальні міркування[ред. | ред. код]

В природі різних богинь слід розрізняти божественне взагалі і власне жіночну божественність[1]. Богині присутні у всіх культурах. Порівняльний аналіз елементів культу богині в різних культурах світу свідчить про аналогічність уявлень про жіноче божество і його функції. Жіночі божества, шановані в різних регіонах світу, об'єднує те, що всі вони спочатку є уособленням природи і асоціюються з джерелом життєдайної сили, що сприяє примноженню рослинного і тваринного світу, продовженню людського роду (культ родючості).

Водночас образи локальних жіночих божеств надзвичайно різноманітні і наділені самобутніми, неповторними рисами[2]. Ймовірно, образ Богині-матері як початку світу первинний щодо образу бога. При розкопках стоянок епохи палеоліту, міст Індської цивілізації та інших місць були знайдені численні жіночі фігурки (палеолітичні Венери та ін.) і малюнки, що зображають богинь-матерів, а також сакральні зображення жіночих геніталій (санскр. йоні).

Індоєвропейські релігії[ред. | ред. код]

Див. також: Індоєвропейська міфологія

Дхармічні (індійські) релігії[ред. | ред. код]

Індуїзм[ред. | ред. код]

Докладніше: Шакті

Див. також: Деві, Лакшмі, Радха

Непальській дівчинці, періодично обираєму, поклоняються як живій богині Кумарі

Індуїзм — це сукупність різних систем вірування, які дотримуються думки множинності богів і богинь, представлених та/або таких, що походять від одного джерела, Брахмана, що розуміється як безформна, нескінченна, безособова монада в традиції Адвайта-веданти або як двоїстий бог у вигляді Лакшмі — Вішну, Радга-Крішна, Деві — Шива в традиціях Двайти. Шанувальники та шанувальниці богині Шакті прирівнюють її до Деві, богині-матері. Подібні погляди про бога з чоловічим началом (Шактіман) і жіночою енергією (Шакті), які сприймаються як цілісна пара, часто малюють в уяві богів-чоловіків та їх дружин або поплічниць і дають багато аналогій з пасивною чоловічою приземленістю і динамічною жіночою енергійністю. Наприклад, Брахма в партнерстві з Сарасваті, Шива партнер Парваті, яка пізніше представлялася як одна з аватар (реінкарнацій): Саті, Дурга і Калі. Все богині в індуїзмі іноді групуються в одну велику богиню Деві.

Подальшим кроком була ідея, запозичена з культу Шакті. Ця ідея здебільшого ґрунтувалася на тантрах, що представляють Шакті першопричиною енергії всіх божественних функцій, таких як прояв мужності в залежності від жіночності. Дійсно, у відомих манускриптах, відомих як Деві-Махатма[3], всі богині показані як різні сторони однієї контролюючої жіночої сили, що дає світу і космосу примушуючу енергію руху. Витяги з філософських трактатів і метафор кажуть, що чоловічі можливості краще працюють під жіночим керівництвом. Місцеві божества в різних сільських областях Індії часто ототожнюють з «основним напрямком» індуїстських богів, це процес назвали «санскрітізацією». Інші приписують це впливу моноізму чи Адвайти, які знецінюють політеїстичну або моноістичну категоризацію.

Поки моністи нав'язують перевагу для поділу деяких богинь (в цілому кілька тисяч імен богині), прихильники інших точок зору також домагаються результату, нав'язуючи переваги нових богинь і ритуалів людям в різних частинах індуїстського світу. Таким чином стала користуватися великою популярністю богиня Дурга, колишня доведична богиня, яка потім злилася з Парваті, — процес, який може бути відстежений в текстах подібних писань Каліка-пурана (X ст.), «Durgabhaktitarangini» (автор Vidyapati, XV ст.), «Чандімангал» (XVI ст.) та ін.

Джайнізм[ред. | ред. код]

Докладніше: Джайнізм

Див. також: Якша

Джайнізм визнає, що існує особлива категорія «блукаючих» божеств — якши. Якша — божество чоловічого роду, а якшиня — жіночого. Незважаючи на те, що вони наділені вищими силами, якши також блукають в циклі народжень і смертей, як і більшість звичайних душ. Жіночі та чоловічі пари присутні і в інших категоріях божеств.

