Мотовилівка (Фастівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мотовилівка
Cervon mot2 gerb.png Cervon mot prapor.png
Герб Прапор
Покровська церква.Сучасний вигляд набула 1862 р.Вперше збудована 1744р.декілька разів перебудовувалась.
Покровська церква.Сучасний вигляд набула 1862 р.Вперше збудована 1744р.декілька разів перебудовувалась.
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Фастівський
Рада/громада Мотовилівська сільська рада
Код КОАТУУ 3224987201
Основні дані
Засноване 1686 (як окреме село 1711)
Населення 3499
Площа 8,16 км²
Густота населення 428,8 осіб/км²
Поштовий індекс 08522
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 50°09′18″ пн. ш. 30°04′27″ сх. д. / 50.15500° пн. ш. 30.07417° сх. д. / 50.15500; 30.07417Координати: 50°09′18″ пн. ш. 30°04′27″ сх. д. / 50.15500° пн. ш. 30.07417° сх. д. / 50.15500; 30.07417
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Місцева влада
Адреса ради 08522, Київська обл., Фастівський р-н, с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, 1, тел. 47-3-40
Карта
Мотовилівка. Карта розташування: Україна
Мотовилівка
Мотовилівка
Мотовилівка. Карта розташування: Київська область
Мотовилівка
Мотовилівка
Мапа

Мотовилівка у Вікісховищі?

Мотови́лівка — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Кілька разів перейменовувалось1711-1795 та з 2016-Мотовилівка(1720-75 неофіційно Чернеча Мотовилівка.),(1796-1923,1941-43,Казенна Мотовилівка,),(1923-1939,Камєнєво),( з 1940/41,знов 1944—2016 Червона Мотовилівка).Населення становить 3499 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Мотовилівки і Великої Мотовилівки до 1711 р. була єдиною. У прадавні часи тут був град Міна, знищений печенігами у ХІІ ст, папський нунцій Бруно Стефано 1018 році сповіщав, що 965 р. греки-християни, торговці, заснували у верхів'і Стугни місто Міна, за деякий час в ньому було понад 600 !!будинків. В результаті нападів печенігів 996—1035 Міна була спустошена і зруйнована, згодом Пусте Городище(1035—1095).У 1094 році князь Св'ятополк уклав мир з половцями і з цієі нагоди взяв шлюб з донькою Тугархана, а для княжоі і половецькоі дружин був влаштований банкет на річці Гулянці поблизу Пустого городища, який тривав кілька тижнів, ця подія сприяла відновленню поселення на річці Гулянка яке стало власністю князів Рожиновських (Половців)із Сквири, повністю заселене 1159 р. як Гуляники. Після нападу мещерського князя Андрея Кітая(відомий як Боголюбський)на Київ у 1169 р. нажителів Гуляників накладено подать10% на користь Печерської лаври. У 1390 році київський князь Володимир Ольгердович грамотою підтвердив право роду Юрія Рожиновського(Половця)із Сквири на Гуляники, Триліси та інші володіння. У 1483 та 1540 році Гуляники розорені татарами, а жителі ховались у лісах лівого берега Стугни.1560 князь, воєвода Київський К.Острозький дарує спорожніле село Івану Мотовилівцю, знавцю релігійних тонкощів, який заселяє Гуляники вихідцями з Волині.1595 Мотовилівка/Гуляники/ стає власністю Яна Аксака(земський суддя, підвоєвода київський).1613 збудовано мотовилівський замок, на 8 веж великих, та 15 менших. У люстрації київського воєводства 1616 в Мотовилівці 300 заселених будинки,30 козачі і стрілецькі.1648 засновано козацьку сотню, як військову та адміністративну одиницю в складі київського полку, сотник Іван Бодянський(Половець).1651/54 сотник Семен Половий, у 1665році Мотовилівка резеденція полковника київського Петра Бутрима, з червня по листопад полковника овручцького Василя Децика.1672-76 резиденція полковника Івана Вербицького, спільника П.Дорошенка. З 1679 по1685 в селі осідок отаманів Шацко та Єника, а з 1690 підпорядковується С.Палію, з1704/09 гетьману Мазепі, з 1709-11гетьману Пилипу Орлику і входе до Фастівського(1690-1702)з1702 по 1711р.до Білоцерківського полку.А з кінця1711 у підпорядкуванні гетьмана І.Скоропадського та входе до Київського полку.

1667року поляки та московити підписали т.з."Андрусівське перемир'я"без участи козаків, за яким лівий бік Стугни підпорядковувавсь Московіі, а правий Польщі в 1686 ще один договір про «Вічний мир» але лише після 1711 Стугна стає кордоном.


У 1711році в жовтні за умовами Прутського договору 1711 року козаки-піддані лівобічного гетьмана тоді І.Скоропадський і православні перейшли на хутори лівого берега Стугни і заснували нову Мотовилівку/Отаманське/.По Стугні пройшов кордон між московським царством та Річчю посполитою. Перший отаман Григорій Стоцький,1720 р.за наполяганням царського уряду і згоді гетьмана землі Мотовилівки і околиць передані Братському монастиреві, що спричинило зубожіння козаків які зрозряду виброних переходили у підсусідки і підпомічники, саме близько 1740 виникає куток Дранівка. Адміністративно с. Мотовилівка входило до Киівського полку і сотні до 1781,відновити мотовилівську сотню 1763/64 відповідно Універсалу гетьмана К.Розумовського невдалось. В період 1781—1796 с. Мотовилівка у складі Київського повіту Київського намісництва. В описах Київського намісництва 1781 р.в селі Мотовилівка 100 хат,426 душ(казенні люди)2 особи духовного звання,1 церковного. З 1796 село Казенна Мотовилівка в складі Київської губернії, Васильківського повіту і волости(разом з Боровою). На початку XIX століття в Казенній Мотовилівці розвинулось чумакування.1868 р.збудовано залізницю і станцію Мотовилівка(відкрито у 1870).Сходка жителів села 1885році дала дозвіл наділяти землю х. Борова, що призвело до швидкого зростання Боровоі в напрямку залізниці. На 1900 р.в К.Мотовилівці 463 двори і 2847 жителів.

