Герби жінок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Women-33.jpg

Форма герба жінки може мінятися разом з її соціальним статусом. Герб незаміжньої жінки або вдови зображається на «lozenge» — ромбовидному щиті без навершшя (за винятком Шотландії, де жінка-керівник клану і глава роду може мати навершшя). Цю ж форму щита використовує жінка розлучена і така, що не вступила в новий шлюб. Оскільки традиційний гербовий щит був частиною військового спорядження чоловіка, жінкам він не підходив. Тому для них спеціально визначений щит у формі ромба (можливо, це натяк на веретено — неодмінний атрибут середньовічної жінки). До заміжжя герб жінки повторює герб її батька, причому до верхнього кута ромбовидного щита може бути прив'язана стрічечка «true lover's knot» — «бант закоханої», що показує, що власниця герба — дівиця.

Герб заміжньої жінки показується разом з гербом чоловіка на одному щиті звичайної (чоловічий) форми — герб чоловіка на декстері, герб дружини на синістері (у гербах духовних осіб застосовується цей же принцип, тільки на декстері поміщається герб церковної установи, до якої належить священик, а на синістері — його особистий герб). Герб вдови, яким він став при заміжжі, знову переходить на ромбовидний щит.

Трохи інакше йде справа з геральдичними спадкоємицями-жінками, що мають право передавати родовий герб у спадок (наприклад, коли в роду немає спадкоємців чоловічої статі). Тоді родовий герб такої жінки поміщається на щитку (inescutcheon), чия позиція у центрі щита дає йому пріоритет над усіма іншими частинами герба чоловіка.

Діти геральдичної спадкоємиці мають право розділити щити своїх гербів на чотири частини, так, щоб у першій і четвертій чвертях розміщувався герб їхнього батька, а в другій і третій — герб їхньої матері.

Єдине виключення з цих правил — жінка-монарх, як, наприклад, королева Великої Британії Єлизавета II, яка є джерелом герба для своїх дітей і має повний родовий герб, який не може бути розділений.

Див. також[ред. | ред. код]

Литература[ред. | ред. код]

  • Арсеньев Ю. В. Геральдика. Лекции, читанные в Московском Археологическом институте в 1907–1908 году. — М.: Терра — Книжный клуб, 2001. — 384 с. ISBN 5-275-00257-2
  • Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия / пер. с англ. И. Жилинской. — 2-е изд. — М.: ЭКСМО, 2005. — 264 c. ISBN 5-699-13484-0
  • Фрайер С., Фергюсон Д. Геральдика. Гербы — Символы — Фигуры / пер. с англ. М. Б. Борисова. М.: АСТ: Астрель, — 2009. — 208 с. ISBN 978-5-17-061418-9

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]