Ісаков Іван Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісаков Іван Степанович
1974 CPA 4359.jpg
Ім'я при народженні Ованес Исаакян (вірм. Հովհաննես Սթեփանի Իսակով)
Народження 10 (22) серпня 1894(1894-08-22)
Російська імперія Аджикент, Єлізаветпольський повіт, Єлізаветпольська губернія
Смерть 11 жовтня 1967(1967-10-11) (73 роки)
СРСР Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
СРСР СРСР
Приналежність Naval Ensign of Russia.svg Російський імператорський флот
Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ Прапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Освіта Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Роки служби 19141967
Партія КПРС
Член Академія наук СРСР
Звання RAF N F10AdmFleetSU-h 1955-1991.svg Адмірал флоту Радянського Союзу
Командування «Ізяслав»
«Деятельний»
«Іван Виговський»
Балтійський флот
Військово-морська академія імені К. Є. Ворошилованачальник Головного штабу Військово-морського флоту СРСР
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Ушакова I ступеня Орден Ушакова I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Сталінська премія
CMNS: Ісаков Іван Степанович у Вікісховищі

Іса́ков Іва́н Степа́нович (вірм. Հովհաննես Սթեփանի Իսակով) (*10 (22) серпня 1894(18940822) сел. Аджикент, Єлизаветпольська губернія  — 11 жовтня 1967, Москва)  — радянський військово-морський діяч вірменського походження, Адмірал флоту Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1965), начальник Головного штабу Військово-морського флоту СРСР (1946—1947). Лауреат Сталінської премії (1951). Член-кореспондент АН СРСР (1958). Член Спілки письменників СРСР (1964). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Ісаков Іван Степанович народився 10 (22) серпня 1894 року у родині дорожнього техніка Степана Єгоровича Ісаакяна, який русифікував своє прізвище на «Ісаков», і Іди Антонівни Лауер, родом з Дерпту (Естонія). Вірменин. 1913 році закінчив реальне училище в Тифлісі. Того ж року поступив до Санкт-Петербурзького практичного технологічного інституту, але через початок Першої світової війни встигнув завершити лише перший курс.

15 вересня 1914 року закликаний на військову службу до Російського імператорського флоту. В березні 1917 року закінчив Окремі гардемаринські курси, отримавши звання мічман. З травня 1917 року служив на Балтійському флоті ревізором на есмінці «Ізяслав». У жовтні 1917 року нетривалий час брав участь у боях за Моонзундський архіпелаг.

Після захоплення влади більшовиками в Російській республіці Ісаков І. С. продовжував служити на флоті.

У січні 1918 року призначений старшим помічником командира есмінця «Ізяслав», брав участь у Льодовому поході Балтійського флоту. Згодом був помічником командира транспорту «Трансбалт», з липня 1919 — командир сторожового корабля «Кобчик». У лютому 1920 року переведений на Волзько-Каспійську військову флотилію, в березні-червні 1920 року тимчасово командував есмінцем «Деятельний». У складі флотилії брав участь в Ензелійській операції.

З липня 1920 року повернувся на Балтійський флот: командир тральщика «Якір», старший помічник командира есмінця «Побєдитель», з грудня 1920 — старший помічник командира і командир есмінця «Ізяслав».

У листопаді 1922 переведений на Чорне море, служив у Морських силах Чорного моря. З квітня 1923 — старший морський начальник Батумської морської бази. У серпні 1924 року став командиром есмінця «Іван Виговський» (колишній «Корфу»), з жовтня 1925 — помічник начальника штабу берегової оборони МСЧМ з оперативної частини, з квітня 1926 — помічник начальника і начальник оперативного відділу штабу МЧСМ.

З серпня 1928 року — начальник штабу МСЧМ. У 1928 році закінчив курси удосконалення вищого начальницького складу при Військово-морській академії.

З березня 1932 року Ісаков І. С. старший викладач кафедри стратегії і оперативного мистецтва Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова. У травні-червні 1933 — начальник штабу Експедиції особливого призначення № 1, а в червні-жовтні 1933 — командир експедиції особливого призначення № 2 по переводу бойових кораблів з Балтійського моря на Північ по Біломорсько-Балтійського каналу. З жовтня 1933 призначений начальником штабу Балтійського флоту. В серпні 1935 був знятий з посади за загибель підводного човна Б-3, який 25 липня 1935 року під час навчань у Фінській затоці протаранив лінкор «Марат», що призвело до загибелі 55 людей[1]. Знову був направлений у Військово-морську академію імені К. Є. Ворошилова, де був викладачем, потім старшим керівником командного факультету.