Пам'ятник воїнам-визволителям та воїнам-односельчанам, центр села, село Мотовилівка
Пам'ятник воїнам-односельчанам, центр села, село Мотовилівка

.1923році село перейменували в Камєнєво(в деяких джерелах Кам"янка). В період із 1923-30 село "гуляло" між Васильківським та Фастівським районами і Київською та Білоцерківською округою.З 1925 працює станція Сорочий Брід. У 1929 в селі відкрито залізничну платформу Півні. У 1929-32 проведено масове розкуркулення селян. В селі Камєнєво було 4 колгоспи об'єднанні після війни в один"Світанок". Після репресій 1937/38 селу повернуто назву з додачею Червона/1939/. У 19411943 рр. німці повернули назву Казенна Мотовилівка, але з поверненням радянської влади з 1944 року село знову перейменували на Червону Мотовилівку. З 2 квітня 2016 року — Мотовилівка.

Жителі села Овсій Гончар, Хома Маноха та Мануйло Перехрест були делегатами Селянського З'ізду(1917).У Казенній Мотовилівці наприкінці квітня 1917 року було засновано одне з найперших товариств «Просвіта» на Фастівщині. У березні 1919 року більшовики розграбували і спалили «Просвіту» ім. Бориса Грінченка в Казенній Мотовилівці, а її голову 17-річного Терентія Івановича Гончара невдовзі закатували в Боярці. Шаблон:ПартизаниУ роки Другої світової в околицях діяли партизани.У літку 1942 в урочищі Вовчий яр біля Клехівки члени ОУН Охрім Кабанець"псевдо Євген* та Василь Кравченко"Довгий" створили загін ім.Кармалюка,командир"Довгий"В.Кравченко.За деякий час загін перебазувався в Мотовилівський ліс,урочище Глибокі лози.Зв'зковим став Микола Грисюк з Кощіївки,брат якого Петро був лісничим на хуторі Вишняки.На весні 1943 через макарівський,мотовилівський та дорогинський ліси здійснювала рейд до Холодного яру один із відділів УПА-Південь,до них долучилось більшість загону ім.Кармалюка.А в квітні до лісництва на хуторі Вишняки лісничий Петро Грисюк долучився його брат кол.ст.лейтенант Червоної Армії,герой Радянського Союзу(1940,фінська війна)Антон Грисюк,з групою радянських підпільників і став командиром загону імені Кармалюка,який поповнили колишні полонені і оточенці.Напередодні Курської битви за наказом УШПР загін перейшов до Макарівського лісу,на томість в районі Козиної гори сформували Васильківський загін командир-колишній політрук ЧА Ш.Мукагов,якого у жовтні 1941 викупила із полону Одарка Дармостук із хутора Черкас.Після битви на курській дузі було сформоване Київське з'єднання у складі З'єднанняКовпака,командир І.Хитриченко,(його 1944 репресували)до з'єднання під назвою 4 батальон увійшли:Васильківський,Фастівський та загін імені Кармалюка командир батальону Ш.Мукагов,нач.штабу А.Грисюк,нач.розвідки І.Шамрай.В цей час у Борові діяла розвідгрупа Панасика-Головка,звіти якої суттєво відрізнялись від васильківських партизан,за спогадами старших людей,партизани через своїх поліцаїв видали німецьким жандармам розвідгрупу.Панасик і Лутківська опинились у Бабиному яру,де Лариса Лутківська загинула,а М.Панасик вижив і свідчив на Нюренбергському процесі,повійні був,разом з М.Головком очільниками Борівської с/ради.У 1944 до мотовилівського лісу повернулись із Холодного Яру залишки загону ім.Кармалюка на чолі з В.Кравченком"Довгим" і як боївка УПА базувались поблизу с.Плисецьке до 1948року.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Покрова Пресвятої Богородиці села Казенна Мотовилівка (припис. прис. Борова) Васильківського пов. Київського нам., з 1797 р. Василькiвського пов. Київської губ., ХІХ ст. — Васильківської волості та пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/kaze_001.xml

Церква Покрова Пресвятої Богородиці — див. https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/71182_pokrovskaya-cerkov-chervonaya-motovilovka.htm

Відомі люди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • [¥@] річка Стугна з V ст.південний рубіж оборони Києва. На лівому північному березі грунти підзолисті і піщані, правий, південний, берег грунти чорнозем. У давнину ліс доходив до лівого берега Стугни, і донині збереглись топоніми: Борова, Верби, Дубинка, Глибокі лози, Вишняки, Берізки, Гайок, Корчі, Білки..]]•• •*Поруч Мотовилівки зV-X cm.проходили «Змієві» вали, від Унави/Чорногородка/ до Василева(Васильків), та від Василева вздовж правого берега Стугни до Триліс.
  • Український Генеалогічний Форум