Буддизм[ред. | ред. код]

Біла Тара . Монголія, XVII ст.
Докладніше: Тара (буддизм)

В буддизмі махаяни широко вшановується Тара — жінка, що досягла звільнення і стала бодгісаттвою. Буддійський пантеон включає безліч божеств жіночого роду.

Сикхізм[ред. | ред. код]

Докладніше: Сикхізм

Основа віри сікхізм а — це те, що Бог існує як реальна істота, але вона не має статі. Сикхські манускрипти описують Бога як Отця і Матір, подібно до наступного:

« Бог - це мій Захисник, моя Мати і Батько. Розважуй пам'ятаючи про Нього, я не терплю скорботи [4]. »

Тому поняття богині, незважаючи на те, що воно зазвичай не згадується сикхами, зберігається відповідно до біблійних текстів і дорівнюється до повноцінного поняття Бога.

Зороастризм[ред. | ред. код]

Докладніше: Зороастризм

Однією з семи іпостасей Благого Бога зороастризму Ахура-Мазди є «Аша-Вахшіта» (Непорочна Істина)[5]. А серед язати (ангелів) виділяється «Аредві Сура Анахіта» (покровителька вод). Сили зла представлені протилежними духами.

Греко-римська релігія[ред. | ред. код]

Статуя Церери, давньоримської богині землеробства

Кельтска релігія[ред. | ред. код]

  • Агрона, богиня розбрату і війни
  • Бригіта
  • Матрона
  • Морріган
  • Суліс

Германо-скандинавське язичництво[ред. | ред. код]

Богиня Фрейя та її вепр Гільдісвіні зустрічаються з віщункою Гюндлєю. Л. Фрьоліх (1895)

Збережені записи місцевого германського та давньоскандинавського язичництва містять численні розповіді та згадки про богинь.

Слов'янська релігія[ред. | ред. код]

Див. також: Мокоша, Русалки

Збереглися згадки лише про небагатьох богинь давньослов'янської релігії. Це, в першу чергу, Мокоша — богиня шлюбу, долі і жіночих практик та занять. Також відомі Мара — богиня смерті і Кострома — божество родючості.

Крім рівня богинь, у слов'ян існувало уявлення про різні жіночі духи: русалки і подібні з ними богінки і берегині, полудниці і ночниці, рожаниці, Баба Яга, Жива та інші персонажі[6].

Релігії народів Сибіру[ред. | ред. код]

Див. також: Міфологія алтайців, Ескімоська міфологія

У політеїстичних релігіях народів Сибіру богині зазвичай мають образ матерів (господинь) природи: мати-вогонь, мати-земля (у ненців — «Я-небя») і т. д., але можуть іменуватися і власне богинями, приклад, якутські Айиисит і Іейіехсит. Інший поширений образ — духи — покровительки шаманів у вигляді жінок[7].

Авраамічні релігії[ред. | ред. код]

Юдаїзм[ред. | ред. код]

Див. також: Ліліт, Шхіна

Стародавні євреї вірили не тільки в патріархального Бога ортодоксальної храмової релігії, а й в неофіційних жіночих божеств, таких як Ліліт і Шхіна, в дечому спільних з віруваннями інших семітських народів[8].

Християнство[ред. | ред. код]

Софія — Премудрість Божа (новгородська). Ікона 2-й пол. XVI ст.
Докладніше: Софія (філософія)

У ряді ранньохристиянських гностичних громад існувало уявлення про Святий Дух як жіночу іпостасію Трійці. Під впливом давньогрецької філософії в християнстві склалося вчення про Софію — сполучну ланку між Богом і світом[9]. Широко поширений культ Богородиці і жінок-святих[10].

