Тіамат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мардук (праворуч) б'ється з Тіамат
Тіамат на вавилонській печатці

Тіамат – у вавилонській міфології монстр, перша богиня океану, що злившись разом з своїм чоловіком Абсу (бог прісної води ) породила космос та богів.

Опис[ред. | ред. код]

Міф про Тіамат можна розділити на дві частини. У першій богиня виступає у ролі творця, через «Священне злиття» солоної та прісної води створює світ. У другій частині Тіамат — монстр, втілення первинного хаосу. Такий перехід можливий через перехід до більш вираженого патріархального устрою, з монархом «люгалом» (Лю – чоловік, Гал – великий), що стався при періоді Ранньої династії історії Шумеру, та інституалізації воєн. З деяких джерел можемо дізнатись, що Тіамат зображалась у вигляді морського змія чи дракона. В Енума Еліш, вавилонській поемі про створення світу вона створює перші божества, однак потім воює з ними, і бог грому Мардук вбиває її. Небеса та земля сформовано з її розділеного тіла.

Тіамат також була відома як Талатте в першому томі вавилонянської історії всесвіту. Ім’я Тіамат могло бути сформоване як помилка при перекладі, бо в ассирійських перекладах Енума Еліш воно означає море.

Хоча багато сучасних авторів описують Тіамат як морського змія чи дракона, це не підтверджується оригінальними текстами, а тому це спірне питання. Сьогоднішній образ Тіамат походить з 1970 років з ролевої настільної гри Dungeons & Dragons. Образ спричинила пізніша міфічна істота Лотан. В Енума Еліш сказано, що Тіамат породила драконів та змій, однак також включені в список чудовиська серед яких є і люди-скорпіони та русалки. Причому жоден з дітей не подібний до своєї божественної матері, чи навіть не є суто морськими монстром. Опис у поемі Енума Еліш дуже розпливчастий, Тіамат має хвіст, стегна, живіт, груди, ребра плечі, шию, голову, череп, очі, вуха, рот, губи, серце, вени, артерії, кров.

Міфологія[ред. | ред. код]

Апсу та Тіамат породили Лахму та Лахаму богів-чудовиськ, що в свою чергу були батьками божества неба Аншара та богині матері - землі Кішар. Коли Аншар та Кішар зустрілись зливаючись на горизонті, то за міфологією породили Ану та Кі.

Тіамат була персоніфікацією солоної води, стихії хаосу, що ревіло і зносило все на своєму шляху. Вона та Апсу заповнювали «ніщо» своїми водами. Це були два первинні боги що створили все.

У міфі, що був записаний клинописом на глиняних табличках, бог Енкі думав, що Апсу,незадоволений своїми дітьми – молодшими богами, збирається їх знищити. Тому молодий бог ув’язнив та вбив Апсу. Це розлютило Кінгу, сина Тіамат та Апсу, який одразу розказав все матері, яка створила монстрів, щоб перемогти божеств і помститись за Апсу. Це були гіганські морські змії, демони бурі, люди-риби, люди-скорпіони та багато інших.

Тіамат володіла Плитками Долі, і в першій битві вона дала їх Кінгу, якого вибрала собі за коханця та генерала армії монстрів. Молоді боги вжахнулись, однак Ану (потім його замінили на Енліля, а за часів Першої Династії Вавилону на Мардука), взявши обіцянку, що стане головним серед богів, переміг її озброївшись стрілами вітру, сітями, палицею, та списом.

Розкроївши Тіамат надвоє, він зробив з її ребер світ небесний і земний. Плачучі очі Тіамат стали Тігром та Євфратом, її хвіст став Чумацьким Шляхом. При згоді інших богів Ану відібрав Плитки Долі у Кінгу і став головою вавилонсього пантеону. Самого Кінгу було вбито, його кров змішали з червоним багном, і створили людство, для служіння молодшим божествам Ігігі.

Інтерпретації[ред. | ред. код]

Міф про Тіамат — один з ранніх міфів про хаос: битва героя з морським чудовиськом, змієм чи драконом. Подібні міфи: хеттський міф про Іллуянка, та грецький міф про Аполлона, який вбиває Пітона щоб стати Дельфійським Оракулом, чи скандинавський міф про битву Тора з Йормунганд.

У сучасній культурі[ред. | ред. код]

Tiamat — шведський музичний гурт, що грає у стилі метал.

Література[ред. | ред. код]

  • Ладыгин М. Б., Ладыгина О. М. Краткий мифологический словарь — М.: Издательство НОУ «Полярная звезда», 2003.
  • Palmer, Abram Smythe .Babylonian influence on the Bible and popular beliefs : «Tĕhôm and Tiâmat», «Hades and Satan» : a comparative study of Genesis I. 2 (London, 1897)
  • Steinkeller, Piotr. «On Rulers, Priests and Sacred Marriage: tracing the evolution of early Sumerian kingship» in Wanatabe, K. (ed.), Priests and Officials in the Ancient Near East (Heidelberg 1999) pp.103-38.