Перейти до вмісту

Беренгар Турський

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Беренгар Турський
фр. Bérenger de Tours

рисунок Гондіуса 1602 року
Народився990-ті
Тур
Помер6 січня 1088(1088-01-06)[1]
Ла-Риш
КраїнаФранція[1]
Діяльністьбогослов, філософ, Схоластик
ВчителіFulbert of Chartresd[1]
Знання мовлатина[1][2]
Конфесіякатолицька церква[1]
Стаття є частиною циклу про
схоластику
Джерела
Течії
Схоластики

Рання схоластика:
Рабан Мавр | Ноткер Німецький | Гуго Сен-Вікторський | Алкуїн | Йоан Скот Еріугена | Аделард Батський | Іоанн Росцелін | П'єр Абеляр | Гільберт Порретанський | Іоанн Солсберійський | Бернард Шартрський | Амальрік із Бена | Петро Даміані | Ансельм Кентерберійський | Бонавентура | Беренгар Турський | Гійом із Шампо | Давид Динанський | Петро Ломбардський
Середня схоластика:
Альберт Великий | Тома Аквінський | Дунс Скот | Августин Блаженний | Аверроес | Вітело | Дитрих Фрейберзький | Ульріх Енгельберт | Вінсент із Бове | Жан Жандунський | Роджер Бекон | Роберт Гросетест | Олександр Гельський | Єгидій Римський | Роберт Кілвордбі | Раймунд Луллій | Марсилій Падуанський
Пізня схоластика:

Альберт Саксонський | Волтер Берлі | Микола Кузанський | Жан Буридан | Нікола Орезмський | Петро д'Альї | Вільям Оккам | Данте | Марсилій Інгенський | Лере Франсуа
Проблематика
Школи
Дискурс

Неосхоластика[en]
Портал:Католицтво

Беренга́р Ту́рський (лат. Berengarius Turonensis, фр. Bérenger de Tours; близько 1000, Тур — †1088, Ла-Риш) — французький філософ і теолог, представник ранньої схоластики. Керував найвідомішою у Франції турською школою. Вчення Беренгара було найранішим проявом номіналізму. Відкидав реальність універсалій. Він стверджував, що розум вище авторитету, посилаючись на підтвердження свого погляду на Йоана Скотта Еріугену, що і стало причиною посмертного засудження останнього. У своєму відстоюванні розуму доходив до відвертого глузування над церквою. Раціоналістично трактував церковне вчення про таїнство причащання («Про святу трапезу», 1049), що неодноразово засуджувалося церквою як єресь, сам він двічі був примушений зректися свого вчення. Проти єресі Беренгара виступив Ланфранк у книзі «De corpora et sanguine Domini» («Про тіло і кров Господа»).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — ISBN 985-01-0151-2. (рос.)


Література

[ред. | ред. код]
  • Berengarius Turonensis oder eine Sammiung ihn betreffender Briefe, Hamb.— Gotha, 1850.
  • Трахтенберг О. Ст Нариси по історії західноєвропейської середньовічної філософії, М., 1957, с. 32—33: Geiselmann J., Die Eucharistielehre der Vorscholastik.Paderborn, 1926. 77.
  1. а б в г д е Беренгар Турский // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. IIIа. — С. 524.
  2. CONOR.Sl