Іслам[ред. | ред. код]

Див. також: Аллат, Гурії

Даоська монада, що зображає концепцію Їнь-Ян, жіночого і чоловічого начал

В деяких країнах ісламського світу досі побутують звичаї і обряди, висхідні до архаїчного культу богині родючості, які еволюціонували під впливом ісламу, придбали нову форму і сприймаються місцевим мусульманським населенням як ісламська традиція[11]. Наприклад, у Середній Азії з приходом і утвердженням ісламу як державної релігії в 7 столітті, культ жіночого божества повністю не зник, а трансформувався в культ жіночих святих (Бібі-Сешанбі, Бібі-Мушкількушо, Хуркіз та ін.). Деякі риси, властиві жіночому божеству родючості, вгадуються і в персонажках місцевого Пандемоніуму (Албасти, Момо і ін.). У народів, ісламізованих пізніше, досі шануються жіночі божества доісламського походження (у казахів і киргизів — богиня Умай, у калашів Афганістану — богині Дізані, Сюльмеч та ін.)[12].

Феміністська теологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Рух Богині

Починаючи з першої хвилі фемінізму в США, є зацікавленість в аналізі існуючих релігій як доктрини і практики дискримінації жінок. Феміністична реформа релігії заперечує патріархальне прочитання слова «бог» і бачить велику роль жінок в релігійних історії та сучасній практиці. Все більш зростає число людей, які ідентифікують себе з християнством або юдейством і при цьому намагаються інтегрувати зображення богині в свою релігію.

З 1970-х років багато жінок вийшли з християнських церков і об'єдналися в різні групи, відроджуючи поклоніння древнім великим богиням. З 1974 по 1984 рік у США виходив журнал «WomanSpirit», де публікувалися статті, поезія, ритуали жінок, вивчалися ідеї та почуття з приводу жіночого божества; приблизно в той же час почав видаватися і продовжує безперервно випускатися до теперішнього часу аналогічний журнал «The Beltane Papes». У ряді книг розроблена радикальна феміністична теологія[13][14]. Прикладами неоязичницьких феміністичних об'єднань, що виникли на Заході, є Діанічна Вікка; Реформована Конгрегація Богині, міжнародна (RCG-I) та інші.

Багато феміністичних теологинь сповідують культ Триєдиної Богині, початок якому поклали популярні книги Р. Грейвса «Біла богиня» і М. Гімбутас «Стара Європа». Сукупність усіх сучасних релігійних об'єднань, що практикують переважно поклоніння Богині, іменується «Рухом Богині».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія жінок на Заході: в 5 т. Т. I: Від стародавніх богинь до християнських святих/під заг. ред. Ж. Дюби і М. Перро; під ред. П. Ш. Пантелей: пров. з англ. СПб., 2005.
  2. Горшунова О. В. Жіноче божество в системі релігійно-світоглядних уявлень народів Середньої Азії. Автореф. дис. док. іст. наук. М., 2007. С. 37.
  3. Деві-Махатма: пров. з санскр., передмова і комент. А. А. Ігнатьєва. Калінінград, 2003.
  4. Guru Granth Sahib. С. 1183
  5. Авеста в російських перекладах (1861—1996) / уклад. І. В. Рака. СПб., 1997.
  6. Слов'янська міфологія. Енциклопедичний словник. М., 1995.
  7. Штернберг Л. Я. Обранство в релігії (1927).
  8. Патай Р. Юдейська богиня: пров. з англ. Єкатеринбург, 2005.
  9. Шіпфлінгер Т. Софія-Марія. Цілісний образ творіння: пров. з нім. [Б.м., 1997.]
  10. Маторин Н. М. Жіноче божество в православному культі. М., 1931.
  11. Горшунова О. В. Священні дерева Ходжі Барора. Фітолатрія і культ жіночого божества в Середній Азії//Етнографічний огляд. 2008. № 1. С. 71-82.
  12. Горшунова О. В. Жіноче божество в системі релігійно-світоглядних уявлень народів Середньої Азії. Автореф. дис. док. іст. наук. М., 2007. С. 18, 29-33.
  13. Budapest Z. Hole Book of Women's Mysteries (1980).
  14. Christ CP Rebirth of the Goddess (1997).

Див. також[ред. | ред. код]