Зоря Барнарда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зоря Барнарда
Barnard2005.gif
Зміна розташування зорі Барнарда на фоні інших зір
(1985—2005 роки)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Змієносець
Пряме піднесення 17h 57m 48.5s[1]
Схилення +04° 41′ 36″[1]
Видима зоряна величина (V) 9.54 [2]
Характеристики
Спектральний клас M4.0V
Показник кольору (B−V)
Показник кольору (U−B)
Тип змінності Змінна типу BY Дракона[1]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) -120,2 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: -798,58±1,72 мас/р
Схил.: 10328,12±1,22 мас/р
Паралакс (π) 538.41 ± 1.41 мас
Відстань 6.06 ± 0.02 св. р.
(1.857 ± 0.005 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
Фізичні характеристики
Маса 0,17 M
Радіус 0,15—0,20 R
Світність 0,00346 L
Ефективна температура 3100 K
Металічність 10-32% [3]
Обертання 130,4 доби
Вік 11—12 млрд. років
Інші позначення
BD+04°3561a, GCTP 4098.00, Gl 140-024, Gliese 699, HIP 87937, LFT 1385, LHS 57, LTT 15309, Munich 15040, V2500 Ophiuchi
Посилання
SIMBADдані для Barnard_star

Зоря Барнарда — зоря у сузір'ї Змієносця, зліва від зорі β (Цельбальрай). Зорю також називають летючою[4], оскільки її власний рух — найбільший серед усіх зір (10,36"[1]). За 180 років вона пересувається на величину діаметра Місяця[4]. Для порівняння, Арктур долає такий же шлях за 800 років.
Зорю не видно неозброєним оком (видима зоряна величина — 9,54V[2][1]). Це тьмяний червоний карлик спектрального класу M4V, абсолютна зоряна величина — +1,83[джерело?].

Зоря Барнарда — одна з найближчих до Сонця, відстань до неї — 1,83 пс (близько 6 світлових років, наразі ближче перебувають лише зорі системи α Центавра). Зоря наближається до Сонця й приблизно через 8–9 тисяч років наблизиться на мінімальну відстань 3,8 світлових років[3].

Зорю названо на честь Едварда Барнарда, який відкрив її 1916 року[4].

У зорі підозрюють наявність супутників або планет, але єдиної думки щодо цього серед астрономів немає[4]. Надземля Зоря Барнарда b (en:Barnard's Star b) або GJ 699 b отримує лише 2% від кількості енергії, що потрапляє на Землю від Сонця[5][6].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Barnard's star (SIMBAD query result). SIMBAD Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-10-16. (англ.)
  2. а б Собственные движения звёзд у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  3. а б Barnard’s Star. Solstation. Архів оригіналу за 2013-06-26. (англ.)
  4. а б в г Барнарда зоря // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — 548 с. : іл. — ISBN 966-613-263-X.
  5. Super-Earth Orbiting Barnard’s Star. European Southern Observatory. November 14, 2018. Процитовано November 14, 2018. 
  6. Ribas, I.; Tuomi, M.; Reiners, A.; Butler, R. P.; Morales, J. C.; Perger, M.; Dreizler, S.; Rodríguez-López, C. та ін. (2018-11-14). A candidate super-Earth planet orbiting near the snow line of Barnard’s star. Nature (En) 563 (7731): 365–368. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/s41586-018-0677-y.