Бірюзов Сергій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Семенович Бірюзов
SS Biriuzov 02.png
Народження 8 (21) серпня 1904(1904-08-21)
Скопин, Росія
Смерть 19 жовтня 1964(1964-10-19) (60 років)
Белград, СФРЮ
Поховання
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота, ракетні війська стратегічного призначення
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19221964
Партія КПРС
Член Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Звання CCCP army Rank marshal CCCP infobox.svg Маршал Радянського Союзу
Формування Начальник Генерального штабу,
Головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення, Головнокомандувач Центральної групи військ
Командування Ракетні війська стратегічного призначення
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Суворова II ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За визволення Белграда»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

Народний Герой Югославії
Бірюзов Сергій Семенович у Вікісховищі?

Сергі́й Семе́нович Бірюзо́в (нар. 8 (21) серпня 1904(19040821), Скопин, Рязанська область, Росія — 19 жовтня 1964) — радянський військовий діяч, начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР (19631964), Маршал Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1958).

Життєпис[ред. | ред. код]

Член КПРС з 1926. Кандидат у члени ЦК КПРС з 1956. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань.

В 1937 закінчив Військову Академію їм. Фрунзе.

У Другу світову війну був начальником штабу Південного, 4-го та 3-го Українського фронтів. З 1944 — командувач армією, Голова Союзної контрольної комісії в Болгарії. З 1947 — командувач військовим округом. З 1955 — заступник міністра оборони і головнокомандувач військами ППО країни.

19 жовтня 1964 року на чолі радянської делегації був скерований в Югославію на святкування 20-річного ювілею визволення Белграда. В умовах поганої видимості літак Іл-18 врізався в гору за 20 км від Белграда. Всі пасажири літака та члени екіпажу загинули.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений багатьма орденами СРСР.

Почесний громадянин Белграда і Софії.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У Полтаві, на фасаді будинку (ріг вулиць Комсомольської і Пушкіна), в якому у 19391941 роках жив Бірюзов, встановлено меморіальну дошку. Його іменем названо вулицю.

У 1977-1992 роках його ім'я носило Ризьке вище військово-політичне Червонопрапорне училище[ru][1].

Джерела[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • Бирюзов С. С. Когда гремели пушки. — М.: Воениздат, 1961.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Попередник:
Маршал Радянського Союзу
Захаров Матвій Васильович
19601963
State Emblem of the Soviet Union.svg
Начальник Генерального штабу

березень 1963 — жовтень 1964
Наступник:
Маршал Радянського Союзу
Захаров Матвій Васильович
19641971