Оанн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оанн з Хорсабаду

Оанн (або Оаннес, або У-Ан) — за переказами шумерів, герой з головою і тілом риби, але з людськими ногами (і з людським обличчям), що вийшов з Перської затоки).

Переказ про Оанна відомий з розповідей вавилонського історика Беросса. Оанн прийшов до жителів Месопотамії як реформатор і наставник. Він приніс їм цивілізацію, писемність, науки та закон.

У перший рік з'явилося з моря, в тому місці, що поблизу Вавилонії, жахлива істота на ім'я "Оанн", тіло у нього все було риб'яче, а з-під голови, з-під риб'ячої голови, росла інша голова та подібним же чином людські ноги росли поруч з риб'ячим хвостом. Голос же в нього був людський. Зображення його і тепер ще зберігається. Ця істота дні проводило серед людей, не беручи ніякої їжі, і навчило людей грамоті, математиці, володінню мистецтвами різного роду, навчило жити в містах, засновувати храми, встановлювати закони, і геометрії навчило, і показало, як збирати зерно і плоди, і взагалі навчило всьому, що відноситься до культурного життя. З того часу нічого більше вже не було винайдено. Із заходом сонця істота ця, Оанн, пірнало назад в море і ночі проводив у безодні. Тому що було воно амфібією.

— Беросс, Вавилонська історія

Також, як пише Беросс, Оанн написав оповідання про створення світу і державний устрій та передав його людям.

У європейській традиції переказ про Оанна неодноразово використовувалося містиками і оккультистами, а також залучалося в неакадемічних дослідженнях історії.

У творчості американського письменника Говарда Лавкрафта, невід'ємною частиною якого є Міфи Ктулху, присутній образ Глибоководних — розумних, високоорганізованих амфібій, зовні схожих з описом зовнішності Іоанна. Глибоководні іноді виходили на контакт з людьми, поставляли їм рибу та золото, а також народжували спільне потомство — мабуть, Глибоководні і люди колись походять від одного і того ж невідомого предка.

Література[ред.ред. код]

  • Тураєв Б.А. Історія Стародавнього Сходу. — Мінськ : Харвест, 2004. — 752 с. — 5000 прим. — ISBN 985-13-1472-2.

Посилання[ред.ред. код]