Якубовський Іван Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Якубовський Іван Гнатович
Генерал-майор И.И. Якубовский на улице Москвы.jpeg
Народження 25 грудня 1911 (7 січня 1912)(1912-01-07)
Російська імперія с. Зайцево, нині Горецький район Могильовської області
Смерть 30 листопада 1976(1976-11-30) (64 роки)
СРСР СРСР Москва
Поховання Кремлівська стіна
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Освіта Військова академія Генерального штабу (Росія) і United Belarusian Military School[d]
Роки служби 19321976
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Член Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Звання CCCP army Rank marshal CCCP infobox.svg Маршал Радянського Союзу
Командування Перший заступник міністра оборони СРСР — Головнокомандувач Об'єднаними Збройними силами країн-членів Варшавського договору, Головнокомандувач Групою Радянських військ у Німеччині, Командувач Київським військовим округом, Командувач танковою армією
Війни / битви Вторгнення СРСР до Польщі (1939), Радянсько-фінська війна і Німецько-радянська війна
Автограф Ivan Yakubovsky Signature 1965.png
Нагороди
CMNS: Якубовський Іван Гнатович на Вікісховищі

Іван Гнатович Якубовський (біл. Іван Ігнацьевіч Якубоўскі) (25 грудня 1911 (7 січня 1912)(19120107), село Зайцево, нині Горецький район Могильовської області  — 30 листопада 1976, Москва) — військовий і політичний діяч СРСР, маршал Радянського Союзу, двічі Герой Радянського Союзу, Герой ЧССР.

З біографії[ред.ред. код]

Після закінчення семирічної школи працював у колгоспі, різноробочим на Горецькому цегельному заводі. Навчався в Оршанському педагогічному технікумі (1930—32). У Червоній армії з 1932. За спеціальним партійним набором був направлений до Об’єднаної Білоруської військової школи (1932—34). Закінчив Ленінградські бронетанкові курси вдосконалення командного складу (1935). Учасник радянсько-польської війни 1939, радянсько-фінляндської війни 1939—1940. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 із червня 1941. У липні—серпні 1941 — командир танкового полку 121-ї бригади 3-ї армії Західного фронту (Орловський напрямок). У вересні—грудні 1941 — у резерві, у січні—березні 1942 — заст. командира танкової бригади, у березні 1942 — червні 1944 — командир окремої 91-ї танкової бригади, у червні 1944 — квітні 1945 — заст. командира 6-го гвардійського танкового корпусу; у квітні—серпні 1945 — заст. командира 7-го гвардійського танкового корпусу. Під його командуванням частини воювали у складі Західного фронту, Південного фронту, Південно-Західного фронту, Сталінградського, Донського фронтів, Брянського фронту, Центрального фронту, Воронезького фронту та Першого Українського фронту. Учасник Московської битви 1941—1942, Донбаської наступальної операції (див. Донбаські операції 1941—1943), Сталінградської битви 1942—1943, Курської битви 1943, форсування Дніпра, Київської наступальної операції 1943, Житомирсько-Бердичівської наступальної операції 1943—1944, Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції 1944, Львівсько-Сандомирської наступальної операції 1944, Сандомирсько-Силезької, Верхньосилезької наступальних операцій 1945, боїв за Берлін (Німеччина) та Прагу (нині столиця Чехії).

Першою медаллю «Золота Зірка» Я. відзначений за вміле управління частинами 91-ї окремої танкової бригади при форсуванні Дніпра, звільненні Києва та Фастова. Під час війни загинули два рідних брати Я.

Закінчив Військову академію Генерального штабу (1948). У квітні 1952 — грудні 1953 — командуючий бронетанковими і механізованими військами Прикарпатського військового округу, у липні 1957 — січні 1965 — заст. головнокомандуючого, головнокомандуючий Групою радянських військ у Німеччині, у січні 1965 — квітні 1967 — командуючий військами Київського військового округу. 1967—76 — 1-й заст. міністра оборони СРСР, головнокомандуючий Об’єднаними ЗС держав-учасниць Варшавського договору.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]