Ієронім Язловецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ієронім Язловецький
Hieronim Jazłowiecki
Псевдо Геронім, Єроним Язловецький
Народився 1570
Помер початок 1607
Поховання костелі домініканців у Язловці
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Місце проживання Язловець
Діяльність воєначальник, урядник
Посада воєвода подільський
Конфесія кальвініст, католик
Рід Язловецькі
Батько Єжи Язловецький
Мати Ельжбета Тарло
Родичі Іван-Януш Острозький (тесть)
У шлюбі з Елеонора з Острозьких
Герб

Язловецький Ієронім[1], чи Геронім гербу Абданк (пол. Hieronim Jazłowiecki; 1570 — початок 1607) — польський шляхтич, воєначальник, урядник Королівства Польського Речі Посполитої.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1570 року.[2] Наймолодший син гетьмана великого коронного Єжи (Юрія) Язловецького і його дружини Ельжбети з Тарлів.

Батько послав його навчатись за кордон 1585 p. Виїхав туди під опікою львівського каноніка і пробоща рогатинського Перліцького, 27 вересня записався навчатися до університету в Інґольштадті в Баварії[3]), де перейшов з кальвінізму на католицький обряд, ставши фанатично віруючим. Після повернення з навчання розпочав військову службу серед постійних боїв з кримськими татарами, волохами, османами (під Агрою в Угорщині[3]), у яких пройшла більша частина його доволі короткого життя. Про нього писали, що битви для нього іграшка, табір є домом, кінь — сидінням, панцир — одягом, танці з татарами — забавою.[4]

1597 р. був послом на сейм від Подільського воєводства. Як і батько, ходив походом на Очаків.

Мав конфлікти:

  • з Потоцькими (1598 року здійснив збройний напад на Городок, який належав Яну, Анджею, Якубу, Стефану Потоцьким — прийомним внукам тітки Друзяни Потоцької. Вважався таким, що зможе краще ним розпоряджатись. Напад був відбитий, справу було полагоджено.[3])
  • Станіславом Стадницьким — «Дияволом» з Ланьцута (старостою зигвульським, рокошашином); написав 24 червня 1606 р. листа йому, в якому відраджував рокош. Під час листування образив останнього, через що той назвав Єр. Язловецького пияком, пригадав життя його батька Єжи. Листування могло призвести до внутрішіх чвар між шляхтою Русі (не сталось через передчасну смерть хворобливого Єр. Язловецького).
  • Костянтином Корняктом 1601 р. — через надання останньому шляхетства королем Сиґізмундом ІІ Авґустом (був боржником останнього, за що віддав Сосницю у Перемиській землі; намагався добитись конфіскації майна К. Корнякта).

1605 р.: став воєводою подільським; під час перебування в гостях у руського воєводи Станіслава Ґульського в Підгайцях мав конфлікт з Войцехом Копичинським, наслав на нього своїх придворних, які напали і вбили його.[5]

Був старостою сокальським, червоногородським (правдоподібно, отримав після смерті брата Миколая). 1606 р. під час антикоролівського заколоту (рокошу) шляхти під керівництвом Миколая Зебжидовського виступив на стороні Сиґізмунда ІІІ Вази. Їздив з дипломатичними місіями до Османської імперії, брав участь у роботі Сейму, Коронного трибуналу.

Продовжив розбудову Язловецького замку, розпочату батьком. Прибудував велику півкруглу бастею зі сторони міста, звів на дитинці нові житлові будинки, каплицю.

Перед смертю сприяв відновленню костелу, записав фундуш для домініканського монастиря в Язловці.[6] Помер на початку 1607 року.[5] Був похований у костелі домініканців у Язловці, що стоїть біля підніжжя замку.

Шлюб[ред. | ред. код]

Елеонора Острозька

Був одружений з княжною Елеонорою Острозькою (1582 — 1618) — донькою воєводи волинського, каштеляна краківського Януша (Івана) Острозького. Шлюб виявився бездітним. Біля 1609 р. Елеонора вдруге вийшла заміж за Івана-Юрія Радзивілла (15881625) — внука Миколая Кшиштофа Радзивілла «Чорного».

Оскар Кольберг у праці «Ruś Czerwona» стверджував, що дружина Єронима, пребуваючи біля вікна у замку, випустила з рук сина, який впав на бруківку та загинув. З розпачі вона кинулась у криницю на дитинці замку.[7] На Єронимі вигасла чоловіча лінія роду Язловецьких.[8]

Маєтності[ред. | ред. код]

Був власником цілого маєтку роду. По його смерті дідичкою його маєтків була сестра Ядвіґа Белжецька (померла 1641 року; крім Язловця з приналежними селами входили 9 великих «ключів»: кошилівський, товстенський, королівський, городоцький, чернелицький, бедрихівський, білецький, мишківський, капустинський[5]). Акт поділу його спадку був підтверджений у 1622 році.[9] Також володів (посідав) селом Рожнів.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 516. — ISBN 966-8545-52-4.
  2. Hieronim Mikołaj Buczacki z Buczacza h. Awdaniec (ID: 2.579.84).
  3. а б в Żelewski R. Jazłowiecki Hieronim h. Abdank… — S. 120.
  4. Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 60.
  5. а б в Żelewski R. Jazłowiecki Hieronim h. Abdank… — S. 121.
  6. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 35.
  7. Kolberg O. Ruś Czerwona // Dzieła wszestkie. — Wrocław — Poznań : PTL, 1976. — S. 12. (пол.)
  8. Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 69.
  9. Нагірний В. Початок та основні етапи будівництва замку // Чернелицький замок… — С. 33.
  10. Ґушул Микола. Рожнів і Покуття. Минуле й сучасне, духовне й матеріальне. — К. : Світ успіху, 2013. — С. 2. — ISBN 978-966-8352-72-0.

Література[ред. | ред. код]

  • Замки Тернопільської області // Вісник Інституту Укрзахідпроектреставрація. — 2000. — № 11.
  • Станкевич. Бучач та околиці. — Львів : СКІМ,2010. — 256 с., іл. — С. 35. — ISBN 966-95709-0-4.
  • Чернелицький замок // Пам'ятки України. — К., 2015. — № 7—9 (191). — 84 с.
  • Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakladu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. (пол.)
  • Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — 248 s. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.).
  • Łoziński W. Życie polskie w dawnych wiekach (1907). — Lwów : Altenberg — Gubrynowicz & syn, 1921 (IV edycja). — S. 189. (пол.)
  • Żelewski R. Jazłowiecki Hieronim h. Abdank // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1964. — T. ХІ/1, zeszyt 48. — S. 120-121. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Олександр Конецпольський
POL województwo podolskie IRP COA.svg Воєвода подільський
1605-1607
POL województwo podolskie IRP COA.svg Наступник
Якуб Претвич