З січня 1937 року — знову начальник штабу Балтійського флоту. З серпня 1937 року флагман ІІ рангу Ісаков І. С. став командувачем Балтійського флоту. З січня 1938 по квітень 1939 року — заступник народного комісара Військово-морського флоту СРСР. У червні 1938 — вересні 1939 року начальник Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова.

З квітня 1939 по лютий 1946 — перший заступник народного комісара ВМФ СРСР. Під час радянсько-фінській війні відповідав за взаємодію Балтійського флоту з військами Червоної армії. З жовтня 1940 по червень 1942 року — начальник Головного морського штабу ВМФ.

На момент початку німецько-радянської війни адмірал Ісаков І. С. — перший заступник наркома ВМФ СРСР і начальник Головного морського штабу. Брав активну участь у плануванні та застосуванні радянського флоту. Влітку і оcенью 1941 року координував бойові дії Балтійського флоту, Ладозької та Чудської військових флотилій з сухопутними військами. Наприкінці 1941 року брав участь у підготовці Керченсько-Феодосійської десантної операції.

З квітня 1942 року — заступник головнокомандувача військами Північно-Кавказького напряму і Північно-Кавказького фронту, з серпня 1942 — заступник командувача і член Військової Ради Закавказького фронту. На цих постах координував дії Чорноморського флоту і сухопутних військ при обороні Севастополя і в битві за Кавказ.

4 жовтня 1942 року під час Туапсинської операції адмірал Ісаков І. С. був важко поранений під Туапсе — на Гойтхському перевалі машина, в якій знаходилися керівники оборони Кавказу Ісаков І. С., Каганович Л. М. і командувач Закавказького фронту генерал армії Тюленєв І. В., була обстріляна німецьким літаком. У госпіталь пораненого вдалося доставити тільки через 2 доби, коли вже почалася гангрена, йому ампутували ногу і він залишився інвалідом. Проте після тривалого лікування в 1945 році продовжив службу у флоті.

У лютому 1946 року адмірал флоту Ісаков І. С. був звільнений з посади першого заступника наркома ВМФ СРСР і призначений начальником Головного штабу ВМФ СРСР — заступником головкому ВМФ. З лютого 1947 року — заступник Головнокомандувача ВМФ СРСР з вивчення та використання досвіду війни. З травня 1950 року вийшов у відставку за станом здоров'я.

3 березня 1955 року адміралу флоту Ісакову І. С. присвоєне звання адмірал флоту Радянського Союзу.

У лютому 1956 року відновлений на військовій службі і призначений для особливих доручень при міністрові оборони СРСР.

З квітня 1958 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів СРСР.

7 травня 1965 року адміралу флоту Радянського Союзу Ісакову Івану Степановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Член-кореспондент Академії наук СРСР (1958). Почесний член Академії наук Вірменської РСР (1967). Доктор військово-морських наук (1946). Член Географічного товариства АН СРСР. З 1954 по 1957 рік — співробітник, а з 1958 року — заступник голови океанографічної комісії при Президії АН СРСР, в 1955—1958 роках — член Вченої ради Інституту комплексних транспортних проблем АН СРСР.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
Джерела
  1. Стрельбицкий К. Б. Жертвы катастрофы на учениях (рус.) // Подводник России: альманах. — 2005. — № 6. — С. 160—166.

Твори[ред. | ред. код]

  • Операции подводных лодок. Т. 1. Л., 1933. Соавт.: Александров А. П.;
  • Десантная операция. Л.- М., 1934;
  • Операция японцев против Циндао в 1914 г. Изд. 3-е. M-Л., 1941;
  • Военно-Морской Флот СССР в Великой Отечественной войне. М.- Л., 1946;
  • Морские истории. М., 1970;
  • Каспий, 1920 год. М., 1973;
  • Морское притяжение. М., 1984;
  • Избранные труды. М., 1984

Література[ред. | ред. код]

  • Адмирал Флота Советского Союза Иван Степанович Исаков. Ереван, 1975.
  • Арзуманян А. М. Адмирал. Перераб., доп. изд. М., 1980.
  • Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Т.1. М.:Воениз.1987.
  • Иван Степанович Исаков. М., 1972.
  • Рудный В. А. Долгое, долгое плавание. М., 1974.

Посилання[ред. | ред. код]

Ісаков Іван Степанович. // Сайт «Герои страны» (рос.).