Мархалівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мархалівка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Фастівський район
Рада Мархалівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA32140070110052424
Основні дані
Засноване 1690
Населення 1316
Площа 2,664 км²
Густота населення 468,09 осіб/км²
Поштовий індекс 08633
Телефонний код +380 4571
Географічні дані
Географічні координати 50°16′26″ пн. ш. 30°22′20″ сх. д. / 50.27389° пн. ш. 30.37222° сх. д. / 50.27389; 30.37222Координати: 50°16′26″ пн. ш. 30°22′20″ сх. д. / 50.27389° пн. ш. 30.37222° сх. д. / 50.27389; 30.37222
Середня висота
над рівнем моря
187 м
Місцева влада
Адреса ради 08633, Київська обл., Фастівський р-н, с. Мархалівка, вул. Шкільна, 13
Карта
Мархалівка. Карта розташування: Україна
Мархалівка
Мархалівка
Мархалівка. Карта розташування: Київська область
Мархалівка
Мархалівка
Мапа
Мапа

Ма́рхалівка — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 1316 осіб. Розташоване за 2 км на схід від автостради М05, за 2 км на захід від села Іванковичі. Відстань до Києва близько 15 км, до Василькова — 7 км.

Назва[ред. | ред. код]

  1. За версією краєзнавця XIX століття Лаврентія Похилевича назва села походить від імені монаха Маркела, який керував монастирською пасікою у липовому гаю на місці села на початку XVIII сторіччя.[1]

2. "За часів польського володарювання, до 1656 року, землі села належали польському маршалику Будаївського повіту Київського воєводства, як оплата за виконання обов'язків повітового маршалка" - більш логічна версія, бо змінювати літер набагато менше треба, та й тоді землі, як правило, називались за власником, ну а тут за посадою, якщо доходи від неї були фактично його зарплатою

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села знаходяться три стародавніх поселення періоду ранньої залізної доби.[2]

Уперше у історичних джерелах згадується як Мархелювка в універсалі Івана Мазепи 22 липня 1690 року про передачу деяких сіл Київщини Київській митрополичій кафедрі (Софійському монастирю): «Рославичі, Малая Бугаивка, Снітинка і прочиї, Крушинка, Мархелювка…[3]» Дослідник XIX століття митрополит Євгеній (Болховитинов) згадував також 1689 рік, але, ймовірно, помилково.

Село Мархалівка згадується як Мархеловка в описі земель київського Софіївського монастиря, складеному 1776 року, після першого поділу Польщі 1772 року.

За часів польського володарювання, до 1656 року, землі села належали польському маршалику Будаївського повіту Київського воєводства, як оплата за виконання обов'язків повітового маршалка. У 17-ому столітті, маршалок М.Потоцький подарував церкві села Рославичі великій мідний дзвін, якого було чути на всіх маршальських і монастирськіх землях.[джерело?]

За часів Російської імперії, село належало до Глеваської волості, Київського повіту.

У 1864 році в селі було 305 мешканців.[1]

У 1887 — вже було 515 жителів.[4]

У 1900 році в Мархалівці жило 663 особи (321 чоловік та 342 жінки), було 122 двори.[5]

У 2009 році жителі села відсвяткували його 320-річчя (отже, роком заснування взято 1689 рік).[6]

У 2013 році було освячено церкву Успіння Богородиці.[7]

4 та 15 березня 2022 року під час російського вторгнення було нанесено авіаудари по селу. Щонайменше 3 авіабомби потрапили в житлову забудову, спричинивши руйнування та загибель жителів, деяка кількість бомб влучила в об'єкт військової інфраструктури.[8][9]

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Відсоток
українська 95,99%
російська 3,53%
інші 0,48%

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народжені[ред. | ред. код]

  • Грецький Руслан Федорович (1976—2014) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2019, кавалер ордену «За мужність» III ступеня.
  • Тимченко Митрофан П. — кавалер трьох орденів Слави

Поховані[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Похилевич, Л. І. (1864), Сказання про населені місцевості Київської губернії, с. 36 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  2. Хотівське городище (новітні дослідження) / Кравченко Е. А.(ред.), Горбаненко С. А., Журавльов О. П., Пефтіць Д. М., Полідович Ю. Б., Сергеєва М. С., Шелехань О. В., Київ: ІА НАНУ, 2017. С. 31. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2017.
  3. Сергій Павленко, ред. (2007). Доба гетьмана Івана Мазепи в документах (укр.) . К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія». с. 32. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  4. Похилевич, Л. І. (1887), Уезды Киевский и Радомысльский. Статистические и исторические заметки о всех населенных местностях в этих уездах и с подробными картами их, с. 101 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  5. Список населенных мест Киевской губернии, Киев, 1900, с. 124
  6. Вікторія Давиденко. 320 літ — і це лише перша сторінка історії Мархалівки! Київська обласна організація партії «Єдиний Центр». Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 4 червня 2015.
  7. Єпископ Васильківський Миколай звершив освячення храму в селі Мархалівка. Київська митрополія УПЦ
  8. Російська авіація розбомбила село Мархалівка на Київщині: шестеро мирних мешканців загинули, серед них одна дитина, — Бутусов. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  9. Обстріли на Київщині та Сумщині: зведення ОДА станом на ранок 16 березня | Громадське телебачення. web.archive.org. 9 травня 2022. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 21 липня 2022.
  10. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела[ред. | ред. код]